Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції: Клочко І.В.
№ 22-ц/796/9536/2015 Доповідач: Шебуєва В.А.
19 серпня 2015 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва
в складі: головуючого-судді Шебуєвої В.А.,
суддів Українець Л.Д., Оніщука М.І.,
при секретарі Троц В.О.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 04 червня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування,-
Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 04 червня 2015 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати за нею право власності на Ѕ частину будинку за адресою: АДРЕСА_2. Посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Судом не дав належної оцінки письмовим доказам, що за життя спадкодавця ОСОБА_3 будівництво будинку було завершено - договору №351-Д/кВ-2008/Дес про надання послуг з охорони майна від 24 серпня 2008 року, договору №12027330504 про користування електричною енергією 28 жовтня 2008 року, договору №0111-ту про надання консультаційно-сервісних послуг з питань оформлення запиту на отримання технічних умов від 15 жовтня 2007 року, додатку 1 до договору про приєднання об'єкта до електричних мереж, акту розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін від 01 квітня 2008 року, договору про приєднання до електричних мереж №1626/42467/2139 від 30 жовтня 2007 року. Посилаючись на те, що будинок збудовано унаслідок самочинного будівництва, суд не встановив кому належить земельна ділянка, на якій розташовано будинок, і чи відводилася вона під житлову забудову; чи був спадкодавець ОСОБА_3 забудовником вказаного житлового будинку; чи мають місце істотні порушення будівельних норм і правил.
В апеляційній інстанції ОСОБА_1 та її представник підтримали апеляційну скаргу та просять її задовольнити.
В судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з'явився, повідомлений про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у його відсутність.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 та її представника, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_3 (а. с. 5). Сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_1 є дітьми померлого ОСОБА_3, які належним чином прийняли спадщину.
Рішенням Деснянського районного суд м. Києва від 05 листопада 2012 року визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_1 за кожним в порядку спадкування за законом право власності на ј частину квартири за адресою: АДРЕСА_1; Ѕ частину земельної ділянки НОМЕР_2 загальною площею 0,05 га, кадастровий НОМЕР_1, яка розташована в Київській області, Бориспільський район, Гнідинська сільська рада, садове товариство «Зелені Луки»; Ѕ частину садового будинку АДРЕСА_3, садове товариство «Зелені Луки»; Ѕ частину автомобіля марки «Пежо-405», 1989 року випуску, д.н.з.НОМЕР_3, Ѕ частину гаражного боксу НОМЕР_4 в ГБК «Троєщина» загальною площею 28,2 кв.м в АДРЕСА_4 (а. с. 6-10). Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 25 квітня 2013 року рішення Деснянського районного суд м. Києва від 05 листопада 2012 року в частині визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_1 в порядку спадкування права на гаражний бокс НОМЕР_4 в ГБК «Троєщина» в АДРЕСА_4, скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог (а. с. 11-14).
17 жовтня 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому зазначила, що під час розгляду вищезазначеної справи їй стало відомо про наявність спадкового майна у вигляді новозбудованого жилого будинку, який не був включений до складу спадкового майна, але належав спадкодавцю ОСОБА_3 і знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 у Деснянському районі м. Києва. В підтвердження належності даного будинку на праві власності померлому ОСОБА_3 позивач надала наступні докази: договір №351-Д/кВ-2008/Дес на надання послуг з охорони майна, що знаходиться в жилих приміщеннях громадян», укладений 24 серпня 2008 року між ОСОБА_3 та Управлінням Державної служби охорони при ГУ МВС України м. Києві в особі начальника Оболонського ВДСО УДСО при ГУ МВС України в м. Києві; договір №12027330504 про користування електричною енергією, укладений 28 жовтня 2008 року між ОСОБА_3 та АЕК «Київенерго» в особі начальника міжрайонної сервісної дільниці (МСД) 6; договір №0111-ту про надання консультаційно-сервісних послуг з питань оформлення запиту на отримання технічних умов, укладений 15 жовтня 2007 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Муніципальний розрахунковий центр» та акт приймання-передачі без дати; додаток 1 до Договору про приєднання Технічні умови №42467 на приєднання об'єкта до електричних мереж; акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін від 01 квітня 2008 року; договір про приєднання до електричних мереж №1626/42467/2139 укладений АЕК «Київенерго» в особі головного інженера філіалу «Кабельні мережі Київенерго» та ОСОБА_3 від 30 жовтня 2007 року (а. с. 15-89). Оскільки будинком користується лише відповідач ОСОБА_1, позивач ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на Ѕ частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2
З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Відповідно до положень ст. 1216 ЦК України сападкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1218 ЦК встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.
При здійсненні спадкодавцем самочинного будівництва (ч. 1 ст. 376 ЦК) до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.
Таким чином, у разі недотримання спадкодавцем вимог законодавства щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно судами може визнаватись у порядку спадкування право на забудову, право на будівельні матеріали та інше у відповідності зі встановленим судом правовим режимом спірного майна. При цьому, право власності на об'єкти самочинного будівництва може бути визнано за спадкоємцем, що має право вимагати визнання такого права, виключно за умови наявності документів про право власності на землю або про право користування земельною ділянкою, що видані на ім'я спадкодавця або спадкоємця, та актів введення будівлі в експлуатацію, якщо їх наявність необхідна відповідно до вимог законодавства, чинного на час завершення будівництва.
Як вбачається з матеріалів справи, право на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_3 зареєстровано не було.
Відповідно до листа Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у м.Києві №10/26-11/2304/05 від 23 квітня 2015 року, станом на час надання відповіді Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві та Департамент не видавали та не реєстрували документів, які б надавали право на виконання будівельних робіт на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 та не приймали його в експлуатацію (а. с. 103-104).
Суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права на Ѕ частину будинку за адресою: АДРЕСА_2
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, дана вірна оцінка зібраним доказам по справі, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 04 червня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з часу проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді