20.08.15 Справа № 914/2266/15
За позовом:Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів;
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека №31», м. Львів;
про:зобов'язання повернути об'єкт оренди.
Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Сало О.А.
Представники сторін:
від позивача:Ганусяк О.І. - представник (довіреність № 2302-вих-1647 від 23.07.2015р.);
від відповідача: Борбуляк М.М. - представник (довіреність б/н від 17.08.2015р.).
Представникам сторін роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.
09.07.2015 року на адресу господарського суду Львівської області поступила позовна заява Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (надалі - Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека №31» (надалі - Відповідач) про зобов'язання повернути об'єкт оренди.
Ухвалою суду від 10.07.2015 року порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 27.07.2015р. В подальшому розгляд справи відкладався на 10.08.2015р. та 20.08.2015р., з підстав, зазначених у відповідних ухвалах суду.
Представник позивача в судове засідання 20.08.2015р. з'явився, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю.
В засіданні наголосив, що 30.09.2008р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Ш-6644-8, згідно умов котрого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 195,0 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. М.Леонтовича, 1. Договір було укладено строком до 30.09.2013р. Як зазначає представник, 03.10.2013р. позивач направив відповідачу повідомлення №2302-вих-2795 від 02.10.2013р. про припинення договірних стосунків у зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди, яким повідомив, що Договір №Ш-6644-8 від 30.09.2008р. припинив свою дію з 30.09.2015р. а також те, що протягом 15 днів відповідач зобов'язаний повернути балансоутримувачу орендоване приміщення по акту приймання-передачі. Разом з тим, відповідач свого обов'язку щодо звільнення орендованого приміщення не виконав. А тому позивач просить зобов'язати відповідача повернути приміщення в судовому порядку.
Представник відповідача в судове засідання 20.08.2015р. з'явився, проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, зазначених у поясненні (відзиві на позовну заяву).
В засіданні наголосив, що не відповідає дійсності той факт, що Договір оренди №Ш-6644-8 від 30.09.2008р. припинив свою дію з 30.09.2013р., оскільки відповідач не отримував від позивача жодних повідомлень про припинення договірних відносин. Відтак, враховуючи відсутність вказаної заяви в місячний термін після закінчення дії договору, Договір оренди №Ш-6644-8 від 30.09.2008р. на підставі ст.764 ЦК України, ст.284 ГК України та ст.17 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» поновив свою дію на той самий строк і на тих самих умовах до 30.09.2018р. Як зазначає представник відповідача, долучені позивачем поштова квитанція від 03.10.2013р. та список згрупованих поштових рекомендованих відправлень №819 від 03.10.2013р. не можна вважати як належні та допустимі докази, в розумінні ст.34 ГПК України та розцінювати як такі, що підтверджують факт надсилання листа №2302-вих-2795 від 02.10.2013р. «Про припинення договірних стосунків у зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди» та відповідно його отримання відповідачем, оскільки список згрупованих повідомлень від 03.10.2013р. містить №819, разом з тим із змісту поштової квитанції від 03.10.2013р., долученої на підтвердження скерування листів згідно із зазначеним списком вбачається, що листи надіслані згідно із списком №2870 за відсутності його дати. Однак в матеріалах справи відсутній список №2870, а відтак поштова квитанція від 03.10.2013р. не є доказом, що підтверджує прийняття органом зв'язку до пересилання поштових відправлень згідно із списком згрупованих повідомлень №819 від 03.10.2013р.
Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
30.09.2008р. між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Ш-6644-8 (надалі - Договір) відповідно до п.1.1 котрого орендодавець відповідно до наказу Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради №225-О від 13.03.2008р. та договору оренди нежитлових приміщень №4092 від 12.02.1998р. на умовах визначених цим договором зобов'язується передати, а орендар прийняти в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 195 кв.м., а саме: нежитлові приміщення в підвалі, що позначені в технічній документації під літерами VI, VII, VIII, IX, X площею 39,6 кв.м., нежитлові приміщення на першому поверсі, що позначені в технічній документації під літерами 9-1, 9-2, 9-3, 9-4, 9-5, 9-6, 9-7, 9-8, 9-9 площею 128,4 кв.м. та нежитлові приміщення антресолі, що позначені в технічній документації під літерами 9-10, 9-11 площею 27,0 кв.м., які розташовані в будинку за адресою: м. Львів, вул. Леонтовича, 1, що знаходиться на балансовому обліку ЛКП «Добробут-401» і належить територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради на праві комунальної власності на підставі рішення Шевченківського райвиконкому м. Львова №192 від 14.04.1987р.
Відповідно до розділу 2 Договору об'єкт оренди буде використовуватися орендарем під аптеку, що реалізує готові ліки.
Згідно положень, передбачених пунктами 3.1 - 3.3. Договору приймання-передача об'єкта оренди здійснюється орендарем та балансоутримувачем. При передачі об'єкта оренди складається акт здачі-приймання, який підписується орендарем та балансоутримувачем. У зв'язку з фактичним використанням орендарем об'єкта оренди за попереднім договором, об'єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання даного договору.
Відповідно до п.4.1 та 4.3 Договору термін дії цього договору оренди визначений на 5 років, з 30 вересня 2008 року до 30 вересня 2013 року включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії Договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які передбачені цим Договором.
Чинність цього Договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено; дострокового розірвання за взаємною згодою сторін або за рішенням суду (п.4.8 Договору).
За змістом розділу 9 Договору повернення орендодавцю об'єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії Договору або дострокового його припинення чи розірвання. Об'єкт оренди повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем (чи за його дорученням - Балансоутримувачем) протягом 15 днів. При передачі об'єкта оренди складається акт здачі-приймання, який підписується сторонами.
Як вбачається з позовної заяви, позивач зазначає, що 03.10.2013р. ним було направлено відповідачу повідомлення №2302-вих-2795 від 02.10.2013р. про припинення договірних стосунків у зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди, яким повідомлено відповідача, що Договір №Ш-6644-8 від 30.09.2008р. припинив свою дію з 30.09.2015р. та протягом 15 днів останній зобов'язаний повернути балансоутримувачу орендоване приміщення по акту приймання-передачі. Разом з тим, відповідач свого обов'язку щодо звільнення орендованого приміщення не виконав. А тому позивач просить зобов'язати відповідача повернути приміщення в судовому порядку.
Встановивши наведені обставини справи, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити, виходячи з наступного.
Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.
Положеннями ч. 1 ст. 283 ГК України, які кореспондуються з положеннями ст. 759 ЦК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Статтею 764 ЦК України, положення котрої є аналогічними до положень статті 284 ГК України унормовано, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Відповідно до ч. 2 ст.17 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» норми якого є спеціальними, враховуючи правовий статус майна - комунальне майно, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Сторонами договору також узгоджено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором (п. 4.3 Договору).
При цьому законодавчо не встановлений початок перебігу строку для надіслання заяви однією із сторін про припинення або зміну умов договору. Відтак, в даному випадку має значення лише те, чи збіг встановлений місячний термін для заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору оренди після закінчення терміну дії такого договору, оскільки саме із його закінченням пов'язане продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в якості доказу повідомлення відповідача про припинення дії Договору було надано лист №2302-вих-2795 від 02.10.2013р. зі списком №819 від 03.10.2013р. згрупованих поштових відправлень та фіскальний чек №6830 від 03.10.2013р.
Разом з тим, дослідивши вказані документи, суд зазначає, що вони не можуть свідчити про повідомлення позивачем відповідача про припинення дії договору оренди, виходячи з наступного.
Як вбачається з листа-повідомлення №2302-вих-2795 від 02.10.2013р. в ньому позивач повідомляє про припинення дії Договору №Ш-6644-8 від 30.09.2012р. Натомість в матеріалах справи міститься укладений між сторонами Договір №Ш-6644-8 від 30.09.2008р. Відтак, на думку суду, допущена позивачем в листі помилка в зазначенні дати укладення договору свідчить про дефект його волевиявлення на припинення укладеного із відповідачем договору, що має наслідком неналежність листа №2302-вих-2795 від 02.10.2013р. як доказу у справі.
Крім цього, згідно з п. 2 Правил поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009р. (надалі - Правила), згрупованими поштовими відправленнями, поштовими переказами є внутрішні реєстровані поштові відправлення, поштові перекази, кількість яких становить п'ять і більше, що одночасно подаються для пересилання одним відправником.
У разі відправляння згрупованих поштових відправлень, поштових переказів відправник складає їх список. Кількість поштових відправлень, поштових переказів одного виду та категорії, що включається до одного списку, кількість примірників списків та необхідність подання їх в електронному вигляді визначається оператором поштового зв'язку. До списку включаються поштові відправлення, поштові перекази, згруповані за способом пересилання. Список засвідчується підписом відправника. Якщо відправником є юридична особа, список згрупованих внутрішніх рекомендованих поштових карток, листів, бандеролей засвідчується підписом відповідального працівника цієї особи, список згрупованих внутрішніх листів та бандеролей з оголошеною цінністю, посилок, прямих контейнерів, поштових переказів - підписами керівника та головного бухгалтера. Підписи скріплюються відповідними печатками (за наявності). Про прийняття для пересилання згрупованих поштових відправлень, поштових переказів видається один розрахунковий документ на один список. Один примірник списку видається відправникові (п.п. 66, 67, 68 Правил).
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, список згрупованих поштових рекомендованих відправлень від 03.10.2013р. має номер №819, а наданий на підтвердження його відправлення фіскальний чек №6830 від 03.10.2013р. містить напис: «Список №2870», тобто підтверджує відправлення поштових відправлень за списком №2870, а не за №819, що розцінюється судом як неналежність доказу на підтвердження прийняття органом зв'язку до пересилання поштових відправлень згідно з списком згрупованих повідомлень №819 від 03.10.2013р., в тому числі і листа-повідомлення №2302-вих-2795 від 02.10.2013р.
Разом з тим, суд не бере до уваги наступні доводи позивача:
- наявність різних номерів на фіскальному чеку та списку згрупованих відправлень пояснюється лише тим, що список та чек формуються різними програмами, а тому їм присвоюються різні номера відповідними приладами;
- законодавчо не встановлено обов'язку того, що у фіскальному чеку має зазначатися саме той номер, який вказано в списку згрупованих поштових відправлень;
- факт направлення поштових відправлень за списком №819 підтверджується відміткою поштового штемпеля на вказаному списку;
- факт отримання листа №2302-вих-2795 від 02.10.2013р. визнається відповідачем у відзиві на позовну заяву.
При цьому суд виходить з наступного.
Згідно пункту 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку.
Форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій або використанням розрахункових книжок, встановлюються органом доходів і зборів (ч.1 ст.8 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»).
На виконання вказаних законодавчих положень Наказом Державної податкової адміністрації України №614 від 01.12.2000р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України за №105/5296 від 05.02.2001р. затверджено Положення про форму та зміст розрахункових документів, відповідно до п.3.2 котрого фіскальний касовий чек на товари (послуги) повинен містити такі обов'язкові реквізити, зокрема, як найменування товару (послуги).
При цьому, найменування товару (послуги) - це слово, поєднання слів або слова та цифрового коду, які відображають споживчі ознаки товару (послуги) та однозначно ідентифікують товар чи послугу в документообігу суб'єкта господарювання (п.1 Положення про форму та зміст розрахункових документів).
З огляду на викладені положення законодавства, належним доказом направлення поштових відправлень за списком №819 від 03.10.2013р. являється не наявність поштового штемпелю на вказаному списку (як це зазначає позивач), а касовий чек, який підтверджує факт надання послуг поштового зв'язку, який містить реквізити, що однозначно дозволяють ідентифікувати послугу. В матеріалах справи, що розглядається такий касовий чек відсутній. Також наведені положення законодавства спростовують твердження позивача, що список та чек формуються різними програмами, а тому їм присвоюються різні номера відповідними приладами та твердження, що законодавчо не встановлено обов'язку зазначати у фіскальному чеку саме той номер, який вказано в списку згрупованих поштових відправлень.
З приводу визнання відповідачем факту отримання листа №2302-вих-2795 від 02.10.2013р., то суд зазначає, що вказану обставину від імені відповідача було визнано його представником - Левицьким Дмитром Романовичем у відзиві на позовну заяву, поданому 10.08.2015р. через канцелярію суду.
Разом з тим, 19.08.2015р. Левицьким Д.Р. подано письмові пояснення, в яких він зазначає, що висновок про направлення позивачем та отримання відповідачем листа №2302-вих-2795 від 02.10.2013р. зроблений ним на підставі власних суб'єктивних міркувань та відомостей, котрі викладені позивачем в позовній заяві без з'ясування в довірителя дійсних обставин, щодо надходження вказаного позивачем повідомлення на адресу відповідача - ТОВ «Аптека №31». В подальшому, з'ясувавши та уточнивши в керівника ТОВ «Аптека №31» обставину щодо надходження на адресу товариства повідомлення позивача №2302-вих-2795 від 02.10.2013р., йому стало відомо, що зазначене повідомлення відповідачем не отримувалося та на адресу ТОВ «Аптека №31» не надходило.
Крім цього, 19.08.2015р. надійшло клопотання від директора ТОВ «Аптека №31» - Васильківа В.В. в якому він зазначив, що повідомлення позивача №2302-вих-2795 від 02.10.2013р. відповідачем не отримувалося та на адресу ТОВ «Аптека №31» не надходило. Також вказав, що здійснюючи підготовку відзиву та зазначаючи в ньому про обставини, котрі не відповідають дійсності, представник Левицький Д.Р. діяв на власний розсуд, без попереднього ознайомлення товариства зі змістом даного процесуального документу та без з'ясування в довірителя обставин щодо одержання повідомлення.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
З огляду на зазначене, враховуючи факт відмови представником відповідача - Левицьким Д.Р. від визнання обставини отримання відповідачем листа №2302-вих-2795 від 02.10.2013р., а також письмові пояснення директора відповідача, що такого листа відповідачем не отримувалося та на адресу підприємства не надходило, суд вважає за необхідне не брати до уваги зазначені у відзиві від 10.08.2015р. твердження про отримання відповідачем вказаного листа та досліджувати факт його направлення на адресу відповідача на підставі наявних у справі матеріалів. Як вже зазначалося, за результатами такого дослідження позивачем не доведено даного факту.
Таким чином, враховуючи відсутність належних доказів повідомлення відповідача про припинення Договору №Ш-6644-8 від 30.09.2008р. протягом одного місяця після закінчення терміну його дії (30.09.2013р.), цей договір вважається поновленим на встановлений у ньому строк і на тих самих умовах в порядку приписів ст. 764 ЦК України та ст. 17 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна». Відтак, відповідач вправі до 30.09.2018р. включно володіти та користуватися нежитловим приміщенням площею 195,0 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. М.Леонтовича, 1 на умовах Договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Ш-6644-8 від 30.09.2008р. Вказаний факт зумовлює відсутність правових підстав для звільнення відповідачем займаного приміщення та його повернення позивачу, та, відповідно задоволення позовних вимог.
Слід зазначити, що даної правової позиції притримується ВГСУ у справі №5015/4952/12 від 15.05.2013р. за аналогічних обставин, викладених в даній справі.
Відповідно до ст.49 ГПК України у зв'язку зі відмовою в позові судовий збір покладається на позивача.
Таким чином, керуючись ст.ст. 2, 4-3, 12, 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. В позові відмовити повністю.
2. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 25.08.2015 р.
Суддя Крупник Р.В.