03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Апеляційне провадження
№22-ц/796/9472/2015 Головуючий у 1-й інстанції - Малинников О.Ф.
Доповідач - Українець Л.Д.
19 серпня 2015 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого - Українець Л.Д.
суддів - Оніщука М.І.,
- Шебуєвої В.А.,
за участю секретаря - Троц В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 травня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди,-
У січні 2015 року позивач звернулася в суд із позовом до відповідача про відшкодування моральної та матеріальної шкоди.
У мотивування вимог посилалася на те, що квартира АДРЕСА_1 належить їй на підставі договору купівлі продажу квартири від 26.05.1995 року.
23.07.2014 року відбулося залиття її квартири зверху, а саме, з квартири АДРЕСА_2
Вона звернулася із заявою від 24.07.2014 до управителя м-р «Дегтярівка» з вимогою направити спеціалістів для складання акта залиття.
29.07.2014 року комісією в складі майстра р/д ВОП «Дегтярівка» ОСОБА_5, майстра т/д ВОП «Дегтярівка» ОСОБА_6 та її було проведено обстеження квартири на предмет залиття, про що складено Акт від 29.07.2014 року.
Таке залиття виникає не вперше, про що свідчать заяви від 07.12.2013 року та 18.04.2014 року.
На підставі договору на надання послуг з незалежної оцінки, укладеного між нею та ПП «Аверті» від 12.08.2014 року, проведено оцінку майна. За послуги оцінювачів сплачено 2000 грн.
Згідно Звіту про оцінку майна від 19.08.2014 року сума завданої шкоди складає 15700 грн.
Також вона зверталася за правовою допомогою до ФОП ОСОБА_7, з яким уклала договір про надання правової допомоги №011214/08 від 01 грудня 2014 року та сплатила йому 5000 грн.
Залиттям квартири їй заподіяна моральна шкода, яку вона оцінює в 10 000 грн.
З урахуванням наведеного просила суд стягнути з відповідача майнову шкоду в розмірі 15700 грн, 2000 грн за оцінку майна, 10000 грн моральної шкоди, витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн, 343,60 грн сплаченого судового збору за подачу позову та 121,80 грн за подачу заяви про забезпечення доказів для подачі позову.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25 травня 2015 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 15629 грн та витрати за проведення експертного будівельно-технічного дослідження в сумі 2000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 343,60 грн.
У позовних вимогах ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 5000 грн стягнення моральної шкоди в сумі 10000 грн відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Зазначає, що суд не обґрунтував часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення 2000 грн витрат на проведення експертного будівельно-технічного дослідження. У матеріалах справи відсутнє будь-яке експертне будівельно-технічне дослідження або інша судова експертиза, лише наявний звіт оцінки майна від 12.08.2014 року, об'єктом якого є збитки, завдані оздобленню АДРЕСА_1, за складання якого позивач витратила 2000 грн.
Також судом порушено норми ст. 88 ЦПК України, оскільки позовні вимоги ОСОБА_4 задоволені частково, а тому судові витрати підлягали стягненню з відповідача пропорційно до позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено позивачу, тобто підлягає стягненню з відповідача 250 грн судових витрат.
Стверджує, що шкода завдана не з вини відповідача. У його квартирі також відбувалося залиття, що вбачається зі спільної заяви позивача, відповідача та ОСОБА_8 від 09.12.2013 року.
Окрім того, в акті від 29.07.2014 року зазначено, що пошкоджено одну кімнату, ванну, туалет, коридор, кухню, а в звіті оцінки збитків майна від 12.08.2014 року додано ще одну кімнату та не враховано зношеність оздоблення квартири.
Звертає увагу на те, що згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами справ про відшкодування шкоди» №6 від 27.03.1992 року шкода відшкодовується на момент розгляду справи в суді, однак позивач звернулася до суду з позовом через п'ять місяців після оцінки збитків.
Посилається, що під час обстеження був відсутній головний інженер, що порушує вимоги Додатку №4 п. 2.3.6 Наказу №76 від 17.05.2005 року Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства «Про затвердження правил утримання будинків і прибудинкових територій».
Зазначає, що судом не встановлено назву юридичної особи утримуючої організації, не надано оцінки тому, що позивач зверталася до КП «Керуюча дирекція Шевченківського району», а акт обстеження складений управителем мікрорайону «Дегтярівка».
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 що підтверджується договором купівлі-продажу зазначеної квартири від 26.05.1995 року (а.с. 17-18).
Згідно довідки ф.3 №26 від 14.01.2015 року, виданої КП «Керуюча дирекція Шевченківського району», ОСОБА_9 проживає та зареєстрований по АДРЕСА_2 власником особового рахунку є відповідач ОСОБА_2 (а.с. 16).
23 липня 2014 року в квартирі позивача сталося залиття, в зв'язку з чим ОСОБА_4 звернулася з заявою до управителя мікрорайону «Дегтярівка» про складання акта відповідною комісією (а.с. 22).
29.07.2014 року комісія у складі: майстра р/д ВОП «Дегтярівка» ОСОБА_5, майстра т/д ВОП «Дегтярівка» ОСОБА_10 та власника квартири ОСОБА_4 склала акт про те, що ними була обстежена квартира АДРЕСА_1
Під час обстеження встановлено: квартира загальною площею 49,0 кв.м приватизована, розташована на першому поверсі дев'ятиповерхового будинку; 1) коридор площею 8,7 кв.м., стеля (шпалери) сліди залиття до 8,0 кв.м, стіни (шпалери) залиття до 3,0 кв.м.; 2) кладовка площею 0,9 кв.м, стеля (стяжка під фарбування) залита до 0,8 кв.м, стіни (клейове фарбування) сліди залиття до 1,0 кв.м; 3) кухня площею 7,4 кв.м, стеля (шпалери) залиття до 4,0 кв.м, стіни (шпалери) сліди залиття до 6,0 кв.м, стіна (керамічна плитка) спостерігається відшарування плитки до 2,6 кв.м, підлога (лінолеум) спостерігається деформація фанери під лінолеумом до 1,5 кв.м; 4) туалет площею 1,1 кв.м, стеля (шпалери) залиття до 1,0 кв.м, стіни (керамічна плитка) відшарування плитки до 2,5 кв.м; 5) ванна площею 2,6 кв.м, стеля (поліестерольна плитка) залиття до 2,5 кв.м; 6) кімната площею 17,5 кв.м, стеля (шпалери) залиття до 6,0 кв.м. Одноразове залиття відбулося 23.07.2014 року внаслідок халатного відношення мешканців вище розташованої квартири НОМЕР_1 до сантехнічних приладів.
При вирішенні спору про відшкодування шкоди обов'язковому з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього кодексу.
У силу ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
В апеляційній скарзі представник відповідача вказує, що шкода завдана не з його вини, в його квартирі також відбувалося залиття, що вбачається з спільної заяви позивача, відповідача та ОСОБА_8 від 09.12.2013 року.
Такі доводи представника апелянта колегія суддів відхиляє з огляду на таке.
Із заяви від 09.12.2013 року, на яку посилається відповідач, вбачається, що 07.12.2013 року сталося залиття в кв. НОМЕР_2, в квартирах зверху сухо, аварійна служба не знайшла причини залиття (а.с. 20).
За результатами розгляду даної заяви акт не складався, тобто жодних доказів того, що в квартирі відповідача станом на дату звернення відбулося залиття квартири з верхніх поверхів, матеріали справи не містять.
Позивач звернулася до суду з позовом про відшкодування шкоди у зв'язку з залиттям квартири, яке сталося 23.07.2014 року, а не 07.12.2013 року.
Як зазначалося вище, причиною затоплення квартири позивача є вина мешканців вище розташованої квартири НОМЕР_1, тобто відповідача, який не надав доказів на підтвердження відсутності його вини в затопленні квартири позивача, також не спростував висновок оцінювача щодо розміру збитку, завданого залиттям квартири НОМЕР_2.
Окрім того, в судовому засіданні 25.05.2015 року представник відповідача відмовилася від проведення будівельної експертизи, що стверджується журналом судового засідання від 25.05.2015 року.
Не заслуговують на увагу посилання представника відповідача, що судом не встановлено назву юридичної особи утримуючої організації та не надано оцінки тому, що позивач зверталася до КП «Керуюча дирекція Шевченківського району», а акт обстеження складений управителем мікрорайону «Дегтярівка», з огляду на таке.
З довідки ф. 3 №26 від 14.01.2015 року вбачається, що будинок НОМЕР_3 належить ТОВ «Київжитлосвіт» ВОП «Дегтярівка». Дана довідка підписана управителем мікрорайону «Дегтярівка» ОСОБА_11
Зазначена довідка є офіційним документом і підтверджує, що утримувачем будинку АДРЕСА_1 є ВОП «Дегтярівка» (а.с. 16).
Окрім того, 24 липня 2014 року ОСОБА_4 звернулася з заявою, подану на ім'я управителя мікрорайону «Дегтярівка», про складання акта відповідною комісією у зв'язку з затопленням її квартири, що спростовує посилання представника відповідача щодо звернення позивача до КП «Керуюча дирекція Шевченківського району, тому відповідно й акт був складений представниками ВОП «Дегтярівка».
Не є підставою для скасування рішення суду доводи апеляційної скарги про те, що відсутність головного інженера при обстеженні квартири є безумовною підставою для відмови в позові про відшкодування шкоди за наявності доказів, які підтверджують факт залиття квартири та вину відповідача.
Оцінивши Акт від 29 липня 2014 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про його відповідність вимогам закону, зокрема, пункту 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, що затверджені наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року №76.
Зокрема, зазначений акт комісійного обстеження квартири складений за участю представників ВОП «Дегтярівка» та затверджений управителем мікрорайону «Днгтярівка» ОСОБА_13; в акті зазначено дату, прізвища, ініціали та займані посади членів комісії, адресу квартири, відображено причини залиття, обсяг та перелік пошкоджень житлового приміщення, акт підписаний всіма членами комісії.
Відсутність головного інженера під час обстеження квартири АДРЕСА_1 не впливає на відповідність акту вимогам закону, оскільки до складу комісії входили представники ВОП «Дегтярівка», а саме, майстри технічної та ремонтної дільниць, окрім того даний акт затверджений управителем мікрорайону «Дегтярівка».
Крім того, ст. 1166 ЦК України саме на відповідача покладає обов'язок довести, що шкода завдана не з його вини.
Будь-яких доказів на підтвердження того, що залиття квартири 23.07.2014 року відбулося з вини інших осіб, відповідач не надав ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції.
Всі доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції, суд дав їм належну оцінку і в апеляційного суду відсутні правові підстави для переоцінки доказів.
На підставі договору на надання послуг з незалежної оцінки від 12 серпня 2014 року, укладеного між ОСОБА_4 та Приватним підприємством «Аверті», ОСОБА_14 виконано експерту оцінку дійсного розміру шкоди завданої власнику квартири АДРЕСА_1 та у звіті визначено вартість дійсного розміру шкоди завданої на дату оцінки 12.08.2014 року, яка складає 15700 грн (а.с. 23-54).
Вартість проведеної оцінки становила 2000 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру ¹66 від 19 серпня 2014 року та актом прийому-передачі послуг від 19 серпня 2014 року (а.с. 6, 9).
З наданого дослідження вбачається, що спеціалістом вираховано відшкодування шкоди не по кімнатах квартири, а по метражу залиття квартири та його наслідках.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який в основу свого рішення поклав наданий висновок спеціаліста щодо вартості відновлювального ремонту квартири, оскільки такий висновок відповідає вимогам закону, є письмовим доказом, а відповідач не надав будь-яких розрахунків чи висновків щодо спростування цього Звіту.
Наданий суду висновок спеціаліста зроблений з урахуванням всіх складових оздоблення квартири і їх зносу, що спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині.
Слід зазначити, що відповідач не порушував питання про проведення будь-якої експертизи, не дивлячись на те, що судом першої інстанції представнику відповідача таке право було роз'яснено.
Заявляючи позов про стягнення 2000 грн за проведення дослідження, позивач посилалася на те, що сплачена нею сума є збитками, які вона понесла для відновлення порушеного права.
Зазначена вимога позивача ґрунтується на вимогах ст. 22 ЦК України і суд підставно її задовольнив.
Суд в повному обсязі задовольнив вимогу позивача майнового характеру і відповідно підставно стягнув сплачений позивачем судовий збір за вимогу майнового характеру в розмірі сплаченому позивачем при подачі позовної заяви за вимогу майнового характеру, що спростовує посилання в апеляційній скарзі на часткове задоволення позовних вимог та необхідність зменшити розмір судового збору до 250 грн.
Отже, суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував дійсні обстави справи, дав їм належну правову оцінку.
Рішення суду відповідає вимогам закону, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307,308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 травня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий:
Судді: