Справа № 815/3600/15
25 серпня 2015 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК", від імені та в інтересах якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів на ліквідацію Северин Юрій Петрович, до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про визнання дій та рішень протиправними, зобов'язати вчинити певні дії., -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК", від імені та в інтересах якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів на ліквідацію Северин Юрій Петрович (надалі - ПАТ «ІМЕКСБАНК» або позивач) до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси (надалі - УПФУ у Приморському районі або відповідач), в якому позивач, з урахуванням уточненого адміністративного позову, просить суд визнати протиправними дії та рішення Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси, що виразились у зменшенні суми здійсненої АТ «ІМЕКСБАНК» переплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за грудень 2014 року в сумі 437907,63 грн. на виявлене під час проведення 20.04.2015р. позапланової перевірки позивача «сальдо» заборгованості зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та відображення вказаного зарахування в складеному за результатами проведення вказаної перевірки Акті №90 від 20.04.2015р.; визнати протиправними дії та рішення Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси, що виразились у відмові відповідача повернути АТ «ІМЕКСБАНК» здійснену переплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за грудень 2014 року в сумі 437 907, 63 грн.; зобов'язати відповідача повернути ПАТ «ІМЕКСБАНК» здійснену ним переплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на обов'язкове державне пенсійне страхування за грудень 2014 року в сумі 437 907, 63 грн.
В обгрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що АТ «ІМЕКСБАНК» помилково перераховано до УПФУ в Приморському районі 437907,63 грн. збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, нарахованого з операцій із купівлі іноземної валюти. Під час перевірки, що проводилася відповідачем 20.04.2015р., суму переплати зменшено на виявлене під час перевірки сальдо. Враховуючи, що на момент проведення перевірки в АТ «ІМЕКСБАНК» запроваджено тимчасову адміністрацію, позивач вважає такі дії УПФУпротиправними, оскільки в даному випадку, на думку позивача, вбачається порушення положень ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відповідно до якого під час тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку не здійснюється, у тому числі, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, а також зарахування зустрічних однорідних вимог. Крім того, звернувшись до УПФУ із проханням повернути надміру сплачені кошти у сумі 437907,63 грн., АТ «ІМЕКСБАНК» отримало відмову.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала з підстав, викладених в письмових запереченнях проти адміністративного позову. При цьому представник відповідача зазначила, що станом на 21.07.2015р. заборгованість АТ «ІМЕКСБАНК» зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування становила 73429,13 грн. У зв'язку з тим, що спірні операції вчинені банком по 27.01.2015р., а тимчасова адміністрація банку запроваджена 27.01.2015р., сума заборгованості зі сплати збору з операцій з купівлі продажу валюти в безготівковій та/або готівковій формі в сумі 73 429, 13 грн. підлягала зарахуванню.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Встановивши у судовому засіданні відсутність необхідності заслуховувати свідків та експертів, судом поставлено на обговорення питання щодо можливості продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.
Представники сторін проти розгляду справи в письмовому провадженні не заперечували.
Відтак суд ухвалив продовжити розгляд даної справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, надані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ПАТ «ІМЕКСБАНК» зареєстровано Виконавчим комітетом Одеської міської ради 29.03.1994р. (свідоцтво Серія А01 №508641) (а.с. 9).
Постановою Правління Національного банку України №50 від 26.01.2015р. АТ «ІМЕКСБАНК» віднесено до категорії неплатоспроможних (а.с. 55).
26.01.2015р. Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №16 розпочато процедуру виведення АТ «ІМЕКСБАНК» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації (строком на три місяці з 27.01.2015р. по 26.04.2015р. включно) та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Северина Юрія Петровича (а.с. 56).
23.04.2015р. Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №84 продовжено здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «ІМЕКСБАНК» по 26.05.2015р. включно (а.с. 57).
21.05.2015р. Постановою Правління Національного банку України №330 відкликано банківську ліцензію та ліквідовано АТ «ІМЕКСБАНК» з 27.05.2015р. (а.с. 58).
27.05.2015р. Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №105 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «ІМЕКСБАНК» з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до плану врегулювання з 27.05.2015р. та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Северина Юрія Петровича (надалі - Уповноважена особа) строком на 1 рік з 27.05.2015р. по 26.05.2015р. включно (а.с. 59).
Листом за вих. №1557 від 05.03.2015р. Уповноважена особа звернувся до Начальника УПФУ у Приморському районі, в якому просив здійснити перевірку по операціям купівлі-продажу іноземної валюти та повернути зайво перераховану суму 437 907, 63 грн. АТ «ІМЕКСБАНК» (а.с. 87).
В період з 06.04.2015р. по 20.04.2015р. відповідачем на підставі Наказу УПФУ у Приморському районі №143 від 06.04.2015р. та направлення №321 від 06.04.2015р. проведено позапланову перевірку АТ «ІМЕКСБАНК» дотримання вимог законодавства щодо правильності нарахування, обчислення та сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з купівлі іноземної валюти в безготівковій та готівковій формі за період з 01.05.2009р. по 28.02.2015р., про що складено Акт №90 від 20.04.2015р. (надалі - Акт перевірки) (а.с. 49-52).
Згідно висновків Акту перевірки встановлено порушення п. 4 ст. 2 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №400/97 ВР від 26.06.1997р. з операцій купівлі-продажу іноземної валюти в безготівковій та готівковій формі в результаті чого зменшено страховий збір на суму 399878,65 грн.
Вказаний Акт підписано Уповноваженою особою із зауваженнями. Зокрема, у зауваженнях вказано, що банк не погоджується із зарахуванням зустрічних однорідних вимог банку в сумі 437907,63 грн. та вимог УПФУ в сумі 73429, 13 грн., оскільки в установі банку здійснюється тимчасова адміністрація.
15.05.2015р. Уповноважена особа звернулась до УПФУ в Приморському районі із листом, яким просив повернути АТ «ІМЕКСБАНК» зайво перераховану суму 437907,63 грн. (а.с. 53).
У відповідь на вказане звернення відповідач повідомив, що питання повернення коштів розглянуто 26.05.2015р. Згідно Акту перевірки враховуючи сальдо на початок перевірки переплата збору на обов'язкове державне пенсійне страхування становить 399878,65 грн. Таким чином, лист АТ «ІМЕКСБАНК» від 15.05.2015р. б/н не підлягає задоволенню (а.с. 54).
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно оцінивши надані сторонами докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, якими регулюються спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначається положеннями Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997р. N400/97-ВР (надалі - Закон N400/97-ВР).
Відповідно до п. 5 ст. 1 Закону N400/97-ВР платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: фізичні особи, які здійснюють операції з купівлі іноземної валюти в готівковій формі (крім фізичних осіб, що здійснюють операції з купівлі іноземної валюти для погашення кредитів).
Національний банк України забезпечує організацію і контроль за сплатою (утриманням) збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при здійсненні операцій з купівлі іноземної валюти юридичними та фізичними особами, крім банківських установ, у готівковій формі. Банки подають до 20 числа місяця, що настає за звітним, до органів Пенсійного фонду України звіт про нарахування (утримання) та сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при здійсненні операцій з купівлі іноземної валюти юридичними та фізичними особами, крім банківських установ, у готівковій формі у порядку та за формою, визначеними Кабінетом Міністрів України;
Згідно з п. 4 ст. 2 Закону N400/97-ВР об'єктом оподаткування є: для платників збору, визначених пунктом 5 статті 1 цього Закону, - сума операції з купівлі іноземної валюти в готівковій формі.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998р. №1740 затверджено Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій (надалі Порядок №1740).
Відповідно до п. 2 Порядку №1740 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачується платниками на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Казначейства).
Пунктами 3-5 Порядку №1740 встановлено, що фізичні особи (крім фізичних осіб, що здійснюють операції з купівлі іноземної валюти для погашення кредитів) сплачують збір на обов'язкове державне пенсійне страхування під час здійснення операцій з купівлі іноземної валюти у готівковій формі.
Під час здійснення операцій з купівлі фізичною особою іноземної валюти банк (фінансова установа) нараховує (утримує) та перераховує збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в установленому законом розмірі за рахунок коштів такої особи.
У квитанції про здійснення валютно-обмінної операції зазначається сума сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування під час купівлі фізичною особою іноземної валюти у готівковій формі.
Для обліку коштів, що надійшли від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, Національний банк та банки використовують рахунки бухгалтерського обліку відповідно до нормативно-правових актів Національного банку.
Сума зазначеного збору зараховується банком на відповідний балансовий рахунок одночасно із здійсненням операцій з купівлі іноземної валюти у готівковій формі та перераховується на рахунки головних управлінь Казначейства не пізніше наступного операційного дня з дати зарахування сум збору на балансові рахунки з урахуванням коштів філій за попередній день.
Фінансові установи самостійно визначають порядок обліку та забезпечують перерахування суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з власних рахунків, відкритих у банках, на рахунки головних управлінь Казначейства не пізніше наступного робочого дня.
Згідно з п. 17 Порядку №1740 у разі неповної або несвоєчасної сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування несплачені суми стягуються з платників із застосуванням фінансових санкцій, передбачених законодавством.
Облік сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій ведеться відповідно до законодавства (п. 18 Порядку №1740).
Банки подають до 20 числа місяця, що настає за звітним періодом, до органів Пенсійного фонду України за місцезнаходженням банку звіт про нарахування (утримання) та сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з купівлі іноземної валюти у готівковій формі згідно з додатком 1 (п. 20 Порядку №1740).
Відповідно до інформації, відображеній у звітах про нарахування (утримання) та сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з купівлі іноземної валюти у готівковій формі, за квітень-серпень 2014р. та жовтень-грудень 2014р. АТ «ІМЕКСБАНК» сплачено збору на обов'язкове пенсійне страхування 6570885,34 грн. та 136144,56 грн. за січень 2015р., що також підтверджується Актом перевірки та меморіальними ордерами за грудень 2014 року (а.с.116-124, а.с. 10-48, 125-154).
Згідно даних, відображених в Акті перевірки, за грудень 2014р. АТ «ІМЕКСБАНК» нараховано збору 232108,91 грн., а перераховано 670016,54 грн., тобто на 437907,63 грн. більше.
При цьому у січні 2015р. АТ «ІМЕКСБАНК» перераховано збору на 73429,13 грн. менше, ніж нараховано.
На підставі цих даних перевіряючими особами при складанні Акту перевірки зроблено висновок, що враховуючи сальдо на початок перевірки переплата становила 399 878,65 грн., яка підлягає поверненню на рахунок банку.
Таким чином, 73429,13 грн. із загальної суми, помилково перерахованої банком у грудні 2014р., зараховано відповідачем як сплату недоїмки з перерахування збору у січні 2015р.
Відповідно до ч. 13 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків до солідарної системи повертаються страхувальникам або за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків у порядку і в строки, визначені правлінням Пенсійного фонду.
З аналізу наведеної правової норми вбачається, що для проведення зарахування помилково сплаченого збору у рахунок майбутніх платежів в обов'язкому випадку необхідна попередня згода страхувальника.
З матеріалів справи не вбачається факту надання такої згоди АТ «ІМЕКСБАНК».
Крім того, вказаний в Акті перевірки висновок про суму переплати ґрунтується на тому, що за позивачем на момент початку перевірки рахувалося від'ємне сальдо зі сплати збору на обов'язкове пенсійне страхування.
Таким чином, зарахування помилково сплаченої суми збору на обов'язкове пенсійне страхування фактично відбулося після початку проведення перевірки.
При цьому суд вказує, що на момент проведення перевірки, як вже зазначалося вище, в АТ «ІМЕКСБАНК» діяла тимчасова адміністрація.
Спеціальним Законом для правовідносин, які виникають під час тимчасової адміністрації банку або ліквідації банку, є Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 р. № 4452-VI (надалі - Закон № 4452-VI).
Відповідно до п. 16 ч.1 ст. 2 Закону №4452-VI тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується фондом гарантування вкладів фізичних осіб стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ст. 34 цього ж Закону Фонд гарантування вкладів фізичних осіб розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
Не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України».
Виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.
Тимчасова адміністрація запроваджується на строк, що не перевищує три місяці, а для системно важливих банків - шість місяців. За обґрунтованих підстав зазначені строки можуть бути одноразово продовжені на строк до одного місяця. Тимчасова адміністрація припиняється після виконання плану врегулювання або в інших випадках за рішенням виконавчої дирекції Фонду.
Згідно з частиною 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; 2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; 3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; 4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом; 5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами.
Таким чином, зарахування зустрічних однорідних вимог під час дії тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку можливе лише у випадку, якщо це не порушує черговості задоволення вимог кредиторів.
В свою чергу, черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплата витрат та здійснення платежів встановлюється статтею 52 Закону № 4452-VI, відповідно до положень якої кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у такій черговості: 1) зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян; 2) грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 3) вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі щодо повернення цільової позики банку, наданої протягом здійснення тимчасової адміністрації з метою забезпечення виплат відповідно до пункту 1 частини шостої статті 36 цього Закону та щодо покриття витрат Фонду, передбачених у пункті 17 частини п'ятої статті 12 цього Закону; 4) вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом; 5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування; 6) вимоги фізичних осіб, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності); 7) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом; 8) вимоги за субординованим боргом.
Отже, очевидним є той факт, що вимоги до банку зі сплати збору на обов'язкове пенсійне страхування задовольняються не першочергово, а відтак зарахування зустрічних вимог зі сплати вказаного збору у період здійснення тимчасової адміністрації порушує порядок задоволення вимог кредиторів, встановлений Законом №4452-VI.
Таким чином, суд вважає, що дії УПФУ у Приморському районі щодо зменшення суми здійсненої АТ «ІМЕКСБАНК» переплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за грудень 2014 року в сумі 437907,63 грн. на виявлене під час проведення 20.04.2015р. позапланової перевірки позивача «сальдо» заборгованості зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є протиправними.
Разом з тим, що стосується вимоги позивача визнати протиправними рішення про зменшення переплати та відображення вказаного зарахування в складеному за результатами проведення вказаної перевірки Акті №90 від 20.04.2015р., суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення суб'єктів владних повноважень.
При цьому п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України конкретизує поняття рішення суб'єктів владних повноважень, відносячи до таких рішень нормативно-правові акти чи правові акти індивідуальної дії.
Таким чином, до адміністративного суду можуть бути оскаржені рішення суб'єктів владних повноважень, які мають форму та за своїм змістом є нормативно-правовими актами.
Разом з тим, термін нормативно-правового акту не визначено на законодавчому рівні. Однак теорія права визначає його як письмовий документ компетентного органу держави або самого народу, в якому закріплюються встановлені та забезпечувані державою формально обов'язкові правила фізичної поведінки суб'єктів суспільного життя. Юридичні властивості нормативно-правових актів наступні: є волевиявленням держави або всього народу, тобто приймаються тільки державними або іншими органами, які мають відповідні державно-владні правотворчі повноваження, і є їхнім одностороннім волевиявленням; містять у собі правові норми; мають зовнішню форму у вигляді письмового документу встановленої форми; володіють юридичною силою, яка відображає їхнє співвідношення з іншими нормативно-правовими актами, місце і роль у системі законодавства та правового регулювання.
Міністерство юстиції України у Наказі «Про вдосконалення порядку державної реєстрації нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України та скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів» від 12 квітня 2005 року N 34/5 під нормативно-правовим актом розуміє офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має неперсоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування.
Відтак акт перевірки не є тим рішенням органу державної влади, який може бути оскаржено до адміністративного суду, оскільки є службовим документом, носить інформаційний характер та фактично є документально оформленим свідченням виконання службових обов'язків посадовими особами УПФУ. Крім того, акт перевірки не містить жодної правової норми, а відтак і не створює жодних правових наслідків для позивача.
Водночас особи, які здійснюють перевірку, не позбавлені права включати до акту перевірки власні міркування з приводу фактів, виявлених під час перевірки.
Таким чином, відсутні підстави визнавати протиправним рішення про зменшення переплати та відображення вказаного зарахування в складеному за результатами проведення вказаної перевірки Акті №90 від 20.04.2015р.
Стосовно іншої частини позовних вимоги АТ «ІМЕКСБАНК» суд вказує наступне.
Відповідно до п. 16 Порядку №1740 суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що сплачуються платниками під час клеймування виробів з дорогоцінних металів та з відчуження легкових автомобілів, з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, з надання послуг стільникового рухомого зв'язку, під час здійснення операцій з купівлі іноземної валюти у готівковій формі (додаткові збори на виплату пенсій), зараховуються в установленому порядку до державного бюджету і використовуються згідно із Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі) визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України №787 від 03.09.2013р., зареєстрованим в Мінюсті України 25 вересня 2013 р. за N1650/24182 (надалі - Порядок №787).
Відповідно до п. 3 Порядку №787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів. Повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або органах Казначейства, вказані у поданні або заяві платника.
Згідно з п. 5 Розділу I Порядку №797 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.
Подання подається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою з найменуванням та ідентифікаційним кодом установи (у разі наявності), з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.
Подання в довільній формі подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Казначейства, складається платником у довільній формі з обов'язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи готівкою.
Згідно з п. 15 Розділу I Порядку №787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету здійснюється з того бюджету, до якого такі кошти були зараховані. Якщо платіж, що повертається, був сплачений до загального (спеціального) фонду державного або місцевих бюджетів, але згідно з бюджетним законодавством не передбачений серед джерел надходжень бюджетів у поточному бюджетному році, то повернення здійснюється за рахунок податків та зборів, не віднесених до інших категорій (код класифікації доходів бюджету 19090000) або інших надходжень (код класифікації доходів бюджету 24060300) відповідного бюджету.
Відповідно до абз. 3 п.п. 6 п. 4 Розділу I Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
від 23.07.2014р. № 280, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу територіальних органів щодо забезпечення надходжень від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших коштів, ведення обліку їх надходжень відповідно до законодавства.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що повернення помилково перерахованого збору на обов'язкове пенсійне страхування повинно здійснюватися не органами Пенсійного фонду України, як помилково вважає позивач, а саме органами казначейства за поданням територіального органу ПФУ (в даному випадку - УПФУ у Приморському районі) та заявою самого суб'єкта господарювання.
Отже, здійснення повернення надміру сплаченого збору на обов'язкове пенсійне страхування не входить до компетенції відповідача. Відтак, позовні вимоги АТ «ІМЕКСБАНК» щодо визнання протиправними дії та рішення Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси, що виразились у відмові відповідача повернути АТ «ІМЕКСБАНК» здійснену переплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за грудень 2014 року в сумі 437 907, 63 грн. та зобов'язання відповідача повернути ПАТ «ІМЕКСБАНК» здійснену ним переплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на обов'язкове державне пенсійне страхування за грудень 2014 року в сумі 437 907, 63 грн. задоволенню не підлягають.
Однак при цьому суд звертає увагу позивача, що до компетенції територіальних органів ПФУ, яким є відповідач, входить підготовка подання до органів Казначейства щодо повернення помилково сплачених коштів зі збору на обов'язкове пенсійне страхування.
З матеріалів справи вбачається, що подання від УПФУ в Приморському районі АТ «ІМЕКСБАНК» не отримувало та із відповідною заявою до органів Казначейства не зверталося.
При цьому, проаналізувавши норми вище вказаних правових актів суд дійшов висновку, що підставою для підготовки відповідного подання є встановлення факту надмірно або помилково перерахованого суб'єктом господарювання податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету.
Враховуючи, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 11 КАС україни, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано адміністративний позов, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
Тобто, нормами чинного КАС України передбачено право суду у виключних випадках виходити за межі позовних вимог, якщо буде з'ясовано, що це необхідно для забезпечення повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Враховуючи, що факт надмірного перерахування ПАТ «ІМЕКСБАНК» збору у сумі 437 907, 63 грн. у грудні 2014р. відповідачем не заперечувався, відображений в Акті перевірки, та підтверджується меморіальними ордерами, а також і те, що судом встановлено протиправність зменшення відповідачем цієї суми на суму від'ємного сальдо за січень 2015р., суд вважає, що у відповідача відповідно до чинного законодавства виникає обов'язок підготувати відповідне подання для повернення надміру сплаченої суми на рахунки ПАТ «ІМЕКСБАНК» у повному обсязі.
З огляду на вище зазначене, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання відповідача підготувати подання про повернення ПАТ «ІМЕКСБАНК» переплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за грудень 2014 року в сумі 437 907, 63 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Відповідно до ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Судові витрати розподілити відповідно до вимог ст. 94 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 6, 9, 69-71, 86, 158-163, 167, 183-2, 256 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК", від імені та в інтересах якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів на ліквідацію Северин Юрій Петрович, до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про визнання дій та рішень протиправними, зобов'язати вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси щодо зменшення суми здійсненої АТ «ІМЕКСБАНК» переплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за грудень 2014 року в сумі 437907,63 грн. на виявлене під час проведення 20.04.2015р. позапланової перевірки позивача «сальдо» заборгованості зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси підготувати подання до відповідного територіального органу Державного казначейства України про повернення ПАТ «ІМЕКСБАНК» переплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за грудень 2014 року в сумі 437 907, 63 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Л.М.Токмілова