іменем україни
12 серпня 2015 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Гвоздика П.О., Горелкіної Н.А., Євтушенко О.І.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - Красногвардійський районний відділ у м. Дніпропетровську головного управління державної міграційної служби України у Дніпропетровській області про припинення права власності, визнання права власності, зобов'язання зняти з реєстрації, усунення перешкод у користуванні приміщенням шляхом виселення та вселення за касаційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17 вересня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 грудня 2014 року,
У січні 2014 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_7 про припинення права власності, визнання права власності, зобов'язання зняти з реєстрації, усунення перешкод у користуванні приміщенням шляхом виселення та вселення.
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17 вересня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 грудня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 просять скасувати ухвалені судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
За змістом ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позову, дослідивши зібрані у справі докази у їх сукупності, правильно виходив із того, що позивачами не надано доказів наявності у ОСОБА_7 іншого житлового приміщення, а тому припинення права власності останнього на частку у спірній квартирі завдасть істотної шкоди його інтересам.
Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують.
Таким чином, касаційну скаргу на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17 вересня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 грудня 2014 року відхилити.
Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17 вересня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 грудня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:П.О. Гвоздик
Н.А. Горелкіна
О.І. Євтушенко