Іменем України
20.08.2015 р. Справа № 814/2704/15
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Кононенка Д.Ф., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за поданнямДержавної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Головного управління ДФС Миколаївської області,
до за участю представників:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,
від позивача: ОСОБА_2,
від відповідача: ОСОБА_3,
відповідач: ОСОБА_1
пропідтвердження обгрунтованості адміністративного арешту майна,
Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області звернулась до адміністративного суду з поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, у зв'язку з відмовою останньої від допуску посадових осіб контролюючого органу.
Відповідач проти задоволення подання заперечував, просив в його задоволенні відмовити. Факт відмови у допуску службових осіб позивача, відповідачкою заперечувався. ОСОБА_1 пояснила, що оскільки у працівників ДФС не було з собою направлень на проведення перевірок, вона не могла їх допустити до перевірки.
Дослідив матеріали справи, вислухав пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
05.08.15 наказом №320 начальника Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївської області призначено фактичну перевірку підприємця ОСОБА_1 за адресами АДРЕСА_1 (арк.спр.9).
З цього приводу були виписані два направлення на перевірку на ім'я головного державного ревізор-інспектора Головного управління ДФС у Миколаївській області ОСОБА_4 та на ім'я головного державного ревізор-інспектора Головного управління ДФС у Миколаївській області ОСОБА_5 (арк.спр.7-8).
06.08.15 підприємець ОСОБА_1 відмовили у допуску до проведення фактичних перевірок ОСОБА_4 та ОСОБА_5, про що податківцями було складено Акт (арк.спр.11).
17.08.15 начальником ДПІ у Заводського районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків відповідно до ст.94 Податкового кодексу України (арк.спр.5).
Відповідно до п.94.2.3 ПК України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом. Арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується, що платник податків відмовляється від допуску посадових осіб контролюючого органу.
Відповідно до п.81.1 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення, фактичної перевірки за умови пред'явлення, таких документів: 1) направлення на проведення такої перевірки; 2) копії наказу про проведення перевірки; 3) службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Зазначена ж норма ПК України надає право платнику податків у разі непред'явлення, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, недопустити посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки.
Ніяких інших підстав для не допуску працівників ДФС до проведення фактичної перевірки ПК України не передбачає.
Допитані в судовому засіданні інспектори-ревізори ДФС ОСОБА_6, ОСОБА_5 пояснили, що на 06.08.15 на момент проведення фактичної перевірки вони пред'явили службове посвідчення, наказ на перевірку та направлення, але підприємець ОСОБА_1 відмовила у допуску до проведення перевірки без пояснення причин, а також відмовилась підписувати Акт про відому.
Допитані в якості свідків працівники ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_1» ОСОБА_7, ОСОБА_8 пояснили, що працівники ДФС прийшли 06.08.15 на проведення перевірки, у зв'язку з чим вони викликали підприємця ОСОБА_1, якої вони вже пред'являли документи, та вели перемови щодо подальших дій.
Сама відповідачка, пояснила, що працівники ДФС надали їй лише посвідчення та наказ на перевірку, не надавши направлення на перевірку, у зв'язку з чим вона їх не допустила до проведення перевірки.
Вирішуючи суперечність, у поясненнях сторін щодо фактичних обставин справ, суд виходять з того, у цьому випадку законом (ст.81.2 ПК України) передбачений спеціальний порядок фіксування цих обставин - Акт відмови у допуску до проведення перевірки. Саме у такий спосіб законодавець передбачив можливість для податківців зафіксувати факт відмови у допуску до перевірки, а для платника податків зафіксувати свої заперечення проти такої перевірки.
Натомість відповідачка про відсутність у ревізорів направлень на момент виходу на перевірку, у Акті відмови у допуску до проведення перевірки не зазначила, скарг з цього приводу на ревізорів не подавала, підписувати Акт взагалі відмовилась. Тобто, факт відсутності у ревізорів направлень 06.08.15 підприємцем, у цьому випадку належними доказами доведений бути не може.
Також, суд враховує, що ту обставину, що в 2014 році ОСОБА_1 вже не допускала до проведення фактичної перевірки працівників податкової служби (арк.спр.23).
За таких обставин, суд вважає, що факт відмови від допуску до проведення перевірки працівників ДФС 06.08.15 підприємцем ОСОБА_1 з інших підстав, ніж передбачені абз.3 п.81.1 ПК України, є доведеним.
Враховуючи викладені, суд дійшов висновку, про обгрунтванність застосованого адміністративного арешту майна підприємця ОСОБА_1, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.
Подання задовольнити у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -
1.Подання задовольнити у повному обсязі.
2. Підтвердити обгрунтованість адміністративного арешту майна платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ресторан "ІНФОРМАЦІЯ_1".
3. Постанова підлягає негайному виконанню, але на неї може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення.
Суддя В. В. Біоносенко