Справа № 22а -16/2007 р. Категорія - адміністративна
Головуючий у І інстанції - Білий В.М. Доповідач - Євстафіїв O.K.
22.01.2007 р.
у складі:
головуючого - судді
суддів
при секретарі
за участю
Апеляційний суд Чернігівської області
Євстафіїва O.K., Лакізи Г.П., Редьки А.Г., Рачовій І.І.,
представників відповідачів: Лісківської сільської ради - Лісківського сільського голови Лавського М.І., Сільськогосподарського кооперативу «Лан" - юриста Титаренка В.М., прокуратури Чернігівської області -прокурора відділу представництва інтересів громадян і держави в судах Козакової І.М., представника третьої особи - головного спеціаліста юридичного сектору Головного управління Державного казначейства України в Чернігівській області (правонаступника Відділення Державного казначейства у Менському районі) Редозубової І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Менського районного суду від 02.11.2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Менського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, прокуратури Менського району, Лісківської сільської ради, Сільськогосподарського кооперативу «Лан", прокуратури Чернігівської області, третя особа -Відділення Державного казначейства у Менському районі (правонаступником якого є Головне управління Державного казначейства України в Чернігівській області), про відновлення порушених прав, відшкодування шкоди,
в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вищевказану постанову місцевого суду та задовільнити його позов.
Оскаржуваною постановою у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду І інстанції, ОСОБА_1 посилається на те, що вона не відповідає і фактичним обставинам справи, і нормам права, що регламентують спірні правовідносини.
Так, жодним з учасників судового розгляду не оспорюється, що 11.01.2005 р. відносно нього (позивача) скоєно злочин, а саме умисне знищення належного йому майна, що знаходилося на території його домоволодіння. Також ніким не оспорюється й те, що особи, винні у скоєнні даного злочину, органами досудового слідства не встановлені.
Кримінальну справу за фактом вчинення вищевказаного злочину порушено з порушенням строку, встановленого для цього ст. 97 КГЖ України. У строк, передбачений ч.5 цієї статті, не встановлено осіб, які його скоїли; протягом 6 місяців він не був визнаний потерпілим по справі. Це призвело до унеможливлення розкриття злочину «по гарячих слідах". Всі його звернення до правоохоронних органів вищого рівня з вимогами усунути недоліки досудового слідства розглянуто неналежно (формально).
Вимоги про компенсацію завданої у зазначений вище спосіб майнової шкоди ним (позивачем) заявлено до держави, а не до відповідачів по справі. Тож позовні вимоги в цій частині суд хибно витлумачив.
Головуючий у суді І інстанції зобов'язав його сплатити державне мито у більшому, ніж передбачено чинним законодавством, розмірі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що в ході судового розгляду справи не було встановлено фактів вчинення відповідачами щодо позивача таких неправомірних дій, що призвели до нерозкриття скоєного відносно нього злочину, та, відповідно, до завдання йому шкоди, що він її просить відшкодувати. Суд І інстанції також зазначив, що згідно з ст. 1177 ЦК України за шкоду, завдану злочином, у разі невстановлення особи, яка його скоїла, несе відповідальність держава, згідно з спеціальним законом. В даний час законом не встановлено ні порядку, ні меж, ні умов такого відшкодування. Але з цими висновками місцевого суду частково не погоджується апеляційний суд.
Так, по справі встановлено, що: - 12.01.2005 р. до Менського РВ УМВС України в Чернігівській обл. і до виконувача обов'язків начальника Менської СДПЧ-32 ОСОБА_1 подав заяви, в яких просив провести перевірку за фактом виникнення у його домоволодінні пожежі, внаслідок якої знищено належне йому майно. Після надходження даних заяв органи дізнання розпочали їх перевірку. Так, 12.01.2005 р. посадовими особами Менського РВ УМВС України в Чернігівській обл. і Менської СДПЧ-32 складено протоколи огляду місця події і акт про пожежу, від позивача відібрано три пояснення з приводу події злочину. 12-19.01.2005 р. посадовими особами Менського РВ УМВС України в Чернігівській обл. відібрано пояснення від очевидців пожежі та від осіб,
2
яких ОСОБА_1 підозрював у скоєнні проти нього злочину, перевірялася причетність інших осіб до події злочину, проведено експертне дослідження замка, на який було замкнуто гараж позивача, де виникла пожежа,
- 20.01.2005 р. за наслідками перевірки заяв ОСОБА_1 посадовими
особами Менського РВ УМВС України в Чернігівській обл. порушено
кримінальну справу за фактом умисного пошкодження його майна, за
ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 194 КК України. 20.01.-18.03.2005 р.
посадовими особами цього ж відділу складено план розшукових заходів та
слідчих дій по даній кримінальній справі, допитано у якості свідків очевидців
пожежі та осіб, яких ОСОБА_1 підозрював у скоєнні проти нього
злочину, перевірялася причетність інших осіб до події злочину шляхом
допиту їх як свідків, проведено судово-технічну та пожежно-технічну
експертизи, створено слідчо-оперативну групу по розкриттю даного злочину,
зібрано характеризуючі матеріали на осіб, про яких йшлося вище, приєднано
до справи вилучені при огляді місця події речові докази,
- 18.03.2005 р. провадження у справі було зупинено в зв'язку з
невстановленням особи, яка скоїла злочин, на підставі п.3 ст. 206 КПК
України,
- на виконання вказівок Слідчого управління УМВС України в Чернігівській
обл. від 01.04.2005 р. (№ 5/749), 02.04.2005 р. провадження у справі було
відновлено. 02.04.2005 р. - 03.08.2006 р. співробітниками Слідчого відділення
Менського РВ УМВС України в Чернігівській обл. та Слідчого управління
УМВС України в Чернігівській області було додатково оглянуто місце події,
допитано у якості потерпілої дружину позивача ОСОБА_2. Також було
виконано вказівки прокурора відділу прокуратури Чернігівської області від
20.05.2005 p., начальників Слідчого відділу Менського РВ УМВС України в
Чернігівській області від 12.08.2005 р. й Слідчого управління УМВС України
в Чернігівській області щодо розслідування по даній справі, проведено
судову автотоварознавчу експертизу, зведення віч-на-віч потерпілого з
особами, яких він підозрює у вчиненні злочину,
- 03.08.2006 р. провадження у справі було зупинено у зв'язку з
невстановленням особи, яка вчинила злочин, на підставі ст. ст. 206 п.3, 209
КПК України;
- 06.07.2005 р. ОСОБА_1 подав до прокуратури Менського району
заяву, в якій просив порушити кримінальну справу проти осіб, які входять до
складу пожежно-сторожової охорони (ПСО) СК «Лан". Ці вимоги він
обґрунтовував тим, що дані особи, прибувши на місце події, ухилилися від
виконання своїх посадових обов'язків і не вжили ніяких заходів,
спрямованих на гасіння пожежі. Внаслідок цього пожежею знищено належне
йому майно вартістю 35000 грн. За наслідками розгляду даної заяви слідчим
прокуратури Менського району тричі, а саме 18.07.2005 p., 06.09.2005 p.,
31.10.2005 p., виносилися постанови про відмову в порушенні кримінальної
справи, які було скасовано прокурором Менського району та Менським
районним судом. 12.12.2005 р. слідчим прокуратури Менського району за
3
результатами розгляду цієї заяви також винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи. Дана постанова по цей час є чинною;
· ОСОБА_1 з приводу нерозкриття органами досудового слідства скоєного відносно нього злочину направлено низку звернень до Прем'єр-міністра України, Генеральної прокуратури України, УМВС України в Чернігівській області, Чернігівської облдержадміністрації, прокуратури Чернігівської області, Менського РВ УМВС України в Чернігівській області, прокуратури Менського району. Всі ці звернення розглянуто і по всіх них позивачеві дано відповіді, сенс яких полягає у тому, що компетентними органами вживаються всі необхідні та можливі заходи, направлені на розкриття вчиненого відносно нього злочину. Але, незважаючи на це, його не розкрито. Викладене підтверджується копіями цих звернень й відповідей на них ( а.с. 7-11, 14, 31-45, 51, 54-67, 68, 71, 137, 160);
· пожежно-сторожова охорона СК «Ліски" є формуванням, до складу якого входять працівники названого кооперативу. Ними використовується пожежна машина, що перебуває на балансі цього кооперативу.
Викладене жодним з учасників судового розгляду фактично не заперечується і, крім того, підтверджується матеріалами кримінальної справи № 11/6207 Слідчого управління УМВС України в Чернігівській області, що порушена за фактом умисного пошкодження майна ОСОБА_1, за ст. 194 ч.2 КК України, та матеріалами № 125пр-05 прокуратури Менського району про відмову в порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_1, про яку йшлося вище.
З встановленого суд робить наступні висновки.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 97 КПК України, по заяві або повідомленню про злочин слідчий чи орган дізнання зобов'язані порушити кримінальну справу не пізніше триденного строку (за наявності для цього підстав). Коли необхідно перевірити заяву або повідомлення про злочин до порушення справи, така перевірка здійснюється в строк не більше 10 днів шляхом відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб або витребування необхідних документів. Кримінальну справу за фактом умисного пошкодження майна позивача за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 194 КК України, порушено після проведення перевірки його заяви про скоєння злочину через 8 днів, тобто без порушення строку, передбаченого ст. 97 КПК України.
Твердження ОСОБА_1 про те, що його не визнавали потерпілим по справі протягом 6 місяців, не відповідає дійсності й спростовується матеріалами зазначеної вище кримінальної справи ( його визнано потерпілим по справі й допитано у якості потерпілого 20.01.2005 p.).
Жодного доказу того, що посадові особи Менського РВ УМВС України в Чернігівській області, СВ УМВС України в Чернігівській області, прокуратури Менського району вчинили такі дії (бездіяльність), які призвели до унеможливлення розкриття злочину «по гарячих слідах", у ході судового розгляду справи не здобуто.
4
Також не підтвердилося ні у який спосіб у ході судового розгляду і те, що всі звернення ОСОБА_1 до правоохоронних органів вищого рівня з вимогами усунути недоліки досудового слідства розглянуто неналежно (формально). Надані цими органами відповіді є ґрунтовними та вичерпними, що вбачається з їх копій, які маються у справі.
По справі не здобуто доказів того, що органами досудового слідства вжито не всіх необхідних з можливих заходів для розкриття вчиненого відносно позивача злочину, або що внаслідок несвоєчасного вчинення (проведення) ними слідчих дій втрачено можливість притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності за даний злочин. Тож нема підстав дії Менського РВ УМВС України в Чернігівській області, УМВС України в Чернігівській області, прокуратури Менського району та прокуратури Чернігівської області, що виразилися у невстановленні заподіювача умисного пошкодження майна позивача (злочину, що передбачений ст. 194 КК України), визнати неправомірними. Цей висновок апеляційний суд зробив також з урахуванням і того, що п.3 ч.1 ст. 206 КПК України встановив, що після проведення всіх необхідних і можливих слідчих дій для встановлення особи, яка вчинила злочин, у разі її невстановлення досудове слідство зупиняється. Тобто не є неправомірною дією саме по собі невстановлення органами досудового слідства особи, яка скоїла злочин, у разі проведення ними в рамках розслідування кримінальної справи всіх необхідних і можливих слідчих дій, направлених на її встановлення.
Жодним з компетентних органів не визнано незаконною постанову слідчого прокуратури Менського району від 12.12.2005 р. про відмову у порушенні кримінальної справи за ст. 367 КК України за заявою ОСОБА_1 від 04.07.2005 р. про притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які входять до складу пожежно - сторожової охорони (ПСО) СК «Лан", за допущення ними бездіяльності, що виразилася у невжитті заходів для гасіння пожежі, що сталася у його (позивача) господарстві в ніч з 11 на 12.01.2005 р. У рамках даної справи суд не може оцінювати її з точки зору законності й обґрунтованості.
Таким чином, по справі не встановлено, що Менський РВ УМВС України в Чернігівській обл., УМВС України в Чернігівській обл., прокуратура Менського району та прокуратура Чернігівської обл. вчинили відносно позивача неправомірні дії (бездіяльність), чим завдали йому моральної шкоди. Отож, оскаржувана постанова в частині відмови у задоволенні позовних вимог до цих відповідачів є законною й обґрунтованою з мотивів, що наведені вище.
Поясненнями представників Лісківської сільради і СК «Лан", а також довідкою даного кооперативу від 22.01.2007 р. № 10 спростовуються твердження ОСОБА_1 про те, що пожежно-сторожову охорону, особовий склад якої, на думку останнього, не вжив належних заходів для гасіння пожежі у його домоволодінні, створено під егідою Лісківської сільської ради, і що вона є утримувачем цієї охорони. Тож задовільнити позов за її рахунок теж нема підстав. Отже, постанова суду І інстанції і в
5
частині відмови у задоволенні вимог позивача до Лісківської сільської ради також є законною.
Згідно з приєднаною до матеріалів справи копією статуту СК «Лан", що затверджений 17.02.2000 р. установчими зборами його членів (протокол № 1), який зареєстрований розпорядженням Менської райдержадміністрації № 115 від 27.03.2000 р. ( з наступними змінами й доповненнями), він не є суб'єктом владних повноважень. Тому в силу ст.ст. 17, 50 КАС України СК «Лан" не може бути відповідачем у цій справі. В силу ст. 15 ЦПК України спір, що виник між ним та ОСОБА_1, має вирішуватися не в порядку адміністративного, а у порядку цивільного судочинства.
Виходячи з норм ст.ст. 17, 21 ч.ч. 2, 3 КАС України, ст. 15 ЦПК України, вимоги про відшкодування державою фізичній особі майнової шкоди, що завдана її майну внаслідок злочину, якщо не встановлено особу, яка його скоїла (на підставі ст. 1177 ЦК України), розглядаються у порядку цивільного, а не адміністративного, судочинства, т.я. в цих випадках між особою, потерпілою від злочину, й державою відсутній публічно-правовий спір. Крім того, посилання місцевого суду на неврегульованість у законодавчому порядку процедури, меж та умов такого відшкодування як на підставу відмови у задоволенні даних вимог суперечить ст. 8 ч.4 КАС України і ст. 8 ч.8 ЦПК України.
Та обставина, що головуючий у суді І інстанції зобов'язав ОСОБА_1 сплатити державне мито у більшому, ніж передбачено чинним законодавством, розмірі, не є підставою для задоволення апеляційної скарги.
З наведеного вище випливає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до СК «Лан" про відновлення порушених прав, відшкодування матеріальної й моральної шкоди, а також про відшкодування матеріальної шкоди за рахунок Державного бюджету України, а провадження у справі в цій частині -закриттю з тих підстав, що дані позовні вимоги не підлягають розглядові у порядку адміністративного судочинства. В іншій частині цю постанову належить залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 203 ч.І КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовільнити частково.
Постанову Менського районного суду від 02.11.2006 р. в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до Сільсько -господарського кооперативу «Лан" про відновлення порушених прав, відшкодування матеріальної й моральної шкоди, а також про відшкодування матеріальної шкоди за рахунок Державного бюджету України скасувати і провадження у справі в цій частині закрити.
Роз'яснити ОСОБА_1 право на звернення до суду з даними вимогами у порядку цивільного судочинства.
6
Цю ж постанову в частині відмови у задоволенні позову до Менського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, прокуратури Менського району, Лісківської сільської ради, прокуратури Чернігівської області про визнання неправомірною бездіяльності, відшкодування моральної шкоди залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але вона може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня її виготовлення у повному обсязі.
Головуючий:
Судді:
7