19 серпня 2015 р. Справа № 814/443/15
Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючогосудді -Семенюк Г.В.
судді - Потапчук В.О.
судді - Жук С.І.
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 червня 2015 року по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.09.2014р. № 0008262204, -
встановиЛА:
Позивач звернувся до суду з позовом до державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.09.2014р. № 0008262204.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 червня 2015 року в задоволені позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 відмовлено.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 червня 2015 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що в квітні 2014 року ДПІ проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_4 з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обліку підакцизних товарів у барі, що розташований в з/в Коблеве, с.Коблеве, Березанського району Миколаївської області, результати якої оформлені Актом № 0093/14/29/22/НОМЕР_2 від 20.04.2014 р. (далі по тексту також - акт).
В ході проведення перевірки встановлено порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме неведения у встановленому порядку обліку товарних запасів за місцем реалізації та зберігання (відсутні первинні документи (накладні та ін.) та не ведення Книги обліку доходів та витрат).
На підставі зазначеного акта перевірки ДПІ 04.09.2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0008262204, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 10248 гривень.
Приписами пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Відповідно до п.12 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Згідно зі статтею 6 зазначеного Закону облік товарних запасів фізичною особою суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
Відповідно до ч.8 ст.19 Господарського кодексу України усі суб'єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов'язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом.
Згідно зі 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" до суб'єктів господарювання, які здійснюють реалізацію товарів які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування зобов'язані вести облік товарних запасів за місцем їх зберігання або реалізації.
Згідно п. 177.10 ст.177 Податкового кодексу України фізичні особи-підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013р. №481 затверджено форму Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядок її ведення.
Відповідно до пп.5 п.6 зазначеного Порядку у графі 5 Книги зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов'язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів, робіт, послуг.
Оскільки ведення даної Книги є єдиними видом обліку, передбаченим законодавством для фіксації придбання товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, що перебувають на загальній системі оподаткування, з урахуванням системного тлумачення зазначених вище норм, суд приходить до висновку про те, що ведення зазначеної книги в частині визначення витрат на придбання товарів та зберігання відповідних первинних документів і становлять собою в сукупності облік товарних запасів для таких фізичних осіб, як це передбачено статтею 12 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Доводи позивача про наявність первинних документів, які зберігалися, але в іншому місці ніж місце реалізації, ведення ним Книги обліку доходів і витрат у порядку, встановленому чинним законодавством, на час перевірки спростовуються наданими в результаті перевірки письмовими поясненнями, в яких позивач зазначає, що причиною не ведення обліку доходів і витрат слугувала його необізнаність з порядком заповнення Книги обліку доходів та витрат.
Ведення обліку доходів і витрат (в розумінні облік надходження та вибуття товарів) в Книзі обліку доходів і витрат є законодавчо-затвердженим обов'язком суб'єкта господарювання. Відсутність такого обліку призводить до виникнення у суб'єкта господарювання різниці між облікованою та фактичною кількістю товару у вигляді надлишків товарних товарних запасів та, як наслідок, до порушення вимог п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Твердження позивача про те, що перевірка, на підставі якої прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, проведена з порушенням норм чинного законодавства, суд вважає невмотивованими, оскільки позиція позивача стростовується дослідженими в фактичними даними, а позивачем не надано жодного доказу на підтвердження зазначених суджень.
Отже, при прийнятті податкового повідомлення-рішення, що оскаржується, суб'єкт владних повноважень діяв у відповідності до приписів законодавства.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України в справах №21-147а13 (Постанова від 11.06.2013), №21-412а13 (Постанова від 11.06.2013), 21-19а14 (Постанова від 05.02.2014) про те, що фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які перебували на загальній системі оподаткування, відповідно до вимог пункту 12 статті 3 та статті 6 Закону № 265/95-ВР зобов'язані вести облік товарних запасів у порядку.
Доводи апелянта відносно того, що Відповідач під час перевірки керувався нормативними актами, які втратили чиніть не спростовують порушень, які були виявлені під час проведення перевірки.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.09.2014р. № 0008262204 не належним чином обґрунтовані, не підтверджені наявними у справі матеріалами та задоволенню не підлягають.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, - залишити без задоволення.
Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 червня 2015 року по справі № 814/443/15, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючийсуддя Г.В. Семенюк
суддя В.О. Потапчук
суддя С.І. Жук