33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"02" липня 2014 р. Справа № 918/483/14
Суддя Романюк Р.В. розглянувши матеріали справи
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія" Нафтогаз України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"
про стягнення 29 757 179 грн. 06 коп.
В засіданні приймали участь представники:
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №14/106 від 18.04.14р.)
від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 03-05/3 від 02.01.2014р.) .
Обставини справи: Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія" Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" про стягнення 29 757 179 грн. 06 коп.., в тому числі 27 263 909 грн. 71 коп. основного боргу, 1 771 433 грн. 68 коп. пені; 229 559 грн. 39 коп. інфляційних та 422 276 грн. 28 коп. - 3 % річних.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що на виконання умов Договору № 13/3184-БО-28 від 28.12.2012 року, він в період з січня 2013 року по грудень 2013 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 59 403 909 грн. 71 коп. сплативши його вартість лише частково, а тому залишок заборгованості, з урахуванням 3 % річних та інфляційних, передбачених ст. 625 ЦК України та пеню, обумовлених Договором за порушення термінів оплати, просить суд стягнути у примусовому порядку.
23 червня 2014 року через відділ документального забезпечення суду представник відповідача подав заяву, в якій в порядку пункту 3 статті 83 ГПК України просив суд при винесенні рішення зменшити розмір нарахованої до стягнення пені на 50%.
Представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав вказаних в позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні позов визнав частково та просив зменшити розмір пені.
Дослідивши зібрані у справі докази та заслухавши представників сторін, суд
28 грудня 2012 року між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та ТОВ "Рівнетеплоенерго" був укладений договір № 13/3184-БО-28 на купівлю-продаж природного газу (надалі - Договір, а.с. 11-16).
Відповідно до пункту 1.1. Договору Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 ЗУ "Про засади функціонування ринку природного газу", а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору.
Пунктом 1.2. Договору передбачено, що газ поставлений за цим Договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.
Пунктом 2.1. Договору визначено, що Продавець передає Покупцю в період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ в обсязі до 11 281, 540 тис. кубічних метрів.
Відповідно до пункту 5.1. Договору, ціна за 1000 куб.м. газу становить 3 509,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:
- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;
- податок на додану вартість за ставкою 20%.
До ціни газу додається тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 305 грн. 80 коп., крім того ПДВ - 20% - 61 грн. 12коп., всього з ПДВ - 366 грн. 72 коп.
До сплати ціни за 1000 куб.м. природного газу - 3 884 грн. 98 коп., крім того ПДВ - 20% - 776 грн. 96 коп, всього з ПДВ - 4 661грн. 74 коп.
Згідно пункту 6.1. оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
Пунктами 7.1, 7.2, 7.3. Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також Договором. У разі невиконання Покупцем вимог щодо розрахунку Продавець має право не здійснювати поставку газу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. Крім того, у разі невиконання Покупцем вимог Договору щодо розрахунків (пункт 6.1. Договору), він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. У разі невиконання Покупцем умов Договору, Продавець має право в односторонньому порядку розірвати договір.
Відповідно до пункту 9.3. договору сторони визначили строк, в межах якого вони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (позовна давність), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 днів.
Крім того, між Позивачем та Відповідачем була укладена додаткова угода №1 до договору від 19.07.2013 року, щодо зміни ціни за постачання природного газу, яка містяться в матеріалах справи.
На виконання умов договору позивач протягом 2013 року, передав відповідачу природний газ в об'ємі 12 849,285 тис. куб. м. на загальну суму 59 403 909 грн. 71 коп., що підтверджується відповідними актами прийому-передачі природного газу (а.с. 18-29).
Відповідач, в свою чергу, в порушення умов Договору, в повному обсязі не розрахувався з позивачем за поставлений природній газ, свої зобов'язання виконав частково, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 27 263 909 грн. 71 коп.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Враховуючи те, що сума боргу відповідача перед НАК "Нафтогаз України" за договором на купівлю-продаж природного газу від 28.12.2012 року №13/3184-БО-28, яка складає 27 263 909 грн. 71 коп., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і те, що відповідачем на момент прийняття рішення не надано доказів, які б свідчили про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовних вимог в цій частині.
