ПОСТАНОВА Іменем України
09 вересня 2009 року справа № 2а-15190/09/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі: судді Ушакова Т.С.
при секретарі судового засідання Юрченко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за адміністративним позовом
ОСОБА_1
до Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській
області, Алчевської виправної колонії № 13 УДДУПВП в Луганській області, Перевальської
виправної колонії № 15 УДДУПВП в Луганській області
про визнання дій неправомірними, зобов'язання перерахувати грошове забезпечення
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1
від УДДУПВП в Луганській області: Виноградов А.М.
від Алчевської виправної колонії № 13 УДДУПВП в Луганській області: Шелупець Н.В.
від Перевальської виправної колонії № 15 УДДУПВП в Луганській області: Шушняк Н.О.;
Бросєв С.О.
08 січня 2008 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Державного департаменту України, з питань виконання покарань у Луганській області, в якому просив суд визнати дії Управління Державного департаменту з питань виконання покарань у Луганській області неправомірними: недоплату заробітної плати, невірно розрахованої вислуги років, невиплату компенсащї за продовольчий пайок та V формений одяг, дати звільнення, невиплату грошових допомог, невірне нарахування пенсії та стягнути на користь позивача з Управління Державного департаменту з питань виконання покарань у Луганській області наступні суми :
• - невиплачену по заробітній платні у розмірі - 64480,24грн.;
• - по премії 33,3% у розмірі - 6596,40 грн.;
• - компенсації за невиданий формений одяг у розмірі - 3600грн.;
-компенсації за невиданий продовольчий пайок у розмірі - 15312,31грн.;
-одноразової грошової допомоги при звільнені у розмірі- 30195,6грн.;
• - щорічної грошової допомоги у розмірі -2206,66 грн.
- суми невиплаченої доплати від суми пенсії, яка б могла бути нарахована у розмірі -
4353,36грн.;
- одноразової грошової допомоги у разі хвороби згідно довідки МСЕК у розмірі -
1700грн.;
• - індексації 450грн.;
• - моральної шкоди у розмірі - 10000 грн.
28 серпня 2008 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій він просив суд стягнути з Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області одноразову грошову допомогу в разі професійного захворювання на підставі рішення МСЕК в розмірі 33494,64 грн. разом з компенсацією з квітня 2007 року по серпень 2008 року в розмірі 55155,53 грн.
25 грудня 2008 року ухвалою суду Алчевську виправну колонію № 13 УДДУПВП в Луганській області та Перевальську виправну колонію № 15 УДДУПВП в Луганській області залучено до справи в якості співвідповідачів.
13 травня 2009 року позивач надав суду уточнення суми адміністративного позову, в якому просив визнати дії Управління Державного Департаменту з питань виконання покарань у Луганській області та співвідповідачів Алчевської виправної колонії №13 та Перевальської виправної колонії №15 незаконними: недоплату заробітної плати, невірно розрахованої вислуги років, невиплату компенсації за продовольчий пайок та формений одяг, незаконне звільнення, невиплату грошових допомог; невірне нарахування пенсії. Також просив стягнути на його користь з Управління Державного департаменту з питань виконання покарань у Луганській області суми за невиданий продовольчий пайок в розмірі 22371,28грн. (з урахуванням компенсації) та формений одяг в розмірі 5259,6грн. (з урахуванням компенсації), стягнути на його користь з Алчевської виправної колонії № 13 заборгованість по заробітній платні - 71259,6 грн.(з урахуванням компенсації), по премії 33,3% - 9637,34 грн. (з урахуванням компенсації), моральну шкоду 6000 грн., стягнути на користь позивача з Перевальської виправної колонії №15 суму заборгованості по заробітній платні - 27329,03грн. (з урахуванням компенсації), по пенсії, яка могла бути нарахована - 6360,26грн. (з урахуванням компенсації), щорічної грошової допомоги -3223,93грн. (з урахуванням компенсації), одноразову грошову допомогу у зв'язку з професійним захворюванням згідно довідки МСЕК в розмірі 48935,66 грн. (з урахуванням компенсації), одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 44115,77грн. (з урахуванням компенсації) та моральну шкоду в розмірі 3000 грн., суму боргу за вимушений прогул в розмірі 5077,25 грн.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.
Представник Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області в судовому засідання позовні вимоги не визнав, підтримав доводи, викладені в запереченні проти позову, та просив суд відмовити в його задоволенні.
Представник Алчевської виправної колонії № 13 УДДУПВП в Луганській області в судовому засідання позовні вимоги не визнав, підтримав доводи, викладені в запереченні проти позову, та просив суд відмовити в його задоволенні.
Представник Перевальської виправної колонії № 15 УДДУПВП в Луганській області в судовому засідання позовні вимоги не визнав, підтримав доводи, викладені в запереченні проти позову, та просив суд відмовити в задоволенні вимог щодо сплати компенсації за відпрацьовані понад встановлений робочий час години, у зв'язку з пропущенням строку позовної давності.
Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що з 23.09.2002 року по 26.03 2007 року позивач проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби, що підтверджується копією трудової книжки, з яких в Алчевській виправній колонії № 13 позивач працював з 01.07.2003 року по 15.05.2006 року на посаді молодшого інспектора відділу нагляду та безпеки, в Перевальській виправній колонії № 15 - з 16.05.2006 року по 26.03.2007 року.
Наказом начальника Перевальської виправній колонії № 15 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області № 23 о/с від 26.03.2007 року позивача звільнено з органів кримінально-виконавчої служби за п. 65 «а» (за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Позивач вважає, що за весь термін його роботи в органах кримінально-виконавчої служби йому невірно нараховувалась заробітна плата, зокрема не проводилась оплата праці в надурочний час в подвійному розмірі годинної ставки, в Алчевській виправній колонії № 13 йому невірно нараховувалися доплати й надбавки, а деякі не застосовувалися взагалі, зокрема надбавка у розмірі 15% до посадового окладу за зайнятість на роботі із засудженими та взятими під варту особами, хворими на туберкульоз, надбавка у розмірі 10 % до посадового окладу, надбавка за безперервну службу, надбавка за особливі умови служби в розмірі 50 %, премії у розмірі 33, 3% від грошового забезпечення, в Перевальській виправній колонії № 15 позивачу не виплачували доплату в розмірі від 25 до 50 % від суми пенсії, яка могла б бути нарахована, щорічну грошову допомогу при відбутті у відпустку, одноразову грошову допомогу в розмірі 20 % страхової суми у разі втрати працездатності в період проходження служби, одноразову грошову допомогу при звільненні.
Відповідно до п. 21 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР № 114 від 29.07.1991 року для осіб рядового і начальницького складу встановлюється 41-годинний робочий тиждень. У необхідних випадках вони несуть службу понад установлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні. Оплата праці у понадурочний нічний час, у вихідні та святкові дні провадиться відповідно до законодавства. Оплата праці проводиться в строгій згідності з табелями робочого часу, які складаються начальником відділу нагляду та безпеки та затверджуються начальником установи.
Пунктом 1.5 Наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань № 203 від 18.10.2004 року «Про затвердження Інструкції про порядок застосування нормативно-правових актів з питань грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи» встановлюється, що при залученні осіб рядового та начальницького складу до несення служби понад установлений законодавством робочий час грошове забезпечення за несення служби за цей час виплачується у розмірах, передбачених законодавством України про працю, з розрахунку посадового окладу й окладу за спеціальним званням.
Статтею 106 Кодексу законів про працю України передбачено, що за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки.
У разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді, у порядку, передбаченому частинами першою і другою цієї статті.
Як вбачається з довідки, наданої Перевальською виправною колонією № 15 з 15.05.2006 року по 31 грудня 2006 року кількість відпрацьованих позивачем понаднормових годин склала 342,12 годин.
Згідно цієї довідки, керівництво Перевальської виправної колонії № 15 у зв'язку з недостатнім фінансуванням пропонувало позивачу замість оплати відпрацьованих понад встановлений робочий час годин надати відгули на аналогічну кількість робочих днів, а саме 14, але позивачем було відмовлено.
Фактично оплата праці за роботу в надурочний час Перевальською виправною колонією № 15 позивачу по теперішній час проведена не була, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне визнати дії Перевальської виправної колонії № 15 щодо невиплати позивачу грошового забезпечення в подвійному розмірі за відпрацьовані понад встановлений робочий час 342,12 годин незаконними та стягнути з Перевальської виправної колонії № 15 на користь позивача грошове забезпечення в подвійному розмірі за відпрацьовані понад встановлений робочий час 342,12 годин з урахування індексації.
Щодо твердження представник Перевальської виправної колонії № 15 про пропущення позивачем річного строку звернення до суду відносно вимоги про стягнення компенсації за відпрацьовані понад встановлений робочий час години, то суд вважає за необхідне зазначити, що згідно ст. 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Оскільки компенсація за роботу понад встановлений робочий час відноситься до складової заробітної плати, тому суд вважає посилання відповідача про пропущення позивачем строку звернення до суду безпідставним.
Що стосується твердження позивача щодо невиплати йому Алчевською виправною колонією № 13 грошового забезпечення за працю в надурочний час в подвійному розмірі годинної ставки, то у зв'язку з тим, що позивачем не надано доказів відпрацювання ним годин понад встановлений робочий час, тому суд вважає, що вимога про стягнення з Алчевської виправної колонії № 13 на користь ОСОБА_1 заробітної плати за працю в надурочний час не підлягає задоволенню.
Крім того позивач вказує, що в Алчевській виправній колонії № 13 невірно нараховувалися доплати й надбавки, а деякі не застосовувалися взагалі. Зокрема, ОСОБА_1вважає, що надбавка у розмірі 15% до посадового окладу згідно п. 3.2 Наказу № 203 Державного департаменту України з питань виконання покарань від 18.10.2004 року «Про затвердження Інструкції про порядок застосування нормативно-правових актів з питань грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи» не додавалася до окладу, а виплачувалася в розмірі 15 грн.
Так, відповідно до п. 3.2 Наказу № 203 Державного департаменту України з питань виконання покарань від 18.10.2004 року «Про затвердження Інструкції про порядок застосування нормативно-правових актів з питань грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи» підвищення посадових окладів особам рядового та начальницького складу за небезпечні для здоров'я та особливо важкі умови праці встановлюються у відсотках від посадових окладів, зокрема - зайнятим на роботі із засудженими та взятими під варту особами, хворими на туберкульоз, в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах (за переліком посад і на умовах, що визначені додатком 1 до цієї Інструкції), - 15 відсотків.
Умовою підвищення посадового окладу є зайнятість на роботі із засудженими, хворими на туберкульоз не менше 50 % місячної норми робочого часу.
ОСОБА_1. був включений до цього переліку на підставі наказу № 121 Алчевської виправної колонії № 13 від 23.02.2004 р. Нарахування грошового забезпечення проводиться згідно табелю робочого часу, в якому відображено, що ОСОБА_1перебував на роботах із хворими засудженими менше 50 % місячної норми.
Наказом № 263 Алчевської виправної колонії № 13 від 17.05.2004 р. позивача виведено із вищевказаного переліку. Згідно наказу № 587 Алчевської виправної колонії № 13 від 15.11.2004 року його знову введено до переліку осіб рядового і начальницького складу установи та умов, згідно яких за цими посадами підвищуються посадові оклади за роботу із засудженими, хворими на туберкульоз, і вказаний перелік затверджувався наказами № 133 від 05.03.2005 року та № 65 від 23.01.2006 р. Надбавка у розмірі 15% посадового окладу виплачувалася у квітні-травні 2005 р. та з вересня 2005р. по березень 2006 р.
Позивач в своїй позовній заяві стверджує, що йому повинна була виплачуватися надбавка у розмірі 10 % до посадового окладу згідно п. 3.1 Наказу № 203 Державного департаменту України з питань виконання покарань від 18.10.2004 року «Про затвердження Інструкції про порядок застосування нормативно-правових актів з питань грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи».
Згідно п.3.1. даного Наказу підвищення посадових окладів за особливі умови служби встановлюються у відсотках від посадових окладів особам рядового і начальницького складу, які проходять службу у кримінально виконавчих установах середнього рівня безпеки, де тримаються чоловіки, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі - 10 відсотків.
Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань №204 від 01.09.2000р. передбачено, що установа Алчевської виправної колонії № 13 відноситься до середнього рівня безпеки для осіб, вперше засуджених до позбавлення волі .
Щодо нарахування позивачу надбавки за безперервну службу, то згідно наказу Державного департаменту з питань виконання покарань № 72 від 06.05.2003р. та п. 7.10.1. наказу № 203 від 18.10.2004р. особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи, які мають високі результати в службовій діяльності, за рішенням керівника органу чи установи виплачуються щомісячні надбавки за безперервну службу в кримінально-виконавчій системі у відсотках до грошового забезпечення, залежно від стажу служби, у таких розмірах: понад 5 років - до 10 відсотків; понад 10 років - до 30 відсотків; понад 15 років - до 50 відсотків; понад 20 років - до 70 відсотків; понад 25 років - до 90 відсотків.
Тобто вказана надбавка виплачується особам рядового і начальницького складу за високі результати в службовій діяльності за рішенням керівника установи. В цих
наказах встановлено лише максимальний відсоток надбавки. Наказом Алчевської виправної колонії № 13 УДДУПВП в Луганській області № 395 від 10.08.2004 р.
ОСОБА_1. встановлено надбавку за безперервну службу у розмірі 15 відсотків грошового забезпечення.
Надбавка за особливі умови праці також є додатковим видом грошового забезпечення. Ця надбавка згідно до пп. 7.1.1. Наказу № 203 Державного департаменту України з питань виконання покарань від 18.10.2004 року встановлюється у розмірі до 50% від окладів грошового забезпечення за рішенням керівника та може змінюватися за його наказами.
Оскільки відповідними накзами керівника Алчевської виправної колонії № 13 УДДУПВП в Луганській області надбавка в розмірі 50% від грошового забезпечення позивачу встановлена не була, тому підстав для задоволення судом вимоги про її стягнення не має.
Щодо нарахування премії у розмірі 33,3 відсотка від грошового забезпечення, то згідно абзацу 3 п. 1.1. Наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань № 203 від 18.10.2004 р. додаткові види грошового забезпечення включають надбавки, доплати, премії, одноразові й щомісячні винагороди, матеріальну
допомогу та грошову допомогу при звільненні, а отже вказана премія є додатковим видом грошового забезпечення.
Відповідно до п. 9.1. та 9.2 даного Наказу начальники (керівники) органів і установ мають право преміювати осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи без обмеження індивідуальних премій максимальними розмірами.
Преміювання здійснюється в межах фонду преміювання, створеного в розмірі, визначеному в розмірі чотиримісячного фонду грошового забезпечення (до 33,3 відсотка місячного фонду грошового забезпечення), з урахуванням фактичних обсягів фінансування, затверджених для бюджетних установ у кошторисах, а також фінансових можливостей органів і установ.
Оскільки відповідними накзами керівника Алчевської виправної колонії № 13 УДДУПВП в Луганській області премія в розмірі 33,3 % від грошового забезпечення позивачу встановлена не була, тому підстав для задоволення судом вимоги про її стягнення не має.
Що стосується щомісячної доплати в розмірі 50 % від суми пенсії, яка могла б бути нарахована, то відповідно до Указу Президента України «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ» від 04.10.1996 року № 926/96 керівникам управлінь органів внутрішніх справ було надано право у межах асигнувань, що виділяються на утримання цих органів, установлювати особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їхньою згодою та в інтересах справи на службі, - щомісячну доплату в розмірі від 25 до 50 відсотків суми пенсії, яка б могла бути їм нарахована
Крім того, Порядок виплати щомісячних доплат від суми пенсій, які б могли бути нараховані особам рядового і начальницького складу встановлюється п. 8.1 Наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань № 203 від 18.10.2004 року «Про затвердження Інструкції про порядок застосування нормативно-правових актів з питань грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи», де вказано, що особам рядового і начальницького складу, які мають право на пенсію за вислугу років згідно з чинним законодавством і залишені за їхньою згодою та в інтересах справи на службі, виплачуються щомісячні доплати в розмірі від 25 до 50 відсотків суми пенсій, які б могли бути їм нараховані. Доплати за право на пенсію виплачуються за рішенням керівника органу або установи
Тобто, надбавка не була обов'язковою для всіх зазначених в п. 8.1 Наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань № 203 від 18.10.2004 року, а встановлювалася за рішенням керівника органу кримінально-виконавчої служби.
Оскільки щомісячна доплата в розмірі від 25 до 50 % від суми пенсії, яка могла б бути нарахована, позивачу відповідними наказами не встановлювалася, тому вимога про її стягнення з Перевальської виправної колонії № 15 є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.
Також позивач вказує, що йому не була виплачена одноразова грошова допомога в розмірі 20 % страхової суми у разі втрати працездатності в період проходження служби, посилаючись на ст. 16-17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Так, стаття 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачає виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби.
Також порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, передбачені Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707, згідно якої одноразова грошова допомога виплачується у разі:
1) загибелі (смерті) працівника міліції під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю. Грошова допомога виплачується членам сім'ї загиблого (померлого), а в разі їх відсутності - його батькам та утриманцям;
2) установлення інвалідності, яка настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення такого строку внаслідок захворювання або нещасного випадку, що сталися: під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю або у період проходження служби, - у відсотках відповідного розміру грошового забезпечення згідно із ступенем втрати працездатності, який визначається медико-соціальною експертною комісією;
3) поранення (контузії, травми або каліцтва), що сталося під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю або у період проходження служби, - у відсотках до розміру річного грошового забезпечення, встановленого відповідно до ступеня втрати працездатності, що визначається медико-соціальною експертною комісією.
Як вбачається з довідки МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого, позивачу встановлено 20 % втрати професійної працездатності, захворювання, пов'язане з проходженням служби.
Оскільки позивачу військово-лікарською комісією інвалідність встановлена не була, тому суд не вбачає підстав для задоволення вимоги про виплату йому одноразової грошової допомоги в розмірі 20 % страхової суми у разі втрати працездатності в період проходження служби.
Твердження позивача щодо невірного нарахування та сплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби також не заслуговує на увагу суду з наступних підстав.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Судом встановлено, що Перевальською виправною колонією № 15 була виплачена одноразова грошова допомога при звільненні в розмірі 2214 грн. 12 коп. за повні 4 роки служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби.
Позивач стверджує, що при розрахунку допомоги застосовували вислугу років лише з останнього місця роботи, хоча, на його думку, повинні були враховувати весь термін служби.
Частиною 6 статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, у разі повторного їх звільнення зі служби одноразова грошова допомога, передбачена цією статтею, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.
Як вбачається з копії трудової книжки позивача, з 22.01.1990р. по 01.06.2001р. він проходив службу в Управлінні Державної служби охорони при УМВС України в Луганській області.
Довідкою, виданою 16.03.2007 року Управлінням Державної служби охорони при УМВС України в Луганській області ОСОБА_1. підтверджується, що при звільненні йому була виплачена допомога в розмірі 500 грн.
Таким чином, суд не вбачає підстав для виплати позивачу Перевальською виправною колонією № 15 одноразової грошової допомоги при звільненні за весь термін служби.
Вимога про стягнення з Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області компенсації за продовольчий пайок та формений одяг також не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 1.11 Наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань № 26 від 08.02.2008р «Про затвердження тимчасового положення про забезпечення речовим майном і тимчасових норм забезпечення форменим одягом осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України» забезпечення речовим майном осіб рядового і начальницького складу здійснюється в тих органах і установах, в яких вони проходять службу.
Відповідно до пункту 3.13 вищезазначеного Наказу при переведенні осіб рядового і начальницького складу по службі забезпечення їх предметами речового майна здійснюється за попереднім місцем служби згідно з належністю на день вибуття та виписується речовий атестат, який є підставою для зарахування на речове забезпечення за новим місцем служби, у разі відсутності речового майна в органі чи установі на день вибуття зазначених осіб забезпечення майном здійснюється за новим місцем служби згідно з обліковими даними речового атестата.
Другою вимогою позивача до Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області є компенсація за продовольчий пайок. Відповідно до п. 7 Положення «Про порядок забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців (крім строкової служби) військ внутрішньої і конвойної охорони, рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України», затвердженого наказом МВС України 22.02.1994р. № 104, продовольчі пайки (або грошова компенсація замість пайків) видаються (сплачується) щомісячно за минулий місяць, строки видачі продовольчих пайків (сплати грошової компенсації) встановлюються командирами військових частин, керівниками органів та установ.
Крім того, на підставі ст. 2 Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" призупинено дію ч.2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що дані вимоги не можуть бути направлені до Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області оскільки позивач не проходив службу в Управлінні державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області, по-друге, дію ч.2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка передбачувала виплату компенсації замість продовольчих пайків та речового майна призупинено Законом України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів".
Що стосується вимоги позивача про визнання його звільнення незаконним, то суд вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.
05 березня 2007 року позивач подав рапорт про звільнення зі служби з органів Державної кримінально-виконавчої служби України із направленням його перед звільненням на медичне обстеження до військово-лікарської комісії.
26.03.2007 року наказом № 23 о/с Перевальської виправної колонії №15 він був звільнений зі служби з органів Державної кримінально-виконавчої служби України за п. 65 «А» «Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР», затвердженої постановою Кабінету Міністрів УСРС від 29.07.1991 року № 114 - за віком, із зняттям з військового обліку (у відставку), як такий, що досяг граничного віку перебування в запасі, встановленого Законом України «Про загальний військовий обов'язок та військову службу».
Відповідно до ст. 8 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової
служби) не можуть бути звільнені з військової служби до набуття права на пенсію за вислугу років, крім випадків, коли їхня служба припиняється (розривається) у зв'язку із закінченням строку контракту або у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням чи у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем, за віком, за власним бажанням, за станом здоров'я, через службову невідповідність, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у вигляді позбавлення чи обмеження волі, позбавлення військового звання, позбавлення права займати певні посади, у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку, а також через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно свідоцтва про хворобу № 9 ув. від 07.05.2007 року, виданого військово-лікарською комісією УМВС в Луганській області позивач визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено-придатним у воєнний час, що є підставою для звільнення за п. 63 «Б» «Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР», затвердженого постановою Кабінету Міністрів УСРС від 29.07.1991 року № 114 - через хворобу, з постановкою на військовий облік (в запас).
Таким чином, Перевальською виправною колонією № 15 не були виконані строки та умови звільнення позивача зі служби, які були визначені в його рапорті про звільнення від 05 березня 2007 року, де чітко вказувалося, коли позивач просить його звільнити, а саме - після проходження військово-лікарської комісії, що свідчить про безпідставність звільнення позивача зі служби.
Згідно п. 24 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженої постановою Кабінету Міністрів УСРС від 29.07.1991 року № 114 у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді).
У разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне визнати дії Перевальської виправної колонії № 15 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області щодо звільнення ОСОБА_1. незаконними, скасувати наказ Перевальської виправної колонії №15 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області №23 о/с від 26.03.2007 року в частині звільнення ОСОБА_1. та зобов'язати Перевальську виправну колонію №15 змінити дату та підставу звільнення ОСОБА_1. за урахуванням висновку військово-лікарської комісії та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Що стосується вимоги позивача про стягнення з Алчевської виправної колонії № 13 та Перевальської виправної колонії № 15 на його користь моральної шкоди в розмірі 6000 та 3000 грн. відповідно, то вона не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до ст.137 ЦПК у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Оскільки позивачем документально підтверджених доказів, що підтверджували б заподіяння йому моральної шкоди не надано, тому суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні вимоги про стягнення з Алчевської виправної колонії № 13 та Перевальської виправної колонії № 15 на його користь моральної шкоди в розмірі 6000 та
3000 грн.
Крім того, безпідставним є нарахування позивачем компенсації у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 року за кожний вид грошового утримання, в тому числі за понаднормові години, надбавки та премію, доплату від майбутньої пенсії, матеріальну допомогу, вимушений прогул, одноразову грошову допомогу при звільнені зі служби.
Відповідно до п. 2. Постанови Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 року компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Згідно п. 4 даної Постанови сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу / інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Отже, вказана компенсація застосовується у випадках затримання термінів грошових доходів. Що не було нараховане, не може бути компенсовано.
Таким чином, оскільки вищевказані види грошового утримання позивачу взагалі не були нараховані, тому компенсація у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводитися не повинна.
На підставі вищевикладеного, враховуючи норми чинного законодавства та докази, надані сторонами, суд вважає за необхідне визнати дії Перевальської виправної колонії № 15 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області щодо невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення в подвійному розмірі за відпрацьовані понад встановлений робочий час 342,12 годин незаконними та стягнути з Перевальської виправної колонії № 15 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області на користь ОСОБА_1грошове забезпечення в подвійному розмірі за відпрацьовані понад встановлений робочий час 342,12 годин з урахування індексації, визнати дії Перевальської виправної колонії № 15 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області щодо звільнення ОСОБА_1незаконними, скасувати наказ Перевальської виправної колонії №15 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області №23 о/с від 26.03.2007 року в частині звільнення ОСОБА_1та зобов'язати Перевальську виправну колонію №15 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області змінити дату та підставу звільнення ОСОБА_1за урахуванням висновку військово-лікарської комісії та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 136, ст. ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1задовольнити частково.
Визнати дії Перевальської виправної колонії № 15 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області щодо невиплати
ОСОБА_1 грошового забезпечення в подвійному розмірі за відпрацьовані понад встановлений робочий час 342,12 годин незаконними.
Стягнути з Перевальської виправної колонії № 15 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області на користь ОСОБА_1грошове забезпечення в подвійному розмірі за відпрацьовані понад встановлений робочий час 342,12 годин з урахування індексації.
Визнати дії Перевальської виправної колонії № 15 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області щодо звільнення ОСОБА_1незаконними.
Скасувати наказ Перевальської виправної колонії №15 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області №23 о/с від 26.03.2007 року в частині звільнення ОСОБА_1
Зобов'язати Перевальську виправну колонію №15 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області змінити дату та підставу звільнення ОСОБА_1за урахуванням висновку військово-лікарської комісії та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
СУДДЯ Т.С. УШАКОВ
¦