Справа №2-а-66/09
13 лютого 2009 року Ленінський районний суд м. Вінниці
в складі: головуючого Федчишен С.А.,
при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради про стягнення неотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення , -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради про стягнення недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення.
Позов мотивований тим, що позивач є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії інвалід 2-ї групи та відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», йому належить виплачувати допомогу на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, однак зазначена допомога була виплачена позивачу не в повному розмірі.
Відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» суми виплат допомоги на оздоровлення позивачу ОСОБА_1 мали складати: у 2007 році - 460,00 х 5 = 2300 грн., а виплачено 120 грн. Недоплата позивачу ОСОБА_1 за 2007 рік склала 2180 грн.
На звернення позивача про виплату йому, як постраждалому внаслідок аварій на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії 2-ї групи інвалідності, щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік в розмірі недоплаченої суми в розмірі 2180 грн. відповідачем було відмовлено з посиланням на Постанову Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 р. «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою визначено розмір щорічної допомоги в розмирі значно меншому, ніж передбачено Законом України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Вищезазначену відмову Головного управління праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради позивач вважає незаконною, у зв'язку з цим звернувся до суду з даним позовом.
В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та просив суд позов задовольнити.
Представник Головного управління праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений завчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Посвідченням серії НОМЕР_1 від 21.03.2006 року виданого управлінням праці та соціального захисту населення Ленінської районної ради ОСОБА_1 вбачається, що він являється особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії ІІ групи інвалідності.
Судом встановлено, що позивачу по справі ОСОБА_1 відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено право на отримання щорічної грошової допомоги, яка повинна виплачуватися йому в розмірі, що визначена в положеннях цього Закону для відповідної категорії осіб.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується в таких розмірах: інвалідам І групи - 60 мінімальних заробітних плат; інвалідам ІІ групи - 45 мінімальних заробітних плат; інвалідам ІІІ групи - 30 мінімальних заробітних плат; дітям-інвалідам - 10 мінімальних заробітних плат; сім'ям, які втратили годувальника, - 60 мінімальних заробітних плат; батькам померлого - 30 мінімальних заробітних плат; щорічна допомога на оздоровлення постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС виплачується в таких розмірах: інвалідам І і ІІ групи - п'ять мінімальних заробітних плат; інвалідам ІІІ групи, дітям-інвалідам - чотири мінімальні заробітні плати; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - п'ять мінімальних заробітних плат; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії - три мінімальні заробітні плати; кожній дитині, яка втратила внаслідок Чорнобильської катастрофи одного з батьків, - три мінімальні заробітні плати; евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей - три мінімальні заробітні плати.
Компенсаційні виплати вказаним категоріям громадян виплачуються органами соціального захисту населення відповідно до наданих їм повноважень у розмірах, визначених постановами Кабінету Міністрів України №836 та №562.
Відповідно до норм Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», права та пільги для учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни. Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, передбачені цим Законом, є недійсними.
Згідно з вимогами ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Начальником Головного управління праці та соціального захисту населення Вінницької міської ради позивачу було відмовлено ОСОБА_1 у виплаті щорічної допомоги на оздоровлення на 2007 рік в сумі 2180 грн. і повідомлено, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 р. «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено розмір щорічної допомоги, а саме інвалідам ІІ групи - 120 грн.
Відмова відповідача ґрунтується на положеннях ст.ст. 62,63 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до якого застосування цього Закону проводиться в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади. Фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього закону, здійснюється за рахунок державного бюджету України.
Посилання відповідача на вимоги положень ст.ст. 62,63 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не можуть вважатися законними, оскільки ст. 62 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає встановлення Кабінетом Міністрів України порядку застосування Закону, а не встановлення розмірів компенсаційних виплат.
Враховуючи те, що такі виплати здійснюються та фінансуються з державного бюджету України органами праці та соціального захисту населення на місцях, якими недоплачена щорічна грошова допомога на оздоровлення, позивачу заподіяна шкода у вигляді різниці між виплаченою допомогою та належною до виплати, яка й підлягає стягненню з відповідача.
За таких обставин та на підставі ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідач повинен виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 рік, виходячи із суми мінімальної заробітної плати на момент виникнення права на виплату з урахуванням отриманих позивачем сум, тобто в сумі 2180 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 48, 62, 63 3акону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст. 11, 71, 86, 159, 163 КАС України, -
Позов задовольнити.
Визнати незаконними дії Головного управління праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради, щодо невиплати ОСОБА_1 щорічної одноразової допомоги на оздоровлення.
Стягнути з Головного управління праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради на користь ОСОБА_1 недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 рік в розмірі 2180 гривень.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду подається двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: /підпис/
Копія вірна:
Суддя:
Секретар: