01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
10.09.2009 № 6/143
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Вербицької О.В.
За участю представників:
від позивача: Берещенко Р.О.
від відповідача: Томашевська М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Сучасне будівництво»
на рішення Господарського суду м.Києва від 17.06.2009
у справі № 6/143 (суддя
за позовом Закритого акціонерного товариства «Сучасне будівництво»
до Закритого акціонерного товариства «Сучасне будівництво»
про визнання недійсним рішення спостереженої ради про затвердження результатів закритого розміщення акцій додаткового випуску
Закрите акціонерне товариство «Сучасне будівництво» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Київоздоббуд» про визнання недійсним рішення спостережної ради про затвердження результатів закритого розміщення акцій додаткового випуску.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.06.2009 р. у справі №6/143 позивачеві відмовлено у задоволенні позову до Відкритого акціонерного товариства «Київоздоббуд» про визнання недійсним рішення спостережної ради про затвердження результатів закритого розміщення акцій додаткового випуску в повному обсязі.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Закрите акціонерне товариство «Сучасне будівництво» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати, та прийняти нове, яким визнати недійсним, з моменту прийняття, таким що не породжує правових наслідків, рішення Спостережної ради про затвердження результатів розміщення та звіту про результати розміщення акцій ВАТ «Київоздоббуд» додаткового випуску, рішення про яке прийнято загальними зборами акціонерів від 06.11.2008 р. та 07.11.2008 р.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2009 р. апеляційну скаргу позивача було прийнято до апеляційного провадження та призначено до розгляду на 10.09.2009 р.
Представник відповідача надав відзив на апеляційну скаргу в якому просив апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Сучасне будівництво» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2009 року без змін.
Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі; апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Відповідач Відкрите акціонерне товариство «Київоздоббуд» являється акціонерним товариством за законодавством України та діє на підставі ЗУ «Про господарські товариства», Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно - правових актів.
Акціонерним є товариство, яке, відповідно до положень ст. 24 ЗУ «Про господарські товариства» та ст. 152 ЦК України, має статутний (складений) капітал, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства.
Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про цінні папери та фондовий ринок» акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.
Так, відповідно до положень ст.. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку, (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Права учасників товариства передбачені власне положеннями ЗУ «Про господарські товариства», положеннями Цивільного кодексу України та іншими нормативно - правовими актами.
Так, відповідно до положень ст.. 116 ЦК України, ст. 1 ЗУ «Про господарські товариства» учасники товариства мають право: брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством, брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди), вийти в установленому порядку з товариства, одержувати інформацію про діяльність товариства, здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом, а також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.
Відповідно до п. 38 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» учасники товариства (акціонери), а також інші особи, права та законні інтереси яких порушено рішенням наглядової ради чи виконавчого органу товариства, вправі оскаржити до суду відповідні рішення як акти, оскільки наглядова рада та виконавчий орган товариства є його органами управління, що приймають обов'язкові для виконання рішення,
Згідно зі ст. 159 Цивільного кодексу України» ст. 41 Закону України «Про господарські товариства» до виключної компетенції загальних зборів акціонерів належить, зокрема, внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу.
Згідно з п. 6 «Положення про порядок збільшення (зменшення) розміру статутного капіталу акціонерного товариства», затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 22.02.2007 р. № 387 (далі - Положення), при закритому (приватному) розміщенні акцій строк, протягом якого реалізується переважне право акціонерів на придбання акцій, що передбачені до розміщення, не може бути менше 15 календарних днів.
Так, виходячи з вищевикладеного, протягом строку, відведеного для реалізації переважного права акціонерів на придбання акцій, що передбачені до розміщення, реалізується переважне право акціонерів на придбання акцій, що передбачені до розміщення, в кількості, пропорційній їх частці в статутному капіталі товариства на дату початку зазначеного строку. З дати, наступної за датою закінчення строку реалізації переважного права акціонерів на придбання акцій, що передбачені до розміщення, на вимогу акціонера акціонерне товариство повинно надати інформацію про кількість акцій, які реалізовані протягом цього строку. Для реалізації свого переважного права на придбання акцій, відповідно до яких прийняте рішення про розміщення, протягом установленого для цього строку акціонером подається заява, укладається договір купівлі-продажу акцій та здійснюється сплата акцій відповідно до умов емісії за ціною не нижче номінальної вартості. Заяви, що надійшли від інших інвесторів до початку другого етапу закритого (приватного) розміщення акцій, не розглядаються.
Порядок розміщення акцій визначений п. 3.9. Положення, в якому зазначено, що закрите розміщення акцій, здійснюється у два етапи:
1-й етап - реалізація акціонерами свого переважного права на придбання акцій, відповідно до яких прийнято рішення про розміщення, у строки та порядку, передбачені в рішенні про розміщення акцій (закрите розміщення акцій серед акціонерів товариства, які реалізовують своє переважене право на придбання акцій, що випускаються додатково). Протягом установленого в рішенні про розміщення акцій строку акціонером подається заява, укладається договір купівлі-продажу акцій. Акціонер здійснює сплату акцій відповідно до умов емісії за ціною нижче номінальної вартості, не пізніше дня затвердження уповноваженим органом емітента результатів закритого (приватного) розміщення акцій та звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій;
2-й етап - закрите (приватне) розміщення акцій серед інших інвесторів, перелік яких затверджено загальними зборами акціонерів товариства, та існуючих акціонерів у кількості, що перевищує кількість акцій, на яку акціонер реалізував своє переважне право. Протягом установленого в рішенні про розміщення акцій строку першим власником подається заява, укладається договір купівлі-продажу акцій. Перший власник здійснює сплату акцій відповідно до умов емісії за ціною не нижче номінальної вартості, не пізніше дня затвердження уповноваженим органом емітента результатів закритого (приватного) розміщення акцій та звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій.
Матеріалами справи встановлено, що 07.10.2008 р. відбулися загальні збори акціонерів ВАТ «Київоздоббуд» на яких було прийнято рішення про збільшення розміру статутного капіталу товариства шляхом збільшення кількості акцій існуючої номінальної вартості за рахунок додаткових внесків та закрите (приватне) розміщення акцій товариства.
Пунктом 16 Рішення про закрите (приватне) розміщення акцій ВАТ «Київоздоббуд» (додаток №1 до Протоколу загальних зборів акціонерів ВАТ «Київоздоббуд» №2 від 07.11.2008 року) встановлено, що акціонери Товариства мають рівне переважне право на придбання акцій, що випускаються додатково, у кількості, пропорційній їх частці у статутному капіталі на дату початку проведення першого етапу.
Під час вказаних загальних зборів було вирішено здійснити закрите (приватне) розміщення акцій товариства, яке провести у два етапи. Перший етап: з 27.01.2009 р. по 10.02.2009 р. (включно); другий етап: з 11.02.2009 р. по 17.02.2009 р. (включно).
Рішенням позачергових загальних зборів акціонерів було передбачено умови реалізації переважного права акціонерів на придбання акцій протягом першого етапу розміщення акцій та визначено, що акціонером, виключно, шляхом особистого звернення, або його уповноваженим представником (повноваження представника повинні бути підтверджені відповідно до чинного законодавства України), подається письмова заява на ім'я Голови Наглядової ради у довільній формі. Вчасно поданими вважаються такі заяви, які були подані протягом перебігу терміну відповідного етапу розміщення акцій.
Відповідно протягом строку другого етапу закритого (приватного) розміщення акцій емітента, право на придбання акцій останнього мають акціонери у кількості, що перевищує кількість акцій, на яку акціонер реалізував своє переважне право.
Рішенням встановлено, що акціонер, який бажає придбати акції в термін проведення другого етапу повинен подати письмову заяву на ім'я Голови Наглядової ради емітента в довільній формі. Зокрема, на другому етапі розміщення акцій заяви акціонерів повинні були розглядатись у порядку черговості їх надходження та за умови, що вчасно поданими вважаються заяви, які були подані акціонерами (уповноваженою особою) протягом встановлено строку тривалості другого етапу розміщення акцій.
За результатами проведення другого етапу та на підставі поданої та належно оформленої заяви акціонера, між товариством та акціонером укладається договір купівлі-продажу акцій та проводиться оплата акцій відповідно до умов укладеного договору купівлі-продажу.
Судом встановлено, що 27.01.2009 р. за адресою 01001, м. Київ, провулок Музейний 2В, вказаною в Рішенні про закрите (приватне) розміщення акцій ВАТ «Київоздоббуд» розпочався перший етап розміщення акцій додаткового випуску відповідача.
Спір між сторонами виник у зв'язку з тим, що позивач вважає, що своїми діями відповідач при проведенні закритого (приватного) розміщення акцій порушив його переважне право як акціонера на придбання акцій. З матеріалів справи, пояснень представника позивача та доводів викладених у апеляційній скарзі вбачається, що, на думку позивача, порушення його переважного права як акціонера на придбання акцій полягає у відмові відповідача прийняти заяви про придбання акцій під час першого етапу розміщення акцій, невжитті відповідачем заходів по продовженню першого етапу після скасування ухвали про забезпечення позову та незаконне прийняття Спостережною радою емітента рішення про затвердження результатів розміщення акцій.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 07.11.2008 р. було проведено позачергові загальні збори акціонерів відкритого акціонерного товариства (ВАТ) «Київоздоббуд», на яких були прийняті рішення про збільшення розміру статутного капіталу товариства шляхом додаткового випуску 9020600 акцій загальною номінальною вартістю 2255150 грн., номінальна вартість однієї акції - 0,25 грн., за рахунок додаткових внесків у грошовій формі. Вирішено здійснити закрите (приватне) розміщення акцій товариства, як зазначалось вище.
Вказаним рішенням на Спостережну раду Товариства покладено обов'язки уповноваженого органу емітента, якому надано повноваження на затвердження результатів розміщення акцій та звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій, а також повноваження на перенесення термінів закритого (приватного) розміщення акцій. Уповноваженою особою наглядової ради, якому надані повноваження проводити дії щодо забезпечення реалізації акціонерами свого переважного права на придбання акцій та проводити дії щодо забезпечення закритого (приватного) розміщення акцій, визначено Топчія В.В.
Крім того, у матеріалах справи міститься надана позивачем копія повідомлення, опублікованого відповідачем 29.12.2008 р. у Відомостях Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 253 та розісланого акціонерам, про збільшення розміру статутного фонду ВАТ «Київоздоббуд», у якому викладений порядок та умови розміщення акцій.
Правомірність прийняття рішення про збільшення статутного фонду Товариства, встановлений ним порядок його збільшення, а також дії Товариства щодо інформування акціонерів та інших інвесторів про збільшення статутного фонду позивачем не оскаржується.
Таким чином суд дійшов висновку, що позивачеві було відомо порядок та умови проведення розміщення акцій ВАТ «Київоздоббуд».
В обґрунтування факту порушення своїх прав позивач надав до матеріалів справи та вказав як доказ ряд свідоцтв виданих приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Арестович-Корнійчук О.М..
Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Матеріали справи містять свідоцтво, видане 27.01.2009 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Арестович-Корнійчук О.М., зареєстрованим в реєстрі за № 59, яким посвідчено факт перебування представника позивача 27.01.2009 р. у приміщенні Відкритого акціонерного товариства «Київоздоббуд» за адресою: м. Київ, провулок Музейний, 2-В, що є місцем розміщення акцій емітента в період з 15 години 15 хвилин до 16 години 45 хвилин.
Слід зауважити, що фактами, встановленими у вказаному свідоцтві нотаріуса, спростовуються твердженням позивача про те, що його уповноваженого представника не допускали до місця проведення закритого (приватного) розміщення акцій з 8 години 20 хвилин 27.01.2009 р.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що право нотаріуса видавати відповідні свідоцтва на підтвердження факту перебування фізичної особи в певному місці передбачено п. 272 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. № 20/5 не засвідчує факт подання заяви представником позивача щодо придбання акцій.
Відповідно до п. 275 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. № 20/5, нотаріус передає заяви фізичних осіб та юридичних осіб іншим фізичним особам та юридичним особам, якщо вони не суперечать закону і не містять відомостей, що порочать честь і гідність людини.
На прохання особи, що подала заяву, їй видається свідоцтво про передання заяви. У свідоцтві викладається зміст одержаної на заяву відповіді або те, що відповідь у встановлений у заяві строк не надійшла. Передавання заяви та видача свідоцтва про передання заяви є самостійними нотаріальними діями і реєструються в реєстрі нотаріальних дій під окремими номерами (п. 276 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. № 20/5).
Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, а отже, виходячи з вищевикладеного, допустимим доказом, у розумінні ст. 34 ГПК України, є свідоцтво нотаріуса про передачу заяви.
Відповідно до доданих позивачем документів, господарським судом зроблено правильні висновки, що свідоцтва та листи приватного нотаріуса Арестович-Корнійчук О.М. не є допустимими доказами, які засвідчують власне факт подання заяви, а відповідно, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт звернення 27.01.2009 р. до відповідача з заявою про придбання акцій та відмову відповідача у прийняття такої заяви.
Засвідчення нотаріусом факту перебування представника позивача не може бути прийняте судом як доказ недопущення останнього до подачі заяви на придбання акцій під час закритого (приватного) розміщення.
Матеріали справи містять свідоцтво видане 30.01.2009 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Арестович-Корнійчук О.М., зареєстрованим в реєстрі за № 76, яким встановлено, що нотаріусом 28 січня 2009 року передавалась відповідачу заява позивача про намір скористатись переважним правом на придбання простих іменних акцій додаткового випуску емітованих ВАТ «Київоздоббуд» на першому етапі розміщення, в прийняття якої нотаріусу було відмовлено.
Позивач посилається на вказане свідоцтво як на підтвердження факту відмови йому відповідача в прийнятті заяви про придбання акцій 28.01.2009 року.
Відповідач мотивує свою відмову прийняти заяву позивача 28.01.2009 р. тим, що 28.01.2009 р. на адресу ВАТ «Київоздоббуд» надійшла ухвала Господарського суду м. Києва у справі № 32/26 від 28.01.2009 р., якою заборонено ВАТ «Київоздоббуд» вчиняти дії щодо розміщення акцій додаткового випуску ВАТ «Київоздоббуд», рішення про випуск яких прийняте загальними зборами акціонерів від 06.11.2008 р. та 07.11.2008 р., а саме: приймати заяви від акціонерів про придбання ними акцій додаткового випуску, надавати інформацію про кількість акцій, які реалізовані протягом строку реалізації переважного права акціонерів на придбання акцій.
Враховуючи ту обставину, що 28.01.2009 р. відповідач виконував вимоги ухвали Господарського суду м. Києва у справі № 32/26 від 28.01.2009 р., господарський суд дійшов обгрунтованого висновку, що відмова у прийнятті заяви позивача про придбання акцій 28.01.2009 р. була об'єктивною, а дії відповідача такими, що не суперечать вимогам чинного законодавства України.
Позивачем надана до матеріалів справи заява про вчинення злочину з відміткою Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві та копія листа, направленого Печерському РУ ГУ МВС України в м. Києві, з яких вбачається лише факт звернення представника позивача з заявою до правоохоронних органів, а не встановлення факту вчинення протиправного діяння з боку відповідача.
Відповідач факту звернення позивача до правоохоронних органів не заперечував та надав до матеріалів справи копію Постановою Печерського РУГУ МВС України в м. Києві від 28.04.2009 р., якою було відмовлено в порушенні кримінальної справи за заявою позивача.
Позивач в обґрунтування своєї позиції відмічає, що вказана ухвала Господарського суду м. Києва у справі № 32/26 від 28.01.2009 р. не була обов'язковою до виконання емітентом, оскільки не була пред'явлена до виконання органам державної виконавчої служби в порядку ст. 115 ГПК України та ст. 2 ЗУ «Про виконавче провадження».
Суд не погоджується з позицією позивача виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.
Положеннями ст. 45 ГПК України встановлено, що господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.
Ухвала про вжиття запобіжних заходів, згідно з положеннями ч. 1 ст.. 436 ГПК України виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Статтею 115 ГПК України, на яку власне посилається позивач, встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Преамбулою ЗУ «Про виконавче провадження» чітко визначено, що цей закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають саме примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. Статтею 1 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у законі, спрямованих саме на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених законом, іншими нормативно-правовими актами.
Отже, виходячи з викладеного, законодавство України покладає обов'язок виконання судових рішень, ухвал та постанов, яке, в першу чергу, полягає у добровільному виконанні. Відповідне звернення до органів, що здійснюють примусове виконання, може мати місце у випадку невиконання у добровільному порядку відповідної ухвали, рішення суду.
Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги пояснення сторін, суд приходить до висновку, що за таких обставин, дії відповідача 28.01.2009 р. щодо припинення прийому заяв акціонерів є правомірним. У зв'язку з дією ухвали господарського суду якою відповідачеві було заборонено вчиняти дії щодо закритого (приватного) розміщення акцій, він з 28.01.2009 року на законних підставах не приймав заяви від акціонерів, у тому числі й заяви від відповідача.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки відмова відповідача прийняти заяву позивача про намір придбати акції 28.01.2009 р. була пов'язана з судовою забороною, вона є правомірною.
28.01.2009 р. та 11.02.2009 р. позивачем повторно подавались заяви про намір придбання акцій.
Однак, у зв'язку з адресованою відвідачу судовою забороною вчиняти дії, він не мін приймати заяви від акціонерів, у тому числі й від позивача.
Оскільки відмова відповідача прийняти заяву позивача про намір придбати акції 28.01.2009 р. та 11.02.2009 р. була пов'язана з судовою забороною, вона є правомірною.
Ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 32/26 від 11.02.2009 р. скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою 28.01.2009 р, у зв'язку з чим відповідачем 12.02.2009 р. (дата отримання) відновлено дії по розміщенню акцій.
Оскільки відповідно до строків, визначених рішенням загальних зборів, 11.02.2009 р. почався другий етап розміщення акцій, емітентом проводились дії по розміщенню акцій саме на другому етапі.
З пояснень наданих представником відповідача та доданих до матеріалів справи доказів суд дійшов висновку про наступне.
Ухвала Господарського суду міста Києва у справі № 32/26 про скасування заходів забезпечення позову від 11.02.2009 р. надійшла на ВАТ «Київоздоббуд» 12.02.2009 та зареєстрована в журналі вхідної кореспонденції за № 40 від 12.02.2009 року.
У зв'язку з цим станом на 12 лютого 2009 року було відновлено дії по розміщенню акцій додаткового випуску ВАТ «Київоздоббуд» на другому етапі закритого (приватного) розміщення, строк якого на момент скасування ухвали про заборону розміщення ще не закінчився.
13.02.2009 р., тобто вже після закінчення першого етапу розміщення, до відповідача надійшла заява позивача про продовження строків першого етапу закритого (приватного) розміщення акцій.
Відповідно до ч. 2 ст. 32 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» емітент повинен закінчити закрите (приватне) розміщення цінних паперів у строк, передбачений рішенням про їх закрите (приватне) розміщення, але не пізніше ніж протягом двох місяців з дня початку розміщення.
Так, вказаним вище рішенням позачергових загальних зборів відповідача визначено Спостережну раду Товариства уповноваженим органом емітента, якому надаються повноваження перенесення термінів закритого (приватного) розміщення акцій. Таким чином відповідач в особі Спостережної ради був уповноважений на здійснення дій щодо перенесення закритого (приватного) розміщення акцій на строк до двох місяців з дня початку розміщення.
Відповідно до ст. 32 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», емітент повинен закінчити закрите (приватне) розміщення цінних паперів у строк, передбачений рішенням про їх закрите (приватне) розміщення, але не пізніше ніж протягом двох місяців з дня початку розміщення.
Суд першої інстанції керуючись положеннями ст.. 19 Конституції України та з огляду на обставини справи вірно дійшов висновку, що виходячи з того, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, враховуючи відсутність у відповідача обов'язку продовжити тривалість першого етапу закритого (приватного) розміщення акцій, відсутні правові підстави вважати неправомірним не продовження вказаного етапу.
Разом з тим, сплив встановленого для першого етапу розміщення акцій строку під час дії ухвали про заборону вчиняти дії винесену Господарським судом міста Києва не є власне скороченням строку розміщення акцій.
Акціонерами ВАТ «Київоздоббуд» було подано заяви на викуп всього вільного залишку акцій додаткового випуску. При цьому на другому етапі розміщення акцій заяви розглядаються у порядку черговості їх надходження. У випадку, якщо на другому етапі закритого (приватного) розміщення акцій вільний залишок акцій відсутній, заяви акціонерів відхиляються. Відповідно з пояснень відповідача та матеріалів справи вбачається, що на момент звернення представника акціонера ЗАТ «Сучасне будівництво», вільний залишок нерозміщених на першому етапі акцій був вже відсутній, у зв'язки з чим дану заяву було відхилено.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що подальші звернення представників позивача з вимогами про продовження строку першого етапу та про придбання акцій на другому етапі об'єктивно залишені відповідачем без задоволення, оскільки вільний залишок акцій був відсутній. .
Відповідно до роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» від 26.01.2000 р. № 02-5/35, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Згідно з п. 2.19 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» від 28.12.2007 р. № 04-5/14, підставами визнання недійсними рішень наглядової ради можуть бути такі порушення порядку скликання та проведення засідання ради, які мали наслідком неправомочність засідання наглядової ради.
Засідання спостережної ради відповідача проведене 11.03.2009 р., як свідчать матеріали справи, відбулося у повній відповідності до вимог чинного законодавства та установчих документів емітента. На цьому засіданні були присутніми всі члени спостережної ради відповідача.
Позивачем не оспорюється порядок проведення засідання наглядової ради та не наведено жодного доказу неправомірності проведення такого засідання, не викладено заперечень щодо форми та змісту винесеного рішення. Позивач посилається на ту обставину, що дане засідання є незаконним з підстав того, що на ньому прийнято рішення яке порушує його законні права та інтереси як акціонера на переважне право на придбання акцій емітента при додатковому розміщені.
Спірне рішення спостережної ради ВАТ «Київоздоббуд» не можна вважати таким, що не порушує права позивача, оскільки на його засіданні були розглянуті та затверджені данні щодо кількості розміщених акцій та їх оплати, жодних рішень, які б обмежували чи порушували переважне право позивача на придбання акцій спостережна рада не приймала.
Положеннями ч. 6 ст. 35 ЗУ "Про цінні папери та фондовий ринок" встановлено, що у разі закритого (приватного) розміщення цінних паперів емітент подає Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку у визначений нею строк звіт про результати закритого (приватного) розміщення. У двотижневий строк після подання емітентом звіту про результати закритого (приватного) розміщення цінних паперів йому видається свідоцтво про реєстрацію випуску цінних паперів.
Відповідно до ст. 36 ЗУ "Про цінні папери та фондовий ринок", недобросовісна емісія цінних паперів - це дії, що порушують процедуру емісії, встановлену цим Законом, і є підставою для прийняття рішення про відмову в реєстрації проспекту емісії та випуску цінних паперів.
Згідно з п. 8 р. 1 Положення про порядок реєстрації випуску акцій, затвердженого рішенням ДКЦПФР від 26.02.2007 р. № 942, реєстру вальний орган протягом 14 календарних днів після отримання заяви та всіх необхідних документів для реєстрації звіту про результати закритого розміщення акцій здійснює його реєстрацію або відмовляє в реєстрації.
Пунктом 15 цього Положення встановлено, що відмова в реєстрації звіту про результати відкритого (публічного) розміщення акцій або звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій складається у разі:
а) порушення вимог законодавства, пов'язане з розміщенням акцій, зокрема; виявлення на момент реєстрації порушень порядку скликання та/або проведення загальних зборів акціонерів, на яких прийнято рішення про збільшення розміру статутного капіталу акціонерного товариства та розміщення акцій, внесення змін до статуту товариства, пов'язаних зі збільшенням розміру статутного капіталу; проведення розміщення акцій з порушенням умов, зазначених у рішенні про розміщення акцій та проспекті емісії акцій (при відкритому (публічному) розміщенні); б) невідповідності поданих документів вимогам цього Положення; в) прийняття уповноваженою особою реєструвального органу або судом рішення про зупинення розміщення акцій, яке є чинним на дату реєстрації, у порядку, передбаченому законодавством; г) відсутності будь-якого з документів, визначених у главі 4 розділу II цього Положення; ґ) визнання емісії акцій недобросовісною, а саме: порушення емітентом вимог Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»; невідповідності поданих документів вимогам законодавства; порушення порядку прийняття рішення про відкрите (публічне) розміщення акцій; унесення недостовірних відомостей до проспекту емісії акцій та до документів, які подаються для реєстрації випуску акцій, проспекту емісії акцій, змін до проспекту емісії акцій; систематичного або грубого порушення емітентом прав інвесторів.
Доказів виявлення Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку порушень законодавства та прав позивача під час реєстрації звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій ВАТ «Київоздоббуд», затвердженого спірним рішенням спостережної ради, позивачем не надано.
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що викладені позивачем у апеляційній скарзі обставини не відповідають дійсності, мотивовано прийняті судом першої інстанції до уваги і не дають підстав для скасування прийнятого у справі судового рішення.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстави для задоволення апеляційної скарги і вважає, що рішення першої інстанції не підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-
1. Рішення господарського суду м. Києва від 17.06.2009 року по справі № 6/143 залишити без змін, а апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Сучасне будівництво» - без задоволення.
2. Справу № 6/143 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом місяця з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя
Судді Вербицька О.В.