14 березня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого суддів:
Гнатенка А.В., Волкова О.Ф., Барсукової В.М.,
Григор'євої Л.І., Балюка М.І., -
У червні 2003 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому вказувала, що працівниками відповідача не було своєчасно надано медичну допомогу її чоловіку - ОСОБА_2 та неправильно встановлено діагноз, у зв'язку з чим його не було госпіталізовано. Зважаючи на вказане, позивачка просила стягнути з управління охорони здоров'я на свою користь 10000 грн. на відшкодування завданої їй діями працівників відповідача моральної шкоди.
Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 19 лютого 2004 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішенням апеляційного суду м Севастополя від 22 квітня 2004 року рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1: постановлено стягнути з управління охорони здоров'я на користь позивачки 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі управління охорони здоров'я, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати з залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог статті 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Касаційний суд перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Під час розгляду справи по першій інстанцій та в порядку апеляційного провадження поза увагою суду залишилась та обставина, що надання медичної допомоги за викликом ОСОБА_1 її чоловіку безпосередньо здійснювалось лікарями бригади швидкої медичної допомоги Державної комунальної установи “Станція швидкої медичної допомоги» (далі - ДКУ “СШМД»), а саме лікарем Жевагіною А.Д., яка перебувала з цією установою в трудових відносинах.
У зв'язку з чим судом не вирішено питання про належного відповідача у справі, оскільки за поясненнями управління охорони здоров'я ДКУ “СШМП» є юридичною особою, яка здатна нести відповідальність за шкоду спричинену її працівниками під час надання медичної допомоги.
З матеріалів справи також не вбачається інших підстав для притягнення управління охорони здоров'я до відповідальності за заподіяну ОСОБА_1 моральну шкоду.
Враховуючи наведене судові рішення визнати законними і обґрунтованими, відповідно до статті 213 ЦПК України, - є неможливим, оскільки при їх постановленні допущені порушення норм процесуального права.
У зв'язку з цим судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій слід скасувати з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції на підставі статті 338 ЦПК України.
При новому судовому розгляді необхідно дослідити той факт, чи дійсно діями лікаря ДКУ “СШМД» було спричинено моральну шкоду, а в разі його встановлення розмір відшкодування слід визначити на підставі норм матеріального права.
Керуючись статтями 335, 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного суду України
Касаційну скаргу управління охорони здоров'я Севастопольської міської державної адміністрації задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 19 лютого 2004 року та рішенням апеляційного суду м Севастополя від 22 квітня 2004 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.В.Гнатенко
Судді: В.М.Барсукова
О.Ф.Волков
Л.І.Григор'єва
М.І.Балюк