"01" вересня 2009 р.
Справа № 26-27-33/90-08-4728
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Разюк Г.П.
суддів: Колоколова С.І
Петрова М.С.
(склад суду змінювався згідно розпоряджень голови суду №103 від 28.07.2009р. та №128 від 17.08.2009р.)
при секретарі судового засідання Ніколовій Г.П.
за участю представників сторін:
від позивача -Беседкова О.Г за довіреністю б/н від 25.09.2008р.
від відповідача -Короткова Т.В. за довіреністю №28 від 11.12.2008р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Первомайського гранітно - щебеневого кар'єру, с.Кінецьпіль Первомайського р-ну Миколаївської області
на рішення господарського суду Одеської області від 22.07.2009 року
по справі № 26-27-33/90-08-4728
за позовом скаржника
до товариства з обмеженою відповідальністю „РЕСТ”, м. Одеса
про стягнення 52 614,5 грн.
У листопаді 2008 року Первомайський гранітно-щебеневий кар'єр звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ „РЕСТ” про стягнення з останнього заборгованості у розмірі 52 614,50 грн. за поставлений, але не оплачений щебінь гранітної фракції.
Рішенням господарського суду Одеської області від 11.12.2008р. позов задоволено у повному обсязі.
Постановою Вищого господарського суду України 08.04.2009р. вказане рішення скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
Під час нового розгляду, позивач уточнив свої вимоги та просив суд стягнути з ТОВ „РЕСТ” на його користь 52 594,50 грн. /а.с.93/.
Рішенням господарського суду Одеської області від 22.07.2009р. по справі №26-27-33/90-08-4728 (суддя Никифорчук М.І.) у позові відмовлено з тих підстав, що позивач не довів свої позовні вимоги, а також тому, що між сторонами не виникли цивільні права та обов'язки щодо предмету спору в рамках укладеного договору № 12/02/2007 від 22.02.2007р.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням господарського суду, Первомайський гранітно-щебеневий кар'єр звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 22.07.2009р. та прийняти нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення хоч і встановив факти поставки продукції позивачем та отримання її відповідачем, а також визначення її вартості відповідно до звичайних цін, але зробив неправильний висновок про відсутність між сторонами цивільних права та обов'язків, зокрема обов'язку відповідача оплатити ним отриману продукцію.
Також суд першої інстанції, на думку апелянта, не довів факт вимушеності прийняття відповідачем поставленої продукції, на який суд посилається в рішенні, як на встановлений факт.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ „РЕСТ” спростовує доводи апеляційної скарги, наполягає на залишенні оскаржуваного рішення від 22.07.2009р. без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін судова колегія прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування рішення, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір №12/02/2007 від 22.02.2007р., згідно умов якого позивач був зобов'язаний постачати відповідачу та передавати у його власність щебінь та інші гранітну продукцію.
Відповідно до п.1.1 договору, продавець (позивач у справі) зобов'язується постачати і передавати у власність покупця ( товариства - відповідача у справі ) замовлений останнім щебінь, а ТОВ „РЕСТ” зобов'язується здійснювати оплату поставленого щебеню відповідно до умов договору.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що щебінь поставляється на підставі замовлень товариства, в яких зазначається асортимент товару, що поставляється, об'єм поставки, залізничні та поштові реквізити товариства.
Згідно пункту 4.1 договору передбачено, що оплата партії продукції здійснюється у порядку передоплати.
Матеріалами справи підтверджено, що протягом червня 2007 р.-січня 2008р. позивачем здійснено ряд поставок відповідачеві щебеню гранітного фракції 5х20.
Позивач просить стягнути з відповідача несплачену вартість останньої поставки на 644100 кг. товару, у розмірі 52 594,50 грн., яку він розрахував, виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічний товар на момент поставки.
Факт отримання щебеню відповідачем не заперечується та підтверджується відомістю плати за користування вагонами № 1601000001, з якої видно, що 10 вагонів з товаром (номера вагонів та найменування вантажу співпадають з номерами вагонів та вантажем у вказаній квитанції про приймання вантажу) були подані на станцію Одеса - Застава-1 та розвантажені відповідачем. Крім того, факт здачі товару залізниці для доставки його відповідачеві підтверджується квитанцією про приймання вантажу № 41569571 від 13.01.2008 р. Одначе відповідач стверджує, що здійснив розвантаження не замовленого і не потрібного йому щебеню з метою зменшення можливих збитків позивача, які той мав би в разі оплати простою завантажених вагонів залізниці, і не заперечує проти повернення щебеню, що досі зберігається ним.
Позивач вважає, що означена поставка не охоплюється умовами договору і відповідач має сплатити вартість прийнятого товару, оскільки поставка здійснена на підставі усної домовленості між сторонами.
Однак, колегія не може погодитись з доводами позивача та вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у позові з огляду на таке.
Спірні правовідносини між сторонами у справі виникли у зв'язку з реалізацією прав та обов'язків за договором № 12/02/2007 від 22.02.2007р., оскільки останній був відповідно до п.7.1 пролонгований сторонами до 31.12.08р., що не було спростовано позивачем у судовому засіданні. Відтак доводи апелянта про укладання іншого усного договору поставки у спрощений спосіб, відповідно до якого відбулась спірна поставка товару, до уваги колегією не приймається як безпідставні та недоведені.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Відтак, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що у разі відсутності замовлення товариства, в якому зазначається асортимент товару, що поставляється, об'єм поставки, залізничні та поштові реквізити товариства, що прямо передбачено п. 3.1, та передоплати партії продукції у відповідності до умов п. 4.1, поставка щебеню ТОВ „РЕСТ” не відповідає умовам договору, а оскільки відвантажений щебінь відповідач не замовляв, відтак не повинен оплачувати.
Щодо посилань скаржника на підтвердження факту отримання щебеню, то суд першої інстанції вірно встановив, що відповідач у відповідності до цивільного законодавства правомірно вжив всіх заходів щодо запобігання збиткам контрагенту, які б складались з вартості простою рухомого складу залізниці, які б в подальшому поніс саме Первомайський гранітно-щебеневий кар'єр.
З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку про те, що господарський суд Одеської області ретельно з'ясував всі обставин справи, давши належну оцінку наявним в ній доказам, відтак ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Тому, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Одеської області від 21.07.2009р. слід залишити без змін.
Згідно із ст.49 ГПК України витрати скаржника по сплаті держмита за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.
Керуючись ст. ст. 99,101-105 ГПК України, колегія суддів, -
Рішення господарського суду Одеської області від 22.07.2009 року по справі № 26-27-33/90-08-4728 залишити без змін, а апеляційну скаргу Первомайського гранітно-щебеневого кар'єру -без задоволення.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Г.П.Разюк
Суддя С.І.Колоколов
Суддя М.С. Петров