Крім того, на підставі пункту 7.2. Договору позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 1 771 433 грн. 68 коп. за неналежне виконання взятих на себе зобов'язань.
Перевіривши подані позивачем розрахунки пені та період її нарахування, господарський суд вважає, що позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Частина 1 статті 546 ЦК України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
У відповідності до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
З наданого позивачем розрахунку пені, який міститься у матеріалах справи, вбачається, що останній був здійснений без урахування приписів чинного законодавства, а саме статей 251-255, 599 ЦК України.
Так, відповідно до частини 2 статті 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2 статті 252 ЦК України).
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Частиною 1 статті 255 ЦК України встановлено, що якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.
З наданого позивачем розрахунку пені вбачається, що відповідні суми заявлених до стягнення грошових коштів за несвоєчасне виконання зобов'язання були обчислені позивачем без врахування днів, в яких фактично мало місце часткове погашення відповідачем суми основного боргу по кожному спірному періоду.
Суд, здійснивши перерахунок суми нарахованої позивачем пені встановив, що сума пені за зобов'язаннями січня 2013 року в сумі 39 896, 93 грн. розрахована вірно, за зобов'язаннями лютого 2013 року сума пені складає 68 697, 49 грн., за зобов'язаннями березня 2013 року - 433 216, 38 грн., за зобов'язаннями квітня 2013 року розрахована вірно в сумі 271 851, 06 грн., за зобов'язаннями травня 2013 року - 3 968, 91 грн., за зобов'язаннями червня 2013 року - 2 061, 71 грн., за зобов'язаннями липня 2013 року - 1 547, 09 грн., за зобов'язаннями серпня 2013 року - 2 643, 81 грн., за зобов'язаннями вересня 2013 року - 1 881, 87 грн., за зобов'язаннями жовтня 2013 року - 28 710, 68 грн., за зобов'язаннями листопада 2013 року - 243 121, 69 грн. та за зобов'язаннями грудня 2013 року розрахована позивачем вірно в сумі 447 821, 84 грн.
Таким чином, у наведених позивачем періодах з урахування здійснених відповідачем проплат, обгрунтованим та правомірним є стягнення з відповідача 1 545 419, 46 грн. пені.
Згідно частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Водночас, з наданого позивачем розрахунку 3% річних, який міститься у матеріалах справи, вбачається, що останній також був здійснений без урахування приписів чинного законодавства, а саме статей 251-255, 599 ЦК України.
Тому, враховуючи оплати відповідача за договором на купівлю-продаж природного газу, судом здійснено перерахунок суми 3% річних та встановлено, що сума 3% річних за зобов'язаннями січня 2013 року в сумі 7 979, 19 грн. розрахована вірно, за зобов'язаннями лютого 2013 року сума 3% річних складає 13 739, 51 грн., за зобов'язаннями березня 2013 року - 112 604, 31 грн., за зобов'язаннями квітня 2013 року розрахована вірно в сумі 66 972, 63 грн., за зобов'язаннями травня 2013 року - 890, 01 грн., за зобов'язаннями червня 2013 року - 467, 29 грн., за зобов'язаннями липня 2013 року - 357, 02 грн., за зобов'язаннями серпня 2013 року - 610, 11 грн., за зобов'язаннями вересня 2013 року - 434, 28 грн., за зобов'язаннями жовтня 2013 року - 6 625, 55 грн., за зобов'язаннями листопада 2013 року - 56 104, 93 грн. та за зобов'язаннями грудня 2013 року 3% річних розраховані позивачем вірно в сумі 103 343, 50 грн.
Таким чином, обгрунтованим є нарахування 3% річних в сумі 370 128, 33 грн.
Крім того, на підставі статті 625 ЦК України, позивач просив суд стягнути з відповідача втрати від інфляційних процесів у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків на відповідні суми основного боргу у розмірі 299 559 грн. 39 коп.
Відповідно до листа Верховного Суду України "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 3 квітня 1997 року № 62-97р при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.
У той же час, з наданого позивачем розрахунку заявлених до стягнення інфляційних втрат вбачається, що останній був здійснений з арифметичними помилками.
Так, при нарахуванні даних компенсаційних виплат за серпень 2013 року на суму основного боргу в розмірі 115 984 грн. 43 коп. позивачем було заявлено до стягнення з ТОВ "Рівнетеплоенерго" 700 грн. 31 коп. Водночас вказана сума нарахованих інфляційних втрат була визначена шляхом нарахування методом інфляції на інфляцію, що заборонено приписами діючого законодавства України. Таким чином, стягненню з відповідача підлягає сума інфляційних втрат, нарахованих за серпень 2013 року, яка, за обрахунком суду, складає 696 грн. 83 коп.
Аналогічна ситуація спостерігається при нарахуванні інфляційних втрат за вересень 2013 року, які за вказаний період за перерахунком суду становлять 906, 98 грн.
Крім того, інфляційні втрати в сумі 59 325, 66 грн., нараховані за зобов'язаннями жовтня 2013 року на суму заборгованості 6 195 748, 74 грн. не підлягають до задоволення, оскільки позивачем при нарахуванні цих інфляційних втрат не враховано суми оплат, які були здійснені відповідачем, а саме в листопаді на загальну суму 5 000 000, 00 грн. та в грудні 2013 року на загальну суму 8 550 000, 00 грн.
Аналогічно, при нарахуванні інфляційних втрат на суму 107 792, 62 грн. за зобов'язаннями листопада 2013 року на сум заборгованості в розмірі 8 258 667, 34 грн., позивачем не враховано суму оплати, яка була здійснена відповідачем в грудні 2013 року на загальну суму 8 550 000, 00 грн., відтак в задоволенні інфляційних втрат на суму 107 792, 62 грн. за зобов'язаннями листопада 2013 року слід відмовити.
За таких обставин, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог в цій частині на суму 132 433 грн. 10 коп.
З огляду на зазначене, обгрунтованими та правомірними судом визнаються позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 27 263 909 грн. 71 коп. боргу за спожитий природний газ, 1 545 419 грн. 46 коп. пені, 132 433 грн. 10 коп. інфляційних втрат та 370 128 грн. 33 коп. - 3% річних. У задоволені решти позовних вимог суд відмовляє.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення на 50 % пені, яка підлягає стягненню, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Згідно статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно братись до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Пунктом 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що, вирішуючи, у тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
В обґрунтування поданої заяви відповідачем зазначено, що невідшкодована різниця в тарифах на послуги теплопостачання за 2013 рік складає 44 917 947, 08 грн. На даний час, загалом, невідшкодованою залишається різниця в тарифах в розмірі 103 970 562, 31 грн.
Поряд з цим, зазначає, що станом на 06 червня 2014 року заборгованість населення за спожиту теплову енергію складає 42 860, 6 тис. грн., а юридичних осіб (в т.ч. бюджетних установ, відомчого житла та інших споживачів) 13 645, 1 тис. грн., а загальна заборгованість становить 57 008, 2 тис. грн.
Відповідно до п. 7 оглядового листа ВГСУ “Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ)” від 29.04.2013 №01-06/767/2013 зазначено, що встановивши причини невиконання відповідачем грошового зобов'язання, а саме надавши належну оцінку тій обставині, що споживачем теплової енергії, яку виробляє відповідач, є переважно населення, а також збитковість господарської діяльності відповідача у зв'язку з наявністю значної заборгованості споживачів за поставлену енергію, суди дійшли обґрунтованих висновків про наявність підстав для зменшення розміру пені на підставі статті 233 ГК України та пункту 3 статті 83 ГПК України (постанова Вищого господарського суду України від 19.12.2012 №5023/3165/12).
За таких обставин суд вважає за можливе скористатись правом наданим п. 3 ст. 83 ГПК України та ст. 233 ГК України, зменшивши суму пені яка підлягає стягненню на 30% до 1 081 793 грн. 62 коп.
Згідно частини 1 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору (ч. 2 ст. 49 ГПК України).
З огляду на зазначене, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (33027, Рівненська область, м. Рівне, вул. Д. Галицького, буд. 27, код ЄДРПОУ 36598008) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд 6, код ЄДРПОУ 20077720) - 27 263 909 грн. 71 коп. заборгованості, 1 081 793 грн. 62 коп. пені, 299 559 грн. 39 коп. інфляційних втрат, 422 276 грн. 28 коп. - 3% річних та 73 080 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 07.06.2014р.
Суддя Романюк Р.В.