Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції: Савлук Т.В.
№ 22-ц/796/7886/2015 Доповідач: Шебуєва В.А.
19 серпня 2015 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва
в складі:
головуючого-судді Шебуєвої В.А.,
суддів Українець Л.Д., Оніщука М.І.,
при секретарі Троц В.О.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності від імені та в інтересах ОСОБА_2, на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 07 квітня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Ялтинського міського нотаріального округу Автономної Республіки Крим ГородковоїТетяни Сергіївни, третя особа: ОСОБА_4, про визнання недійсною довіреності,-
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 07 квітня 2015 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Ялтинського міського нотаріального округу Автономної Республіки Крим Городкової Т.С., третя особа: ОСОБА_4, про визнання недійсною довіреності.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 просить вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати недійсною видану ОСОБА_2 довіреність на представництво її інтересів ОСОБА_4 від 29 липня 2011 року, посвідчену приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу Автономної Республіки Крим Городковою Т.С. Посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Відмовляючи в задоволенні позову, суд не врахував оспорена довіреність підписана ОСОБА_2 під час перебування на відпочинку у м.Ялті, а ОСОБА_4 перебувала у м. Львові. Текст довіреності від 29 липня 2011 року був самостійно складений приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу Автономної Республіки Крим Городковою Т.С., а також він не відповідав укладеному 22 липня 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 договору доручення. У зв'язку з розірванням 30 липня 2011 року ОСОБА_2 і ОСОБА_4 договору доручення від 22 липня 2011 року, позивач звернулася до приватного нотаріуса Ялтинського міського нотаріального округу Автономної Республіки Крим Городкової Т.С. із заявою про внесення у Єдиний реєстр довіреностей даних про скасування зазначеної довіреності. Зазначена заява ОСОБА_2 була залишена нотаріусом поза увагою.
В судове засідання сторони та їх представники, третя особа не з'явилися, повідомлені про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у їх відсутність.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 22 липня 2011 року між ОСОБА_4 (довіритель) та ОСОБА_2 (повірений) був укладений договір доручення, за яким довіритель доручає, а повірений зобов'язується від імені і за рахунок довірителя представляти перед третіми особами інтереси останнього при передачі в іпотеку наступного майна: земельної ділянки площею 0,1 га, яка розташована в АДРЕСА_1, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_1, земельної ділянки площею 0,15 га, яка розташована в АДРЕСА_1, для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель, кадастровий номер НОМЕР_2, житлового будинку, який розташований в АДРЕСА_2, реєстраційний номер - 25208687 (а. с. 6).
29 липня 2011 року ОСОБА_2 видала на ім'я ОСОБА_4 довіреність з визначеним обсягом повноважень, серед іншого, представляти її інтереси при передачі в іпотеку належної їй земельної ділянки площею 0,1 га, яка розташована в АДРЕСА_1, для ведення особистого сільського господарства, кадастровий номер НОМЕР_1; земельної ділянки площею 0,15 га, яка розташована в АДРЕСА_1, для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель, кадастровий номер НОМЕР_2, та житлового будинку, який розташований АДРЕСА_2, реєстраційний номер - 25208687; підписувати від її імені договір іпотеки, в тому числі в якості майнового поручителя за зобов'язаннями інших осіб, договір про задоволення вимог іпотекодержателя, договір поруки, договори страхування (можливі зміни до цих договорів), на умовах та заставною ціною на їх розсуд під забезпечення будь-якого кредитного договору з ПАТ «ОКСІ БАНК» або будь-якою іншою кредитною установою України (банком, кредитною спілкою тощо), з правом передачі в повторну іпотеку. Строк дії довіреності: до 29 липня 2012 року. Довіреність була посвідчена приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу Автономної Республіки Крим ГородковоюТ.С., зареєстрована в реєстрі за №1432. (а. с. 8).
30 липня 2011 року між ОСОБА_4 (довіритель) та ОСОБА_2 (повірений) було укладено договір про розірвання договору доручення від 22 липня 2011 року (а . с. 7).
04 грудня 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до приватного нотаріуса Ялтинського міського нотаріального округу Автономної Республіки Крим Городкової Т.С., третя особа: ОСОБА_4 Просила визнати недійсною видану нею 29 липня 2011 року довіреність на ім'я ОСОБА_4, посвідчену приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу Автономної Республіки Крим Городковою Т.С.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.
Позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовані положеннями ст. 229 ЦК України. ОСОБА_2 посилалася на те, що зміст виданої нею довіреності ім'я ОСОБА_4 не відповідає змісту укладеного договору доручення. Так, згідно зазначеної довіреності довіритель уповноважує повіреного на підписання договорів поруки, а також договорів іпотеки за кредитними договорами третіх осіб. Проте укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_4 договір не містить таких домовленостей.
Згідно із ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (ч. 1 ст. 229 ЦК України).
З роз'яснень, які викладені в пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними», убачається, що правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
За своїм змістом довіреність є одностороннім правочином, а тому, не може бути визнана недійсною із підстав, визначених вказаною нормою. ОСОБА_2 не надала суду будь-яких належних доказів на підтвердження того, що довіреність була видана саме на виконання умов договору доручення від 22 липня 2011 року. Також ОСОБА_2 не посилалася на те, що повірена ОСОБА_4 вчинила будь-які дії від її імені не підставі виданої довіреності.
Відповідно до ст.1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий,неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
ОСОБА_2 не посилалася на порушення своїх майнових прав оспореною довіренстю та не обґрунтувала яким відновлює або захищає її право визнання недійсною оспорюваної довіреності. Позов ОСОБА_2 не містить вимог визнання недійсними укладених на підставі оспорюваної довіреності угод.
Також суд першої інстанції правильно врахував, що при вирішенні справ, які стосуються оспорювання прав і обов'язків сторін, набутих на підставі вчинених нотаріальних дій - посвідчення договорів, угод (крім справ за скаргами на нотаріальні дії чи відмову в їх вчиненні), нотаріуси в розумінні статей 30, 34, 35 ЦПК не є особами, прав і обов'язків яких стосується спір, оскільки відсутня їх юридична заінтересованість у результатах вирішення справи судом і реалізації ухваленого в ній рішення. Відтак, приватний нотаріус Ялтинського міського нотаріального округу Автономної Республіки Крим Городкова Т.С. не може бути належним відповідачем за позовом ОСОБА_2
Факт звернення позивачки до нотаріуса із заявою про скасування довіреності не має правового значення для вирішення спору.
Суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, дана вірна оцінка зібраним доказам по справі, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності від імені та в інтересах ОСОБА_2, відхилити, а рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 07 квітня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з часу проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді