18 серпня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/2730/15
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бойка С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання - Носенка М.В.,
представника позивача - Гостік Е.В.,
представника відповідача - Дудник В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" до Полтавської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, -
15 липня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю"Українське зерно" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем безпідставно винесено рішення про коригування митної вартості, оскільки товариством відповідачу були надані усі документи необхідні для митного оформлення L-Лізину HCL придбаного у Компанії «Мейхуа груп Інтернешнл трейдінг (Гонг Конг) лімітед».
Стверджував, що відповідачем було проігноровано надані для митного оформлення інвойси №21719000090 від 19.12.2014 та №21719000091 від 22.12.2014, специфікацію від 19.12.2014, платіжне доручення № 1 від 26.12.2014, Коносамент №MWTJODE14120629FD від 01.01.2015 (морська транспортна накладна), міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) №89/1,2; №89/5,6; №89/7 та сертифікат ССРІТ №151300ВО/00650 від 09.02.2015.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. У наданих до суду письмових запереченнях просив в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що товариством 19.02.2015 до Полтавської митниці разом із супровідними та комерційними документами було подано митну декларацію №806020000/2015/001524.
За результатами здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено, що документи, які підтверджують заявлену митну вартість, на підставі яких проводився її розрахунок містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Стверджував, що сертифікат ССРІТ №151300ВО/00650 від 09.02.2015 за своїм змістом жодним чином не підтверджує ціну товару. Даний сертифікат стверджує, що печатка компанії TONGLIAO MEIHUA BIOLOGICAL SCI-TECH CO., LTD у доданому інвойсі є оригінальною. Однак, жоден з поданих товариством до митного контролю інвойсів не завірений печаткою вказаної компанії. У зв'язку з чим митна вартість товару була визначена на МД від 27.01.2015 №806020002/2015/000620, що була визнана митним органом.
Вказував на те, що акт прийому-здачі наданих послуг від 17.02.2015 до договору № 29 від 15.12.2014 про транспортне експедирування, який до митного контролю не подавався, а в довідці про транспортні витрати, доліченій позивачем до адміністративного позову зазначений інший пункт відправлення - м. Тяньжин (Китай) ніж в специфікації № 1 від 19.12.2014 до зовнішньоекономічного контракту та коносаменті - м. Ксинганг (Китай). Також в Акті прийому-здачі наданих послуг від 17.02.2105 до договору № 29 від 15.12.2014 та рахунку від 17.02.2015 № 1502011 зазначено вартість навантажно-розвантажувальних робіт, але з даних документів незрозуміло у якому морському порту експедитором понесені дані витрати, а тому не зрозуміло чи повинні вони включатися до витрат понесених покупцем.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.
Судом встановлено, що 19.12.2014 між позивачем (покупець) та MEIHUA GROUP INTERNATIONAL TRADING (HONG KOHG) LIMITED (продавець) укладено контракт № 1515603, за умов якого продавець продає, а покупець купляє L-Лізин HCL, L-Лізину Сульфат, L-Треонін 98,5 % на загальну суму 1 000 000,00 доларів США у кількості, по цінам та в терміни поставки згідно додатків, які є невід'ємною частиною даного Контракту.
Позивачем, з метою здійснення митного контролю та оформлення товару до Полтавської митниці подано митну декларацію 806020002/2015/001524 щодо митного оформлення L-Лізин HCL вагою 126 000 кг. За ціною 177 660.00 доларів США (а.с. 50).
Разом з митною декларацією позивачем подано документи, перелік яких визначено статтею 53 Митного кодексу України.
Рішенням Полтавської митниці №806020002/2015/000013/2 від 20.02.2015 митну вартість імпортованих товарів скориговано із застосуванням резервного методу використавши при цьому як основу для розрахунків більший рівень митної вартості інших товарів, що були визнані митним органом (т. І, а.с. 69-70, 106-109, 200-204; т. ІІ, а.с. 93-94, 124-126).
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач оскаржив його до суду.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VІ, який набрав чинність з 01 червня 2012 року, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.
Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
В силу приписів статті 318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Відповідно до статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення (статті 257 Митного кодексу України).
Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно із статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (статті 52 Митного кодексу України).
Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
В силу частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (пункт 4.1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України).
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя).
Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу (частина четверта).
Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;
4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю (частина п'ята).
Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста).
У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома).
За правилами частин першою та другою статті 54 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до частини п'ятої статті 55 Митного кодексу України декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів.
Частинами сьомою та восьмою тієї ж статті вказаного кодексу встановлено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів. Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
З аналізу наведених норм законодавства з питань митної справи вбачається, що право органу доходів і зборів на витребування від декларанта додаткових документів виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, однією з підстав виникнення якого є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.
В силу статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Із вищевикладеного слідує, що за резервним методом митна вартість товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законодавству України і повинні бути сумісними з відповідними принципами і Положеннями Генеральної угоди з ратифікації і торгівлі.
Згідно з тлумачними примітками до статті 7 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року митні вартості, визначені згідно з положеннями статті 7, повинні настільки, наскільки можливо, ґрунтуватися на раніше визначених митних вартостях. Методи оцінювання, які мають використовуватися згідно зі статтею 6, повинні бути методами, викладеними в статтях 1 - 6, проте обґрунтована гнучкість у застосуванні таких методів відповідатиме цілям та положенням статті 7.
Збільшуючи позивачу митну вартість імпортованих товарів, скоригувавши її із застосуванням того ж самого резервного методу, відповідач послався на те, що рівень митної вартості товару зі схожими характеристиками оформленого за митними деклараціями, що визнані митним органом більша, а ніж заявлена митна вартість позивачем.
Судом встановлено, що за результатами проведеного митного контролю встановлено, що документи які підтверджують заявлену митну вартість, на підставі яких позивач проводив її розрахунок містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме до митного оформлення подано платіжні документи на суму 100% вартості товару, але в графі «Призначення платежу» платіжного доручення № 1 від 26.12.2014 наявне посилання на інвойс № 21719000090 від 19.12.2014, який до митного оформлення не подавався та згідно з п. 3.1 договору транспортного експедирування б/н від 15.01.2015 передбачена 100% попередня оплата згідно з виставленим експедитором рахунком але жодний документ щодо оплати за транспортування до митного оформлення не подано, що унеможливлює підтвердження правильності обчислення митної вартості.
Відповідачем було проведеною консультацією з декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в декларанта та в митному органі.
Наявна у митного органу інформація щодо митної вартості імпортованих товарів призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості. Оскільки, рівень заявленої декларантом митної вартості товару № 1 становить 1,5 доларів США за 1 кг., а рівень митної вартості товару зі схожими характеристиками, оформленого за МД від 27.01.2015 № 806020002/2015/000620, що визнана митним органом, становить 1,56 доларів США за 1 кг.
Під час проведення консультації позивача зобов'язано надати наступні документи: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; копії митної декларації країни відправлення; інші документи за власним бажанням.
Декларантом додатково подано прайс-лист виробника від 15.12.2014, інвойс (рахунок) на передоплату товару № 21719000090 від 19.12.2014, сертифікат ССРІТ від 09.02.2015 №151300ВО/00650, калькуляцію ціни від 15.12.2014.
Наданий позивачем прайс-лист не містить жодної інформації, що дає можливість ідентифікувати виробника/продавця товару та інформацію для контактів покупців з фірмою-продавцем вказаного товару, а тому даний прайс не може бути належним доказом підтвердження заявленої позивачем митної вартості.
Сертифікат ССРІТ №151300ВО/00650 від 09.02.2015 не може бути належним доказом, оскільки за своїм змістом жодним чином не підтверджує ціну товару. Крім того, вказаний сертифікат стверджує, що печатка компанії TONGLIAO MEIHUA BIOLOGICAL SCI-TECH CO., LTD у доданому інвойсі є оригінальною. Однак, жоден з поданих товариством до митного контролю інвойсів не завірений печаткою вказаної компанії.
Отже, подані позивачем додаткові документи не підтверджують вартість транспортування товару до митного кордону України, а тому носять інформативний характер і не можуть бути використанні в якості документів підтверджуючих митну вартість.
Згідно з Правилами заповнення декларації митної вартості затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 18.06.2012 № 984/21296 в графі 20 зазначаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо ці витрати відповідно до умов поставки (графа 3 ДМВ) не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (графа 14(а) ДМВ).
Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
До зазначених документів можуть належати:
рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;
калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортногом засобу), що містять відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення на одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Позивачем до адміністративного позову додано Акт прийому-здачі наданих послуг від 17.02.2015 до договору № 29 від 15.12.2014 про транспортне експедирування, який до митного контролю не надавався, а тому не міг бути врахований при визначені митної вартості товару.
В довідці про транспортні витрати залученій позивачем до матеріалів справи пунктом відправлення вказано м. Тяньжин (Китай) у той час як у специфікації № 1 від 19.12.2014 до зовнішньоекономічного контракту та коносаменті пунктом відправлення вказано м. Ксинганг (Китай).
Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що вказані порти знаходяться поруч один з одним на невеликій відстані однак належних доказів на підтвердження даного твердження суду не надав.
Договір транспортного експедирування № 03 від 15.01.2015 не може бути належним доказом у відповідності до вимог статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки був укладений після дати завантаження товару (01.01.2015).
Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, відповідно до п. 2 ст. 58 МК України не може бути прийнятий у зв'язку з тим, що - використані декларантом відомості не підтверджені документально (документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, не містять всіх необхідних відомостей).
Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не може бути прийнятий у зв'язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з аналогічними товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості). Митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.
Визначена митна вартість ґрунтується на МД від 27.01.2015 №806020002/2015/000620, яка визнана митним органом.
Частинами сьомою, восьмою та дев'ятою статті 55 Митного кодексу України встановлено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.
В ході розгляду справи встановлено, що ТОВ «Українське зерно» не скористалось своїм правом передбаченим статтею 55 Митного кодексу України та не надало до Полтавської митниці додаткових документів для усунення розбіжностей встановлених під час митного контролю.
Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач довів суду правомірність прийнятого ним рішення про коригування митної вартості товарів № 806020002/2015/000013/2 від 20.02.2015. Разом із цим, позивач не надав доказів наявності факту порушення контролюючим органом його прав у сфері публічно-правових відносин.
Враховуючи вищевикладені фактичні обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Українське зерно».
Відповідно до положень частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.
При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено 10% суми судового збору, що становить 428,36 грн. та 73,08 грн., таким чином, позивач має сплатити недоплачену суми пропорційно відхиленої суми вимог, що становить 3782,16 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" (код ЄДРПОУ 30044094) судовий збір в розмірі 3782 (три тисячі сімсот вісімдесят дві) гривні 16 (шістнадцять) копійок на розрахунковий рахунок 31213206784002, код класифікації доходів бюджету 22030001, одержувач коштів - УДКСУ у м. Полтаві Полтавської області, код ЄДРПОУ 38019510, банк одержувача - ГУДКСУ у Полтавської області, код МФО банку 831019.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено 25 серпня 2015 року.
Суддя С.С. Бойко