05 серпня 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
Ситнік О.М., Горелкіної Н.А., Євтушенко О.І.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Гроуверс» до ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5, про визнання недійсним договору позики, за касаційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Гроуверс» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 11 грудня 2014 року,
У грудні 2013 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Гроуверс» (далі - СТОВ «Юнайтед Гроуверс») звернулося до суду з позовом, у якому зазначало, що 18 листопада 2008 року між СТОВ «Юнайтед Гроуверс» в особі директора ОСОБА_6 та
ОСОБА_7 укладений договір позики № 07/2008, згідно з умовами якого остання надала позику на здійснення господарської діяльності у розмірі 182 100 грн строком до 19 листопада 2009 року зі сплатою 60 % річних. Про існування даного договору СТОВ «Юнайтед Гроуверс» стало відомо лише під час провадження у справі про банкрутство. Оскільки відповідно до рішення загальних зборів учасників СТОВ «Юнайтед Гроуверс» укладення будь-якого правочину від імені позивача за підписом його директора повинно здійснюватись лише на підставі відповідного рішення загальних зборів учасників, оформленого протоколом, просило визнати недійсним договір позики від 18 листопада 2008 року № 07/2008, укладений між ОСОБА_7 та СТОВ «Юнайтед Гроуверс».
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17 березня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва
від 11 грудня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі СТОВ «Юнайтед Гроуверс», посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами встановлено, що 18 листопада 2008 року між СТОВ «Юнайтед Гроуверс» в особі директора ОСОБА_6 та ОСОБА_7 укладений договір позики № 07/2008, згідно з умовами якого остання надала СТОВ «Юнайтед Гроуверс» позику на здійснення господарської діяльності у розмірі 182 100 грн строком до 19 листопада 2009 року зі сплатою 60 % річних (а. с. 12, 13).
Передачу грошових коштів у розмірі 182 100 грн підтверджено квитанцією до прибуткового касового ордера від 18 листопада 2008 року № 27 (а. с. 14).
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Підставою недійсності правочину є недодержання у момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1−3, 5 та 6 ст. 203
Відповідно до ч. 1 ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Згідно з ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу (ч. 1 ст. 98 ЦК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 237 ЦК України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
У п. 42 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» при вирішення спорів щодо визнання недійсними правочинів, укладених виконавчих органом господарського товариства, рішення загальних зборів про обрання якого на посаду визнано у судовому порядку недійсним, судам необхідно керуватися ч. 3 ст. 92
Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом 18 листопада 2008 року особою, яка має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, зазначений ОСОБА_5 Будь-які обмеження щодо його представництва від імені юридичної особи не зазначені.
Відповідно до п. 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (далі - Положення) касовий ордер − первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси. Форми касових ордерів, що використовуються спеціалізованими підприємствами та установами Національного банку України, які не мають оборотної каси, установлюються відповідним нормативно-правовим актом Національного банку України.
Згідно з п. 2.2 Положення підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків.
Згідно з п. 3.1 Положення касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.
Відповідно до 3.3 Положення приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства.
Відповідно до квитанції до прибуткового ордера від 18 листопада 2008 року № 27 СТОВ «Юнайтед Гроуверс» прийняло від ОСОБА_4 182 100 грн на підставі договору позики від 18 листопада 2008 року № 07/2008, що спростовує доводи позивача про те, що грошові кошти від відповідачки до каси товариства не надходили.
Суди обґрунтовано відмовили у задоволенні позову відповідно
до ст. ст. 203, 215 ЦК України та роз'яснень, наведених у п. 42 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», оскільки згідно зі ст. ст. 174, 175 ГК України оскаржуваний договір позики не є господарським, ОСОБА_5 під час його підписання не перевищено свої повноваження та не допущено порушень протоколу № 22 загальних зборів учасників СТОВ «Юнайтед Гроуверс» від 15 березня 2008 року та, як наслідок, ст. 92 ЦК України.
Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, на правильність висновків судів вони не впливають та їх не спростовують.
Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи дотримано вимоги закону, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити, а судові рішення залишити без змін.
Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Гроуверс» відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 11 грудня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів:
Ситнік О.М., Горелкіна Н.А., Євтушенко О.І.