19 серпня 2015 р. Справа № 903/810/15
за позовом прокурора міста Луцька в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, м.Київ
до відповідача-1: приватного акціонерного товариства "Волиньтурист", м. Луцьк
відповідача-2: товариства з обмеженою відповідальністю “Автокоміс Груп”, м. Луцьк
про визнання недійсним договору оренди №7 від 01.05.2015р.; зобов'язання звільнити приміщення загальною площею 55 м. кв., що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Набережна, 4
Суддя Якушева І.О.,
при секретарі судового засідання Хомич О.В.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 - в.о. начальника відділу правового забезпечення (дов. №360 від 26.12.2014р.),
від відповідача-1: ОСОБА_2 - представник (дов. №01/1.6а від 05.01.2015р.),
від відповідача-2: н/з.
В судовому засіданні взяв участь старший прокурор прокуратури Волинської області ОСОБА_3 (посвідчення №022411 від 04.11.2013р.)
Суть спору: прокурор в інтересах позивача в позовній заяві просив визнати недійсним договір оренди №7 від 01.05.2015р.; зобов'язати відповідача звільнити приміщення загальною площею 55 м. кв., що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Набережна, 4, і розміщене на другому-третьому поверсі.
На обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що відповідач-1 не мав права укладати договір оренди №7 від 01.05.2015р. оскільки на момент укладення договору власником орендованого приміщення була держава в особі Фонду державного майна України.
Ухвалою господарського суду від 20.07.2015р. було порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 05.08.2015р., було зобов'язано прокурора та позивача подати суду довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на відповідачів; відповідачів - обґрунтовані письмові пояснення на заявлений позов, докази на їх підтвердження; довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; належним чином завірену копію установчих документів.
В судовому засіданні 05.08.2015р. прокурор, представник позивача уточнили, що відповідачем-1 слід вважати приватне акціонерне товариство "Волиньтурист", місцезнаходженням якого є: Волинська обл., м. Луцьк, пр. Президента Грушевського, 33; у зв'язку з цим просили надсилати всі процесуальні документи за вказаною адресою.
Відповідач-1 в судове засідання 05.08.2015р. уповноваженого представника не направив.
04.08.2015р. електронною поштою та за допомогою факсимільного зв'язку відповідач-1 надіслав до суду клопотання №134/1.6а від 04.08.2015р., в якому просить суд розгляд справи відкласти, посилаючись на те, що юрисконсульт ПрАТ "Волиньтурист" в період з 27.07.2015р. по 18.08.2015р. перебуває у відпустці; до клопотання додав копію наказу №11 від 15.07.2015р. про надання чергової відпустки юрисконсульту ПрАТ "Волиньтурист".
Оскільки явка представника відповідача-1 в судове засідання не визнавалась обов'язковою, представництво в господарському процесі не обмежено будь-яким колом осіб, а тому відповідач-1 вправі був направити в судове засідання іншого представника, клопотання відповідача-1 про відкладення розгляду справи судом відхилено.
Відповідач-2 - ТзОВ “Автокоміс Груп” в судове засідання 05.08.2015р. уповноваженого представника також не направив.
Факт належного повідомлення відповідача-2 про судовий розгляд справи підтверджується рекомендованим повідомленням №4301033351253 про вручення уповноваженому представнику ТзОВ “Автокоміс Груп” поштового відправлення - ухвали суду від 20.07.2015р., що міститься в матеріалах справи.
З метою забезпечення відповідачам права на захист, необхідністю повідомлення відповідача-1 - приватного акціонерного товариства "Волиньтурист" за місцем державної реєстрації - м. Луцьк, пр. Президента Грушевського, 33, розгляд справи було відкладено на 19.08.2015р.
В судовому засіданні 19.08.2015р. прокурор, представник позивача позовні вимоги уточнили: просили зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю “Автокоміс Груп” звільнити приміщення загальною площею 55 м.кв., що знаходиться за адресою: м. Луцьк вул.. Набережна, 4, і розміщене на першому-другому поверхах, вартістю 26180 грн.
Представник відповідача-1 в судовому засіданні 19.08.2015р. позову не визнав, просив у його задоволенні відмовити , подав відзив на позов №150/1.6а від 19.08.2015р.
Представник відповідача-1 в судовому засіданні пояснила, що в договорі оренди №7 від 01.05.2015р. допущено описку щодо об'єкту оренди: фактично в оренду ТзОВ “Автокоміс Груп” було передано кімнату загальною площею 18 кв.м., що розташована на першому поверсі готелю «Світязь», та кімнату загальною площею 37 кв. м., яка розташована на другому поверсі готелю «Світязь», що знаходиться за адресою: м.Луцьк, вул.. Набережна, 4. Загальна площа нерухомого майна, що перебуває в оренді відповідача, становить 55 кв.м.
