ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
18.08.2015Справа №910/16397/15
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертехенерго»
1. Державного підприємства «Держекоінвест»
2. Міністерства екології та природних ресурсів України
Про солідарне стягнення 56 331 410,90 грн.
Суддя Сівакова В.В.
Представники сторін:
від позивача Степаненко О.М. - по дов. № б/н від 24.11.2014
Іванів А.Р. - по дов. № б/н від 17.08.2015
від відповідача-1 Чебан Т.П. - по дов. № 01-198/05 від 30.04.2015
від відповідача-2 не з'явився
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертехенерго» до Державного підприємства «Держекоінвест» та Міністерства екології та природних ресурсів України про стягнення в солідарному порядку 56 331 410,90 грн. внаслідок неналежного виконання зобов'язань згідно договору про закупівлю № 3003/06 від 27.06.2013.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2015 порушено провадження у справі № 910/16397/15 та призначено справу до розгляду на 13.08.2015.
Відповідачем-1 в судовому засіданні 13.08.2015 було подано клопотання про припинення провадження у справі щодо ваідпловідача-1 на підставі п. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Клопотання мотивовано тим, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2014 у справі № 910/9035/14 рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2015 скасовано повністю та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі. Дане рішення суду апеляційної інстанції було залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 04.03.2015. Ухвалою Верховного Суду України від 09.07.2015 відмовлено ТОВ «Інтертехенерго» у допуску справи № 910/9035/14 до провадження Верховного Суду України. Зі змісту позовної заяви та судових рішень вбачається, що позов, який наразі розглядається Господарським судом міста Києва, та спір, який уже було вирішено між позивачем та відповідачем-1, мають однакові предмет та підстави. Предметом позову в обох випадках є стягнення ТОВ «Інтертехенерго» з ДП «Держекоінвест» заборгованості у розмірі 56 331 410,90 грн., підставою обох позовів стало невиконання, на думку позивача, обов'язку по оплаті виконаних робіт згідно договору про закупівлю № 3003/06 від 27.06.2013.
Позивач в судовому засіданні 13.08.2015 заперечував проти задоволення клопотання відповідача-1 щодо припинення провадження у справі щодо відповідача-1.
Позивачем в судовому засіданні 13.08.2015 було заявлено клопотання про оголошення в засіданні суду перерви.
В судовому засіданні 13.08.2015 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 18.08.2015.
Суд розглянувши клопотання відповідача-1 про припинення провадження у справі щодо відповідача-1 відмовив в його задоволенні з огляду на наступне
Відповідно до ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2014 у справі № 910/9035/14 за позовом ТОВ «Інтертехенерго» до ДП «Держекоінвест» про стягнення 56 331 410,90 грн., встановлено відсутність отримання відповідачем необхідних коштів з Державного бюджету України, тобто не настала обставина для виконання зобов'язання по оплаті робіт, у зв'язку з чим в позові було відмовлено.
Незважаючи на те, що даною постановою вирішено спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав необхідно встановити чи настав в даному випадку строк виконання грошового зобов'язання та чи було отримано на даний час відповідачем-1 належне бюджетне фінансування, так як з моменту прийняття постанови суду пройшов тривалий час.
Позивач в судовому засіданні 18.08.2015 позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач-1 у поданому 18.08.2015 до відділу діловодства суду відзиві проти задоволення позовних вимог заперечує, оскільки зі змісту спірного договору, а саме пунктів 3.3., 3.8., 3.10. вбачається, що будь-які виплати за цим договором здійснюються з урахуванням бюджетних призначень та після отримання ДП «Держекоінвест» відповідних бюджетних коштів. Крім того, як зазначено вище, пунктом 1.3. договору передбачено, що у разі відсутності коштів на оплату виконаних робіт початок фінансування і остаточні розрахунки можуть бути перенесені. В матеріалах справи відсутні будь-яки докази на підтвердження отримання відповідачем необхідних коштів з Державного бюджету України на оплату робіт за договором, а відповідач-1 відповідних коштів для оплати виконаних позивачем робіт з бюджету не отримував до сьогодні. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2014 у справі № 910/9035/14 встановлено факт відсутності бюджетного фінансування та факт належного виконання ДП «Держекоінвест» своїх обов'язків за договором про закупівлю № 3003/06 від 27.06.2013. При повторному зверненні до суду з тим же предметом позову позивач не надав жодних доказів того, що на момент звернення до суду відповідач-1 отримав відповідні бюджеті кошти.
Відповідач-2 в судове засідання 18.08.2015 не з'явився.
Від відповідача-2 на адресу суду надійшов відзив на позову заяву, відповідно до якого проти позову заперечує повністю посилаючись на те, що згідно положень статуту ДП «Держекоінвест», останній як юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями самостійно, а держава та орган управління майном не несуть відповідальності за зобов'язаннями підприємства. Зазначає, що Міністерство екології і природних ресурсів України не є стороною договору № 2366/06 від 26.03.2013, не брало на себе жодних зобов'язань щодо належного виконання/невиконання ДП «Держекоінвест» своїх зобов'язань за цим договором, даним договором не встановлено солідарної відповідальності розпорядника коштів за зобов'язаннями ДП «Держекоінвест», а також не передбачено такої відповідальності жодним нормативним актом України, отже Міністерство екології і природних ресурсів України не може солідарно відповідати за зобов'язаннями ДП «Держекоінвест», що виникли (можуть виникнути) у зв'язку з виконанням/невиконанням ДП «Держекоінвест» своїх зобов'язань за цим договором.
В судовому засіданні 18.08.2015, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва
27.06.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтертехенерго» (підрядник) та Державним підприємством «Держекоінвест» (замовник) було укладено договір про закупівлю № 3003/06 (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.2. договору підрядник зобов'язується на власний ризик, своїми та залученими силами, засобами та закупленими матеріальними ресурсами виконати роботи з капітального ремонту об'єктів соціальної сфери АР Крим (теплосанація 23 об'єктів), та здати закінчені роботи в порядку і строк, встановлений договором, а замовник зобов'язується прийняти закінчені роботи і оплатити їх.
Відповідно до пункту 2.1 договору договірна тверда загальна ціна робіт (додаток № 2 до цього договору) становить 116 357 838,20 грн., у тому числі ПДВ 19 392 973,03 грн.
Згідно пункту 2.2. договору джерелом фінансування є кошти Державного бюджету України за КПКВК 6351020 «Державна підтримка заходів, спрямованих на зменшення обсягів викидів (збільшення абсорбції) парникових газів, у тому числі на утеплення приміщень закладів соціального забезпечення, розвиток міжнародного співробітництва з питань зміни клімату», КЕКВ 3210.
Пунктом 3.2. договору визначено, що з моменту початку дії цього договору, визначеного пунктом 12.1. договору, замовник перераховує підряднику попередню оплату не більше 30% від річного обсягу робіт (закривається актами приймання будівельних робіт за формою КБ-2в), у порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2006 № 1404 «Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти», яка має бути погашена до 27.08.2013 замовник здійснює перерахування коштів попередньої оплати підряднику на підставі наданого підрядником рахунку-фактури.
Відповідно до пункту 3.3. договору у разі неналежного бюджетного фінансування замовник здійснює попередню оплату в сумі не більше 34 907 351,46 грн., в тому числі ПДВ на суму 5 817 891,91 грн. на розрахунковий рахунок підрядника протягом 5-ти банківських днів з моменту надходження таких коштів на реєстраційний рахунок замовника.
Пунктом 3.4. договору визначено, що виконання підрядником робіт оформлюється актами приймання виконаних будівельних робіт (складеними за формою № КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт») та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (складеними за формою № КБ-3).
Акти приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою № КБ-3 складаються окремо за кожним об'єктом згідно з переліком об'єктів, визначеному у додатку № 1 до договору.
Відповідно до пунктів 3.8., 3.9. договору оплата проводиться за фактично і якісно виконані роботи, які відображені в підписаних сторонами актах приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в. Роботи, виконані з використанням матеріальних ресурсів, які не відповідають установленим вимогам замовником не оплачуються. Підставою для здійснення розрахунків є підписані сторонами акти приймання виконаних будівельних робіт по формі КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою КБ-3. Оплата виконаних робіт здійснюється замовником протягом 10-ти робочих днів, з урахуванням бюджетних призначень, з моменту підписання сторонами зазначених документів.
Щомісячна оплата робіт здійснюється після закриття підрядником 30% попередньої оплати на підставі довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою КБ-3 та акту приймання виконаних будівельних робіт по формі КБ-2в протягом 10-ти банківських днів з дати підписання вказаного акту приймання будівельних робіт та довідки.
Проміжні платежі за виконані роботи здійснюються в межах не більш як 95% їх загальної вартості за договірною ціною.
Щомісячне утримання замовником 5% вартості виконаних робіт здійснюється замовником, після прийняття робіт по кожному об'єкту, для формування гарантійного фонду.
Пунктом 3.10. договору прямо встановлено, що всі виплати за цим договором здійснюються після отримання ДП «Держекоінвест» відповідних бюджетних коштів.
У свою чергу, пунктом 1.3. договору передбачено, що у разі відсутності коштів на оплату виконаних робіт початок фінансування і остаточні розрахунки можуть бути перенесені.
Згідно з пунктом 12.1. договору останній набуває чинності з дати підписання його сторонами і надання підрядником забезпечення виконання зобов'язань та діє до 30.09.2013, але у будь якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
Додатковою угодою № 1 від 26.08.2013 внесено зміни до договору, відповідно до якої сторони погодили продовжити термін виконання робіт до 01.09.2014 та термін дії договору до 01.10.2014.
30.12.2013 відповідач на виконання умов договору перерахував на користь позивача попередню оплату у розмірі 34 907 351,46 грн., що підтверджується банківською випискою з особового рахунку позивача від 30.04.2014.
Позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надано суду акти приймання будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт на загальну суму 91 238 762,36 грн.
Спір вини внаслідок того, що відповідач-1 свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманих робіт повністю не виконав, та існує заборгованість в розмірі 56 331 410,90 грн., яку відповідачі на думку позивача мають сплатити солідарно, оскільки відповідач-2 є органом управління відповідача-1 та є розпорядником бюджетних коштів за бюджетною програмою по КПКВК 6351020.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Зі змісту договору, а саме пунктів 3.3., 3.8., 3.10. вбачається, що будь-які виплати за цим договором здійснюються з урахуванням бюджетних призначень та після отримання ДП «Держекоінвест» відповідних бюджетних коштів.
Як вже зазначалося вище, пунктом 1.3. договору передбачено, що у разі відсутності коштів на оплату виконаних робіт початок фінансування і остаточні розрахунки можуть бути перенесені.
Відповідно до частини 1 статті 212 Цивільного кодексу України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).
Отже, при укладенні договору сторони передбачили та погодили можливість зміни прав та обов'язків сторін за договором у частині порядку оплати як початкових, так і кінцевих робіт, оскільки розуміли, що ДП «Держекоінвест» є підприємством, заснованим на державній формі власності, яке фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Таким чином, зміну прав та обов'язків сторін за договором у частині порядку оплати робіт сторони обумовили настанням певної обставини, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальною обставиною), - наявністю бюджетного фінансування.
Пунктом 8 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження;
У відповідності до пункту 7 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.
Відповідно до статті 49 Бюджетного кодексу України (Здійснення платежів відповідно до взятих бюджетних зобов'язань) розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним пунктом 5 частини першої статті 4 цього Кодексу.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі:
1) наявності відповідного бюджетного зобов'язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання бюджету;
2) наявності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі);
3) наявності у розпорядників бюджетних коштів відповідних бюджетних асигнувань.
Тобто, враховуючи вимоги Бюджетного кодексу України, фінансування програм з державного бюджету здійснюється лише за наявності бюджетних коштів.
При цьому, постановою Кабінету Міністрів України № 65 від 01.03.2014 № 65 «Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету» передбачено ряд заходів щодо економічного та раціонального використання державних коштів з метою стабілізації економічної ситуації в державі, серед яких накладено заборону на здійснення капітальних видатків, що унеможливлює на сьогодні оплату заборгованості, оскільки вона за спірним договором здійснюється саме за цією статтею видатків.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2014 у справі № 910/9035/14 встановлено про відсутність отримання ДП «Держекоінвест» необхідних коштів з Державного бюджету України на оплату робіт за договором, у зв'язку з чим в позові про стягнення з ДП «Держекоінвест» на користь «Інтертехенерго» про стягнення 56 331 410,90 грн. за договором про закупівлю № 3003/06 від 18.06.2013 відмовлено.
Доказів в підтвердження того, що у період з моменту прийняття постанови у справі № 910/9035/14 та на момент розгляду даної справи ДП «Держекоінвест» було отримало відповідне бюджетне фінансування не подано, а отже в силу умов договору у відповідача-1 не настав строк виконання зобов'язання по оплаті виконаних робіт за договором.
З огляду на викладене, вимоги про стягнення заборгованості з відповідача-1 необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Відповідно до Статуту Державного підприємства «Держекоінвест» останнє є унітарним суб'єктом підприємницької діяльності, що засноване на державній власності та входить до сфери управління Міністерства екології та природних ресурсів України.
Статтею 73 Господарського кодексу України встановлено, що державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління. Орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Державні унітарні підприємства діють як державні комерційні підприємства або казенні підприємства.
Відповідно до п. 1 ст. 74 Господарського кодексу України державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту або модельного статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу.
Держава та орган, до сфери управління якого входить державне комерційне підприємство, не несуть відповідальності за його зобов'язаннями, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами (п. 5 ст. 74 Господарського кодексу України).
Відповідно п. 2 ст. 219 Господарського кодексу України засновники суб'єкта господарювання не відповідають за зобов'язаннями цього суб'єкта, крім випадків, передбачених законом або установчими документами про створення даного суб'єкта.
Пунктом 4.1. Статуту ДП «Держекоінвест» встановлено, що підприємство є юридичною особою. Права та обов'язки юридичної особи підприємство набуло з дня його державної реєстрації у порядку, передбаченому законодавством.
Підприємство діє на принципах повної господарської самостійності та самоокупності, самостійно планує свою діяльність, несе відповідальність за її наслідки та виконання зобов'язань перед бюджетами і контрагентами (п. 4.5. Статуту).
Підприємство відповідає за своїми зобов'язаннями в межах належного йому манна. Підприємство не несе відповідальності за зобов'язаннями власника і органу управління майном, а держава та орган управління майном не несуть відповідальності за зобов'язаннями підприємства крім випадків передбачених законодавством України (п. 4.10. Статуту).
Статтею 96 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом. Особи, які створюють юридичну особу, несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до її державної реєстрації.
Як вбачається з матеріалів справи ДП «Держекоінвест» зареєстроване 28.01.2010 (виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Згідно зі ст. 176 Цивільного кодексу України держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади не відповідають за зобов'язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до п. 1 ст. 541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Згідно з п. 2 ст. 196 Господарського кодексу України у разі якщо це передбачено законодавством або договором, зобов'язання повинно виконуватися солідарно. При солідарному виконанні господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, якщо інше не передбачено законом.
Отже, за правилами зазначених норм солідарні зобов'язання виникають тільки у випадках, встановлених договором або законом.
Позивачем документального підтвердження того, що договором або нормами чинного законодавства України передбачений обов'язок відповідача-2 відповідати за зобов'язання відповідача-1 не подано.
З огляду на викладене, вимоги про стягнення з відповідача-2 заборгованості в солідарному порядку необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами про стягнення збитків.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертехенерго» є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст. 49, ст.ст.82-85 ГПК України,-
В позові відмовити повністю.
Повне рішення складено 20.08.2015.
СуддяВ.В. Сівакова