20 серпня 2015року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4
прокурора - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду міста Києва кримінальне провадження відносно -
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, непрацюючого, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- вироком Печерського районного суду м. Києва від 22.12.2011 року за ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 01.08.2013 року направлений для відбування покарання призначеного вироком Печерського районного суду м. Києва;
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України, за апеляційною скаргою обвинуваченого на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 14 травня 2015 року, -
Цим вироком ОСОБА_6 визнаний винуватим у вчиненні кримінального __________________________________
Справа: 11-кп/796/1212/2015
Головуючий у 1-й інстанції: ОСОБА_7
Доповідач: ОСОБА_1
правопорушення передбаченого ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України та йому призначено покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України, шляхом часткового приєднання покарання за вироком Печерського районного суду м. Києва від 22.12.2011 року, призначено остаточне покарання у вигляді 3 (трьох) років 8 (восьми) місяців позбавлення волі.
Як встановив суд, 10.10.2014 року близько 02 години, ОСОБА_8 , маючи непогашену у встановленому порядку судимість за злочин проти власності, за попередньою змовою із невстановленою досудовим слідством особою, реалізуючи умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, поєднане із проникненням у приміщення, виконуючи обумовлену заздалегідь роль, знаходився біля кіоску за адресою: АДРЕСА_2 , та спостерігав за оточуючою обстановкою. У цей час невстановлена досудовим слідством особа, пошкодивши ролети та віконне скло кіоску, проникла до приміщення кіоску, звідки подавала ОСОБА_9 належне потерпілому ОСОБА_10 майно, загальною вартістю 11000 гривень.
Виконавши всі дії, які вважали необхідними для доведення умислу до кінця, ОСОБА_8 та невстановлена особа намагалися залишити місця злочину, проте ОСОБА_8 був затриманий співробітниками міліції.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 , не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію своїх дій, просить вирок суду змінити та пом'якшити призначене покарання. Зазначає, що шкодує про вчинене та вказує, що злочин скоїв за необдуманості наслідків своїх дій. Вважає, призначене судом покарання занадто суворим та просить врахувати повне визнання своєї вини, щире каяття та надання слідству правдивих показань.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти апеляційної скарги і просив вирок суду залишити без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження та викладені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Суд першої інстанції, допитавши обвинуваченого ОСОБА_6 , за його згодою визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювались, оскільки обвинувачений просив визнати недоцільним дослідження доказів, так як він повністю погоджується з обставинами скоєного ним злочину.
В зв'язку із цим, суд правомірно розглянув кримінальне провадження в порядку, визначеному ч.3 ст.349 КПК України.
Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини вчиненого злочину та правова кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_6 за ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України учасниками судового провадження не оскаржуються та не оспорюються, а тому, у відповідності до положень ст. 404 КПК України, апеляційною інстанцією не перевіряються.
При призначені обвинуваченому ОСОБА_6 покарання за ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України, суд першої інстанції у відповідності з вимогами ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, який на обліку лікарів психіатра та нарколога не перебуває, не одружений, не працює, його щире каяття, що суд обґрунтовано визнав обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом першої інстанції не встановлено.
Отже, призначене ОСОБА_6 покарання за своїм видом та розміром відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та його особі, а тому не може бути визнано несправедливим внаслідок суворості, оскільки суд першої інстанції врахував усі наявні в матеріалах кримінального провадження дані, які стосуються як обставин вчиненого злочину, так і його особи, в тому числі і ті, на які обвинувачений посилається у своїй апеляційній скарзі.
За вищенаведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме таке покарання буде необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_6 та попередження вчинення ним нових злочинів, а тому вважає вирок суду законним та обґрунтованим, покарання справедливим і підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого про пом'якшення призначеного йому покарання не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів,-
Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 14 травня 2015 року відносно обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без зміни, а його апеляційну скаргу - без задоволення.
Судді: __________________ __________________ __________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3