Відповідач-2 уповноваженого представника в судове засідання не направив, відзиву на позов не подав.
Беручи до уваги те, що відповідач був належним чином повідомлений про дату розгляду справи, проте не з'явився в судове засідання, не подав заперечень на позов, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними в ній матеріалами на підставі ст.75 ГПК України.
Факт належного повідомлення відповідача про судовий розгляд підтверджується рекомендованим повідомленням про отримання ним ухвали суду 10.08.2015р.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, відповідача-1, господарський суд
рішенням господарського суду Волинської області від 30.11.2011р. у справі №5004/2013/11 за позовом прокурора міста Луцька в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Волинського обласного закритого акціонерного товариства по туризму і екскурсіях "Волиньтурист", м.Луцьк , виконавчого комітету Луцької міської ради про визнання недійсним та скасування рішення виконкому Луцької міської ради № 437 від 31.08.2000р., визнання права власності на майно, витребування майна з чужого незаконного володіння, повернення безпідставно набутого майна, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 18.12.2013р., постановлено поновити строк позовної давності, позов задовольнити: визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Луцької міської ради № 437 від 31.08.2000р. “Про оформлення права власності на нерухоме майно”; визнати за державою Україна в особі Фонду державного майна України право власності на будівлю готелю “Світязь” загальною площею 7 885 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Набережна,4; витребувати з незаконного володіння Волинського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях “Волиньтурист” будівлю готелю “Світязь” загальною площею 7 885 кв.м., що знаходиться в м. Луцьку по вул. Набережній,4; зобов'язати Волинське обласне закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях “Волиньтурист” повернути державі в особі Фонду державного майна України безпідставно набуте майно - будівлю готелю “Світязь загальною площею 7885 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Набережна,4; стягнути з виконавчого комітету Луцької міської ради в доход Державного бюджету України 941 грн. судового збору; стягнути з Волинського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях “Волиньтурист” в доход Державного бюджету України 56460 грн. судового збору.
На підставі рішення господарського суду Волинської області від 30.11.2011р. по справі №5004/2013/11 в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 27.09.2012 року за державою Україна в особі Фонду державного майна України зареєстровано право власності на готель «Світязь», що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Набережна, 4.
На підтвердження цього прокурором подано витяг про державну реєстрацію прав №35643631 від 27.09.2012р.(а.с.17).
Згідно з ч. 2 ст. 144 Господарського кодексу України право власності на майно, що підлягає державній реєстрації, виникає з дня реєстрації цього майна або відповідних прав на нього.
Відповідно до ст.319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
01.05.2015 року між приватним акціонерним товариством "Волиньтурист" в особі готелю "Світязь"- філія ПрАТ "Волиньтурист" як орендодавцем та товариством з обмеженою відповідальністю “Автокоміс Груп” як орендарем було укладено договір оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) №7, відповідно до п.п. 1.1., 2.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду, тобто в тимчасове і платне користування, приміщення/кімнату загальною площею 55 м.кв., що розташоване на ІІ-ІІІ поверхах будівлі готелю, що знаходяться за адресою: м. Луцьк, вул. Набережна, 4.
Відповідно до п.п. 3.2, 3.3 договору передача орендарю об'єкта оренди не припиняє прав власності ПрАТ «Волиньтурист» на нього.
Передача орендарю об'єкта здійснюється за актом приймання-передачі.
01.05.2015 року відповідачем-1 та відповідачем-2 було складено та підписано акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна (а.с. 16), відповідно до якого ПрАТ "Волиньтурист" в особі директора готелю "Світязь" як орендодавець передає, а ТзОВ “Автокоміс Груп” як орендар приймає в строкове платне користування І-ІІ поверхи будівлі готелю, загальною площею 55 кв.м., вартістю 26180 грн., що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Набережна, 4.
Як зазначено у акті приймання-передачі від 01.05.2015р., цей акт є невід'ємною частиною договору оренди №7 від 01.05.2015р. між сторонами та підтверджує факт передачі орендарю зазначеного майна у користування.
В процесі розгляду справи представник відповідача-1 пояснила суду, що в п.2.1. договору допущено помилку: фактично відповідачу-2 було передано в оренду кімнату площею 18 кв.м., що знаходиться на першому поверсі готелю, та кімнату площею 37 кв.м., що знаходиться на другому поверсі, в загальному було передано нежитлові приміщення площею 55 кв.м.
Позовні вимоги прокурора міста Луцька в інтересах держави в особі Фонду державного майна України підлягають до задоволення з огляду на таке.
Частиною 1 ст. 287 Господарського кодексу України передбачено, що орендодавцем нерухомого державного майна є, зокрема, Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 1 "Про оренду державного та комунального майна" цей Закон регулює, зокрема, майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.
Відповідно до положень ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцем є, зокрема, Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам.
Укладення 01.05.2015 року договору оренди і передача ПрАТ "Волиньтурист" в особі готелю "Світязь" в оренду ПП "Альфамонолітбуд" нежитлових приміщень загальною площею 55 м. кв., що знаходяться в будівлі готелю «Світязь» за адресою: м. Луцьк, вул. Набережна, 4, в той час, коли будівля готелю «Світязь» з 27.09.2012 року на праві власності належить державі в особі Фонду державного майна України, суперечить ст.5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", частині 1 ст. 287 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст. 203, ст.215 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
З огляду на викладене, вимога прокурора міста Луцька в інтересах держави в особі Фонду державного майна України про визнання недійсним договору оренди №7 від 01.05.2015р. підлягає до задоволення.
Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України в п.2.7. постанови №№11 від 29.05.2013р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє.
При цьому слід враховувати, що зобов'язання припиняються на майбутнє не на підставі відповідної вказівки в рішенні суду, а в силу закону, тому при визнанні недійсним правочину (господарського договору) зобов'язання його сторін припиняються на майбутнє з моменту набрання чинності рішення суду про визнання правочину (договору) недійсним, хоча б у судовому рішенні й не було зазначено про таке припинення.
У відповідності із ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Оскільки договір оренди №7 від 01.05.2015р. визнано судом недійсним, у приватного підприємства “Автокоміс Груп” відсутні правові підстави користуватися спірним майном, а відтак вимога прокурора про зобов'язання звільнити нежитлові приміщення на першому-другому поверхах загальною площею 55 м. кв., що знаходяться за адресою: м. Луцьк, вул. Набережна, 4, підлягає до задоволення.
Оскільки прокурором в інтересах позивача було заявлено дві немайнові вимоги, судовий збір по справі слід покласти на кожного з відповідачів пропорційно до розміру задоволених позовних вимог - 1 218 грн. з відповідача-1 та 1218 грн. з відповідача-2.
Керуючись ст.ст 203, 215, 319, 387 Цивільного кодексу України, ст.ст. 144, 207, 287 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним договір оренди №7 від 01.05.2015р., укладений між приватним акціонерним товариством "Волиньтурист" в особі готелю "Світязь"- філія ПрАТ "Волиньтурист" та товариством з обмеженою відповідальністю “Автокоміс Груп”.
3. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю “Автокоміс Груп” (43025, Волинська обл., місто Луцьк, вул. Набережна, будинок 4, офіс 1, код ЄДРПОУ 38339621) звільнити приміщення загальною площею 55 м.кв., що знаходяться за адресою: м. Луцьк вул.. Набережна, 4, і розміщені на першому та другому поверхах.
4. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Волиньтурист" (43005, м.Луцьк, пр. Президента Грушевського, 33, код 02593659) в доход Державного бюджету (отримувач коштів - УДКСУ у м. Луцьку Волинської області, код за ЄДРПОУ - 38009628, банк отримувача - ГУДКСУ у м. Луцьку Волинської області, код банку отримувача (МФО) - 803014, рахунок отримувача - 31219206783002, код класифікації доходів бюджету - 22030001 “Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)”, призначення платежу "Судовий збір, за позовом прокурора міста Луцька в інтересах держави в особі Фонду державного майна України", господарський суд Волинської області, код ЄДРПОУ 03499885") 1218 грн. судового збору.
5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Автокоміс Груп” (43025, Волинська обл., місто Луцьк, вул. Набережна, будинок 4, офіс 1, код ЄДРПОУ 38339621) в доход Державного бюджету (отримувач коштів - УДКСУ у м. Луцьку Волинської області, код за ЄДРПОУ - 38009628, банк отримувача - ГУДКСУ у м. Луцьку Волинської області, код банку отримувача (МФО) - 803014, рахунок отримувача - 31219206783002, код класифікації доходів бюджету - 22030001 “Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)”, призначення платежу "Судовий збір, за позовом прокурора міста Луцька в інтересах держави в особі Фонду державного майна України", господарський суд Волинської області, код ЄДРПОУ 03499885") 1218 грн. судового збору.
У відповідності із ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.
Повне рішення складено: 25.08.2015р.
Суддя І. О. Якушева