26.08.2015 р. Справа № 914/2891/15
Суддя господарського суду Львівської області Крупник Р.В., розглянувши матеріали справи
за позовом:
Миколаївської районної державної адміністрації Львівської області,
м. Миколаїв, Львівська обл.
до відповідача:
КП «Гові», м. Пустомити, Львівська обл.
про:
розірвання договорів оренди земельних ділянок
21.08.2015р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява Миколаївської районної державної адміністрації Львівської області до КП «Гові» про розірвання договорів оренди земельних ділянок.
Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду, судом встановлено наявність підстав для її повернення без розгляду, зважаючи на наступне.
Відповідно до пункту 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Як зазначив Пленум ВГС України в п. 2.21. Постанови від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором. Відповідні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.
Натомість, як вбачається з матеріалів справи, до позовної заяви позивачем долучено копію платіжного доручення №23 від 18.08.2015р. про сплату судового зору в розмірі 1218,00 грн., а не його оригінал. Оскільки всупереч вимогам закону позивачем було долучено копію платіжного документу про сплату судового збору, а не його оригінал, такий на думку суду, є неналежним доказом сплати судового збору і не може братися до уваги.
Крім цього, як вбачається з прохальної частини позовної заяви, позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру, а саме:
- розірвати договір оренди землі від 30.04.2010р. щодо земельної ділянки площею 4,2275 га;
- розірвати договір оренди землі від 18.05.2010р. щодо земельної ділянки площею 1,3927 га.
Відповідно до п. 2.11. Постанови №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.
Приписами пункту 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а із позовних заяв немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.
Оскільки позовна заява містить дві вимоги немайнового характеру, позивач в силу приписів Закону України «Про судовий збір» та Постанови Пленуму ВГС України №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» зобов'язаний був сплатити судовий збір в розмірі 2436,00 грн.
Згідно п. 2.22. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», якщо заявником не подано належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, заява повертається господарським судом з підстав передбачених ГПК, зокрема пунктом 4 частини першої статті 63. При цьому якщо таке повернення здійснюється у зв'язку з недодержанням заявником вимог закону щодо порядку та/або розміру сплати судового збору, то у відповідній ухвалі господарського суду має бути зазначено правильний порядок сплати та/або розмір судового збору.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 63 ГПК визначено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Крім цього, частиною 1 ст. 56 ГПК України передбачено, що позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України визначено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Як вбачається з позовної заяви, додатком під №7 являється підтвердження про відправлення позовної заяви разом з додатками сторонам у справі.
При цьому, 21.08.2015р. працівниками господарського суду при відкритті конверту (яким позивачем було надіслано позовну заяву) складено акт №137 про відсутність доказів направлення копії позовної заяви з додатками сторонам у справі.
Господарський суд інформує заявника про те, що в силу положень «Правил надання послуг поштового зв'язку», затв. постановою КМУ від 05.03.2009р. №270 доказом надіслання копії позовної заяви та долучених до неї документів є оригінал поштової квитанції (фіскального чеку) про направлення цінного листа та оригінал опису вкладання у цінний лист.
При перевірці відповідності долучених до позовної заяви документів додаткам, зазначеним у позовній заяві судом серед документів виявлено опис вкладання документів без зазначення відправника та одержувача листа.
Однак, вказаний опис на думку суду, не є належним доказом відправлення копії позовної заяви та долучених до неї документів відповідачу, третій особі, зважаючи на таке.
У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення (п. 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, затв. постановою КМУ від 05.03.2009р. №270).
Форма опису вкладення у цінний лист (ф. 107), затв. наказом Держкомзв'язку України від 12.07.2009р. №139.
Проте, доданий до матеріалів справи опис вкладання не містить таких обов'язкових реквізитів опису вкладання, як: номер поштового відправлення, найменування (підпис) відправника, адреси та найменування одержувача цінного листа, а відтак не є доказом, який би підтверджував факт направлення копії позовної заяви та долучених до неї документів відповідачу та третій особі.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Положеннями п. 2 ч. 2 ст. 54 ГПК України визначено, що позовна заява повинна містити найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків за його наявності
Як вбачається з позовної заяви, найменування відповідача у позовній заяві зазначено неповно - КП «Гові», не вказано ідентифікаційних кодів позивача, відповідача та третьої особи, що являється підставою для повернення позовної заяви на підставі п. 2 ч. 1 ст. 63 ГПК України.
Також, частиною 2 ст. 36 ГПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належних чином засвідченій копії.
Відповідно до п. 2.2. постанови Пленуму ВГС України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог п.5.27 Національного стандарту України «Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003», затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003р. № 55, а разі якщо інструкціями з діловодства, які діють у відповідних органах, підприємствах, установах і організаціях установлено додаткові вимоги щодо оформлення копій, - також і цих вимог. Подані сторонами копії документів, виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо), засвідчуються підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади (якщо вона є посадовою особою) та з прикладенням печатки (за її наявності). У разі невідповідності наданих суду копій документів згаданим вимогам вони не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору.
Проте, долучені до позовної заяви копії документів не завірені у відповідності до вимог закону, адже на них не проставлені печатки позивача із зазначенням «Згідно з оригіналом», не скріплені підписами уповноваженої особи із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади, а тому, такі документи не можуть вважатися допустимими доказами у справі та не можуть братися судом до уваги.
Враховуючи наведене, керуючись п.п. 2, 4, 6 ч. 1 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Повернути без розгляду Миколаївській районній державній адміністрації Львівської області (81600, Львівська обл., м. Миколаїв, вул. В. Великого,6) позовну заяву і додані до неї документи, всього на 25 аркушах (в тому числі поштовий конверт) та акт господарського суду Львівської області №137 від 21.08.2015р.
Згідно ч. 3 ст. 63 ГПК України повернення позовної заяви без розгляду не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.
Суддя Крупник Р.В.