08 червня 2006 р.
№ 27/69
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Першикова Є.В.
суддів Савенко Г.В., Ходаківської І.П.
розглянувши касаційну скаргу ТОВ “Супутник-Авто»
на постанову від 20.02.06
Київського апеляційного господарського суду
у справі №27/69
господарського суду м.Києва
за позовом ЗАТ “Бориспільський автозавод»
до ТОВ “Супутник-Авто»
про стягнення 50177,85грн.
за участю представників сторін:
позивача: Софійська І.Ю. (дов. від 07.11.05)
відповідача: Коломоєць Є.А. (дов. від 12.12.05 №87)
За згодою сторін відповідно до ч.2 ст.85 та ч.1 ст.1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні від 08.06.06 були оголошені лише вступна та резолютивна частини постанови колегії суддів Вищого господарського суду України.
Закрите акціонерне товариство "Бориспільський автозавод" звернулось до господарського суду м. Києва із позовом № 782 від 04.11.2005 року, в якому просило стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Супутник-Авто" 40 000 грн. основного боргу, 3 550,68 грн. пені, 5 548,82 грн. інфляційних витрат та 1 078,35 грн. відсотків річних. При цьому, позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що Товариство не розрахувалось в повному обсязі за виконані Заводом підрядні роботи згідно укладеного договору № 243\6 від 01.06.2004 року (надалі -Договір), у зв'язку з чим Товариство повинно також сплатити на користь Заводу пеню, інфляційні витрати та річні відсотки. Позивач вважає, що на його користь з Товариства повинно бути стягнено 40 000 грн. основного боргу, 3 550,68 грн. пені, 5 548, 82 грн. інфляційних витрат та 1 078,35 грн. відсотків річних згідно ст.ст. 525, 526, 530, 547, 549, 550, 551, 552, 837 Цивільного кодексу України та ст.ст. 4, 54, 82 Господарського процесуального кодексу України.
В заяві від 12.12.2005 року позивач уточнив свої вимоги та просив зменшити суму основного боргу на суму - 7 000 грн., перерахованих відповідачем на рахунок позивача.
Рішенням господарського суду м. Києва від 14 грудня 2005 року ( Бачун О.В.) позов закритого акціонерного товариства "Бориспільський автозавод" (надалі - позивач, Завод) до товариства з обмеженою відповідальністю "Супутник-Авто" (надалі - відповідач, Товариство) про стягнення 50 177,85 грн. був задоволений з посиланням на обгрунтованість позовних вимог.
Постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Коваленка В.М., Вербицької О.В., Малитича М.М. рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
ТОВ “Супутник-Авто» звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду, вважаючи, що дана постанова прийнята внаслідок неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, а тому просить її та рішення господарського суду скасувати, в позові відмовити.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши касаційну скаргу ТОВ “Супутник-Авто» на постанову Київського апеляційного господарського суду та перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності їх оцінки судом, а також правильність застосування норм матеріального і процесуального права відзначає наступне:
Господарськими судами при розгляді справи було встановлено, що 01.06.04 між сторонами укладено договір підряду №243/6, відповідно до умов якого позивач зобов'язався власними силами та з власних матеріалів здійснити роботи по ремонту автобусу БАЗ А-079 «Еталон», а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити виконану роботу.
Позивачем виконано роботи згідно договору на загальну вартість 80 427, 16 грн., що, як зазначено судами, підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт №1000 від 30.06.04.
Відповідно до п. 3.3 договору відповідач зобов'язався здійснити передоплату в розмірі 60% вартості робіт на протязі шести банківських днів з дня підписання договору, а саме - 09.06.04. Остаточний розрахунок мав бути проведений до 01.09.04 р. згідно п. 3.4 договору.
Як встановлено судами, відповідачем проведена часткова оплата робіт - в розмірі 40 427, 16 грн. Станом на 25.07.05 заборгованість у розмірі 40 000 грн. не погашена. Після порушення провадження по справі відповідач перерахував 7 000 грн. в рахунок боргу.
Крім основного боргу позивач заявив до стягнення інфляційні витрати в розмірі 5 548, 82 грн. та 3% річних в розмірі 1 078, 35 грн. відповідно до ст. 625 ЦК України, а також 3 550, 68 грн. пені.
Як зазначено судами, позивачем належним чином виконано свої зобов'язання за договором від 01.06.04 р. №243/6. Відповідно до п. 3.4 договору остаточний розрахунок за договором мав бути здійснений на протязі 3-х місяців з моменту його підписання, тобто, до 01.09.05.
Таким чином, саме з 01.09.05 позивач отримав право вимоги до відповідача щодо розрахунку за договором, а тому позовні вимоги в частині несплаченого боргу (33 000 грн.) правомірно судами задоволені.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Аналогічне положення міститься у ст. 193 ГК України.
Таким чином, суди обгрунтовано дійшли висновку, що вимоги в частині стягнення 5 548, 82 грн. інфляційних витрат та 1 078, 35 грн. 3% річних також підлягають задоволенню, так як їх стягнення прямо передбачене ст. 625 ЦК України.
Посилання відповідача на те, що позивач мав повідомити його про стягнення зазначених сум приймаються до уваги, оскільки ні законодавством, ні договором не передбачено обов'язкового завчасного попередження боржника про намір стягнути інфляційні витрати та 3% річних, тому безпосередньо звернення позивача до суду з такими вимогами є достатнім. Положення ст. 625 ЦК України, відповідно до якого інфляційні витрати та 3% річних сплачуються на вимогу кредитора, стосується суду, який не може стягнути зазначені суми за власною ініціативою, якщо кредитор не заявляє таких вимог.
Господарські суди правомірно зазначили, що відсутність попереднього повідомлення про заявлення до стягнення зазначених сум ніяк не вплинуло на право відповідача врегулювати це питання у досудовому порядку, так як отримавши позов, відповідач мав можливість ознайомитися з позовними вимогами і відповідним чином на них відреагувати до порушення провадження по справі.
Інфляційні витрати не є збитками в розумінні цивільного та господарського законодавства, а є видом негативних наслідків, які покладаються на боржника у випадку невиконання або невчасного виконання ним грошового зобов'язання, що прямо передбачена ст. 625 ЦК України. Зазначеною статтею в якості необхідної умови для стягнення інфляційних витрат є лише відповідна вимога кредитора. Інших вимог, в тому числі, доведення вини боржника, законодавством не передбачено.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова апеляційної інстанції відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого Господарського суду України,
Касаційну скаргу ТОВ “Супутник-Авто» залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.02.06 у справі №27/69 залишити без змін.
Головуючий Є.Першиков
Судді : Г.Савенко
І.Ходаківська