Чернігівської області
м.Чернігів тел.7-99-18
просп.Миру,20 тел.178-853
Іменем України
19 березня 2007р. Справа № 8/334/43
За позовом: Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України»,
вул.Б.Хмельницького,6, м.Київ, 01001
До відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю “Тавес», вул.Князя
Чорного, б.4, м.Чернігів
2. Закритого акціонерного товариства “Вексельно-розрахункового
центру Національної акціонерної компанії “Нафтогаз
України», пр.Московський, 8, кімн.1, м.Київ, 04073
Про витребування майна з чужого незаконного володіння
Суддя Т.Г.Оленич
від позивача: Бернацька О.В. -головний юрисконсульт, довір.пост. №14-74 від 06.03.07р.
від відповідача-1: не з'явився
від відповідача-2: не з'явився
Позивачем заявлено позов до відповідача-1 про витребування з чужого незаконного володіння простих векселів: №300131215 номіналом 10 000 000грн., дата складання 28.03.2000р., дата погашення 28.03.08р., виданого емітентом КБ “Фінанси і кредит»; №300131216 номіналом 10 000 000грн., дата складання 28.03.2000р., дата погашення 28.03.08р., виданого емітентом КБ “Фінанси і кредит»; а також до відповідача-2 про визнання відсутності у останнього права на отримання комісійної плати згідно з брокерським замовленням К-5/99-105; 14/27 від 03.08.06р.
Після порушення провадження у справі позивачем подано заяву про зміну підстав позову, в якій позивач просить повернути йому векселі та визнати відсутність у відповідача-2 права на отримання плати з тих підстав, що господарським судом м.Києва брокерське замовлення К-5/99-105; 14/27 від 03.08.06р. визнано як нікчемний правочин, а тому у відповідача-2 були відсутні правові підстави продавати векселі. Враховуючи, що відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підстави позову, судом приймається заява до розгляду і спір вирішується з її урахуванням.
Відповідачі письмові відзиві на позов не представили. Справа розглядається на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.
Ухвали суду, в яких зазначалося про час та місце розгляду справи, надіслані на адресу відповідача-1 поверталися без вручення. За загальними правилами сторона вважається належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, якщо ухвали суду направлялися за адресою, зазначеною у позовній заяві. Як вбачається із довідці Головного міжрегіонального управління статистики м.Києва від 24.01.07р. № 21-10/402-3 ТОВ “Тавес» зареєстроване за адресою, яка вказана у позовній заяві. За таких обставин, суд доходить висновку, що відповідачу-1 повідомлялося у встановленому порядку про час та місце розгляду справи, а тому суд приходить до висновку про можливість вирішити спір у відсутності представника відповідача-1.
Представник відповідача-2 проти позову заперечував.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення та доводи представників позивача та відповідача-2, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, оцінивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:
25 січня 1999р. між позивачем та відповідачем-2 укладений договір №К-5/99;14/27 на брокерське обслуговування, відповідно до умов якого відповідач-2 зобов'язувався за винагороду здійснювати брокерське обслуговування позивача щодо купівлі-продажу цінних паперів. При цьому відповідач-2 мав діяти від свого імені, за дорученням та за рахунок позивача.
Відповідно до п.2.1.1. договору відповідач-2 зобов'язувався виконувати брокерські доручення у відповідності з Брокерськими замовленнями на умовах, найбільш вигідних для Клієнта.
Відповідно до п.2.3.1. позивач зобов'язувався підписувати брокерське замовлення, в якому формулювати брокерське доручення в обсязі, необхідному для його виконання.
Крім того сторони домовилися здійснювати розрахунки в межах конкретного брокерського доручення у відповідності з Брокерським замовленням.
На підставі умов вказаного договору на брокерське обслуговування позивачем 03.08.06р. надано відповідачу-2 Брокерське замовлення К-5/99-105;14/27, в якому позивач доручив відповідачу-2 продати Товариству з обмеженою відповідальністю “Тавес» два простих векселі №№300131215,300131216, емітовані ТОВ КБ “Фінанси та кредит», номінальною вартістю по 10 000 000грн., датою складання 28.03.2000р., датою погашення 28.03.08р., за лімітною ціною 20 000 000грн., за умовами передачі цінних паперів -протягом одного дня з дати підписання договору купівлі-продажу векселів, за умовами перерахування коштів протягом 6 місяців з дати підписання договору купівлі-продажу векселів. 03.08.06р. позивач передав відповідачу-2 прості векселі №300131215 від 28.03.2000р. та №300131216 від 28.03.2000р., що підтверджується актом прийому-передачі векселів до Договору на брокерське обслуговування від 25.01.99р., підписаного представниками обох сторін та засвідченого їх печатками.
Позивач у справі набув вищезазначені векселі на підставі договору купівлі-продажу векселів №к/07/03/2000-В від 30.03.2000р., укладеного з АТ “Індекс-Банк» та ТОВ “ДДК Лтд».
10 серпня 2006р. представниками відповідачів підписаний договір №К-41/2006 купівлі-продажу цінних паперів, відповідно до умов якого відповідач-2 зобов'язався продати, відповідач-1 отримати та оплатити цінні папери: прості векселі №№300131215,300131216, емітовані ТОВ КБ “Фінанси та кредит», номінальною вартістю по 10 000 000грн., датою складання 28.03.2000р., датою погашення 28.03.08р. Згідно з п.1.3. договору купівлі-продажу загальна вартість векселів становила 20 000 000грн.
На виконання умов цього договору відповідач-2 передач відповідачу-1 векселі, які були предметом договору купівлі-продажу, що підтверджується актом №1 прийому-передачі цінних паперів (а.с.25).
Пунктом 2.4. договору купівлі-продажу передбачено, що оплата вартості векселів має здійснюватися протягом 6 місяців з моменту підписання договору, тобто сторонами договору купівлі-продажу визначений строк виконання зобов'язання по оплаті вартості векселів, який настав 10.02.07р. На день розгляду справи відповідачами не надані докази здійснення оплати вартості товару (векселів).
Твердження позивача, що договір купівлі-продажу цінних паперів від 10.08.06р. є неукладеним в зв'язку з відсутністю в ньому однієї із суттєвих умов договору, а саме: строку дії договору, судом не приймається до уваги, виходячи з наступного:
Відповідно до ст.180 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Відповідно до ч.1 ст.631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Аналіз договору купівлі-продажу цінних паперів від 10.08.06р. свідчить, що сторонами в п.6.1 передбачений момент набрання чинності цим договором -з моменту підписання, та строк його дії - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, тобто на невизначений конкретним періодом у часі строк. Посилання позивача на ст.ст.251,252 Цивільного кодексу України, згідно з якими строком визначається певний період у часі, що встановлюється в роках, місяцях, тижнях, днях або годинах, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, що має юридичне значення, не можуть бути прийняти судом до уваги як підстави визнання договору неукладеним, оскільки в них надано лише законодавче визначення поняття “строк». Разом з тим, в ч.3 ст.251 ЦК України зазначено, що строк може бути визначений правочином, а чинним законодавством, зокрема ст.530 Цивільного кодексу України передбачається можливість невизначення конкретною датою строку здійснення своїх прав або виконання обов'язків.
За таких обставин суд вважає безпідставними твердження позивача, що договір купівлі-продажу цінних паперів від 10.08.06р. є неукладеним.
Разом з тим, суд приймає до уваги , що рішенням господарського суду м.Києва від 21.12.06р. у справі № 18/505, яке набрало законної сили з 01.01.07р., Брокерське замовлення №К-5/99-105;14/27 від 03.08.06р. визнано недійсним, як правочин вчинений особою, яка не мала відповідних повноважень. Відповідно до ч.1 ст.236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
За своєю правовою природою договір №К-5/99;14/27 від 25.01.99р. на брокерське обслуговування, укладений між позивачем та відповідачем-2 є договором комісії. Враховуючи, що даний договір продовжує діяти до теперішнього часу, судом застосовуються до нього норми Цивільного кодексу України. Відповідно до ст.1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Тобто загальною підставою для здійснення комісіонером будь-яких дій в інтересах комітента є доручення комітента.
Відповідно до п.1.4. договору на брокерське обслуговування відповідач-2 набуває права розпорядника цінних паперів з моменту підписання сторонами Брокерського замовлення. Тобто, відповідач-2 може виступати продавцем цінних паперів лише після надання Брокерського замовлення.
Згідно із ст.658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Продаж товару на підставах договору комісії є одним із встановлених законом випадків продажу майна не його власником. Разом з тим у комісіонера має бути доручення власника майна на продаж цього майна.
Враховуючи, що Брокерське замовлення №К-5/99-105;14/27 від 03.08.06р., на підставі якого укладався договір купівлі-продажу цінних паперів від 10.08.06р., визнано судом як недійсний правочин, у відповідача-2 були відсутні правові підстави для продажу векселів, оскільки він не є власником цього товару.
Відповідно до ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також особа яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Пунктом 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарському суду надано право при прийнятті рішення по справі визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству. Судом встановлено, що відповідач-2 розпорядився майном, яке не належало йому на праві власності, без відповідного доручення комітента, тобто відповідачем-2 порушені вимоги закону щодо розпорядження майном лише його власником, а тому суд, користуючись п.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів ст.ст.215,236 Цивільного кодексу України, визнає договір купівлі-продажу цінних паперів №К-41/2006 від 10.08.06р. недійсним з моменту його укладення.
За змістом ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України правовими наслідками недійсного правочину є повернення кожною із сторін договору (правочину) другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Як встановлено судом вище, відповідачем-2 на виконання умов договору купівлі-продажу цінних паперів від 10.08.06р. передано відповідачу-1 два простих векселі, що були предметом договору купівлі-продажу. Доказів оплати вартості цих векселів в строк до 10.02.07р. відповідачі суду не представили, в зв'язку з чим суд приходить до висновку, що відповідачем-1 зобов'язання не виконані, а відповідач-2 не одержав виконання за недійсним договором. Таким чином, при застосуванні правових наслідків недійсності угоди, поверненню підлягають лише передані векселі. При цьому, в силу ч.3 ст.1212 Цивільного кодексу України повернення виконаного за недійсним правочином має здійснюватися відповідачем-1 саме власникові цього майна, тобто позивачеві.
Разом з тим судом враховується, що прості векселі №№300131215,300131216, емітовані ТОВ КБ “Фінанси та кредит», номінальною вартістю по 10 000 000грн., датою складання 28.03.2000р., датою погашення 28.03.08р., видані на пред'явника, тому, відповідно до Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, який запроваджений Женевською конвенцією 1930р., можуть бути передані будь-якій особі шляхом індосаменту. Позивач не надав суду беззаперечних доказів, крім акту №1 від 10.08.06р. приймання-передачі цінних паперів, які можуть підтвердити факт знаходження саме у ТОВ “Тавес» векселів, що підлягають поверненню власникові. Виходячи з того, що прості векселя №№300131215,300131216 від 28.03.2000р. видані на пред'явника, на момент розгляду даної справи строк платежів по цих векселях не настав, дані векселі можуть бути передані шляхом індосаменту у будь-який час та будь-якій особі, в зв'язку з чим відсутня можливість встановити законного векселедержателя на день розгляду справи.
За таких обставин, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині повернення векселів. Проте, відповідно до ст.216 Цивільного кодексу України позивачеві має бути відшкодована вартість вищезазначених векселів -20 000 000 (двадцять млн.)грн, які отримані відповідачем-1 без достатніх правових підстав.
Стосовно позовних вимог позивача до відповідача-2 в частині визнання відсутності у останнього права на отримання комісійної плати згідно з Брокерським замовленням, в цій частині позовні вимоги задоволенню підлягають, виходячи з наступного:
Відповідно до ст.1013 Цивільного кодексу України комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії. Відповідно до розділу 3 Договору №К-5/99;14/27 на брокерське обслуговування від 25.01.1999р. розрахунки сторін виконуються в межах конкретного брокерського доручення у відповідності з Брокерським замовленням. При здійснення розрахунків згідно умов угоди купівлі-продажу Брокер (відповідач-2 у справі) перераховує кошти на рахунок Клієнта (позивача у справі) у повному обсязі за винятком суми винагороди та витрати у відповідності з Брокерським замовленням. Як вбачається із п. 14 Брокерського замовлення №К-5/99-105;14/27 від 03.08.06р., винагорода брокера становила 0,5% від номінальної вартості цінних паперів.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу цивільні права та обов'язки виникають, в тому числі, на підставі договорів та інших правочинів.
Враховуючи, що договір купівлі-продажу цінних паперів від 10.08.06р. укладений між відповідачами на підставі правочину, визнаного судом недійсним, та свою чергу, також визнаний судом недійсним, а тому у відповідача-2 не виникло права вимоги винагороди, передбаченої договором на брокерське обслуговування.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.
В силу ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача-2 в частині задоволених щодо нього вимог.
Керуючись ст.180 Господарського кодексу України, ст.ст.11,203,215,216,236,251,530,631, 1011,1013,1212 Цивільного кодексу України, ст.ст.22,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Визнати недійсним договір №К-41/2006 купівлі-продажу цінних паперів від 10.08.06р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Тавес» та Закритим акціонерним товариством “Вексельно-розрахунковий центр НАК “Нафтогаз України», як такий, що не відповідає вимогам закону.
Застосувати правові наслідки недійсності договору. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Тавес», м. Чернігів, вул..Князя Чорного, 4 (ідентифікаційний код 32729164, р/р 26005002394001 в КГД “Індекс-Банк», МФО 300818) на користь Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України», м.Київ, вул..Б.Хмельницького, 6 (ідентифікаційний код 20077720, р/р 260053012609 в ГОУ ПІБ, МФО 300012) 20 000 000 (двадцять млн.)грн..
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Позов задовольнити частково.
Визнати відсутність у Закритого акціонерного товариства “Вексельно-розрахунковий центр “НАК “Нафтогаз України» права на отримання комісійної плати згідно з Брокерським замовленням №К-5/99-105;14/27 від 03.08.06р.
Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Вексельно-розрахунковий центр “НАК “Нафтогаз України», м.Київ, пр-т Московський, 8, кімн.1 (ідентифікаційний номер 24594412, р/р 260033112901 в АБ “Енергобанк», МФО 300272) на користь Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України», м.Київ, вул..Б.Хмельницького, 6 (ідентифікаційний код 20077720, р/р 260053012609 в ГОУ ПІБ, МФО 300012) 85грн. державного мита та 59грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Суддя Т.Г.Оленич
19.03.07