19 серпня 2015 р. Справа № 814/1269/15
Категорія: 10.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючогосудді -Семенюк Г.В.
судді - Потапчук В.О.
судді - Жук С.І.
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5 на Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Врадіївської районної державної адміністрації Миколаївської області про визнання незаконним рішення від 06.06.2014р. та визнання незаконним розпорядження від 10.06.2014р., -
встановиЛА:
Позивач звернувся до суду з позовом до Врадіївської районної державної адміністрації Миколаївської області про визнання незаконним рішення від 06.06.2014р. та визнання незаконним розпорядження від 10.06.2014р.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року в задоволені позову ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовлено.
Позивачі не погодившись з постановою суду першої інстанції, подали апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що Розпорядженням Врадіївської районної державної адміністрації №310-р від 25.07.2012 року було створено дитячий будинок сімейного типу (арк. с. 18-20).
З 1 серпня 2012 року влаштовано в дитячий будинок сімейного типу на виховання та спільне проживання дітей-сиріт: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5 та укладено угоду про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу між ОСОБА_4, ОСОБА_5 та Врадіївською РДА від 01.08.2012 року.
06 червня 2014 р. позивачі звернулись до Служби у справах дітей райдержадміністрації із заявою про зняття з них обов'язків батьків-вихователів над дітьми вихованцями (арк. с. 83-86).
На підставі заяви позивачів (опікунів) 06.06.2014 року відбулось засідання комісії з питань захисту прав дитини при райдержадмінстрації для розгляду даної заяви, про що було складено протокол №5 (а.с. 13-12).
На засіданні комісії було встановлено та в означеному протоколі було зазначено, що в дитячому будинку сімейного типу, створеному на базі родини ОСОБА_4 та ОСОБА_5 склався важкий психологічний клімат та несприятливі умови для утримання, виховання, навчання і зростання дітей (прикладом того є постійні втечі вихованців з дитячого будинку сімейного типу).
06.05.2014 року під час відвідання сім'ї, з метою обстеження матеріально-побутових умов проживання дітей-сиріт, комісії, яка складалася з співробітників структурних підрозділів райдержадміністрації, батьками-вихователями було заборонено огляд кімнат, в яких проживають діти.
Врадіївською РДА було винесено Розпорядження №155-р від 10.06.2014 року «Про вилучення дітей олійник ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_8 з дитячого будинку сімейного типу та припинення функціонування дитячого будинку сімейного типу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та припинення дії угоди про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу від 01.08.2012 року» (а.с. 17).
Відповідно до п. 1 ст. 2 Закону України «Про місцеві державні адміністрації України «Про місцеві державні адміністрації» №586-ХІV від 09.04.1999 року (далі-Закон 586), Місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня.
Згідно до ст. 6 Закону №586, на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.
Відповідно до ст. 23 Закону № 586, Місцева державна адміністрація вирішує питання щодо встановлення опіки і піклування, створення передбачених законодавством умов для виховання та/або влаштування дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, щодо захисту особистих і майнових прав та інтересів дітей, а також вживає інших заходів щодо соціального захисту дітей, віднесених до її компетенції законом.
Статтями 39, 50 Закону № 586 визначено, що голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, акти інших посадових осіб, які призначаються ними, можуть бути оскаржені в судовому порядку відповідно до закону.
Пунктом 49 «Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини», затвердженого постановою КМУ №866 від 24.09.2008р., яким встановлено, що органами опіки та піклування є районні держадміністрації. Орган, який встановив опіку, піклування, за заявою особи може звільнити її від здійснення повноважень опікуна, піклувальника.
Враховуючи вищезазначені норми, райдержадміністрації, в особі її голови є органом опіки та піклування, компетентним вирішувати питання щодо встановлення опіки та піклування в даному випадку розпорядження прийняте райдержадміністрацією, як органом опіки і піклування, який прийняв рішення про створення дитячого будинку сімейного типу (ст. 256-8 СК України), а тому прийняттям даного розпорядження не порушені оспорюванні права, свободи та інтереси позивачів, що виникають із сімейних відносин (особисті немайнові права і обов'язки опікунів).
Щодо вимоги позивачів про визнання протиправним рішення комісії суд зазначає наступне.
Пунктами 1, 4, 5, 8, 9 Типового положення про комісію з питань захисту прав дитини №866 від 24.09.2008р. (далі - Положення про комісію), відповідно до яких Комісія є консультативно-дорадчим органом, що утворюється головою РДА. Має право утворювати робочі групи, залучати до них представників органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, громадських організацій (за згодою) для підготовки пропозицій з питань, які розглядає комісія; Крім того, вона ж, розглядає питання, у тому числі спірні, які потребують колегіального вирішення, зокрема, щодо встановлення і припинення опіки, піклування. Основною організаційною формою діяльності комісії є її засідання. Комісія у межах своєї компетенції приймає рішення, організовує їх виконання.
Так, комісія являється консультативно - дорадчим органом при райдержадміністрації, немає ознак юридичної особи (фірмового бланку, печатки тощо), а отже - компетенції приймати обов'язкові до виконання рішення з питань встановлення чи припинення опіки та піклування, її рішення та висновки не створюють будь - яких прав та обов'язків для опікунів, піклувальників. Тобто її протокол є лише процедурним етапом підготовки рішення органу опіки (розпорядження голови райдержадміністрації), прийнятим на засіданні комісії, за своєю правовою природою - документом службового (внутрішнього) користування, що має рекомендаційний характер, та не має вирішального значення.
Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, відповідач суб'єкт владних повноважень при прийнятті оспорюваних рішень та розпоряджень діяв на підставі, в спосіб, що передбачені законами України, та з врахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та розпорядження.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання незаконним рішення від 06.06.2014р. та визнання незаконним розпорядження від 10.06.2014р. не належним чином обґрунтовані, не підтверджені наявними у справі матеріалами та задоволенню не підлягають.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5, - залишити без задоволення.
Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року по справі № 814/1269/15, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючийсуддя Г.В. Семенюк
суддя В.О. Потапчук
суддя С.І. Жук