м. Київ
31 липня 2015 року Справа № 810/1551/15
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В., при секретарі: Крамаренко Ю.В., за участю: представника позивача - Корнієнка А.Г., представника відповідача - Макаренка С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ранголі"
доБориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ранголі" звернулось до суду з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 29.10.2014 № 0006162210, 29.10.2014 № 0006172210 та 29.10.2014 № 0006182210.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими Товариству з обмеженою відповідальністю "Ранголі" зменшено розмір задекларованого ним від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 4909 грн. 00 коп., донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1994090 грн. 00 коп. і податку на прибуток підприємств у сумі 1799100 грн. 00 коп. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у загальному розмірі 1896595 грн. 00 коп., на думку позивача, прийняті відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідають вимогам закону, висновки контролюючого органу відносно факту вчинення підприємством правопорушення є помилковими, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем правомірно, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
У судовому засіданні, призначеному на 09.07.2015, представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях.
Судом, з метою забезпечення всебічного та об'єктивного вирішення справи, на підставі частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, оголошено у справі перерву до 31.07.2015.
У судове засідання, призначене на 31.07.2015, з'явились представники сторін.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову з огляду на наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ранголі" (ідентифікаційний код 35866777, місцезнаходження: 08324, Київська область, Бориспільський район, с. Гора, вул. Центральна, буд. 21, офіс 10) зареєстроване в якості юридичної особи 09.04.2008 та здійснює господарську діяльність, пов'язану, зокрема, з оптовою торгівлею фармацевтичними товарами (копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т. 1 а.с. 89).
Як платник податків позивач перебуває на податковому обліку в Бориспільській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області.
У жовтні 2014 року посадовою особою Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пунктів 79.1, 79.2 статті 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Ранголі" вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Агріпол" за період з 01.05.2014 по 31.05.2014.
За результатами перевірки складено акт від 10.10.2014 № 505/22-10/35866777 (далі - акт перевірки), в якому зафіксовано, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Ранголі" під час декларування податкових зобов'язань за господарськими операціями з придбання у його контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріпол" товарів не дотримано вимог підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 та пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, за І півріччя 2014 року на загальну суму 9994998 грн. 40 коп. та завищення податкового кредиту за травень 2014 року на загальну суму 1998999 грн. 68 коп.
При перевірці правильності декларування позивачем власних податкових зобов'язань за наведений вище звітний період контролюючим органом здійснено аналіз інформації, що наведена у податковій декларації позивача з податку на додану вартість, інформаційних базах Міністерства доходів і зборів України та первинних документах, що подані позивачем, а саме: договорах, видаткових і податкових накладних, договору на оренду приміщення, договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей та платіжних доручень.
За результатами аналізу поданих позивачем первинних документів бухгалтерського і податкового обліку контролюючий орган дійшов висновку про те, що обставини, які свідчать про отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Ранголі" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріпол" товарів та наявність зв'язку їх отримання із господарською діяльністю підприємства, відомостями, що викладені у вказаних документах, не підтверджено, оскільки позивачем до перевірки не надано належних доказів на підтвердження факту транспортування та зберігання товарно-матеріальних цінностей у їх хронологічній відповідності до часу здійснення правочинів, а також подальшої реалізації придбаних товарів.
Посадовою особою Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області у ході контролюючого заходу також прийнято до уваги відомості, викладені в акті Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 07.08.2014 № 58/22-12/38455844, про господарську діяльність контрагента позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріпол" та характер його взаємовідносин з позивачем.
Зокрема, контролюючий орган зважав на податкову інформацію, отриману відносно наведеної юридичної особи, стосовно відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріпол" власної чи орендованої землі для вирощування у 2013 році сільськогосподарської продукції, що у свою чергу унеможливлює її продаж у травні 2014 року Товариству з обмеженою відповідальністю "Ранголі", а також неподання контрагентом позивача під час контролюючого заходу документів, що свідчать про транспортування товарно-матеріальних цінностей (товарно - транспортних накладних).
Крім того, під час аналізу первинних документів податкового і фінансово-господарського обліку, які надані позивачем на підтвердження факту здійснення ним господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Агріпол", контролюючим органом встановлено невідповідність даних, зазначених сторонами правочинів у договорах поставки від 20.05.2014 № 20/05/2014 та 25.05.2014 № 25/05/2014, відомостям, наведеним у видаткових та податкових накладних, складених на їх виконання.
Так, відповідно до умов наведених вище договорів Товариство з обмеженою відповідальністю "Ранголі" прийняло на себе зобов'язання поставити Товариству з обмеженою відповідальністю "Агріпол" товар - сою та кукурудзу, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Агріпол" зобов'язалось прийняти вказані товарно-матеріальні цінності та оплатити їх вартість.
Натомість, у видаткових та податкових накладних, складених на виконання договорів поставки від 20.05.2014 № 20/05/2014 та 25.05.2014 № 25/05/2014, постачальником товарів зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Агріпол", а одержувачем (покупцем) товарів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ранголі".
Враховуючи наведені вище відомості, відповідач дійшов висновку про те, що договори, фінансово-господарські документи та податкову звітність складено сторонами правочинів без фактичного здійснення господарських операцій, а лише з метою незаконного одержання податкової вигоди у вигляді формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.
Внаслідок допущення позивачем вказаного правопорушення під час визначення ним об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств та податком на додану вартість, у тому числі формування платником податків частини від'ємного значення податку на додану вартість, яку включено до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, відповідач дійшов висновку про невідповідність (завищення) від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2014 року у розмірі 4909 грн. 00 коп., заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за травень 2014 року у розмірі 1994090 грн. 00 коп. та податку на прибуток підприємств за І півріччя 2014 року на суму 1799100 грн. 00 коп.
На підставі акта перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 29.10.2014 № 0006162210, 29.10.2014 № 0006172210 та 29.10.2014 № 0006182210, якими відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежами: податок на прибуток підприємств у розмірі 2698650 грн. 00 коп., з яких: 1799100 грн. 00 коп. - за основним платежем, 899550 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями; податок на додану вартість у розмірі 2991135 грн. 00 коп., з яких: 1994090 грн. 00 коп. - за основним платежем, 997045 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями, а також зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість за травень 2014 року на суму 4909 грн. 00 коп.
Отримавши наведене вище рішення, позивач скористався наданим йому статтею 56 Податкового кодексу України правом на їх оскарження в адміністративному порядку шляхом подання скарг до Головного управління ДФС у Київській області та до Державної фіскальної служби України.
Скарги позивача рішеннями Головного управління ДФС у Київській області від 29.01.2015 № 260/10/10-36-10-01-04 та Державної фіскальної служби України від 26.03.2015 № 6331/6/99-99-10-01-04-25 залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 29.10.2014 № 0006162210, 29.10.2014 № 0006172210 та 29.10.2014 № 0006182210 - без змін.
Не погоджуючись із рішеннями, прийнятими Бориспільською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області, позивач оскаржив їх до суду.
Позивач зазначає, що твердження контролюючого органу стосовно вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю "Ранголі" податкового правопорушення є помилковими, оскільки нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та визначення ним сум податкового кредиту здійснено у відповідності до вимог податкового законодавства, господарські операції з Товариством з обмеженою відповідальністю "Агріпол" належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.
Оскільки висновки контролюючого органу про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, за наслідками вчинення господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Агріпол" ґрунтуються на твердженнях про безтоварність господарських операцій позивача та його контрагента та про відсутність наміру учасників правочинів досягти реальних правових наслідків, судом з метою всебічного та об'єктивного вирішення справи було витребувано у позивача відомості стосовно формування витрат та податкового кредиту за звітний період, що підлягав перевірці, первинні фінансово-господарські документи, що підтверджують виконання правочинів та зв'язок між фактом придбання позивачем товарів із його господарською діяльністю, а також докази зберігання, обробки і реалізації (використання) отриманих від його контрагента товарно-матеріальних цінностей та документальне підтвердження транспортування товару та оплати його вартості.
Досліджуючи інформацію, що викладена в акті перевірки, та документи, наявні в матеріалах справи, судом встановлено наступне.
За поясненнями представника позивача, у травні 2014 року позивачем придбано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріпол" сільськогосподарську продукцію - сою та кукурудзу на підставі договорів поставки від 20.05.2014 № 20/05/2014 та 25.05.2014 № 25/05/2014.
У серпні 2014 року (після документального оформлення операцій з постачання сої та кукурудзи, на реальності яких наполягає позивач) у договорах поставки від 20.05.2014 № 20/05/2014 та 25.05.2014 № 25/05/2014, укладених позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю "Агріпол", виявлено помилки, що полягають у неправильному визначенні: процесуального статусу суб'єктів наведених правочинів, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ранголі" визначено постачальником товару, в той час як за змістом вчинених господарських операцій воно було покупцем, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Агріпол" - покупцем товарно-матеріальних цінностей, в той час як наведена юридична особа є постачальником товарів; дати укладення наведених правочинів (зазначено 20.05.2014 та 25.05.2014 замість, відповідно, 20.04.2014 та 25.04.2014).
У зв'язку з наведеними вище обставинами, Товариством з обмеженою відповідальністю "Ранголі" на адресу контрагента направлено лист від 01.08.2014, яким запропоновано анулювати укладені договори, та укласти нові, проекти яких (від 20.05.2014 № 20/05/2014 та 25.05.2014 № 25/05/2014) приєднано до листа (т. 1 а.с. 49).
Вказану оферту 03.08.2014 акцептовано Товариством з обмеженою відповідальністю "Агріпол" без заперечень (т. 1 а.с. 48).
До позовної заяви представником позивача приєднано копії договорів за № 20/05/2014 та № 25/05/2014, датованих, відповідно, 20.04.2014 та 25.04.2014 (т. 1 а.с. 33-35, 36-38), згідно з умовами яких контрагент позивача прийняв на себе зобов'язання поставити позивачу товар (сою та кукурудзу), за ціною, якістю та в обсягах, визначеними умовами договорів, а позивач зобов'язався прийняти вказані товари та оплатити їх вартість.
Умовами наведених вище правочинів передбачено, що товар відвантажується покупцю партіями, та супроводжується складанням наступних документів: рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних, видаткових і податкових накладних та документів, що підтверджують якість товару.
Розрахунки між вказаними суб'єктами господарювання відповідно до пункту 3.3 договорів здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріпол", а датою поставки відповідних товарів (за умовами, викладеними у пункті 3.4 договорів) визначено дату підписання представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Ранголі" товарно-транспортної або видаткової накладної.
Перехід права власності на товар відбувається в момент отримання довіреності та підписання належним чином оформленої видаткової накладної (пункт 5.1 договорів).
Крім того, сторонами правочинів узгоджено, що поставка партій товару відбувається на складі постачальника, що розташований за адресою: Житомирська область, Радомишльський район, с. Облітки, вул. Центральна, 1, за умови надання покупцем доручення на отримання товару.
Як зазначає представник позивача, прийняття позивачем вказаного товару у його контрагента проводилось шляхом підписання видаткових накладних від 28.05.2014 № АП-000000014 на загальну суму 3143998 грн. 08 коп., у тому числі ПДВ - 523999 грн. 68 коп. (т. 1 а.с. 50), 29.05.2014 № АП-000000015 на загальну суму 3274998 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 545833 грн. 00 коп. (т. 1 а.с. 51), 30.05.2014 № АП-000000016 на загальну суму 3274998 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 545833 грн. 00 коп. (т. 1 а.с. 52), 30.05.2014 № АП-000000017 на загальну суму 1150002 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 191667 грн. 00 коп. (т. 1 а.с. 53) та 31.05.2014 № АП-000000018 на загальну суму 1150002 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 191667 грн. 00 коп. (т. 1 а.с. 54).
З даних акта перевірки вбачається, що у період з 28.05.2014 по 31.05.2014 Товариством з обмеженою відповідальністю "Агріпол" виписано податкові накладні від 28.05.2014 № 1 на загальну суму 3143998 грн. 08 коп., у тому числі ПДВ - 523999 грн. 68 коп., 29.05.2014 № 2 на загальну суму 3274998 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 545833 грн. 00 коп., 30.05.2014 № 3 на загальну суму 3274998 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 545833 грн. 00 коп., 30.05.2014 № 4 на загальну суму 1150002 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 191667 грн. 00 коп., та 31.05.2014 № 5 на загальну суму 1150002 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 191667 грн. (належним чином засвідчені копії податкових накладних представником позивача під час судового розгляду справи на вимогу суду надано не було).
За поясненнями представника позивача, часткову оплату за придбані у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріпол" товари у загальному розмірі 603000 грн. 00 коп. здійснено позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки вказаного суб'єкта господарювання.
На момент проведення контролюючого заходу кредиторська заборгованість позивача перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Агріпол" складала 11390994 грн. 08 коп.
Витрати у загальному розмірі 9994998 грн. 40 коп. та податок на додану вартість у сумі 1998999 грн. 68 коп. включені позивачем до витрат, що враховуються під час обчислення об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств, за І півріччя 2014 рік та до податкового кредиту за травень 2014 року.
У свою чергу представник відповідача зазначив, що з наданих до перевірки документів на підтвердження транспортування та зберігання придбаних позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріпол" товарів контролюючим органом встановлено відсутність зв'язку між ними, а також неспроможність здійснення таких операцій з точки зору місця та часу.
Представник відповідача також звернув увагу на те, що первинних фінансово-господарських документів, які підтверджують виконання правочинів та зв'язок між фактом придбання позивачем товарів із його господарською діяльністю, а також доказів складського обліку, реалізації (використання) отриманих від його контрагента товарно-матеріальних цінностей та оплати їх вартості під час контролюючого заходу позивачем не подано.
Крім того, під час контролюючого заходу позивачем не надано територіальному органу доходів і зборів договорів від 20.04.2014 № 20/05/2014 та 25.04.2014 № 25/05/2014, укладених Товариством з обмеженою відповідальністю "Ранголі" з Товариством з обмеженою відповідальністю "Агріпол", та документальних свідоцтв, які в силу положень наведених правочинів є обов'язковими до складання.
У свою чергу надані позивачем під час перевірки договори поставки від 20.05.2014 № 20/05/2014 та 25.05.2014 № 25/05/2014, укладені ним з Товариством з обмеженою відповідальністю "Агріпол", свідчать про невідповідність даних, зазначених у них сторонами правочинів, відомостям, наведеним у первинних фінансово-господарських документах (видаткових накладних, податкових накладних тощо), складених на їх виконання (невірне визначення процесуального статусу суб'єктів наведених правочинів та дати їх укладення).
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України.
Так, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Кодексу, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
В силу приписів підпунктів 9.1.1, 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 та підпунктів 14.1.165, 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податок на прибуток підприємств та податок на додану вартість належать до загальнодержавних податків, які нараховуються та сплачуються відповідно до норм розділів ІІІ та V цього Кодексу.
Згідно з приписами підпункту 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 розділу ІІІ Податкового кодексу України, платниками податку на прибуток підприємств з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.
Об'єктом оподаткування цим податком є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу (підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України).
При цьому, витратами в силу приписів підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України вважається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
У свою чергу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).
Таким чином, понесені підприємством витрати, у разі їх відображення у належним чином оформлених первинних (розрахункових, платіжних та інших) документах, можуть бути віднесені до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства для зменшення його доходу.
Відповідно до підпункту 1 пункту 180.1 статті 180 розділу V Податкового кодексу України, для цілей оподаткування податком на додану вартість платником податку є будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.
Пунктом 200.1 статті 200 розділу V цього Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При цьому, згідно з приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 202 Податкового кодексу України).
Згідно з приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктами 198.4 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що у разі, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Однак, сама по собі податкова накладна не утворює підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.
Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином оформленої податкової накладної.
Відсутність хоча б одного з наведених елементів, навіть за наявності певних первинних документів, виключає можливість формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість.
Суд звертає увагу на те, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (абзац 1 пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України).
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. У разі, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що подання до контролюючих органів документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності та інших документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків та зборів, є обов'язком платника податків.
Пунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Як встановлено судом та не було спростовано представником позивача в ході судового розгляду справи, первинних документів податкового та бухгалтерського обліку, що свідчать про отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Ранголі" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріпол" матеріальних цінностей, їх обліку на складі, подальшого зберігання, обробки та реалізації у ході перевірки позивачем не надано, належних та допустимих причин неможливості подання таких документів не наведено.
Крім того, судом встановлено, що зміст поданих позивачем до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області у ході контролюючого заходу первинних документів не дозволяє встановити факт реальності господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агріпол".
Так, позивачем не надано контролюючому органу договорів від 20.04.2014 № 20/05/2014 та 25.04.2014 № 25/05/2014, укладених ним з Товариством з обмеженою відповідальністю "Агріпол", та документів, які в силу положень наведених правочинів є обов'язковими до складання.
Жодних доказів того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ранголі" скористалось правом на подання цих документів до прийняття відповідачем рішення, у тому числі на стадії подання заперечень до акта перевірки, позивачем не наведено.
Судом також не приймаються до уваги посилання представника позивача на договір перевезення вантажів автомобільним транспортом від 05.05.2014 № 05/05 (т. 1 а.с. 39-42), укладений позивачем з Колективним підприємством "Фірма "Логос-Крим", як на доказ транспортування придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріпол" товарів, оскільки відомості, що містяться у поданих суду копіях товарно-транспортних накладних, складених на виконання умов вказаного договору, є відмінними від даних, що зазначені у складених та підписаних між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агріпол" видаткових накладних та довіреностях на отримання придбаної позивачем сільськогосподарської продукції, а отже не утворюють підстав вважати, що об'єктом транспортування був саме той товар, що раніше придбавався позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріпол".
Так, умовами вказаного договору передбачено, що перевезення вантажу здійснюється лише на підставі замовлення на перевезення, яке, відповідно до підпункту 3.1.1 наведеного правочину, є невід'ємною частиною договору, та повинно містити відомості про пункти відправлення та призначення вантажу, дати та час прибуття до них, назву, вагу, об'єм та характеристику вантажу, вартість перевезення та відомості про контактних осіб та засоби зв'язку з ними.
Порядок оформлення вантажу до перевезення визначено пунктом 2.3 договору, яким в якості підстави для отримання вантажу передбачено складання подорожнього листа та товарно-транспортної накладної, примірник якої повинен зберігатись у пункті його отримання.
Розрахунки між вказаними суб'єктами господарювання відповідно до пункту 5.1. договору від 05.05.2014 № 05/05 здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Колективного підприємства "Фірма "Логос-Крим" протягом десяти банківських днів з моменту отримання від перевізника рахунку-фактури, якщо в замовленні на перевезення не вказані інші умови оплати.
Особливою умовою цього договору, що відображена у підпункті 3.1.7, є забезпечення вантажного транспорту паливно-мастильними матеріалами за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Ранголі".
Сторонами договору також узгоджено, що будь-які зміни та доповнення до правочину, а також тексти його додаткових угод є дійсними лише у випадку їх оформлення у письмовій формі та за умови їх підписання уповноваженими представниками сторін (пункт 9.4 договору від 05.05.2014 № 05/05).
Під час судового розгляду справи представником позивача не надано суду документальних свідоцтв, які в силу наведеного вище правочину є обов'язковими до складання, зокрема, замовлень на перевезення, подорожніх листів, рахунків - фактур тощо.
Крім того, як вбачається з товарно-транспортних накладних, копії яких містяться в матеріалах адміністративної справи, пунктом розвантаження сільськогосподарської продукції, перевезення якої здійснювалось Колективним підприємством "Фірма "Логос-Крим" у період з 05.05.2014 по 31.05.2014, є: м. Сімферополь, Московське шосе, 11 км.
Водночас, договір оренди складів за № 02/06, на який як на доказ зберігання придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріпол" товарів посилається представник позивача, укладений Товариством з обмеженою відповідальністю "Ранголі" з Колективним підприємством "Фірма "Логос-Крим" 02.06.2014, тобто майже через місяць після складання першої товарно-транспортної накладної (05.05.2014).
Жодних доказів наявності у позивача на праві власності (користування) нерухомого майна за наведеною вище адресою, які б підтверджували можливість зберігання підприємством придбаної у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріпол" у період з 05.05.2014 по 31.05.2014 продукції, представником позивача суду надано не було.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність належних документальних свідоцтв на підтвердження обставин, що свідчать про транспортування та зберігання товарно-матеріальних цінностей у їх хронологічній відповідності до часу здійснення правочинів.
Судом також не приймається до уваги посилання представника позивача на такі документи як: рахунок-фактура від 05.05.2014 № СФ-0000058 (т. 1 а.с. 104), акти здачі-прийняття робіт від 30.05.2014 № ОУ-0000002, № ОУ-0000003 (т. 1 а.с. 105-106) та заправочну відомість на дизельне паливо (т.1 а.с. 120-121), які складені за результатом виконання договору перевезення вантажів автомобільним транспортом від 05.05.2014 № 05/05 та, на думку представника позивача, також свідчать про транспортування отриманих позивачем від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріпол" товарів, оскільки наведені документи не дають змоги встановити реальні витрати підприємства на забезпечення перевізника паливно-мастильними матеріалами та їх відображення в обліку позивача, а також не відповідають умовам укладеного договору перевезення вантажів від 05.05.2014 № 05/05 щодо дотримання зобов'язання з оплати послуг у визначені строки та виключно у грошовій безготівковій формі.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до інформації з відкритих джерел (мережа Інтернет), найкоротша відстань автошляхами між пунктами завантаження та розвантаження товарів, що вказана у товарно-транспортних накладних (с. Облітки Житомирської області та м. Сімферополь Автономної республіки Крим) складає 980 кілометрів, а середні витрати дизельного палива для напівпричепів автомобілів КамАЗ - 35 літрів на 100 кілометрів. Таким чином, кількість дизельного палива, яка зазначена у заправочній відомості, є недостатньою для здійснення вантажного перевезення по вказаному маршруту, а інших документів про витрати та списання пального позивачем не надано.
З наданих товарно-транспортних накладних також вбачається, що вантажовідправником, який здійснив навантаження сільськогосподарської продукції за адресою: с. Облітки Радомишльського району Житомирської області, є Товариство з обмеженою відповідальністю "Ранголі".
Суд звертає увагу, що відповідно до визначень термінів, які використовуються під час організації та здійснення автомобільних перевезень (Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363), вантажовідправником є будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення - тобто особа, яка на законних підставах має право на розпорядження майном, що передається до перевезення.
Відповідно до умов укладених позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю "Агріпол" договорів, перехід права власності на товар відбувається в момент отримання довіреності та підписання належним чином оформленої видаткової накладної.
Водночас, позивачем не надано суду будь-яких належних доказів, які б дали змогу встановити, що переданий у період з 05.05.2014 по 31.05.2014 до перевезення товар є власністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Ранголі", або останнє наділене правом на відправлення вантажу за дорученням іншого суб'єкта господарювання, який розпоряджається ним на законних підставах.
Слід також зазначити, що будь - яких документальних свідоцтв на підтвердження зв'язку між фактом придбання позивачем товарів із його господарською діяльністю, як і доказів зберігання, обробки і реалізації (використання) отриманих позивачем товарно - матеріальних цінностей, документального підтвердження транспортування товару на склад позивача та оплати його вартості, представником позивача суду не надано.
Суд також звертає увагу на те, що видами діяльності позивача за КВЕД, що самостійно визначені ним під час державної реєстрації юридичної особи є: оптова торгівля фармацевтичними товарами; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; оптова торгівля хімічними продуктами; неспеціалізована оптова торгівля; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
Водночас, оптова торгівля сільськогосподарською сировиною та живими тваринами є окремим видом економічної діяльності та не входить до жодного з видів наведеного вище переліку.
За таких обставин, досліджені судом первинні документи фінансового та податкового обліку позивача, що подані представником позивача, свідчать у своїй сукупності про оформлення документів та декларування операцій з непритаманним для підприємства видом діяльності.
Посилання представника позивача на те, що обставини, які встановлені постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2015 в адміністративній справі № 806/4710/14, підтверджують дотримання контрагентом позивача вимог податкового законодавства та не повинні доказуватися при розгляді даної справи, оскільки мають преюдиційне значення для її вирішення, не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.
В силу приписів частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Водночас, відповідно до положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У своєму листі від 14.11.2012 № 2379/12/13-12 Вищий адміністративний суд України роз'яснив, що учасники мають право посилатися на зміст судових рішень у відповідних справах, що вже набрали законної сили (де такі обставини зазначені як встановлені). Проте, передбачене частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях інших адміністративних, цивільних чи господарських справ. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.
Таким чином, суд вправі самостійно оцінювати встановлені іншими судовими рішеннями обставини, оскільки передбачене частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні.
Враховуючи, що схема, за якою побудовані взаємовідносини між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агріпол", позбавлена розумної економічної мети, суд дійшов висновку, що досліджені під час судового розгляду справи документи у своїй сукупності не утворюють підстав вважати, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ранголі" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агріпол" протягом травня 2014 року існували господарські відносини з постачання на адресу позивача сої та кукурудзи в обсягах, що зазначені у складених сторонами документах.
Згідно зі статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Однак, покладений на суб'єкта владних повноважень даною нормою тягар доказування правомірності свого рішення не звільняє позивача від обов'язку доказування своїх тверджень чи заперечень.
Враховуючи, що факт надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Ранголі" товарів з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Аргіпол" не підтверджено позивачем документально, зважаючи на те, що наявні у позивача первинні документи не містять відомостей, необхідних для надання їм юридичної сили та доказовості, висновки контролюючого органу про неправомірність формування Товариством з обмеженою відповідальністю "Ранголі" податкового кредиту за травень 2014 року на загальну суму 1998999 грн. 68 коп. та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, за І півріччя 2014 року на загальну суму 9994998 грн. 40 коп. суд вважає цілком обґрунтованими.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а доказів понесення ним витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, суду не надано, судові витрати у цій частині стягненню з позивача не підлягають.
При вирішенні питання стосовно розподілу судових витрат, суд також враховує приписи частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, якими передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору, а решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.
Позовна вимога позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 29.10.2014 № 0006162210, 29.10.2014 № 0006172210 та 29.10.2014 № 0006182210, якими Товариству з обмеженою відповідальністю "Ранголі" зменшено розмір задекларованого ним від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 4909 грн. 00 коп., донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1994090 грн. 00 коп. і податку на прибуток підприємств у сумі 1799100 грн. 00 коп. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у загальному розмірі 1896595 грн. 00 коп., носить майновий характер, у зв'язку з чим розмір судового збору за подання даного адміністративного позову, виходячи з приписів статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, має становити 4872 грн. 00 коп.
Оскільки позивачем під час подання адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 487 грн. 20 коп. (10 % розміру ставки судового збору), а за результатами розгляду адміністративної справи судом відмовлено у задоволенні позову, решта судового збору у сумі 4384 грн. 80 коп. підлягає стягненню з позивача до Державного бюджету України.
Керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ранголі" до Державного бюджету України (отримувач коштів: Київський окружний адміністративний суд; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37955989; банк отримувача - ГУ ДКСУ у Київській області; код банку отримувача (МФО) - 821018; рахунок отримувача - 31213206784001; код класифікації доходів бюджету - 22030001, символ звітності "206") судовий збір у розмірі 4384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Харченко С.В.
Постанову складено у повному обсязі 31 липня 2015 року.