Справа 22ц- 291/2007 р. Головуючий в 1-ій інстанції Хандога В.М.
Категорія цивільна. Доповідач Смаглюк Р.І.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ.
30 січня 2007 року. Апеляційний суд Чернігівської області
в складі: головуючого - судді Хромець Н.С.,
суддів Смаглюк Р.І., Острянського В.І.,
при секретарі Мехед Т.О.,
з участю відповідача,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Чернігівської області в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Ніжинського міськрайонного суду від 18 грудня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частину квартири, -
встановив:
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить скасувати вказане рішення і постановити нове рішення про визнання за ним права власності на всю спірну квартиру, мотивуючи неправильним застосуванням судом норм матеріального і процесуального права.
В листопаді 2006 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, мотивуючи тим, що вказана квартира придбана ними в період шлюбу 13 грудня 1999 року, тому їй належить право власності на 1/2 частину цієї квартири відповідно до ст. 22 КпШС України /який діяв на той час/ або відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України.
В грудні 2006 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом, в якому просить визнати за ним право власності на всю спірну квартиру, мотивуючи тим, що після розірвання шлюбу в серпні 2004 року, позивачка ОСОБА_2 зверталася до суду з позовом про визнання за нею права власності на всю спірну квартиру та сплаті нею грошової компенсації відповідачу, рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 13 квітня 2005 року в позові про визнання права власності на квартиру та стягненні грошової компенсації відмовлено. Після набрання цим рішенням законної сили 5 серпня 2005 року позивачка отримала за свою частину квартири грошову компенсацію в сумі 1000 доларів США і придбала собі квартиру АДРЕСА_2. Розпискою від 5 серпня 2005 року підтверджується, що між ними проведено поділ спірної квартири і за належну їй 1/2 частину позивачка отримала грошову компенсацію, тому просить в позові ОСОБА_2 відмовити і визнати за ним право власності на всю спірну квартиру.
Рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 18 грудня 2006 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по 1/2 частині за кожним. Суд першої інстанції вказав, що відповідно до ст. 22 КпШС України, майно, придбане подружжям в період шлюбу, є їх спільною власністю, їх частки рівними. Виплата позивачці 5 серпня 2005 року грошової компенсації свідчить про те, що її право на цю частку визнавалося відповідачем та його батьком. Отримання нею компенсації в сумі 1000 доларів США, що значно менше оціночної вартості квартири, яка за оцінкою станом на 18 січня 2005 року становила 28655 грн., може бути визнана як сплата за належну їй частку в разі повної сплати половини вартості квартири на момент розгляду справи. Оскільки на час розгляду справи такої виплати не було, то позивачці належить право власності на 1/2 частину квартири. Вказана компенсація може бути врахована при продажі квартири.
Відносно зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 провадження по справі закрито в зв"язку з тим, що є така, що набрала законної сили ухвала суду від 25 липня 2006 року про закриття провадження по справі в зв"язку з відмовою позивача від позову. В липні 2006 року ОСОБА_1 звертався до суду з таким же позовом до ОСОБА_2, відносно цього предмету спору, з цих ж підстав, в судовому засіданні відмовився від позову, ухвалою від 25 липня 2006 року провадження по справі закрито.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказане рішення і постановити нове про задоволення його вимог і визнання за ним права власності на всю квартиру, мотивуючи наступним. Рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 13 квітня 2005 року позивачці відмовлено в задоволенні позову про визнання права власності на всю квартиру, в серпні 2005 року вона отримала за належну їй частку квартири грошову компенсацію в сумі 1000 доларів США, що підтверджується розпискою, і придбала собі іншу квартиру. Крім того, він звернувся з зустрічним позовом і суд постановив ухвалу про закриття провадження по справі, мотивуючи його відмовою від такого позову, хоч він звертався з заявою про залишення його позову без розгляду. Таким упередженим рішенням щодо його вимог суд позбавив права на зустрічний позов і постановив незаконне рішення.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення відповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню частково, рішення суду -скасуванню з закриттям провадження по справі з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачкою заявлений позов про визнання за нею права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1. Відповідачем заявлений зустрічний позов про визнання за ним права власності на всю квартиру, оскільки за належну їй частину спірної квартири в серпні 2005 року вона отримала грошову компенсацію. Фактично зустрічні позовні вимоги судом не розглянуті.Як вбачається з протоколу судового засідання від 18 грудня 2006 року / л.с. 38-40/, після роз'яснення прав сторонам за ініціативою суду розглядалось питання про можливість подальшого розгляду справи при наявності ухвали про закриття провадження по справі від 25 липня 2006 року, надавалася перерва для укладення між сторонами мирової угоди, після якої відповідач підтримав зустрічні позовні вимоги, але в порушення вимог процесуального закону без розгляду цих вимог суд видалився до нарадчої кімнати і постановив ухвалу про закриття провадження по справі в зв"язку з тим, що є така, що набрала законної сили, ухвала від 25 липня 2006 року. Після проголошення ухвали суд розглянув позовні вимоги позивачки і постановив оскаржуване рішення.
Судом першої інстанції постановлене рішення, яке не відповідає вимогам закону. Рішенням суду від 13 квітня 2005 року відмовлено позивачці ОСОБА_2 в визнанні права власності на всю спірну квартиру, тобто і у визнанні права на 1/2 її частину /л.с.22-23/. Рішенням від 18 грудня 2006 року суд розглянув ці вимоги між тими самими сторонами, з тих самих підстав, щодо того самого предмету спору, без врахування рішення від 13 квітня 2005 року, що набрало законної сили, та факту отримання позивачкою грошової компенсації, що підтверджується розпискою від 5 серпня 2005 року /л.с.21/.Вказана обставина є підставою для закриття провадження по справі. Суд першої інстанції, встановивши цю обставину, не мав підстав для постановления рішення і повинен був закрити провадження по справі за позовом ОСОБА_2. За таких обставин постановлене рішення не відповідає ст. 213 ЦПК України..
В апеляційній скарзі відповідач не оскаржує ухвалу суду про закриття провадження по справі відносно його зустрічних позовних вимог, тому в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду - скасуванню з закриттям провадження по справі на підставі п.2 ст. 205 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 310, 313 - 315, 317, 319, п.2 ст. 205 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ніжинського міськрайонного суду від 18 грудня 2006 року скасувати. Справу провадженням закрити, оскільки є таке, що набрало законної сили рішення суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Ухвала набирає чинності негайно і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: