ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"20" квітня 2011 р. Справа № 2a-1081/11/0970
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Кафарський В.В., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій в розмірі 1700 гривень, -
29.03.2011 року територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області звернулося до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій в розмірі 1700 гривень.
Позов мотивовано тим, що 09.09.2010 року працівниками територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області виявлені порушення вимог положень статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" допущені відповідачем, а саме: надання послуг перевезення вантажу без ліцензійної картки. Виявлені порушення зафіксовані в акті за № 191327. За наслідками розгляду вказаного акту, 30.09.2010 року позивачем винесено постанову за №106458 про застосування фінансових санкцій в розмірі 1700 гривень за вчинене правопорушення. У передбачений строк сума застосованих фінансових санкцій в розмірі 1700 гривень відповідачем добровільно не сплачена.
30.03.2011 року судом відповідно до пункту 4 частини 1 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України винесено ухвалу про відкриття скороченого провадження по даній адміністративній справі, яку разом із копією позовної заяви та доданими до неї документів направлено відповідачу для подання заперечення або заяви про визнання позову.
02.04.2011 року відповідач отримав надіслані матеріали, про що свідчить поштове повідомлення про вручення кореспонденції адресату. Відповідач у десятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття скороченого провадження та копій позовних матеріалів не подав суду заперечення проти позову чи заяви про визнання позову.
Згідно із пункту 2 частини 5 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження не пізніше трьох днів з дня закінчення строку, передбаченого частиною третьою цієї статті, якщо до суду не було подано заперечення відповідача та за умови, що справа розглядається судом за місцезнаходженням відповідача.
Враховуючи, що до суду не було подано заперечення відповідача проти заявленого позову та те, що справа розглядається судом за місцезнаходженням відповідача, поданий територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області позов до ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій в розмірі 1700 підлягає розгляду в строк визначений пунктом 2 частини 5 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд, в порядку скороченого провадження, відповідно до вимог статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, оцінивши повідомлені сторонами обставини, прийшов до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення.
Судом встановлено, що 09.09.2010 року працівниками територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області виявлено та задокументовано в акті за №191327 факт надання послуг з перевезення вантажу, транспортним засобом марки КАМАЗ державний номерний знак НОМЕР_1, без ліцензійної картки, що є порушення вимог статтей 48, 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". Позивачем, у відповідності до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", за виявлене порушення щодо відповідача, постановою про застосування фінансових санкцій за № 106458 від 30.09.2010 року, застосовано фінансові санкції в розмірі 1700 гривень. Відповідачем фінансові санкції не сплачено.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту в України визначені Законом України "Про автомобільний транспорт".
Статтею 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
Відповідно пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року за №1567 "Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті" органами державного контролю на автомобільному транспорті є Головавтотрансінспекція, її територіальні управління в областях, Автономній Республіці Крим, м. Києві та м. Севастополі.
Стаття 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»визначає перелік документів, на підставі яких виконують вантажні перевезення, згідно положень якої:
Автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для фізичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є:
для автомобільного перевізника - ліцензія та документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.
Стаття 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначає, що ліцензійною карткою транспортного засобу є документ, який містить реєстраційні дані ліцензії та транспортного засобу.
Абзац 2 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" є спеціальною нормою, якою встановлено, що за експлуатацію легкового автомобіля, облаштованого як таксі, без наявності ліцензійної картки встановлюється штраф у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частинами 4 та 5 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту розглядати справи про стягнення у вигляді штрафів за порушення, викладені у цій статті, мають право посадові особи урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті. Порядок стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у цій статті, та порядок оскарження і опротестування постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України.
Відповідно до пунктів 21, 27 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року за №1567 "Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті" державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. При виявлені порушення законодавства складається акт, на підставі якого керівник органу державного контролю виносить постанову про застосування фінансових санкцій, що є обов'язковою до виконання.
Пунктом 28 вказаної Постанови Кабінету Міністрів України фінансова санкція повинна бути перерахована суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій.
У передбачений законом термін сума застосованих фінансових санкцій відповідачем добровільно не сплачена. Постанова в порядку передбаченому пунктом 32 "Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті" до вищого за підпорядкуванням органу державного контролю протягом 10 днів після її винесення чи до суду не оскаржувалась.
Суд зазначає, що при наданні відповідачем послуг з перевезення вантажів наявність документів, передбачених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»є обов'язком відповідача, порушення якого тягне наслідки у вигляді застосування штрафних санкції, передбачених статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення в дохід Державного бюджету з ОСОБА_1 фінансові санкції в розмірі 1700 гривень є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.
Відповідно частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження.
Враховуючи вищевикладене, на підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 2, 8-14, 86, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 , вул. Шепаровича, 88, с.Колодіївка, Тисменицький район, Івано-Франківська область, ід.номер НОМЕР_2 в дохід державного бюджету України - фінансові санкції в розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.
Постанову звернути до негайного виконання.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 та частини 8 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 9 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.
Суддя: Кафарський В.В.