ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
20 серпня 2015 року № 813/4122/15
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Хоми О.П.,
з участю секретаря судового засідання Павлішевського М.В.,
з участю позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Дем'яніва І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконним рішення та зобов'язання поновити на квартирному обліку,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 з вимогами визнати незаконним та скасувати рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 згідно протоколу №5 від 05 червня 2015 року про виключення його та членів його сім'ї з квартирного обліку та поновити його та членів його сім'ї на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_1 . В обґрунтування позовних вимог з посиланням на норми статті 19 Конституції України, статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України №1081 від 03.08.2006 «По затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями» вказує про протиправність оскаржуваного рішення, оскільки він та його сім'я не забезпечені житлом за місцем проходження військової служби, а проживають на квартирі, які винаймають.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Додатково обґрунтував свою позицію з посиланням на пункт 3.1 Наказу Міністра оборони України № 737 від 30.11.2011 року. Просив позов задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_2 позов визнав та просив такий задовольнити.
Суд, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 26.112013 року №236 старшого лейтенанта ОСОБА_1 , призначеного наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 25.10.2013 року №726 на посаду начальника клубу військової частини НОМЕР_1 . який прибув із військової частини НОМЕР_2 , м. Чернівці, з 26 листопада 2013 року зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення та надано 5 днів до 30 листопада 2013 року для прийому справ та посади (а.с.7).
Згідно довідки, підписаної начальником квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова та командиром військової частини НОМЕР_1 , старший лейтенант ОСОБА_1 перебував на квартирному обліку у Львівському гарнізоні та військовій частині НОМЕР_1 з 03.02.2011 року (а.с.8).
Як зазначено у довідці, до складу сім'ї ОСОБА_1 входить дружина ОСОБА_3 , 1985 року народження, та син ОСОБА_4 , 2012 року народження.
Рішенням житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 05 червня 2015 року, оформленої протоколом №5, старшого лейтенанта ОСОБА_1 виключено з квартирного обліку у зв'язку із поліпшенням житлових умов (а.с.9).
Підставою прийняття такого рішення стала інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно про наявність у ОСОБА_1 на праві власності трикімнатної квартири у м. Тернополі та будинку у м. Сарни Рівненської області.
Вирішуючи спір, суд виходив з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Визначення основних засад державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі встановлює Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).
Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями передбачено статтею 12 Закону № 2011-XII.
Відповідно до абзацу першого частини першої цієї статті держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.
Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, а також розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 р. №1081 затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (далі - Порядок).
Цей Порядок визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського, старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей.
Відповідно до пункту 2 Порядку військовослужбовці та члени їх сімей забезпечуються службовими житловими приміщеннями, що відповідають вимогам житлового законодавства. З цією метою у кожній військовій частині формується фонд службового житла.
У разі відсутності службового житлового фонду у військовій частині військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, розміщуються безоплатно в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні - у сімейних гуртожитках. Житлово-побутові умови у зазначених казармах повинні відповідати вимогам, які пред'являються до гуртожитків, що призначені для проживання одиноких громадян.
Для інших військовослужбовців військова частина зобов'язана орендувати житло з метою забезпечення ним військовослужбовців та членів їх сімей або за бажанням військовослужбовця виплачувати йому грошову компенсацію за піднаймання (наймання) житлового приміщення у встановленому порядку.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 № 1081 та з метою приведення нормативно-правових актів Міністерства оборони України у відповідність з чинним законодавством наказом Міністра оборони України від 30.11.2011 року № 737, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.01.2012 року за № 24/20337, затверджено Інструкцію про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (далі - Інструкція).
Пунктом 1.3. Інструкції передбачено, що забезпечення жилими приміщеннями здійснюється шляхом:
надання службових жилих приміщень військовослужбовцям;
надання для постійного проживання один раз протягом усього часу проходження військової служби жилого приміщення новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб військовослужбовцям та особам, звільненим з військової служби, які перебувають на квартирному обліку за останнім місцем проходження військової служби;
надання за згодою військовослужбовця кредиту або грошової компенсації за належне йому для отримання жиле приміщення;
участі військовослужбовців та членів їх сімей у державних цільових програмах забезпечення громадян доступним житлом відповідно до законодавства (за їх бажанням);
надання жилої площі у гуртожитках курсантам і військовослужбовцям та працівникам ЗС України;
надання місць у спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі;
оренди жилого приміщення військовослужбовцям офіцерського складу.
Відповідно до пункту 2.1. Інструкції облік військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, ведеться у квартирно-експлуатаційних органах, військових частинах та гарнізонах. Узагальнені списки осіб, що перебувають на обліку, всіх військових частин знаходяться у ГКЕУ ЗС України.
У відповідності до пункту 2.14. Інструкції військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі переміщення по військовій службі, пов'язаного з переїздом до іншого гарнізону (в іншу місцевість), зараховуються на облік за новим місцем проходження служби разом з членами їх сімей зі збереженням часу перебування на обліку, а також у списках осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання жилого приміщення.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 03.02.2011 року був взятий на облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, під час проходження ним військової служби у військовій частини НОМЕР_2 , м. Чернівці.
У зв'язку із переміщення його на військову службу у військову частину НОМЕР_1 , яка розташована у с. Липники Пустомитівського району Львівської області, ОСОБА_1 був зарахований на облік за новим місцем проходження служби разом з членами їх сімей зі збереженням часу перебування на обліку за номером у загальній черзі гарнізону 1923.
У відповідності до довідки з місця проживання про склад сім'ї і прописку від 29.01.2015 року №107, сім'я ОСОБА_1 у складі трьох осіб прописана у в/м Липники на території військової частини (а.с.11).
З довідки про перевірку житлових умов від 27.01.2015 року слідує, що сім'я ОСОБА_1 у складі трьох осіб проживає у однокімнатній квартирі у АДРЕСА_1 , на підставі піднайму житла, основним квартиронаймачем якої є ОСОБА_1 (а.с.10).
Встановлені судом фактичні обставини, підтверджені наявними у матеріалах справи документами, свідчать про незабезпеченість ОСОБА_1 та його сім'ї житлом за місцем проходження військової служби.
Вказана обставина відповідно до Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями є підставою для взяття ОСОБА_1 на облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов.
Наявність у ОСОБА_1 квартири в м Тернопіль та житлового будинку в м.Сарни Рівненської області, які йому належать на праві власності на підставі договорів дарування, є як це передбачено пунктом 1.3 Інструкції підставою або для надання йому службового жилого приміщення або для оренди жилого приміщення військовослужбовцям офіцерського складу. Саме в один із вказаних способів може бути реалізовано право ОСОБА_1 як військовослужбовця на забезпечення жилим приміщенням.
Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Перевіривши оскаржуване позивачем рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , оформлене протоколом №5 від 05 червня 2015 року про виключення ОСОБА_1 з квартирного обліку, суд дійшов висновку, що воно не відповідає статті 19 Конституції України, вимогам чинного законодавства України та критеріям, наведеним у частині 3 статті 2 КАС України, тому його слід визнати незаконним та скасувати, задовольнивши позовні вимоги в цій частині.
Щодо позовної вимоги про поновлення позивача та членів його сім'ї на квартирному обліку, суд зазначає наступне.
Оскаржуваним рішенням, яке з мотивів, наведених вище, визнано судом незаконним, знято з квартирного обліку лише ОСОБА_1 , тому поновленню на такому обліку може бути тільки самого позивача.
Виходячи із положень пункту 10.3. Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, наданих суду статтею 162 КАС України повноважень та обґрунтованості позовних вимог, суд вважає за можливе зобов'язати житлову комісію військової частини НОМЕР_1 поновити ОСОБА_1 на квартирному обліку у Львівському гарнізоні та військовій частині НОМЕР_1 , оскільки таке рішення не пов'язано із здійсненням відповідачем вданих повноважень під час адміністративних процедур.
Відповідно до частини першої статті 94 КАС України підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору в сумі 73 грн 08 коп, сплаченого за квитанцією № 329372 від 04.08.2015 року.
Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати незаконним та скасувати рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , оформлене протоколом №5 від 05 червня 2015 року про виключення ОСОБА_1 з квартирного обліку.
Зобов'язати житлову комісію військової частини НОМЕР_1 поновити ОСОБА_1 на квартирному обліку у Львівському гарнізоні та військовій частині НОМЕР_1 .
Стягнути з Державного бюджету України в користь ОСОБА_1 73 (сімдесят три) гривні 08 копійок судових витрат.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови відповідно до частини другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Хома О.П.