Справа № 2-а-2994/09
05 жовтня 2009 року місто Лозова
Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого: судді Дегтярчук М.О., при секретарі Заводяній О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Лозівського міськрайонного суду Харківської області адміністративний позов ОСОБА_1 до ДПС ВДАІ з обслуговування адміністративних територій м. Павлоград та Павлоградського району Дніпропетровської області про оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
12 червня 2009 року, позивачем було подано до суду позов про поновлення строку оскарження постанови, визнання незаконною постанови та її скасування, посилаючись на те, що він, ОСОБА_1 , є власником автомобіля Тойота Корола реєстраційний номер: НОМЕР_1 . 24 квітня 2009р. на адресу позивача від Відповідача надійшов лист у якому містилася постанова АЕ № 134857 по справі про адміністративне правопорушення від 13 квітня 2009 року та фотокартка його автомобіля з зазначенням дати часу та швидкості.
У Постанові, складеній посадовою особою, зазначається, що позивач начеб то 13 квітня 2009 року о 10 годині 04 хвилин по вул. Дніпровській м. Павлоград у зоні дії дорожнього знаку 5,45, керуючі автомобілем Тойота Корола держ. номер НОМЕР_1 рухався зі швидкістю 92 кілометрів на годину та перевищив встановлену швидкість на 32 кілометри на годину чим порушив пункт 12.4 ПДР України. За вказане порушення на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300,00 (триста) гривень 00 копійок. Проте, така Постанова не відповідає вимогам закону з наступних підстав:
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Зазначена Постанова винесена з порушенням ст. 33 КУпАП, яка визначає, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим кодексом та іншими законами України. При накладанні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступень його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. При винесенні оскаржуваної Постанови, цього зроблено не було, та посадовою особою яка винесла цю постанову вимоги закону не враховані.
При винесенні постанови було грубо порушені його права, передбачені ст. 268 КУпАП, а саме: особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право зокрема: знайомитися з матеріалами справи; давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням.
Всіх наданих позивачу цим законом прав він був позбавлений, що є порушенням процесу при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
В якості місця розгляду справи, в оскаржуваній Постанові вказано "13.04.2009 року о 10 год. 04 хв. по вул. Дніпровській м. Павлоград у зоні дії дорожнього знаку 5,45". Однак, про час і місце розгляду справи позивач не був повідомлений, крім цього, незважаючи на те, що положеннями КУпАП передбачений 15-денний строк для розгляду справи про адміністративне правопорушення, справа була розглянута з винесенням постанови 13.04.2009 року - в день фіксації правопорушення.
У Постанові по справі про адміністративне правопорушення вказано що посадова особа, розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення скоєне позивачем у результаті перевищення швидкості на 32 кілометрів на годину, що є порушенням п. 12.4 ПДР, було скоєно адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до положень КУпАП, Закону України "Про дорожній рух", у разі порушення Правил дорожнього руху України, водій повинен бути зупинений, постанову складено на місці, у випадку незгоди с порушенням - повинен бути складений протокол, у порядку передбаченому ст. 256 КУпАП, із зазначенням відомостей про особу, що скоїла правопорушення, пояснень цієї особи, та роз'ясненням її права на правову допомогу та на право оскарження даної постанови. У дійсності ж ніякого протоколу складено не було чим грубо порушено ч. 2 ст. 254, ст. 256 КУпАП, відповідно до яких, Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу, але у цьому разі, у постанові не повинно бути вказівок що саме позивачем, власником транспортного засобу було скоєно адміністративне правопорушення.
Частиною 6 ст. 258, передбачений випадок коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, зокрема, у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису.
Крім того, ст. 14-1 КУпАП однозначно говорить про те що, така фіксація та "заочне" винесення постанови відносно власника транспортного засобу можлива, якщо порушення зафіксовано приладом, працюючому в автоматичному режимі. Оскільки адміністративно-процесуальне законодавство не конкретизує поняття автоматичного режиму роботи приладу, можливо звернутися до формально-логічного тлумачення цього поняття, відповідно до якого, автоматичним - є такий режим роботи приладу, який виконується без втручання в його діяльність сторонніх факторів, тобто без людини. Прилад, "Візир" яким проводився нагляд за дорожнім рухом з метою фіксацій порушень ПДР України, не є автоматичним засобом фото - чи відео фіксації, оскільки він знаходиться у співробітника ДАІ, керується ним безпосередньо або через комп'ютер (визначаються ті параметри, які фіксуються приладом, зокрема, швидкість, або що, об'єкт зйомки, її режими, кут огляду приладу, тощо). Між тим, ст. 14-1 КУпАП передбачає, що для її застосування необхідно, щоб фіксація велася саме засобами фото - кіно - або відео зйомки, який працюють у автоматичному режимі. За таких умов, така фіксація не відповідає вимогам закону.
Крім того, вказаний у Постанові прилад може за своїми технічними можливостями фіксувати швидкість іншого автомобілю який рухається поруч, а не того, який зазначено на фото (мого автомобіля). Прилад має регулювання поля зору і воно може бути спеціально звужено при використанні прибору, щоб в це поле не попав сусідній автомобіль. Відсутні жодні підстави, підтверджені належними доказами, що швидкість, вказана на зображенні доданого до постанови, належить саме автомобілю позивача. Крім того із доданого зображення неможливо ідентифікувати місце скоєного правопорушення, а саме наявність на ділянці дороги. На фотознімку дійсно зображено належний позивачу автомобіль. Також, на знімку знаходиться напис російською мовою "Скорость 92 км/ч". Жодних об'єктивних даних, які б могли підтвердити географічну локацію даного автомобілю - відсутні. У постанові відсутні вказівки на те, хто саме проводив фото фіксацію, ким вона проводилася, тощо. Між тим, це повинно бути зафіксовано, тим більше, що у відповідності до п.13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України (затверджено наказом МВС 13.11.2006 №1111), до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співробітники, які вивчили інструкції та склали заліки з використання цих приладів. Тому при оцінці як законності, так і достовірності фіксації порушень ПДР необхідно мати відомості про цих співробітників.
Згідно ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом 10 днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. Як вбачається з поштового конверту, де міститься печатка пошти про відправку поштової кореспонденції, Постанова по справі про адміністративне правопорушення була отримана позивачем 27.04.2009 року, тому позивач вважає є достатні підстави для поновлення строку на оскарження вказаної Постанови. Виходячи з вищевикладеного, позивач вважає Постанову незаконною та винесеною з грубим порушенням адміністративно-процесуального законодавства, а також такою, що підлягає скасуванню. Відповідно до ч. 5 ст. 288 КУпАЛ, особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
На підставі викладеного позивач у позовній заяві прохає суд поновити йому строк оскарження постанови серії АЕ № 134857 від 13 квітня 2009 року по справі про накладення на нього адміністративного стягнення у розмірі 300,00 гривень.
Постанову серії АЕ № 134857 від 13 квітня 2009 року про накладення на позивача адміністративного стягнення у розмірі 300,00 гривень 00 копійок, визнати незаконною та скасувати.
Провадження по адміністративній справі - закрити, відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
У судове засідання 05 жовтня 2009 року представник позивача не з'явився, однак надав письмову заяву, в якій підтримав вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 та прохав розглянути справу за його відсутності.
Представник відповідача до судового засідання не з'явився жодного разу, про день розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про що свідчать поштові повідомлення про вручення йому судових повісток (а.с.14,19,23), але причину своєї неявки до суду не пояснив, заперечень на позов не надав. За таких обставин суд вважає можливим розглядати справу за відсутності сторін, в т.ч. представника відповідача.
Перевіривши матеріали справи, суд вважає, що вимоги позову підлягають задоволенню з наступних підстав:
В судовому засіданні було встановлено, що у Постанові, складеній посадовою особою, зазначається, що позивач начеб то 13 квітня 2009 року о 10 годині 04 хвилин по вул. Дніпровській м. Павлоград у зоні дії дорожнього знаку 5,45, керуючі автомобілем Тойота Корола держ. номер НОМЕР_1 рухався зі швидкістю 92 кілометрів на годину та перевищив встановлену швидкість на 32 кілометри на годину чим порушив пункт 12.4 ПДР України. За вказане порушення на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300,00 (триста) гривень 00 копійок. Проте така Постанова не відповідає вимогам закону з наступних підстав:
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадській порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Зазначена Постанова винесена з порушенням ст. 33 КУпАП, яка визначає, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим кодексом та іншими законами України. При накладанні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступень його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. При винесенні оскаржуваної Постанови, цього зроблено не було, та посадовою особою, яка винесла цю постанову вимоги закону не враховані.
При винесенні постанови було грубо порушені його права, передбачені ст. 268 КУпАП, а саме: особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право зокрема: знайомитися з матеріалами справи; давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням.
Всіх наданих позивачу цим законом прав він був позбавлений, що є порушенням процесу при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
ОСОБА_1 було "заочно" притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП перевищення швидкості руху. Міліція вважає що доказом перевищення швидкості є так звана фотокартка, роздрукована на звичайному принтері, на звичайному папері форматом А-4, із якої не зрозуміло чи зображене авто рухається, чи воно зупинилося. Не містить дане зображення жодних об'єктивних даних про те, що у місці знаходження авто діють забороняючи знаки швидкості руху, чи те, що авто знаходиться у межах населеного пункту, чи поза ним. Тому це зображення, так звана фотокартка, не доводить подію адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП , отже не може бути доказом у адміністративній справі.
Якщо припустити що подія - перевищення швидкості, була, то для кваліфікації адміністративного правопорушення необхідний склад адміністративного правопорушення: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона. Відсутність одного із елементів складу адмін. правопорушення(проступку), чи їх невідповідність, відповідній статті Особливої частини КУпАП говорить що діяння не є адміністративним правопорушенням. Суб'єктом адміністративного правопорушення згідно диспозиції ч.1 ст.122 КУпАП є водій транспортного засобу. Водій - той хто водить машину, керує нею (тлумачний словник української мови). У постанові відсутні вказівки на те, хто саме проводив фото фіксацію, ким вона проводилась, тощо, оскільки при оцінці як законності, так і достовірності фіксації порушень ПДР необхідно мати відомості цих співробітників. Тому працівнику ДПС потрібно було виконувати завдання ДПС, передбачені Інструкцією з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, щодо попередження та припинення адміністративних правопорушень у сфері дорожнього руху, зупинити авто, впевнитись у всіх зазначених обставинах: чиє авто перевищило швидкість, хто її перевищив і на скільки, на якій ділянці дороги, і головне припинити амін. правопорушення (вважаючи, що воно було) тоді б він виконав завдання ДПС і визначив би суб'єкта адмін.правопорушення. Вже загальновідомо із ЗМІ що для вимірювання швидкості міліція використовує вимірювач швидкості Візир. У багатьох судах оскаржуються аналогічні постанови про притягнення до адмінвідповідальності, а останнім часом подаються позови з вимогою припинити використання Візирів та заборонити використання таких фото як доказів. Результати цих позовів стануть відомі пізніше, але сьогодні є очевидним те, що у міліції відсутній нормативно-правовий акт, що пройшов реєстрацію у міністерстві юстиції згідно з Указом Президента "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади", який би дозволяв їй використовувати такий технічний засіб - Візир. Що в свою чергу є порушенням п.21 ст.11 Закону України "Про міліцію": використовувати передбачені нормативно-правовими актами технічні засоби, в т.ч. засоби фото - і відео спостереження, для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху. Про відсутність такого нормативно-правового акта свідчить аналіз чинного законодавства здійснений за допомогою електронного варіанту Зібрання законодавства України. Відсутність сертифікації технічного засобу Візир та атестата відповідності комплексної системи захисту інформації (КСЗІ) автоматизованої системи Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, вказує про те що міліція використовує не легальний пристрій та не легальну автоматизовану систему, тому достовірність таких фото не гарантується державою. Враховуючи те, що особа не повинна доводити свою невинуватість, а усі сумніви доведеності вини особи тлумачаться на її користь, відповідач не довів протилежне і обставини справи, досліджені у судовому засіданні , свідчать про протилежне. В зв'язку з викладеним позивач звернувся до суду і просить визнати дії відповідача незаконними та скасувати вищевказану постанову про адміністративне правопорушення.
Позивач також зазначив, що згідно з ст. 72 КАСУ у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У даному випадку відповідачі не виконують свій процесуальний обов'язок по поданню доказів правомірності притягнення його до адміністративної відповідальності. Крім того, суд, з метою неупередженого, об'єктивного, повного та всебічного з'ясування обставин, витребував у відповідачів необхідні документи та матеріали, але і ця вимога не виконана відповідачами. Дані дії свідчать про те, що відповідачі не можуть довести правомірність постанови про притягнення до амін. Відповідальності ОСОБА_1 , тому що зовсім незрозуміло чиє авто сфотографовано прапорщиком міліції, чи належить зображене авто ОСОБА_1 , з якою швидкістю дозволяється рух транспортних засобів у зображеному місці, і чи саме ОСОБА_2 перевищив швидкість руху. А додана міліцією до постанови фотокартка не доводить ні подію, ні склад амін. правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП .
Найважливішим чинником встановлення правопорядку є невідворотність покарання, але ж ОСОБА_1 . не порушував правила дорожнього руху, а тим більше не перевищував швидкість руху, а враховуючи презумпцію невинуватості ж ОСОБА_1 . не повинен доводити свою невинуватість. Крім того, позивач зазначив, що прохає суд поновити йому строк для звернення до суду з даним позовом з урахуванням того, що постанову було складено 13 квітня 2009 року, а отримано її позивачем простою кореспонденцією 27 квітня 2009 року. Тому з урахуванням викладеного, прохає суд постанову серії АЕ № 134857 по справі про адміністративне правопорушення від 13 квітня 2009 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по ст..122 ч.1 КУпАП у вигляді штрафу 300 грн. визнати незаконною та скасувати.
Представник відповідача ДПС ВДАІ з обслуговування адміністративних територій м. Павлоград та Павлоградського району Дніпропетровської області у судові засідання не з'явився жодного разу, заперечень проти позову не подав, про час, день та місце слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить наявні в матеріалах справи зворотні поштові повідомлення про отримання судових повісток.
Представник позивача не наполягав на обов'язковій явці представника відповідача і вважав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.
У судовому зсіданні встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно до Постанови АЕ № 134857 від 13.04.2009 року по справі про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП (далі за текстом Постанова), на позивача накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 300 грн. за перевищення швидкості 32 км/год. по вул. Дніпровській м. Павлоград Дніпропетровської області.
З огляду на постанову зазначено, що правопорушення ОСОБА_1 було вчинено по вул. Дніпровській м. Павлоград Дніпропетровської області, про те відсутні будь-які відомості саме на якому шляху дороги вчинено дане правопорушення. Крім того, з огляду на дану фотозйомку взагалі не зрозуміло, чи стоїть даний автомобіль під час фотозйомки чи рухається; відсутні будь-які знаки, назви даної місцевості, а ні знаків руху швидкості на вказаній відповідачем дільниці дороги. Необхідно зазначити, що судом було направлено відповідний запит до відповідача про надання у судове засідання доказів в підтвердження законності складеної Постанови, що стосується - найменування технічного засобу, його марка, серійний номер, яким здійснювалася фіксація зображення доданого до постанови серії АЕ 134857 по справі про адміністративне правопорушення, яка винесена сержантом міліції ДПС ВДАІ м. Павлоград ОСОБА_3 13 квітня 2009 року; - дозволу на використання технічного засобу при нагляді за використанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху; відомостей про метрологічну повірку чи свідоцтво про метрологічну повірку технічного засобу, яким здійснювалася фіксація; інструкцію до технічного засобу (приладу); підтвердження про допуск сержанта міліції ОСОБА_4 до роботи із спеціальним технічним засобом станом на 13.04.2009 року, результати заліку; докази того, що авто на зображенні, доданого до постанови серії, знаходиться у межах дії обмеження швидкості руху.
Проте, відповідачами на отриманий запит суду, доказів до суду надано не було і не повідомлено суд про причини їх не надання чи не можливості їх надання, жодних клопотань з боку відповідача відносно цього до суду заявлено не було. Тоді як згідно ст. 72 КАСУ у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Тобто, не дивлячись на те, що відповідачем та представником відповідача отримано пам'ятку про роз'яснення прав та обов'язків сторін, відповідачі не виконали свій процесуальний обов'язок по поданню доказів правомірності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Необхідно також зазначити, що самим ОСОБА_1 оспорюється факт скоєння ним правопорушення, а саме: постанова, яку він отримав 27 квітня 2009 року. Як зазначив у своїх поясненнях позивач, ніхто з робітників ДСП його в той день - 13 квітня 2009 року не зупиняв за порушення правил дорожнього руху і на шляху дороги, яку вказано у Постанові, взагалі не бачили патрульної машини ДПС, чи то будь-якого попереджувального знаку, що ведеться відео спостереження чи то фото зйомка певного шляху дороги. З огляду ж на Методичні рекомендації по роботі з радіолокаційними відеозаписуючим вимірювачем швидкості "Візир" було з'ясовано, що виходячи зі змісту тексту Розділу 5 та 6 вбачається, що після виявлення факту порушення, автомобіль, який скоїв порушення правил дорожнього руху, має бути зупиненим і в разі виникнення конфліктної ситуації або коли водій оспорює сам факт порушення, робітнику ДПС необхідно попередньо "зкинути" зафіксоване фото в архів (тобто на флеш-картку), попередньо зберегти відео-файл в архіві приладу (тобто на флеш-картку). Як було встановлено у судовому засіданні і із пояснень самого позивача та його представника автомобіль робітниками ДПС не зупинявся. Крім того, відповідачем не надано доказів згідно до запиту суду на підтвердження правомірності складеної Постанови відносно ОСОБА_1
Судом було також встановлено, що процедур державної експертизи або сертифікації Пристрій автоматизованої фіксації правил дорожнього руху "Візир" - не проходив експертного висновку або Сертифіката відповідності у сфері захисту інформації він не має. Тоді як згідно до законодавства України у сфері захисту інформації використання засобів інформації (у визначенні ДСТУ 3396.2-97) та КСЗІ в автоматизованих системах вважається легальним якщо вони мають документальне підтвердження своєї відповідності вимогам, встановленим нормативно-правовими актами. Для засобів захисту інформації це Експертний висновок або Сертифікат відповідності, а для КСЗІ - Атестат відповідності.
Не зважаючи на вищевикладені вимоги закону відповідачами не надано доказів правомірності своїх дій, не спростовано доводи позивача та не подано жодного безспірного доказу, який би свідчив про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
Відносно заявленого позивачем клопотання про поновлення строку для звернення до суду із позовною заявою на Постанову, то необхідно зазначити, що дійсно Постанову складено 13 квітня 2009 року, а Позовну заяву позивачем було подано 12 червня 2009 року, тоді як у Постанові зазначено, що її може бути оскаржено згідно до статей 287-289 КУпАП у вищому органі або районному (міському) суді чи прокуратурі протягом 10 днів від дня її винесення. У судовому засіданні відносно до пояснень позивача було з'ясовано, що дана Постанова надійшла на адресу позивача простою кореспонденцію 27 квітня 2009 року, ним подано позов до суду, тобто вражає, що строк він пропустив не з своєї вини, тому, з урахуванням викладеного, суд його може поновити, надавши йому, позивачу, можливість захистити свої права.
З огляду на дане клопотання, суд знаходить його таким, що підлягає задоволенню, виходячи з того, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом. Згідно до ч.2 ст.100 КАС України, визначено, якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Отже, з урахуванням викладеного, суд знаходить причину пропущення строку звернення до суду поважною, і адміністративну справу розглядає і вирішує в порядку, встановленому цим Кодексом.
Крім того, суд зауважує, що відповідачем не виконано ухвалу суду від 21 липня 2009 року про витребування пакету документів, що стосуються вищевикладених обставин, таким чином справа розглядається судом за наявними у ній матеріалами.
Судові витрати суд не стягує з відповідачів на користь позивача, оскільки останній на цьому не наполягав.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 6, 94, 100, 158, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду з адміністративним позовом до ДПС ВДАІ з обслуговування адміністративних територій м. Павлоград та Павлоградського району Дніпропетровської області, про визнання дій відповідача протиправними та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
2. Адміністративний позов ОСОБА_1 до ДПС ВДАІ з обслуговування адміністративних територій м. Павлоград та Павлоградського району Дніпропетровської області про визнання дій відповідача протиправними та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
3. Визнати нечинним рішення, а саме Постанову серії АЕ 134857 по справі про адміністративне правопорушення від 13.04.2009 року, складену сержантом міліції ДПС ВДАІ з обслуговування адміністративних територій м. Павлоград та Павлоградського району Дніпропетровської області ОСОБА_3 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по ст. 122 ч.1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 300 гривень.
4. Зобов'язати відповідача ДПС ВДАІ з обслуговування адміністративних територій м. Павлоград та Павлоградського району Дніпропетровської області скасувати Постанову серії АЕ 134857 по справі про адміністративне правопорушення від 13.04.2009 року, складену сержантом міліції ДПС ВДАІ з обслуговування адміністраитивних тери торий м. Павлоград та Павлоградського району, Дніпропетровської області ОСОБА_3 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по ст. 122 ч.1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 300 гривень.
5. Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
6. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя: М.О.Дегтярчук