м. Київ
24 квітня 2015 року Справа № 810/3431/13-а
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомПриватного підприємства "Еркер"
доБілоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У липні 2013 року Приватне підприємство "Еркер" звернулось до суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.02.2013 № 0000272203/339 та 21.02.2013 № 0000282203/340.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими Приватному підприємству "Еркер" донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 263525 грн. 00 коп. і податку на прибуток підприємств у сумі 600266 грн. 00 коп. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у загальному розмірі 215948 грн. 00 коп., на думку позивача, прийняті відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідають вимогам закону, висновки контролюючого органу відносно факту вчинення підприємством правопорушення є помилковими, а тому вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом правомірно, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04.09.2013 в адміністративній справі № 810/3431/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014, адміністративний позов Приватного підприємства "Еркер" задоволено, податкові повідомлення-рішення від 21.02.2013 № 0000272203/339 та 21.02.2013 № 0000282203/340 визнано протиправними та скасовано.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.02.2015 постанову Київського окружного адміністративного суду від 04.09.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014 в адміністративній справі № 810/3431/13-а скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування зазначеної ухвали суд касаційної інстанції посилався на неповне з'ясування судами першої та апеляційної інстанцій усіх обставин справи.
Враховуючи зазначене, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.03.2015 справу прийнято до провадження та призначено її до судового розгляду.
У судове засідання, призначене на 24.04.2015, представники сторін не з'явились, були своєчасно та належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень (т. 2 а.с. 17, 18).
Матеріали справи містять клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності.
Будь-яких заяв чи клопотань про відкладення судового засідання або повідомлень про причини неприбуття від відповідача до суду не надходило.
Частиною четвертою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Беручи до уваги ту обставину, що про дату, час та місце судового розгляду справи сторони повідомлені належним чином, однак у судове засідання не з'явились, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Приватне підприємство "Еркер" (ідентифікаційний код 24881850, місцезнаходження: 09109, Київська область, м. Біла Церква, вул. Толстого, буд. 36, корпус 4) зареєстроване в якості юридичної особи 22.05.1997 та здійснює господарську діяльність, пов'язану, зокрема, з будівництвом житлових і нежитлових будівель, що підтверджується відомостями, наведеними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т. 2 а.с. 8-10).
У січні 2013 року Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби прийнято рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства "Еркер", оформлене наказом від 03.01.2013 № 1 (т. 1 а.с. 72).
Зі змісту вказаного наказу вбачається, що посадовими особами податкового органу на підставі вимог підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 та підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України з 03.01.2013 буде проводитись документальна позапланова виїзна перевірка позивача тривалістю 5 робочих днів, під час якої будуть з'ясовуватись питання дотримання підприємством вимог податкового законодавства при здійсненні господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "КФ "Сапфір" за період з 01.10.2009 по 31.12.2009.
У цей же день, відповідач приступив до проведення контролюючого заходу, за результатами якого складено акт від 11.01.2013 № 10/22-3/24881850/2 (далі - акт перевірки), в якому зафіксовано, що Приватним підприємством "Еркер" під час декларування податкових зобов'язань за господарськими операціями з купівлі у Товариства з обмеженою відповідальністю "КФ "Сапфір" товарно-матеріальних цінностей та робіт (послуг) не дотримано вимог абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, пункту 10.1 статті 10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 та пункту 10.1 статті 10 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР, що призвело до завищення валових витрат за VІ квартал 2009 року на загальну суму 2401063 грн. 00 коп. та податкового кредиту за листопад, грудень 2009 року на загальну суму 480213 грн. 00 коп.
При перевірці правильності декларування позивачем власних податкових зобов'язань за наведені вище звітні періоди контролюючим органом прийнято до уваги відомості, отримані від інших органів державної податкової служби про господарську діяльність контрагента позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "КФ "Сапфір".
Зокрема, контролюючий орган зважав на податкову інформацію, отриману відносно наведеної юридичної особи, стосовно:
- проведення державної реєстрації припинення юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "КФ "Сапфір" на підставі судового рішення щодо припинення юридичної особи, що пов'язане з її банкрутством (ухвала господарського суду м. Києва від 01.06.2010 у справі № 44/108-б/2012);
- анулювання 01.06.2010 свідоцтва Товариства з обмеженою відповідальністю "КФ "Сапфір" про реєстрацію платником податку на додану вартість;
- відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю "КФ "Сапфір" достатніх виробничих потужностей, офісних та складських приміщень та інших основних засобів для забезпечення ведення фінансово-господарської діяльності в обсягах задекларованих ним показників;
- наявності пояснень громадянина ОСОБА_2, який у перевіряємому періоді був директором та засновником Товариства з обмеженою відповідальністю "КФ "Сапфір", відповідно до яких він зареєстрував підприємство на прохання третіх осіб та не має жодного відношення до ведення фінансово-господарської діяльності вказаного суб'єкта господарювання.
Враховуючи наведені вище відомості, відповідач дійшов висновку про те, що контрагент позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "КФ "Сапфір" є юридичною особою з ознаками фіктивності, його правочини з іншими суб'єктами господарювання, у тому числі і з позивачем, не спричинили жодних правових наслідків.
Крім того, податковий орган звертає увагу на те, що Приватним підприємством "Еркер" у ході контролюючого заходу не подано первинні документи бухгалтерського обліку на підтвердження факту отримання товарів, робіт (послуг) за результатами здійснення фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "КФ "Сапфір".
За таких обставин, контролюючий орган вважає, що правочини, за якими Товариство з обмеженою відповідальністю "КФ "Сапфір" зобов'язалось поставити на користь позивача товарно-матеріальні цінності та виконати роботи (послуги), фінансово-господарські документи та податкову звітність складено сторонами правочинів без фактичного здійснення господарських операцій, а лише з метою незаконного одержання податкової вигоди у вигляді формування витрат та податкового кредиту на користь позивача.
Внаслідок допущення позивачем вказаного правопорушення під час визначення ним об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств та податком на додану вартість відповідач дійшов висновку про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за VІ квартал 2009 року на суму 600266 грн. 00 коп. і податку на додану вартість за листопад та грудень 2009 року на суму 480213 грн. 00 коп.
На підставі акта перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.02.2013 № 0000272203/339 та 21.02.2013 № 0000282203/340, якими відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежами: податок на прибуток підприємств у розмірі 750333 грн. 00 коп., з яких: 600266 грн. 00 коп. - за основним платежем, 150067 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями; податок на додану вартість у розмірі 329406 грн. 00 коп., з яких: 263525 грн. 00 коп. - за основним платежем, 65881 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті позивачем до бюджету, визначено податковим органом з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 Податкового кодексу України.
Так, відповідач, керуючись пунктом 102.1 цієї статті, не врахував до грошового зобов'язання суму податку на додану вартість за листопад 2009 року у розмірі 216688 грн. 00 коп., яку за даними акта перевірки занижено позивачем внаслідок завищення податкового кредиту за результатами вчинення господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "КФ "Сапфір".
Не погоджуючись із рішеннями, прийнятими Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби, позивач оскаржив їх до суду.
Позивач зазначає, що твердження податкового органу стосовно вчинення Приватним підприємством "Еркер" податкового правопорушення є помилковими, оскільки нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та визначення ним сум податкового кредиту здійснено у відповідності до вимог податкового законодавства, господарські операції з Товариством з обмеженою відповідальністю "КФ "Сапфір" належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.
Оскільки висновки податкового органу про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту та валових витрат за наслідками вчинення господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "КФ "Сапфір" ґрунтуються на твердженнях про безтоварність господарських операцій позивача та його контрагента та про відсутність наміру учасників правочинів досягти реальних правових наслідків, позивачем, з метою спростування таких доводів, подано суду відомості стосовно формування витрат та податкового кредиту за звітні періоди, що підлягали перевірці, первинні фінансово-господарські документи, що підтверджують виконання правочинів та зв'язок між фактом придбання позивачем товарів, робіт та послуг із його господарською діяльністю.
Досліджуючи інформацію, що викладена в акті перевірки, та документи, подані позивачем, судом встановлено наступне.
Під час перевірки податковим органом виявлено, що на формування валових витрат та податкового кредиту Приватного підприємства "Еркер" у листопаді - грудні 2009 року вплинули операції з придбання товарів та послуг у Товариства з обмеженою відповідальністю "КФ "Сапфір".
Так, у період з 27.11.2009 по 31.12.2009 позивачем отримано від Товариства з обмеженою відповідальністю "КФ "Сапфір" товар - цеглу червону, щебінь, блоки залізобетонні тощо.
Прийняття позивачем вказаного товару у його контрагента здійснювалось шляхом підписання видаткових накладних на загальну суму 498200 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 83033 грн. 33 коп., копії яких наявні у матеріалах справи (т. 2 а.с. 26, 39).
В цей же період між Товариством з обмеженою відповідальністю "КФ "Сапфір" та Приватним підприємством "Еркер" підписано акти приймання виконаних підрядних робіт (типової форми № КБ-2в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (типової форми № КБ-3), відповідно до яких позивач прийняв виконані Товариством з обмеженою відповідальністю "КФ "Сапфір" будівельні роботи на загальну суму 2383075 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ - 397179 грн. 20 коп. (т. 2 а.с. 28, 30-38, 41, 43-61).
За результатами виконання власних господарських зобов'язань перед позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "КФ "Сапфір" виписано податкові накладні від 30.11.2009 № 2486 на загальну суму 1244125 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ - 207354 грн. 20 коп., 30.11.2009 № 2488 на загальну суму 56000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 9333 грн. 33 коп., 31.12.2009 № 2743 на загальну суму 1138950 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 189825 грн. 00 коп., 31.12.2009 № 2748 на загальну суму 442200 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 73700 грн. 00 коп. (т. 2 а.с. 27, 29, 40, 42).
Витрати у загальному розмірі 2401062 грн. 67 коп., понесені Приватним підприємством "Еркер" на придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю "КФ "Сапфір" товарів та робіт (послуг), та податок на додану вартість у сумі 480212 грн. 53 коп., сплачений у складі їх ціни, включені позивачем, відповідно, до валових витрат за ІV квартал 2009 року та податкового кредиту підприємства за листопад-грудень 2009 року.
За поясненнями представника позивача, товарно-матеріальні цінності (цегла червона, щебінь, блоки залізобетонні тощо), роботи та послуги з розробки та ущільнення ґрунту, засипки траншей, мурування з керамічної цегли зовнішніх стін та стін приямків і каналів, фарбування металевих поверхонь, установлення дверних блоків, армування та гідроізоляції стін та інших конструкцій, тощо, замовлялись підприємством з метою виконання власних господарських зобов'язань при здійсненні його статутної діяльності, пов'язаної з будівництвом житлових і нежитлових будівель.
На підтвердження вказаних обставин представником позивача подано суду копії: договору від 26.05.2009 № 1/2009 про інвестування будівництва житлового будинку, укладеного позивачем з Головним управлінням капітального будівництва Київської обласної державної адміністрації, відповідно до умов якого позивач прийняв на себе зобов'язання здійснити фінансування та завершити будівництво квартир у незавершеному 43 квартирному житловому будинку по провулку Лютневому, 3 в смт. Володарка Київської області; договору від 22.04.2014 на здійснення технічного нагляду на вказаному об'єкті будівництва, укладеного позивачем з Департаментом капітального будівництва Київської обласної державної адміністрації; дозволу на виконання будівельних робіт від 15.06.2009 № 741/09, виданого Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у Київській області; акта готовності об'єкта до експлуатації від 18.12.2009 № 1009-е, виданого на об'єкти - 43 квартирний житловий будинок та пусковий комплекс на 9 квартир, які розташовані по провулку Лютневому, 3 в смт. Володарка Київської області, що містить засвідчені печатками підписи посадових осіб субпідрядних організацій, однією з яких є контрагент позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "КФ "Сапфір"; свідоцтва № 10000977 від 22.12.2009 про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, який свідчить про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта - 43 квартирного житлового будинку по провулку Лютневому, 3 в смт. Володарка Київської області, а також картки бухгалтерського обліку по рахунку 63, що підтверджують відображення придбаних у контрагента позивача товарів у бухгалтерському обліку підприємства.
Про наявність у позивача достатніх для ведення фінансово - господарської діяльності матеріальних та трудових ресурсів свідчать долучені до матеріалів справи штатний розклад Приватного підприємства "Еркер" на 2009 рік та податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податків, і сум утриманого з них доходу (форма № 1ДФ) за IV квартал 2009 року, а також розрахунки суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2009-2010 роки, з яких вбачається наявність у позивача на праві власності транспортних засобів, що у свою чергу підтверджує можливість перевезення придбаних товарно-матеріальних цінностей власними силами підприємства.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини у даній справі охоплюють період, упродовж якого законодавче регулювання оподаткування податком на прибуток підприємств та податком на додану вартість визначалось, відповідно, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі - Закон України № 334/94-ВР) та Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закон України № 168/97-ВР).
Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України № 334/94-ВР, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
При цьому, валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (пункт 5.1 статті 5 Закону України № 334/94-ВР).
Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України № 334/94-ВР, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Таким чином, понесені підприємством витрати, у разі їх відображення у належним чином оформлених первинних (розрахункових, платіжних та інших) документах, можуть бути віднесені до валових витрат підприємства для зменшення його валового доходу в цілях оподаткування податком на прибуток.
Згідно з приписами пункту 2.1 статті 2 Закону України № 168/97-ВР, платником податку на додану вартість є будь-яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.
Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 статті 1 Закону України № 168/97-ВР, податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України № 168/97-ВР).
Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР, у разі, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Крім того, в силу приписів абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно з підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України № 168/97-ВР, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
В силу приписів пункту 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165 (чинним на момент виникнення спірних правовідносин), податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.
У свою чергу, пунктом 2 зазначеного Порядку передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, тобто, у даному випадку - юридична особа, що отримала свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.
Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином оформленої податкової накладної.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як встановлено судом під час судового розгляду справи, факт постачання Товариством з обмеженою відповідальністю "КФ "Сапфір" на користь позивача товарів, виконання робіт та надання послуг підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; складені сторонами правочинів первинні документи містять повну інформацію про поставлені товарно-матеріальні цінності, виконані роботи (надані послуги), їх кількісне та вартісне вираження; право на формування податкового кредиту підтверджується податковими накладними; обмежень, визначених пунктом 5.3 статті 5 Закону України № 334/94-ВР та підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР, що не дають позивачу права на формування витрат для зменшення його валового доходу в цілях оподаткування податком на прибуток підприємств та включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, податковим органом не наведено.
У період виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "КФ "Сапфір" господарських зобов'язань перед позивачем вказана юридична особа була зареєстрована у встановленому законом порядку платником податку на додану вартість.
Зазначені обставини свідчать про можливість здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю "КФ "Сапфір" господарських операцій, пов'язаних з постачанням товарів і виконанням робіт (наданням послуг), та складання за їх результатами податкових накладних.
У свою чергу, з урахуванням видів діяльності позивача за КВЕД (будівництво житлових і нежитлових будівель), досліджені судом первинні документи фінансового та податкового обліку позивача у сукупності свідчать про використання позивачем отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю "КФ "Сапфір" товарів та робіт (послуг) у власній господарській діяльності, що у свою чергу підтверджує реальність виконання наведених вище операцій.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наявність у податкового органу під час перевірки платника податків певної інформації про господарську діяльність його контрагента, одержаної від інших контролюючих органів чи з інформаційних систем Державної податкової служби, що не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не слугує беззаперечним доказом невиконання сторонами правочину власних господарських зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг).
Доводи податкового органу про порушення позивачем вимог законодавства про оподаткування під час визначення ним податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість за вказані вище звітні періоди у зв'язку з неподанням ним під час контролюючого заходу первинних документів податкового і фінансово-господарського обліку, що підтверджують факт здійснення підприємством господарських операцій з його контрагентом - Товариства з обмеженою відповідальністю "КФ "Сапфір", не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.
Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу (пункт 78.7 статті 78 Податкового кодексу України).
Статтею 83 Податкового кодексу України передбачено, що для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.
Пунктом 85.2 статті 85 Податкового кодексу України визначено обов'язок платника податків надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Згідно з приписами пункту 85.4 статті 85 Податкового кодексу України, при проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
У свою чергу пунктом 85.9 статті 85 Податкового кодексу України встановлено, що у разі, коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.
Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.
Якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.
Під час судового розгляду справи судом встановлено, що 29.11.2012 податковим органом направлено на адресу позивача запит за № 6484/10/22-3 про надання інформації та її документального підтвердження при здійсненні фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "КФ "Сапфір" за період з 01.10.2009 по 31.12.2009.
Відповідь на запит податкового органу надано позивачем листом від 17.12.2012 № 577, в якому повідомлено Білоцерківську об'єднану державну податкову інспекцію Київської області Державної податкової служби про те, що пакет документів за переліком, що визначений у запиті, позивач надати можливості не має у зв'язку з їх вилученням в ході обшуку, проведеного 20.09.2012 Слідчим управлінням Державної податкової служби у Київській області в рамках кримінальної справи № 02-8916, що порушена за фактом ухилення службовими особами Приватного підприємства "Еркер" від сплати податків за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України.
Крім того, як свідчать матеріали справи, 08.01.2013 року податковим органом в рамках проведення контролюючого заходу вручено позивачу запит за № 31/10/22-3 про надання протоколу та опису вилучення документів, про які позивач зазначає у своєму листі від 17.12.2012 № 577, а також інформації та її документального підтвердження при здійсненні фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "КФ "Сапфір" за період з 01.10.2009 по 31.12.2009.
09.01.2013 року позивачем надано відповідь на запит податкового органу, в якій повторно звернуто увагу на те, що на підприємстві відсутні документи, що підтверджують факт здійснення фінансово - господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "КФ "Сапфір" у зв'язку з їх вилученням під час обшуку в рамках кримінальної справи. До вказаного листа позивачем приєднано копію протоколу обшуку від 20.09.2012.
Вказане повідомлення отримано податковим органом 10.01.2013 (відбиток штампу реєстрації вхідної кореспонденції (т. 1 а.с. 107).
Разом з тим, жодних доказів стосовно того, що посадовою особою податкового органу під час проведення перевірки було одержано копії вилучених документів або отримано до них доступ, податковим органом не надано.
Натомість, на наступний день після отримання відповіді на запит - 11.01.2013 контролюючий захід було завершено та складено за його результатами акт від 11.01.2013 № 10/22-3/24881850/2, в якому, зокрема, зафіксовано, неподання Приватним підприємством "Еркер" у ході контролюючого заходу первинних документів бухгалтерського обліку на підтвердження факту отримання товарів, робіт (послуг) за результатами здійснення фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "КФ "Сапфір".
Враховуючи наведені вище відомості, суд дійшов висновку про те, що податковий орган, в порушення вимог пункту 85.9 статті 85 Податкового кодексу України, здійснив перевірку за відсутності первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, без перенесення термінів проведення перевірки до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем в дійсності факт отримання позивачем від Товариства з обмеженою відповідальністю "КФ "Сапфір" товарів та робіт (послуг) та їх використання у господарській діяльності не перевірявся, безпосередньо аналіз поданих фінансово-господарських документів не здійснювався, а в акті лише відтворено отриману від інших територіальних органів Державної податкової служби податкову інформацію стосовно господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "КФ "Сапфір", що ґрунтується на суб'єктивних думках та припущеннях посадових осіб контролюючого органу.
Крім того, відомості стосовно відсутності у контрагента позивача достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень та інших основних засобів не можуть однозначно свідчити про невиконання цим суб'єктом договірних зобов'язань перед позивачем, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин вказана юридична особа не була позбавлена права укладати з іншими суб'єктами господарювання субпідрядних договорів, договорів оренди обладнання, транспортних засобів тощо з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності.
Доводи відповідача стосовно недійсності угод та інших документів, складених позивачем та його контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю "КФ "Сапфір" у період з листопада по грудень 2009 року з огляду на анулювання 01.06.2010 свідоцтва про реєстрацію вказаної юридичної особи платником податку на додану вартість не приймаються судом до уваги, оскільки подальше анулювання наведеного свідоцтва не позбавляє правового значення виданих за господарськими операціями податкових накладних та не тягне за собою недійсність правочинів та інших первинних документів, складених на їх виконання.
У свою чергу, посилання відповідача на пояснення громадянина ОСОБА_2 як на доказ відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю "КФ "Сапфір" господарських взаємовідносин з позивачем судом до уваги не приймається, оскільки вказаний документ в силу приписів кримінально-процесуального законодавства України є лише одним із засобів доказування в кримінальній справі, проте до моменту винесення судом вироку не засвідчують наявність або відсутність в діях особи складу злочину.
Так, вина особи у вчиненні злочину повинна бути підтверджена обвинувальним вироком суду (стаття 62 Конституції України).
На момент розгляду справи обвинувальний вирок, який би зафіксував вину посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "КФ "Сапфір" у здійсненні фіктивного підприємництва, відсутній.
Суд також звертає увагу відповідача на те, що визнання юридичної особи банкрутом та подальша його ліквідація не тягне за собою недійсність всіх угод та інших документів та не позбавляє правового значення виданих за такими операціями податкових накладних.
При вирішенні даної справи виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері. У зв'язку із цим презюмується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди у спосіб повернення (заліку) або відшкодування податку з бюджету, є економічно виправданими, якщо таким платником податків під час декларування власних податкових зобов'язань перед бюджетом дотримано вимоги податкового законодавства України.
Суд також звертає увагу на те, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.
Так, позивач, в силу покладеного на нього обов'язку сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, визначені податковим законодавством, вступає у відповідні податкові правовідносини з державою та не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а отже не володіє інформацією відносно виконання контрагентом власних податкових зобов'язань перед бюджетом, та, як наслідок, не може зазнавати негативних наслідків у зв'язку з протиправними діяннями інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи, що твердження податкового органу про відсутність факту постачання на користь позивача товарів, виконання робіт та надання послуг були спростовані, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суми податкового кредиту та валових витрат, задекларованих позивачем, суд дійшов висновку, що податкові повідломлення - рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 21.02.2013 № 0000272203/339 та 21.02.2013 № 0000282203/340 є протиправними та підлягають скасуванню.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Статтею 97 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.
Оскільки позивачем вимоги про відшкодування понесених ним судових витрат не заявлялись, судові витрати стягненню з бюджету не підлягають.
Керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Податкові повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 21.02.2013 № 0000272203/339 та 21.02.2013 № 0000282203/340, - визнати протиправними та скасувати.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Харченко С.В.