20 серпня 2015 р.
Справа № 902/622/15
за позовом:Заступника прокурора міста Вінниці (пров. Цегельний, 8, м. Вінниця, 21020) в інтересах держави - Вінницької міської ради в особі Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго (вул. 600-річчя, 13, м. Вінниця, 21100)
до:Приватного акціонерного товариства "Вінницькі спорттовари" (вул. Чехова, 25, м. Вінниця, 21100)
про стягнення 90 899,03 грн.
Головуючий суддя Яремчук Ю.О.
Cекретар судового засідання Кузьменко В.В.
Представники
прокурор: Стецюк Н.Д.
позивача : Мороз В.О.
відповідача : не з"явився
В провадженні судді Кожухар М.С. перебувала справа № 902/622/15 за позовом заступника прокурора міста Вінниці в інтересах держави - Вінницької міської ради в особі Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" до Приватного акціонерного товариства "Вінницькі спорттовари" про стягнення 90 899,03 грн.
Розпорядженням керівника апарату суду від 01.07.2015 року відповідно до автоматизованого розподілу справ справу № 902/622/15 передано на розгляд судді Яремчуку Ю.О.
Ухвалою суду від 01.07.2015 р. справу № 902/622/15 прийнято до розгляду суддею Яремчуком Ю.О. та призначено судове засідання на 14.07.2015 р.
Ухвалою суду від 14.07.2015 року розгляд справи було відкладено на 20.08.2015 року з об'єктивних причин.
Разом з тим, 14.07.2015 року представником позивача було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, оскільки після пред'явлення позову до суду, відповідачем було сплачено 6000,00 грн., в рахунок оплати боргу за спожиту теплову енергію згідно договору купівлі продажу теплової енергії в гарячій воді № 552 від -01.08.2014 року, що стверджується випискою банку, копія якого міститься в матеріалах справи ( а.с. 66). Як наслідок позивач просить стягнути з відповідача 40963,88 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію станом на 20.06.2015 року; 295,31 грн. 3% річних; 7710,39 грн. суми втрат від інфляції, 35929,45 грн. пеня за несвоєчасно проведені розрахунки в межах 100% суми боргу.
З огляду на права, надані позивачеві ст.22 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), заява представника позивача про зменшення позовних вимог судом прийнята як така, що не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб.
При цьому, варто зазначити, що пунктом 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" №01-8/482 від 13.08.2008 року роз'яснено, що в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.
В судове засідання 20.08.2015 року з'явився прокурор та представник позивача, які позов підтримали зі зменшеними позовними вимогами.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату час та місце судового засідання належним чином повідомлений, про що свідчить поштове повідомлення копія якого міститься в матеріалах справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
01.08.2014 року між комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (постачальник, позивач) та приватним акціонерним товариством "Вінницькі спорттовари" (споживач, відповідач) укладено договір № 552 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (а.с. 26-27).
Відповідно до розділу 1 якого, постачальник бере на себе зобов'язання продавати та постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в договірних обсягах та з параметрами теплоносія на вході мереж споживача, які відповідають температурному графіку теплової мережі, а споживач зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором. Температурний графік теплової мережі є невід'ємним додатком договору.
Відповідно до п. 2.1. Договору теплова енергія постачається споживачеві в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону.
Згідно із п. 2.3.4. Договору постачальник припиняє постачання теплової енергії споживачу в разі відсутності протягом 10 днів оплати теплової енергії понад встановленні договором (Розділ 6) терміни.
Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності, відповідно до додатку №2 Договору. Проводяться виключно в грошовій формі згідно з діючими тарифами, затвердженими в установленому порядку (п. 6.1. Договору).
Відповідно до п. 6.2. Договору споживач щомісячно, протягом року, вносить плату за приєднане теплове навантаження, визначене в додатку №1 до Договору, та окремо сплачує за спожиту теплову енергію на підставі показів приладів обліку, або за їх відсутності, розрахунково, відповідно до теплового навантаження. У разі зміни тарифів та порядку розрахунків нові тарифи і порядок розрахунків є обов'язковим для сторін з моменту введення їх в дію.
Згідно із п. 6.3. Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.
Відповідно до п. 6.4. Договору розрахунки по договору виконуються в наступному порядку: споживач, не пізніше 25 числа розрахункового місяця вносить плату за приєднане теплове навантаження, визначене в додатку №1 до Договору та сплачує 70 відсотків вартості від обсягу теплової енергії, який передбачений на наступний розрахунковий період. Остаточні розрахунки за спожиту теплову енергію споживач проводить до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.
По закінченню розрахункового періоду, не пізніше 8 числа місяця, наступного за розрахунковим, споживач повинен отримати загальний рахунок на оплату теплової енергії, спожитої у розрахунковому місяці та плати за приєднане теплове навантаження, акт здачі-прийняття виконаних робіт в двох примірниках для підписання, після чого один примірник акту повернути постачальнику у 5-ти денний термін. Неотримання Споживачем рахунку не звільняє останнього від обов'язку оплати по Договору (п. 6.5. Договору).
У разі не підписання акту здачі-прийняття виконаних робіт споживачем, без надання постачальнику викладених в письмовій формі обґрунтованих заперечень по акту або неповернення споживачем підписаного акту здачі-прийняття виконаних робіт у 5-ти денний термін, акт вважається визнаним споживачем та є доказом кількості спожитої споживачем у розрахунковому місяці теплової енергії належної якості (п. 6.6. Договору).
Відповідно до п. 7.3.4. Договору споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію у вигляді пені в розмірі 1% від несплаченої суми за кожний день прострочення, якщо інше не передбачене законодавством. У випадку прострочення платежу менш ніж на 1 календарний місяць, Постачальник може не застосовувати цю санкцію, при наявності гарантійного листа Споживача з зазначенням дати проведення розрахунку.
Цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2014 року розрахунків договір діє до повного їх проведення. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний період, якщо за місяць до закінчення строку його дії, про припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 11.1., 11.4. Договору).
У Додатку № 1 Договору сторони визначили обсяг постачання теплової енергії споживачу (а.с.28).
Додатком 2 до Договору визначено акт розмежування меж балансової належності мереж та експлуатаційної відповідальності сторін (а.с. 29).
Додатком 4 до Договору сторонами обумовлено тарифи на теплову енергію, а саме: споживач сплачує за теплову енергію по двоставковому тарифу, що діє на день підписання цього додатку:
- умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію 23729,52 грн. за Гкал/годину в місяць з ПДВ;
- умовно - змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію 1065,79 грн. Гкал. з ПДВ,
- Крім того за витрати з витоком за діючою калькуляцією КП ВМР «ВМТЕ»;
- за використану питну воду для потреб гарячого водопостачання 8,23 грн. за 1 куб.м. з ПДВ (а.с. 31).
Сторонами було визначено температурний графік теплових мереж (а.с. 32).
Як слідує з матеріалів справи, позивачем у період з жовтня 2014 р. - березень 2015 р. на виконання умов вищезгаданого Договору поставлено відповідачу в приміщення по вул. Келецька, 64/47 у м. Вінниці теплову енергію на загальну суму 47580,85 грн. (у т.ч. 3706,99 грн. - приєднане теплове навантаження), що стверджується копіями актів здачі - прийняття виконаних робіт (надання послуг), які виходячи зі змісту п. 6.6 Договору вважаються визнаними відповідачем (споживачем теплової енергії) та є належним доказом постачання останньому вказаної теплової енергії ( а.с. 32-34).
Відповідач за поставлену теплову енергію розрахунки провів частково, що стверджується матеріалами справи.
Таким чином, у відповідача виникла заборгованість по оплаті поставленої йому теплової енергії (приєднаного теплового навантаження) в розмірі: 40963,88 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію станом на 20.06.2015 року; 295,31 грн. 3% річних; 7710,39 грн. суми втрат від інфляції, 35929,45 грн. пеня за несвоєчасно проведені розрахунки в межах 100% суми боргу, яка станом на момент розгляду справи в суді залишилася останнім не оплаченою, що й стало підставою для звернення заступника прокурора м. Вінниці в інтересах держави -Вінницької міської ради в особі комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" з даним позовом до суду.
З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.
Згідно із п. 3 ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Підставою виникнення зобов'язань між сторонами по справі є договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №552 від 01.08.14р., який за своєю правовою природою є договором енергопостачання.
Відповідно до ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно із ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 693 ЦК України).
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 40963,88 грн. заборгованості за постачання теплової енергії за правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.
Також, судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 295,31 грн. 3% річних за період з 11.11.2014 року по 27.04.2015 року; 7710,39 грн. суми втрат від інфляції за період з 11.11.2014 року по 31.03.2015 року, 35929,45 грн. пеня за несвоєчасно проведені розрахунки за період з 11.11.2014 року по 27.04.2015 року, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.
Згідно із ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у вказаний строк, він є боржником, що прострочив.
Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно зі ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій передбачена ЗУ "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій".
Так, відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", установлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності: сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території; за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу. Обов'язковою умовою договорів про надання комунальних послуг та утримання прибудинкових територій є забезпечення виконання зобов'язань відповідно до чинного законодавства України.
Пунктом 7.3.4. Договору сторони обумовили, що споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію у вигляді пені в розмірі 1% від несплаченої суми за кожний день прострочення, якщо інше не передбачене законодавством.
Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення пені, 3% річних; інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного Договору та вимогам чинного законодавства України.
Перевіркою правильності розрахунку пені, 3% річних; інфляційних втрат, судом не виявлено помилок, в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.
Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Всупереч вище наведеному та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).
Відповідно до ч.3 ст.49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з приватного акціонерного товариства "Вінницькі спорттовари" (вул. Чехова, 25, м. Вінниця, 21100; код ЄДРПОУ 13342529) на користь комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (вул. 600-річчя, 13, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 33126849) 40963,88 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію; 295,31 грн. 3% річних; 7710,39 грн. суми втрат від інфляції, 35929,45 грн. пені.
Стягнути з приватного акціонерного товариства "Вінницькі спорттовари" (вул. Чехова, 25, м. Вінниця, 21100; код ЄДРПОУ 13342529) в дохід спеціального фонду Державного бюджету України 1827,00 витрат зі сплати судового збору.
Видати накази в день набрання рішенням законної сили.
Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомлення про вручення поштового відправлення.
Повне рішення складено 21 серпня 2015 р.
Суддя Яремчук Ю.О.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2- 21100, м. Вінниця, вул. Чехова,25