Справа №2-5716/11
(заочне)
10 жовтня 2011 року Солом'янський районний суд м. Києва
в складі: головуючого судді - Оксюти Т.Г.
при секретарі - Прохоровій К.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом АТФ «Укргазбуд»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про виселення з гуртожитку, без надання іншого житлового приміщення, -
09.08.2011 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів та просив виселити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з кімнати АДРЕСА_1 у м. Києві без надання іншого жилого приміщення.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_3 та її син ОСОБА_2 з 15.02.2000 року зареєстровані та проживають у вказаному гуртожитку по АДРЕСА_1.
При перевірці підстав проживання у вказаному гуртожитку ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було встановлено, що відповідачі були поселені та проживають у гуртожитку без встановлених законодавством підстав, тобто без рішення адміністрації підприємства та спеціального ордеру на поселення в гуртожиток.
Враховуючи відсутність рішення адміністрації підприємства та спеціального ордеру на поселення в гуртожиток, з відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір №22 від 23.01.2007 року на проживання в гуртожитку коєчного типу за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до п.1 вказаного договору, ККП АТФ «Укргазбуд»надає в гуртожитку коєчного типу по АДРЕСА_1 койко-місце в кімнаті НОМЕР_1 площею 28,7 кв.м. для проживання із сім'єю 2 чоловік, строком з 01.01.2007 року по 15.04.2007 року.
12.04.2007 року з ОСОБА_1 було укладено новий договір на проживання в гуртожитку строком з 15.04.2007 року по 15.07.2007 року.
В зв'язку із закінченням терміну проживання, відповідачі неодноразово усно та письмово попереджувались про необхідність погасити заборгованість за проживання в гуртожитку та звільнити займану кімнату в гуртожитку по АДРЕСА_1 в м. Києві.
Проте, відповідачі відмовились добровільно звільнити надану для проживання згідно вищевказаних договорів кімнату і по даний час займають житлову площу гуртожитку.
Таким чином, за відсутності рішення адміністрації АТФ «Укргазбуд»та спеціального ордеру на вселення, відповідачі були поселені до гуртожитку із порушенням встановленого законом порядку.
На підставі вищевикладеного просив позов задовольнити.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив справу розглядати у його відсутність, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідачі в судові засідання 16.09.2011 року та 10.10.2011 року не з'явились, про дату та час розгляду справи повідомлялись належним чином.
10.10.2011 року від відповідача ОСОБА_1 надійшло клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку з тим, що вона проходить медичне обстеження в Київській міській клінічній офтальмологічній лікарні «Центр мікрохірургії ока».
Проте, суд вважає неявку відповідачів неповажною виходячи з наступного.
З листка непрацездатності, наданого відповідачем, вбачається, що ОСОБА_1 знаходиться на амбулаторному лікуванні.
Амбулаторне лікування - лікування, проведене на дому або при відвідуванні самими хворими лікувального закладу.
Амбулаторне лікування будь-якого виду лікування (наприклад медичне), не вимагає від пацієнта перебування в лікарні або в медичному закладі.
Крім того, у відповідача не виявлено захворювання (інфекційного, вірусного і т.і.), яке б заважало їй з'явитись у судове засідання.
Відповідач ОСОБА_2 не надав суду жодного доказу поважності причин неявки в судове засідання.
Відповідно до ч. 3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов'язки.
Суд, відповідно до ст.ст. 169, 224 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній матеріалів у її відсутність, оскільки неявка відповідача не перешкоджає постановленню заочного рішення, проти чого не заперечувала представник позивача.
Згідно ч. 2 ст. 197 ЦК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання або за розпорядженням головуючого інший працівник апарату суду. У разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Врахувавши заяву представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що АТФ «Укргазбуд»зареєстровано Солом'янською районною у м. Києві державною адміністрацією, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи від 29.04.1994 року.
АТФ «Укргазбуд»має у своєму складі структурний підрозділ -ККП АТФ «Укргазбуд»у відомстві та на балансі якого знаходиться виробничий гуртожиток по АДРЕСА_1 в м. Києві.
Відповідачі ОСОБА_3 та її син ОСОБА_2 з 15.02.2000 року зареєстровані та проживають у вказаному гуртожитку по АДРЕСА_1 в м. Києві в кімнаті НОМЕР_1.
Згідно ч. 2 ст. 128 ЖК України жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємств, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету.
При перевірці підстав проживання у вказаному гуртожитку ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було встановлено, що відповідачі були поселені та проживають у гуртожитку без встановлених законодавством підстав, тобто без рішення адміністрації підприємства та спеціального ордеру на поселення в гуртожиток.
Враховуючи відсутність рішення адміністрації підприємства та спеціального ордеру на поселення в гуртожиток, з відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір №22 від 23.01.2007 року на проживання в гуртожитку коєчного типу за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до п.1 вказаного договору, ККП АТФ «Укргазбуд»надає в гуртожитку коєчного типу по АДРЕСА_1 койко-місце в кімнаті НОМЕР_1, площею 28,7 кв.м., для проживання із сім'єю у складі двох осіб, строком з 01.01.2007 року по 15.04.2007 року.
12.04.2007 року позивачем з ОСОБА_1 було укладено новий договір на проживання в гуртожитку строком з 15.04.2007 року по 15.07.2007 року.
Після закінчення терміну дії договору, тобто після 15.07.2007 року, АТФ «Укргазбуд»неодноразово зверталось до відповідачів з вимогою про звільнення займаної жилої площі, однак ОСОБА_1 та ОСОБА_2 продовжують проживати у кімнаті без належних на те правових підстав.
У відповідності до ст. 127 ЖК України та п. 2 розділу 1 примірного положення «Про гуртожитки», гуртожитки призначаються для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання.
Наведене свідчить, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в межах правового поля, яке регулює дане питання, неможливо видати ордер на спірну кімнату, оскільки гуртожиток по АДРЕСА_1 в м. Києві має виробниче призначення, а тому заселення до такого гуртожитку проводиться тільки відносно працівників організації, проте відповідачі не перебувають з АТФ «Укргазбуд»у трудових відносинах.
Згідно ст.129 ЖК України на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.
Таким чином, за відсутності рішення адміністрації АТФ «Укргазбуд»та спеціального ордеру на вселення, відповідачі були поселені до гуртожитку із порушенням встановленого законом порядку.
Отже, єдиною правовою підставою для проживання в гуртожитку відповідачів, були договори на проживання в гуртожитку від 23.01.2007 року та від 12.04.2007 року термін дії яких закінчився.
Тобто, відповідачі проживають в гуртожитку без належних правових підстав проживання (без ордеру на поселення або договору оренди) та відмовляються добровільно звільнити займану ними житлову площу в гуртожитку, чим порушують права позивача.
Крім цього, зазначений гуртожиток не відноситься до гуртожитків сімейного типу, тому поселення здійснюється з наданням лише 6 кв.м. на особу. З огляду на те, що відповідачі займають кімнату жилою площею 28,7 кв.м., їх кімната мала надаватись для проживання чотирьох осіб. Проте, останні чинять опір проти виселення їх із займаної кімнати, яку вони без належних на те правових підстав займають, що свідчить про нецільове використання жилої площі у гуртожитку та порушення прав працівників АТФ «Укргазбуд», що мають право на проживання у гуртожитку.
Відповідно до п. 44 розділу VІІ Примірного положення про гуртожитки, затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 року, громадян, які самоправно зайняли жилу площу у гуртожитку, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.
До того ж, згідно п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»при розгляді спорів про право користування жилими приміщеннями необхідно брати до уваги, що ст. 33 Конституції України гарантує кожному, хто на законних правах перебуває на території України, свободу пересування та вільний вибір місця проживання. Це означає, що наявність чи відсутність реєстрації (прописки) самі по собі не можуть бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або для відмови у цьому.
Статтею 109 ЖК України передбачено, що виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, встановлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.
Згідно вимог ст.ст. 27, 28, 29, 30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Виходячи з обставин, викладених вище, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без законних на те підстав, без спеціального ордеру, проживають в кімнаті гуртожитку АТФ «Укргазбуд», і тим самим позбавляють можливості проживати у ній працівникам організації та членів їх сімей, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до п. 1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Таким чином, суд приходить до висновку, про стягнення з відповідачів на користь позивача суми сплаченого судового збору 8,50 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37,00 грн.
Керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», ст.ст.109, 127, 129, 132 Житлового кодексу України, ст.ст. 27-30, 57, 58, 60, 81, 88, 169, 213-215, 218, 224 ЦПК України, суд, -
Позов АТФ «Укргазбуд» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про виселення з гуртожитку, без надання іншого житлового приміщення задовольнити.
Виселити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з кімнати НОМЕР_1 гуртожитку АТФ «Укргазбуд»по АДРЕСА_1 в м. Києві, без надання іншого жилого приміщення.
Стягнути в рівних долях з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТФ «Укргазбуд», код ЄДРПОУ 14277604, місцезнаходження якого за адресою: м. Київ, вул. Пироговського, 19 корп. 2 сплачений судовий збір у розмірі 4,25 грн. з кожного та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 18,50 грн. з кожного
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його постановив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя