ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
21 серпня 2015 року 14:40 № 826/15251/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кобилянського К.М., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу
за позовом Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аллонж»
про припинення юридичної особи,
Державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві (надалі - позивач, ДПІ, контролюючий орган) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою про припинення товариства з обмеженою відповідальністю «Аллонж» (надалі - відповідач, ТОВ «Аллонж»).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.07.2015 відкрито скорочене провадження по справі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не подає податкову звітність протягом більш ніж одного року, що є підставою для прийняття судового рішення про припинення юридичної особи.
Відповідач проти позову заперечив, про що через канцелярію суду надав відповідні письмові заперечення, в яких зазначив, що не подання податкової звітності зумовлено незаконним заволодінням протягом 2012-2015 р.р. його майном та корпоративними правами, а податкова звітність подана ТОВ «Аллонж» до контролюючого органу 12.08.2015.
За таких обставин відповідач просить суд в позові відмовити.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив наступне.
ТОВ «Аллонж» зареєстроване реєстраційною службою Головного територіального управління юстиції Оболонського району у місті Києві, дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі про включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичну особу: дата реєстрації - 07.10.2003, дата внесення запису - 23.09.2004, номер запису: 1 068 120 0000 001182.
ТОВ «Аллонж» взято на облік, як платника податків, в ДПІ в Оболонському районі міста Києва 14.10.2003 за № 10824.
Як зазначає позивач в позовній заяві, остання податкова звітність подавалась ТОВ «Аллонж» 11.02.2013, податковий борг відсутній.
Враховуючи зазначене, з посиланням на п. 4 ч. 2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», позивач просить позовні вимоги задовольнити та припинити ТОВ «Аллонж».
Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Статтями 2 та 3 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV (далі - Закон № 755), встановлюється, що відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, регулюються Конституцією України, цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону. Дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб - підприємців.
Враховуючи зазначене та принцип превалювання спеціальної норми над загальною, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку, що розглядуваний закон є спеціальним нормативно-правовим актом, що прийнятий з метою регулювання правовідносин, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, у тому числі й порядку та підстав припинення державної реєстрації підприємницької діяльності суб'єкта господарювання.
Відповідно до статті 5 Закону № 755-IV в редакції на день виникнення спірних правовідносин, державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців проводиться державним реєстратором за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи - підприємця.
Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців визначений вищевказаним законом та включає, зокрема: перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору для проведення державної реєстрації, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці, та перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації.
Згідно з частиною 1 статті 33 Закону № 755-IV юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.
Підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, відповідно до ч.2 ст.38 Закону №755-IV, є:
- визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом;
- провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;
- невідповідність мінімального розміру статутного капіталу юридичної особи вимогам закону;
- неподання протягом року органам доходів і зборів податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;
- наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням;
- визнання судом юридичної особи - емітента такою, що відповідає ознакам фіктивності;
- неподання акціонерним товариством протягом двох років поспіль Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку інформації, передбаченої законом;
- нескликання акціонерним товариством загальних зборів акціонерів протягом двох років поспіль;
- неутворення органів акціонерного товариства протягом року з дня реєстрації Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати приватного розміщення акцій серед засновників акціонерного товариства.
Даний перелік підстав для припинення юридичної особи є виключним, та розширеному тлумаченню не підлягає.
Як на підставу своїх вимог про припинення юридичної особи, ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві посилається на те, що остання звітність ТОВ «Аллонж» була подана 11.02.2013.
На підтвердження своїх доводів позивач надав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch), відповідно до якого до ЄДР державним реєстратором внесено запис про не підтвердження відомостей про юридичну особу.
Інших доказів на підтвердження власної правової позиції позивач не надав.
Однак, як зазначив відповідач, з серпня 2012 року ТОВ «Аллонж» брало участь у судовому процесі, пов'язаному з незаконним заволодіяням його майном та корпоративними правами.
16 червня 2015 поставовою Вищого господарського суду України по справі № 5011-9/11238-2012, в тому числі, визнано право власності ТОВ «Аллонж» на майно, яке перебувало у незаконному володінні, та витребувано у товариства з обмеженою відповідальністю «Аріна-К» на користь відповідача таке майно.
За таких обставин відповідач в запереченнях пояснює, що фактично протягом 2012-2014 років господарська діяльність ТОВ «Аллонж» не здійснювалась, у зв'язку з відсутністю можливості користуватись та розпоряджатись власним майном, внаслідок перебування майна в незаконному володінні ТОВ «Аріна-К».
Крім того, відповідач зазначив, що 12.08.2015 ТОВ «Аллонж» подано до контролюючого органу фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва та податкову декларація з податку на прибуток підприємства за 2013 та 2014 звітні (податкові) періоди.
Оскільки податкова декларація з податку на прибуток підприємств була подана відповідачем з порушенням строків, то відповідач, на підставі п. 120.1 ст.120 Податкового кодексу України, за несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, виніс податкове повідомення-рішення № 0022621503 від 12.08.2015, яким позивачу нараховані штрафні (фінансові) санкції в сумі 340 грн.
Погашення штрафу в сумі 340 грн. здійснено шляхом списання ДПІ з ТОВ «Аллонж» коштів, які були раніше перераховано надлишково на рахунок ДПІ.
При цьому, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив, що станом на 21.08.2015, згідно інформації ЄДР (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch) за кодом 32486856, значиться інформація про те, що відомості ТОВ «Аллонж» - підтверджено.
Відповідно до статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Частиною другою статті 19 Конституції України закріплено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 12 статті 92 основного закону України встановлено, що виключно законами України визначаються організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики.
При цьому, Конституція України не передбачає право центральних органів виконавчої влади застосовувати аналогію права або закону при вирішенні будь-яких питань, що належать до їх компетенції, а вимагає діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 02.12.2010р. №2755-VI.
Пунктом 20.1.37 Податкового кодексу України закріплено право органів державної податкової служби звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення фізичною особою - підприємцем підприємницької діяльності та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.
Виходячи з положень статей 20, 21 Податкового кодексу України стосовно контролюючих функцій фіскальної служби в кореспонденції з положеннями частини 2 статті 38 Закону України від 15.05.2003р. №755-IV, право контролюючих органів на звернення до суду із вимогою про припинення юридичної особи не є безумовним, оскільки таке право податкових органів обмежується тими випадками, коли ці органи діють на реалізацію своєї владної компетенції.
Підсумовуючи вищевикладене слід зазначити, що органи державної податкової служби можуть звертатися з вимогами про припинення суб'єктів господарювання не в усіх випадках, визначених статтею 38 Закону №755-IV, а лише в тих, коли податкові органи діють на реалізацію своєї владної компетенції. Тому органи державної податкової служби вправі звертатися з вимогою про припинення суб'єктів господарювання в разі, якщо підставою позову є неподання таким суб'єктом протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно з законодавством, а також з підстав відсутності юридичної особи за місцем реєстрації у разі, якщо така обставина перешкоджає податковому органу у здійсненні ним контролюючих функцій (як то: проведення перевірки платника; отримання від платника податків, у визначених законодавцем випадках, інформації або документів; тощо).
Водночас, матеріали справи свідчать про те, що відповідач податкову звітність подав 12.08.2015 та відомості про відповідача є підтвердженими, що вказує на відсутність в діях відповідача складу правопорушення, яке перешкоджає позивачу реалізовувати свою владну компетенцію.
Враховуючи те, що на момент розгляду даної справи в суді відсутня підстава для постановлення судом рішення про припинення юридичної особи саме у зв'язку з неподання відповідачем протягом року податкової звітності, з огляду на встановлені у справі обставини з врахуванням викладених у позові підстав для припинення юридичної особи, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.
Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
У відповідності до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 183-2, 160-163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позову Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві - відмовити повністю.
Постанова підлягає негайному виконанню.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя К.М. Кобилянський