Номер провадження 2/754/5083/15
Справа № 754/11857/15-ц
Іменем України
19 серпня 2015 року суддя Деснянського районного суду м. Києва Грегуль О.В.
розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Позивачка звернувшись до суду з вищевказаним позовом, просить розірвати укладений нею з відповідачем шлюб, від якого, вони дітей не мають та який був зареєстрований у Республіці Болгарія.
Як вбачається з позову та доданої до нього, копії паспорта позивачки, він поданий за місцем реєстрації позивачки на підставі ст. 110 ЦПК України.
Відповідач проживає в Республіці Болгарія.
Вважаю, що позов не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України.
Зокрема, в своєму позові позивачка зазначає, що поважною причиною відсутності у неї можливості виїхати до місця перебування відповідача є те, що вона одна проживає з двома дітьми, які станом на день подачі позову є студентами, що вимагає від неї їх утримання, а також, вона не має грошових коштів на отримання дозвільних документів на виїзд у країну перебування відповідача, не має грошових коштів на виїзд, проїзд та на своє перебування в країні перебування відповідача.
Згідно зі ч. 1 ст. 109 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.
Згідно з ч. 2 ст. 110 ЦПК України, позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
У порушення п. 5 і п. 6 ч. 2 ст. 119 ЦПК України, в позові не викладено обставин і не зазначено доказів того, що позов пред'явлено з дотриманням правил підсудності, передбаченими: ч. 1 ст. 109 та ч. 2 ст. 110 ЦПК України та чим конкретно це підтверджується.
Зокрема, в порушення п. 5 і п. 6 ч. 2 ст. 119 ЦПК України, в позові не викладено обставин і не зазначено конкретних правових доказів, що у позивачки є на утриманні двоє дітей студентів, які позбавлені можливості себе утримувати і потребують утримання саме з боку позивачки та чим конкретно це підтверджується.
Також, у порушення п. 5 і п. 6 ч. 2 ст. 119 ЦПК України, в позові не викладено обставин і не зазначено конкретних правових доказів, що за своїм матеріальним становищем позивачка не може виїхати до місця проживання відповідача та чим конкретно це підтверджується.
Не спростовує вищезазначених недоліків і додана до позову, копія довідки про заробітну плату позивачки, оскільки з цієї довідки не вбачається повного матеріального становища позивачки та не йдеться в цій довідці і про те, що отримуваного позивачкою доходу, не вистачає їй для виїзду до місця проживання відповідача для вирішення питання про розірвання шлюбу.
Остаточна невизначеність щодо дотримання підсудності позову, перешкоджає відкриттю провадження в справі.
За таких обставин, позов підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення його недоліків.
Керуючись ст. 121 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, залишити без руху та надати строк для усунення її недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачкою даної ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.