Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"07" вересня 2009 р. Справа № 58/118-09
Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Лакіза В.В.,
суддя- доповідач Пуль О,А., суддя Білоусова Я.О.,
при секретарі -Сємєровій М.С.,
за участю представників сторін-
позивача - представника Мар*їної І.О. за довіреністю № 220/10 від 31.12.2008 р.,
відповідача -представника Мазура П.С. за довіреністю від 28.05.2009 р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх.№2365Х/2-6) відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю науково -виробничої фірми «Інтерфакт ЛТД», м. Чугуїв, Харківська область, на рішення господарського суду Харківської області від 10.08.2009 р. по справі № 58/118-09,
за позовом -Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ,
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми «Інтерфакт ЛТД», Харківська область, м. Чугуїв, код 21238131,
про стягнення 294849,57 грн., -
встановила:
06.05.2009 р позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача 294849,57 грн., у тому числі 72143,37грн. -основного боргу; 6598,38 грн. пені, 209586,20 грн. -штрафу; 5699,33 грн. -інфляційних витрат та 822,29 грн. -3% річних за договором № 06/08-936 на постачання природного газу, укладеним між сторонами 29.09.2008 р.
Рішенням господарського суду Харківської області від 16.07.2009 р. (суддя Присяжнюк О.О.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ НВФ «Інтерфакт ЛТД»на користь ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України»6598,38 грн. пені, 209586,20 грн. штрафу;5699,33 грн. інфляційних витрат та 822,29 грн. 3% річних, витрати по сплаті державного мита у сумі 2949,00 грн. та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу у сумі 312,50 грн. В частині стягнення 2143,37 грн. основного боргу провадження у справі припинено на підставі п.1.1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач, ТОВ НВФ «Інтерфакт ЛТД», з рішенням господарського суду Харківської області від 16.07.2009 р. по справі № 58/118-09 не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення штрафу в розмірі 209586,20 грн. та в частині покладення державного мита в сумі 2949,00 грн.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує наступним. Апелянт вважає, що він своїми листами від 17.10.2008 р. та від 21.11.2008 р. про збільшення поставки природного газу, які були надіслані позивачеві засобами факсимільного зв*язку, а потім ще і поштою, висловив пропозицію щодо зміни умов договору № 06/08-936 від 29.09.2008р. Однак позивач безпідставно ухилявся від виконання свого обов*язку щодо надання відповіді, та з жовтня 2008 р. і до теперішнього часу відповідь не надав. У зв*язку з цим неузгоджене споживання природного газу в об*ємі, більшому ніж запланований, виникло через необґрунтоване ухилення позивача від господарських обов*язків, а не з вини відповідача.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційну скаргу ТОВ «Інтерфакт ЛТД»на рішення господарського суду Харківської області від 16.07.2009 р. у справі № 58/118-09 залишити без задоволення, а рішення без змін, вважаючи його таким, що прийнято з виконанням всіх вимог процесуального законодавства, всебічною та вичерпною перевіркою обставин справи, вирішенням спору у відповідності з нормами матеріального права.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційний суд скаргу товариства залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 16.07.2009 р. у даній справі - залишити без змін. При цьому, позивач вважає, що листи № 173 від 21.11.2008 р, № 155 від 17.10.2008 р., на які посилається відповідач за своїм змістом є пропозицією збільшити заявлені плани обсягу поставки, а ніяк не пропозицією про зміну умов договору. Враховуючи ту обставину, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов*язків, то відповідач не може зобов*язати позивача затвердити ті обсяги газу, які він вважає за потрібними, окрім того відповідач не може всупереч законодавчим актам самостійно в односторонньому порядку змінити умови спірного договору. Таким чином листи, які надсилав відповідач на адресу ДК «Газ України»не є підставою для зміни умов договору, у зв*язку з тим що в силу статті 654 Цивільного кодексу України умови договору можуть змінюватися лише шляхом підписання додаткових угод.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ НВФ «Інтерфакт ЛТД» задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.
Так, 29.09.2008 р. між ТОВ «Інтерфакт ЛТД» (покупець) та ДК «Газ України» (постачальник) був укладений договір на постачання природного газу № 06/08-936 (далі договір) ( а.с.11-16). Згідно з цим договором ДК «Газ України»передала покупцю протягом жовтня 2008 року -листопада 2008 року природний газ на загальну суму 373143,37 грн., що підтверджується актами прийому -передачі природного газу ( а.с.21-22).
На час звернення до господарського суду з позовною заявою відповідач свої зобов*язання виконав частково, борг за поставлений природний газ сплатив в сумі 301000,00 грн.
Відповідно до п.6.1 договору оплата за природний газ проводиться покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% попередньої оплати вартості обсягів газу, запланованих для поставки, за 5 (п*ять) банківських днів до початку місяця поставки.
Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем передачі газу.
Таким чином, як встановлено судом і не заперечувалося відповідачем, станом на момент звернення ДК «Газ України»з позовом до суду основний борг відповідача складав 72143,37 грн.
Як вже було зазначено вище, позивач звернувся з позовною заявою до відповідача 06.05.2008р. Провадження у даній справі було порушено ухвалою суду від 12.05.2009 р., тобто у встановлений законом термін.
08.05.2009 р. платіжним дорученням № 2671 відповідачем перераховано позивачу суму основного боргу в розмірі 72143,37 грн. ( а.с. 45).
Тобто на момент розгляду даної справи між сторонами був відсутній предмет спору в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 72143,37 грн., у зв*язку з чим суд першої інстанції на підставі п.1.1 статті 80 ГПК України припинив провадження по справі в цій частині, з чим і погоджується колегія суддів.
Але, колегія суддів зазначає, що при виготовленні резолютивної частини оскаржуваного судового рішення, судом першої інстанції було допущено описку та зазначено, що провадження у даній справі припиняється в частині стягнення 2143,37грн. основного боргу, а не 72143,37 грн., у з*язку з чим в цій частині рішення господарського суду Харківської області від 16.07.2009 р. підлягає виправленню.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов*язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов*язання, на вимогу кредитора зобов*язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право на стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3 % річних і залишає в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних витрат в сумі 5699,33 грн. та 822,29 грн. 3% річних оскаржуване рішення без змін.
Згідно з п. 7.2 договору зобов*язання відповідача забезпечуються нарахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем надано обґрунтований розрахунок пені за період з 11.12.2008 р. по 29.04.2009 р., який відповідає вимогам Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов*язань».
За таких обставин, колегія суддів і в цій частині оскаржуваного рішення погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення 6598,38 грн. пені.
Щодо нарахування штрафу за порушення умов договору, то колегія суддів зазначає таке.
Пунктом 3.3 договору передбачено, що покупець до 20 числа місяця, що передує поставки газу, надає постачальнику належним чином оформлену заявку, яку після затвердження постачальник за погодженням з НАК «Нафтобаз України»до 25 числа місяця, що передує звітному, надає філії «Об*єднане диспетчерське управління»ДК «Укртрансгаз»для включення її до планового розподілу газу на відповідний місяць поставки. Плановий обсяг поставки вважається попередньо підтвердженими постачальником з моменту включення заявки до планового розподілу газу ОДУ на відповідний місяць поставки.
Згідно зі статтею 6 додаткової угоди № 1 від 30.10.2008 р., пункт 7.9 вважати, відповідно пунктом 7.8 ( а.с. 17-18).
Відповідно до пункт 7.8 договору, у разі відхилення фактичного обсягу споживання газу від підтвердженого постачальником (планового обсягу) та/або узгодженого сторонами в порядку, передбаченому п.2.1.2 договору, обсягу поставки у бік збільшення, покупець зобов*язується до 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки, сплатити вартість спожитого газу понад плановий/узгоджений обсяг. В іншому разі, покупець сплачує користь постачальника штраф у розмірі 200% різниці вартості фактичного обсягу споживання і планового/узгодженого обсягу поставки.
Відповідно до п.2.1 договору постачальник передає покупцю протягом періоду з 01.10.2008 р. по 31.12.2008 р. включно газ в обсязі до 220 000 м. куб. газу.
Проте, відповідно до актів приймання -передачі газу покупець спожив 231 985 м. куб. газу, що складає загальну суму штрафу за порушення умов п.7.8 договору -209 586,20 грн.
Посилання відповідача на те, що він звертався з листами про збільшення обсягів спожитого газу, але компанія не узгодила цей обсяг, не приймаються судом до уваги, оскільки пунктом 10.3 договору передбачено, що всі зміни і доповнення до договору повинні бути викладені в письмовій формі, підписані повноваженими представниками сторін та скріплені печатками сторін. Тобто, спожиті відповідачем у жовтні 2008 року та листопаді 2008 року обсяги природного газу не були узгодженими, а тому, згідно п.7.8 договору він зобов*язаний був до 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки, сплатити вартість спожитого газу понад плановий/узгоджений обсяг. В іншому разі відповідач сплачує, за умовами договору, на користь Компанії штраф у розмірі 200% різниці вартості фактичного обсягу споживання і планового/узгодженого обсягу поставки, тобто за умовами договору, штраф передбачений не за факт відхилення від планового/узгодженого обсягу спожитого природного газу, а за несвоєчасну сплату вартості спожитого газу понад плановий/узгоджений обсяг.
За таких обставин позовні вимоги про стягнення штрафу 209586,20 грн. є обґрунтованими і тому рішення господарського суду про їх задоволення є законним.
За таких обставин, оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 16.07.2009 р. прийнято у відповідності до матеріалів справи, фактичних обставин та чинного законодавства.
Заперечення, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення у даній справі, тому рішення господарського суду Харківської області від 16.07.2009 р. по справі № 58/118-09 залишається без змін, а апеляційна скарга -без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99,101, п.1.ч.1 ст.103, ст.105. Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
постановила:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково -виробничої фірми «Інтерфакт ЛТД»залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 16.07.2009 р. по справі №58/118-09 залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом місяця.
Повний текст постанови підписано 09 вересня 2009 року.
Головуючий суддя Лакіза В.В.
суддя Пуль О.А.
суддя Білоусова Я.О.