Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі :
головуючого
Скотаря А.М.
суддів
Жука В.Г., Кривенди О.В.,
за участю прокурора
Морозової С.Ю.
розглянула в судовому засіданні у м. Києві 15 березня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на судові рішення щодо нього.
Вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 6 березня 2006 року
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
раніше неодноразово судимого, востаннє 7 вересня
2001 року за ч. 1 ст. 296, ст. 395 КК України
на три роки шість місяців позбавлення волі,
засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України на чотири роки позбавлення волі.
Ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 4 липня 2006 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 22 вересня 2005 року вдень, знаходячись у АДРЕСА_1, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, відкрито викрав у ОСОБА_2 мобільний телефон зі стартовим пакетом “UMC» загальною вартістю 1282 гривні.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 вказує на те, що суд невірно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 186 КК України, оскільки умислу на відкрите викрадення майна потерпілого він не мав, просить перекваліфікувати його дії на ст. 356 КК України, оскільки вважає, що вчинив самоправство.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, міркування прокурора, який просив частково задовольнити касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1, застосувати ст. 69 КК України та пом'якшити призначене йому покарання до двох років позбавлення волі, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного у вироку злочину відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим. Цей висновок, зокрема, ґрунтується на показаннях потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4 Ці показання узгоджуються з протоколом добровільної видачі ОСОБА_1 викраденого мобільного телефону, висновком судово-медичної експертизи щодо заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2
Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані судом за ч. 2 ст. 186 КК України.
Разом із тим, при призначенні засудженому покарання суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, не врахував, що ініціатором конфлікту між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був саме потерпілий, який не хотів віддавати належні ОСОБА_1 гроші, не звертаючи уваги на його прохання. У відповідь на це ОСОБА_1, ударивши потерпілого в обличчя, забрав належний йому мобільний телефон, пообіцявши, що поверне його після того, як ОСОБА_2 віддасть гроші.
На думку колегії суддів, ці та інші наведені у вироку обставини, що пом'якшують покарання, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і дають підстави для застосування щодо ОСОБА_1 ст. 69 КК України та призначення йому покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.2 ст. 186 КК України.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, -
касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 6 березня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 4 липня 2006 року щодо ОСОБА_1 змінити.
Пом'якшити засудженому ОСОБА_1 покарання за ч.2 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до двох років позбавлення волі.
У решті зазначені судові рішення залишити без зміни.
судді: