79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
17.08.15 Справа№ 914/2044/15
За позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Борислав
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест», м.Трускавець
Про стягнення 151 579, 33 грн.
Суддя Березяк Н.Є.
Секретар судового засідання Кравець О.І.
За участю представників:
від позивача: ОСОБА_2 - представник
від відповідач: не з'явився
Суть спору: на розгляд господарського суду Львівської області надійшла справа за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест» про стягнення 151 579, 33 грн.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 25.06.2015 р. порушено провадження по справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 13.07.2015 року.
Судовий розгляд справи відкладався з підстав зазначених в попередніх ухвалах суду.
Представник позивача в судовому засіданні 17.08.2015 р. в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що в вересні 2014 року рішенням суду задоволено позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 та стягнуто з ТзОВ "Трускавецьінвест" на його користь 424 306,18 грн. - основного боргу, 42 846,60 грн. - інфляційних нарахувань та 5611,06 грн. - 3 % річних. Дане рішення суду набрало законної сили 3 жовтня 2014 року. Зважаючи на те, що рішення суду відповідачем в повній мірі не виконано, даний факт підтверджується долученою довідкою Відділу державної виконавчої служби № /09-44/Д1-22/3224, з даними що станом на 09.07.2015 року державним виконавцем стягнуто лише частину коштів та залишок не стягнутих коштів становить 18 641,06 грн., фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою про стягнення з відповідача 140 492,52 грн. - інфляційних нарахувань та 11 086,81 грн. - 3% річних, нарахованих у відповідності до ст. 625 ЦК України. Просить його задоволити з урахуванням поданого 14.08.2015 року клопотання, а саме виключити із розрахунку суми трьох процентів річних за період: червня 2014 року та 10 днів липня 2014 року у зв'язку з їх помилковим нарахуванням.
Відповідач в судові засідання не з'явився, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду, які направлялись йому рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст. 75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.
Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв'язку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.
В судовому засіданні 17.08.2015 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.
Рішенням господарського суду Львівської області від 17.09.2014 р. по справі №914/2479/14 встановлено, що заборгованість ТзОВ "Трускавецьінвест" (відповідач по справі) перед ФОП ОСОБА_1 (позивач по справі) внаслідок неналежного виконання зобов'язання з оплати наданих послуг, виконаних за договором № 10ф/0212 про надання послуг від 01.02.2012 р., становила: основна заборгованість - 424 306,18 грн., 3% річних -5611,06грн., інфляційних нарахувань - 42846,60 грн. та судовий збір - 9455,28 грн. Як зазначено у позовній заяві, з моменту набрання рішенням законної сили ( 03.10.2014 року) станом на 17.07.2012 року , встановлену рішенням суду заборгованість в повній мірі не погашено.
Зважаючи на те, що відповідачем зобов'язання по оплаті наданих послуг в повній мірі не виконано, ФОП ОСОБА_1 звернулось до суду із позовною заявою про стягнення зі ТзОВ "Трускавецьінвест" 11 086,81 грн. - 3% річних та 140 492,52 грн. - інфляційних нарахувань, нарахованих у відповідності до ст. 625 ЦК України.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований і підлягає до задоволення частково.
При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.
Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, ч. 3 ст. 35 ГПК України, передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Пленумом Вищого господарського суду України у п. 4.1 Постанови №14 від 17.12.2013р. роз'яснено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Окрім цього, а в п. 5.1 вказаної Постанови зазначено, що кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї. Окрім цього, у п. 7.1 цієї Постанови зазначається, за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Враховуючи правову природу індексу інфляції та 3% річних, стягнення яких передбачено ч. 2 ст. 625 ГПК України, зважаючи на те, що встановлену рішенням суду основну заборгованість не сплачено в повному обсязі, суд, проаналізувавши поданий позивачем розрахунок 3% річних та провівши відповідний підрахунок, приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення 3% річних за період з червня 2014 року по 23 червня 2015 року включно, за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе за договором зобов'язань із оплати за надані послуги, підлягає задоволенню частково, а саме в сумі 9 612,60 грн.
Позовна вимога про стягнення 140 492,52 грн. інфляційних нарахувань нарахованих за період з червня 2014 року по травень 2015 року, обґрунтована матеріалами справи, відповідачем не спростована та підлягає до задоволення в повному обсязі.
Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідач в судове засідання не з'явився, позов не заперечив, доказів своєчасного виконання зобов'язань станом на день розгляду справи суду не надав, а відтак суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення частково.
Судові витрати слід віднести на відповідача в порядку ст. 49 ГПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 116 ГПК України, суд, -
1. Позов вимоги задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест» (82200, Львівська область, м. Трускавець, вул. Суховоля, 61, код ЄДРПОУ 30439207) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (82300, АДРЕСА_1, реєстраційний номер НОМЕР_1) 9 612,60 грн. - 3% річних, 140 492,52 грн. - інфляційних та 3 001,50 грн. - судового збору.
3.В решта частині позовних вимог відмовити.
3. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.
Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 25.08.2015 року.
Суддя Березяк Н.Є.