Справа № 521/6808/15-ц
Провадження №2/521/3605/15
12 серпня 2015 року м. Одеса
Малиновський районний суд м. Одеси, у складі:
головуючого судді - Леонова О.С.,
при секретарі - Малиш О.Л.,
за участю позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю,-
28.04.2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю.
В обґрунтування своїх вимог вказав, що 06.07.2002 року за договором дарування, який посвідчений державним нотаріусом Першої одеської державної контори він отримав в дар 198/1000 частини квартири під номером 40 у будинку під номером 15 по вул. Новаторів в м. Одеса. 05.12.2003 року він ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_2, який був зареєстрований Першим Малиновським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції. У зв'язку з тим, що між ними припинені шлюбні відносини. Спільне господарство не ведеться, він звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси із заявою про розірвання шлюбу. За рішенням Малиновського районного суду від 29.10.2013 року позов був задоволений та шлюб було розірвано. Він неодноразово звертався до ОСОБА_2 з питанням щодо добровільного зняття з реєстрації та виселення з його власності. Виписуватись з його власності з жовтня 2013 року, відповідач категорично відмовляється. Він при наявності житла змушений мешкати в м. Кілія у своїх батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Просить суд постановити рішення та визнати, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 с. Азовське, Джанкойського району, Кримської області, втратила право на користування житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_1 в Малиновському районі, м. Одеса, Одеської області, зняти з реєстрації АДРЕСА_2 в Малиновському районі м. Одеси, Одеської області, ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2 паспорт КМ № 207158, виданий Малиновським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 26.02.2004 року), усунути перешкоди у здійсненні ним ОСОБА_1 право користування та розпорядження майном.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася з невідомих суду причин, хоча про час та місце розгляду справи сповіщена належним чином. Суд, у зв'язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, в порядку статті 169 ЦПК України, зі згоди позивача ухвалює рішення про заочний розгляд справи та прийняття по справі заочного рішення, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши в сукупності зібрані по справі докази, вважає, що позов не підлягає задоволенню.
Як вбачається з договору дарування від 06.07.2002 року ОСОБА_1 прийняв в дар від гр. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 198/1000 частин квартири під номером сороковим у будинку під номером п'ятнадцятим по вулиці Новаторів в місті Одесі, яка складається з п'яти кімнат, загальною площею 95,6 кв.м., в тому числі житловою - 65,3 кв.м. (а.с.9)
Згідно копії паспорту ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 21.01.2004 р. зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 4 зв.б.).
Відповідно до рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 29.10.2013 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.
В судовому засіданні позивачем визнано, що ОСОБА_2 з моменту реєстрації по теперішній час проживає в спірній квартирі, іншого житла в м. Одесі у неї не має. ОСОБА_2 працює прибиральницею в місцевій школі, отримує регулярну заробітну плату та сплачує за комунальні послуги. Однак він зазначив, що відповідачка зловживає спиртними напоями та у разі не сплати нею комунальних послуг у позивача виникне борг за який сплачувати змушений буде він.
Згідно ст. 9 ч. 4 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення чи обмежений у праві користування житловим приміщенням інакше як на підставі та в порядку, передбаченого законом.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997р., кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст.391 ЦК України).
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст.16,386,391 ЦК України .
Разом із тим, статтею 156 ЖК передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі у витратах вирішуються в судовому порядку. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.
Як власник ОСОБА_1 відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України має право володіння, користування та розпорядження своїм майном, яке і реалізував шляхом надання права членам своєї родини користуватися належним йому майном.
Позивач в судовому засіданні зазначив, що після укладення шлюбу з ОСОБА_2 він особисто 21.01.2004 р. надав згоду своїй дружині на реєстрацію у квартирі за адресою АДРЕСА_3 та проживав в квартирі разом із відповідачкою на правах члена сім'ї. Після розірвання шлюбу, ОСОБА_2 вже не є членом його сім'ї, однак він не заперечує, щоб ОСОБА_2 проживала за вказаної адреси.
Згідно положень ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_2 іншого житла не має, а розірвання шлюбу та можливе невнесення плати за комунальні послуги не може бути підставою для висновку про наявність підстав для задоволення позову про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
За таких обставин, в силу ст.ст. 156 ЖК України, ст. 405 ЦК України, з урахуванням того, що встановлених законом підстав для визнання відповідача таким, що втратила право користування жилим приміщенням не має, суд вважає за необхідне відмовити у задоволені позову.
Крім того, суд відмовляє в задоволенні вимог про зняття з реєстрації ОСОБА_2 АДРЕСА_4 в Малиновському районі м. Одесі, Одеської області оскільки скасування реєстрації як позовна вимога самостійного правового значення не має. Відповідно до абзацу 6 ч. 1 ст. 3 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації. Тобто правовою підставою для перебування на реєстраційному обліку є проживання чи перебування в житлі за певною адресою. Згідно зі ст. 6 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Відповідно реєстрація пов'язана з правом на користування конкретним жилим приміщенням, а тому без визнання особою такою, яке втратило право користування (припинення права користування), скасування реєстрації не може бути проведено.
Керуючись ст.ст. 16, 29, 317, 319, 405 ЦК України, ст.. 156 ЖК України,Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", ст.ст. 10, 60, 61, 130, 208, 209, 212, 213-215, 217 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії, позивачем в загальному порядку, тобто рішення суду позивачем може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Відповідно до статей 231, 232 ЦПК України оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення ухвалене й надруковано у нарадчий кімнаті у єдиному екземплярі.
Головуючий суддя Леонов О.С.