Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81
"21" серпня 2015 р. Справа № 911/2603/15
За позовом Публічного акціонерного товариства "Златобанк"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондор-5"
про стягнення 1 050 238,27грн
Суддя А.Р. Ейвазова
Представники:
від позивача - Бондарчук П.М. (довіреність №32 від 14.05.2015);
від відповідача - не з'явився
СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство "Златобанк" (далі - ПАТ "Златобанк") звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондор-5" (далі - ТОВ "Кондор-5") та просить стягнути з відповідача 1 050238,27грн, що складається з:
- 1 020 000,00грн заборгованості за кредитом;
- 23 138,64грн процентів за період з 01.03.2015 по 15.04.2015;
- 2 040,75грн пені за період з 09.01.2015 по 16.04.2015 за прострочення повернення кредиту та сплати процентів;
- 5 888,00грн - 3% річних за період з 09.01.2015 по 16.04.2015;
- 5 000,00грн штрафу.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за кредитним договором від 13.02.2012 №19/12-KL в частині повернення кредиту та сплати процентів у встановлений договором строк, що спричинило звернення з вимогою про дострокове повернення кредиту (а.с.2-4)
Відповідачі у справі - ТОВ "Кондор-5" відзиву по суті заявлених вимог не надав.
Розгляд зазначеної справи здійснено без участі представника відповідача, за відсутності його відзиву, враховуючи наступне:
- копія ухвали від 25.06.2015 про порушення провадження у даній справі, яка направлена відповідачу за адресою, вказаною у спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 30.06.2015 (а.с.45-46), повернута суду з довідкою відділення зв'язку, у якій причиною повернення вказано: «за зазначеною адресою не знаходиться» (а.с.51-53);
- копія ухвали від 25.06.2015 про порушення провадження у даній справі, яка направлена відповідачу за адресою, вказаною у спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 25.06.2015, отримана відповідачем, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103248966177 (а.с.57-58);
- копія ухвали від 10.08.2015 про відкладення розгляду справи направлена за тією ж адресою відповідача, що підтверджується відміткою на ухвалі (а.с.98-99, зворот);
- клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило;
- матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті.
Оскільки справа прийнята з дотримання правил про підсудність справ, зважаючи на знаходження відповідача на момент прийняття позовної заяви - 25.06.2015 на території Київської області, що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 25.06.2015 (а.с.61-62), зміна адреси відповідача під час розгляду справи, не є підставою для передачі справи до іншого суду, як вбачається з положень ч.3 ст.17 ГПК України.
В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд
13.02.2012 між ПАТ "Златобанк" (далі - кредитодавець, банк) та ТОВ "Кондор-5" (далі - позичальник) укладено кредитний договір №19/12-KL (далі - договір) (а.с.7-15).
Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.
До вказаного кредитного договору сторонами неодноразово вносили зміни і доповнення шляхом укладення договорів про внесення змін (а.с.17-21).
Відповідно до умов кредитного договору, кредитодавець надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується у повному обсязі повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом та виконати інші умови вказаного договору (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 1.2 договору, кредит надається позичальнику у формі відкриття відкличної кредитної лінії, в межах максимального ліміту заборгованості, визначеного кредитним договором; кредит може надаватись траншами.
Пунктом 1.3 договору встановлено максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією, який становить 1 200 000,00грн
Згідно п.1.4 договору (у редакції додаткової угоди №2 від 11.02.2014), кінцева дата повернення кредиту - не пізніше " 12" лютого 2016 року; додатковою угодою №2 від 11.02.2014 встановлення графік зниження максимального ліміту.
За користування кредитними коштами встановлюється плата у розмірі 18 процентів річних (додаткова угода №3 від 01.09.2014).
Відповідно до п. 2.6 договору, проценти за останній місяць користування кредитом сплачуються в кінцеву дату повернення кредиту.
Як визначено умовами договору, якщо останній день повернення кредиту та/або процентів припадає на вихідний, святковий день або інший неробочий, то позичальник має право повернути кредит та/або сплатити проценти наступного робочого дня (п.2.6.1 договору).
Згідно п. 3.4.2 договору, позичальник зобов'язаний сплачувати проценти/комісію у розмірі та у порядку, передбаченому кредитним договором, згідно з умовами кредитного договору.
В силу п. 3.4.3 договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в порядку та у строки, передбачені кредитним договором, у тому числі достроково, у разі настання обставин, за яких банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, в тому числі у випадку настання несприятливих обставин/подій.
Згідно п. 3.4.10 договору позичальник зобов'язаний достроково повернути кредит та сплатити проценти на вимогу кредитодавця у випадках, передбаченим вказаним договором.
Так, згідно п. 3.1.4 договору, кредитодавець має право відмовитись від подальшого кредитування позичальника за вказаним договором частково або у повному обсязі та/або вимагати повернення у повному обсязі наданих кредитних коштів (в тому числі дострокового повернення), сплати процентів за весь строк користування кредитними коштами та неустойки/штрафів (за їх наявності), зокрема, у разі одноразового порушення позичальником будь-якого з боргових зобов'язань, у будь-яких їх частині наявності/виникнення випадку невиконання умов, використання кредиту не за цільовим призначенням.
Як встановлено судом, позивачем надано відповідачу кредитні кошти, що підтверджується випискою з рахунку (а.с.22-25, 66-70).
Позивач, враховуючи неповернення кредитних коштів у встановлений договором строк, звернувся до відповідача з вимогою №577 від 17.03.2015 (а.с.94), відповідно до якої вимагав протягом 5 календарних днів з моменту отримання листа-повідомлення сплатити боргові зобов'язання в т.ч. за договором № №19/12-KL від 13.02.2012.
Крім того, позивач направив на адресу відповідача лист попередження №1022 від 03.04.2015, відповідно до якого вимагав дострокового повернення кредитних коштів, сплати процентів та пені станом на 31.03.2015 (а.с.101), отримання якого 15.04.2015 підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103031746330 (а.с.95).
Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем зобов'язань з повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом, а також застосування до відповідача відповідальності, встановленої договором та чинним законодавством за порушення зазначених зобов'язань.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.
Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Так, відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як визначено ч.2 ст.1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
В силу ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Частиною 2 ст.1050 ЦК України визначено, що, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
Таким чином, враховуючи порушення строку повернення частини кредиту, яка мала бути повернута до 07.02.2015 (фактично повернута - 09.02.2015), оскільки розмір кредитного ліміту, відповідно до договору про внесення змін №2, мав зменшитись до 1 020 000грн, а також порушення повернення частину кредиту шляхом зменшення кредитного ліміту до 1 005 555грн до 07.03.2015, позивач правомірно скористався правом достроково вимагати повернення частини кредиту, у т.ч. тієї, яка надавалася до 07.02.2016, направивши 03.04.2015 повідомлення про дострокове повернення кредиті.
У даній справі позивачем заявлено до стягнення 1 020 000,00грн заборгованості з повернення кредиту, 23 138,64грн заборгованості зі сплати процентів.
Оскільки під час розгляду справи по суті відповідачем не надано доказів виконання зобов'язань в частині повернення кредиту, хоча строк виконання таких зобов'язань настав, враховуючи лист позивача про дострокове повернення кредиту, вимоги про стягнення основної заборгованості у розмірі 1 020 000,00грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Вимога позивача в частині стягнення 23 138,64грн по процентам за період з 13.02.2015 по 15.04.2015 є мотивованою та підлягає задоволенню, оскільки строк сплати таких процентів настав, а розрахунок процентів відповідає умовам, які визначені договором та підтверджується виписками з рахунків.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 040,75грн, з яких 1158,72грн пені нарахованої:
· на заборгованість з повернення кредиту:
- за період з 09.01.2015 по 09.01.2015 на борг у розмірі 11 000,00грн - 8,44грн;
- за період з 10.02.2015 по 10.02.2015 на борг у розмірі 15 000,00грн - 16,03грн;
- за період з 11.03.2015 по 07.04.2015 на борг у розмірі 15 000,00грн - 690,41грн;
- за період з 08.04.2015 по 18.04.2015 на борг у розмірі 30 000,00грн - 443,84грн;
· на заборгованість зі сплати процентів:
- за період з 11.03.2015 по 07.04.2015 на борг у розмірі 14 150,96грн - 651,33грн;
- за період з 08.04.2015 по 16.04.2015 на борг у розмірі 15 593,43грн - 230,70грн.
В силу ч. ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).
Згідно пункту 4.1 договору за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та/або за несвоєчасну повну чи часткову сплату/несплату процентів, позичальник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення за кожен день прострочення та обчислюється з суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів: сплата пені не звільняє позичальника від сплати кредиту та/або процентів до моменту фактичного погашення заборгованості.
Встановлений відповідним пунктом договору розмір пені не перевищує максимального розміру, визначеного ст.4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"; пеня нарахована з урахування строку, встановленого ч.6 ст.232 ГК України.
Проте, позивачем невірно визначено початкові дати нарахування та не враховані дні оплати.
Так, за розрахунком суду, розмір пені, з урахуванням заявленого позивачем періоду нарахування, становить 2 040,75грн:
· на заборгованість з повернення кредиту:
- за період з 08.01.2015 (оскільки термін зменшення кредиту встановлено з 07.01.2015) по 08.01.2015 (оскільки 09.02.2015 відповідачем здійснено погашення) на борг у розмірі 11 000,00грн - 8,44грн;
- за період з 09.02.2015 по 09.02.2015 (оскільки 10.02.2015 відповідачем здійснено погашення) на борг у розмірі 15 000,00грн - 16,03грн;
- за період з 11.03.2015 по 07.04.2015 на борг у розмірі 15 000,00грн - 690,41грн;
- за період з 08.04.2015 по 18.04.2015 на борг у розмірі 30 000,00грн - 443,84грн;
· на заборгованість зі сплати процентів:
- за період з 11.03.2015 по 07.04.2015 на борг у розмірі 14 150,96грн - 651,33грн;
- за період з 08.04.2015 по 16.04.2015 на борг у розмірі 15 593,43грн - 230,70грн.
Таким чином, вимоги про стягнення пені у розмірі 2 040,75грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, позивачем також заявлена вимога про стягнення з відповідача 5 000,00 грн. штрафу за неналежне виконання умов кредитного договору щодо повернення кредиту у строк.
Так, відповідно до п.4.3 договору, у випадку невиконання/неналежного виконання зобов'язань за цим кредитним договором, передбачених п.3.4. (зокрема, але не виключно, ненадання/несвоєчасне надання документів, передбачених цим кредитним договором (баланс, звіт про фінансові результати тощо), банк має право стягнути, а позичальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 5 000,00грн.
До таких обов'язків позичальника, відповідно п. 3.4 договору, належить, зокрема, повернення кредиту у встановлений договором строк (п. 3.4.3 договору). У зв'язку з невиконанням відповідачем обов'яжу щодо своєчасного повернення кредиту позивачем заявлено до стягнення 5 000,00грн штрафу.
За таких обставин, вимога в частині стягнення 5 000,00грн штрафу є обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення 58,88грн процентів.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Проте, позивачем проценти розраховані без урахування дат оплати, здійснених відповідачем.
За розрахунком суду, зважаючи на дати оплати, розмір процентів становить:
- за період з 08.01.2015 (оскільки термін зменшення кредиту встановлено з 07.01.2015) по 08.01.2015 (оскільки 09.02.2015 відповідачем здійснено погашення) на борг у розмірі 11 000,00грн - 0,90грн;
- за період з 09.02.2015 по 09.02.2015 (оскільки 10.02.2015 відповідачем здійснено погашення) на борг у розмірі 15 000,00грн - 1,23грн;
- за період з 11.03.2015 по 07.04.2015 на борг у розмірі 15 000,00грн - 34,52грн;
- за період з 08.04.2015 по 18.04.2015 на борг у розмірі 30 000,00грн - 22,19грн;.Таким чином розмір процентів, що підлягає стягненню у відповідності з ст.625 ЦК України, становить 58,84грн; у задоволенні вимог про стягнення 0,04грн - 3% річних суд відмовляє.
При зверненні з даним позовом до суду позивач не сплачував судовий збір за подачу позову, оскільки на підставі п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від його сплати.
Відповідно до ч. 3 ст. 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Згідно пп. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена у розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
При цьому, в силу ч. 1 цієї норми, судовий збір обраховується з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, яка встановлюється на 1 січня календарного року, у якому відповідна заява подається до суду.
Предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача коштів, що є майновою вимогою; позовну заяву надіслано до суду 17.06.2015.
Розмір мінімальної заробітної плати у 2015 році установлений ст.8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" у місячному розмірі - 1218 гривень.
Отже, враховуючи розмір ставок судового збору за подання заяви майнового характеру, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в доход державного бюджету України у розмірі 21 004,74грн (1050238,23*2/100).
Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондор-5" на користь Публічного акціонерного товариства "Златобанк" заборгованість у розмірі 1 050 238,23грн, що складається з: 1 020 000,00грн основної заборгованості, 23 138,64грн заборгованості зі сплати процентів, 2 040,75грн пені, 58,84грн 3% річних, 5000,00грн штрафу.
3. В частині стягнення 0,04грн 35 річних відмовити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондор-5" в доход Державного бюджету України 21 004,74грн судового збору.
5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 25.08.2015.
Суддя Ейвазова А.Р.