донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
10.09.2009 р. справа №40/93
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддів
за участю представників сторін:
від позивача:
Скобліков С.А. за дор. № б/н від 07.05.09р.,
від відповідача:
Поповський А.А. за дов. № 17-17-196 від 22.03.07р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Закритого акціонерного товариства «Донецьксталь»- металургійний завод»м. Донецьк
на рішення господарського суду
Донецької області
від
14.07.2009 року
по справі
№ 40/93 (суддя Підченко Ю.О.)
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю IP Бетон»м. Донецьк
до
Закритого акціонерного товариства «Донецьксталь»- металургійний завод»м. Донецьк
про
стягнення 2149519 грн.
В судовому засіданні на підставі ст. 77 ГПК України оголошувалася перерва з 08.09.2009р. по 10.09.2009р.
Товариство з обмеженою відповідальністю «VIP Бетон»м. Донецьк (далі по тексту ТОВ Бетон») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Закритого акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод»м. Донецьк (далі по тексту ЗАТ «Донецьксталь») про стягнення основного боргу в сумі 1181264,68 грн., трьох процентів річних в сумі 17122,04 грн. та збитків в сумі 951132,28 грн. за прострочення виконання грошових зобов'язань згідно договору поставки № 16133 від 19.05.2008р.
Рішенням господарського суду Донецької області від 14.07.09р. по справі № 40/93 позовні вимоги задоволені у повному обсязі.
Рішення суду мотивовано тим, що позивач довів ті обставини, на які посилається в обґрунтування своїх позовних вимог, а відповідач в свою чергу не довів, що своє господарське зобов'язання виконав належним чином, як це передбачено діючим законодавством.
Не погодившись з рішенням суду, ЗАТ «Донецьксталь»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 14.07.09р. по справі № 40/93 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову ТОВ Бетон»в частині стягнення з відповідача збитків в сумі 951132,28 грн. та інфляційних в сумі 950772,28 грн.
Заявник апеляційної скарги вважає, що вищевказане рішення в частині стягнення з відповідача збитків в сумі 951132,28 грн. та інфляційних в сумі 950772,28 грн. прийняте з суттєвим порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і є таким, що не відповідає наявним в матеріалах справи доказам, оскільки воно не ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності керуючись законом, як це передбачено ст. 43 ГПК України, тому є необґрунтованим та таким, що порушує норми матеріального права.
Заявник скарги вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку щодо обґрунтованості нарахування позивачем збитків, передбачених п. 6.2 договору поставки № 16133дс від 19.05.2008р., не застосував до спірних правовідносин ст.ст. 224, 225 ГК України та належним чином не з'ясував дійсні обставини справи, а також не дав належної оцінки всім зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін та належним чином законодавчо не обґрунтував свої висновки.
Також, на думку скаржника, в частині стягнення з відповідача інфляційних в сумі 950772,28 грн., господарський суд Донецької області, в порушення вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст.ст. 22, 83 ГПК України, вийшов за межі позовних вимог.
ТОВ Бетон»у відзиві на апеляційну скаргу та в поясненнях в ході судового засідання просить оскаржуване рішення змінити в частині суми основного боргу та інфляційних витрат, оскільки суд їх задовольнив не в тих обсягах, які вони вказували в своїй позовній заяві.
В судовому засіданні повноважні представники сторін висловилися на підтримку своїх доводів, викладених в апеляційній скарзі та запереченнях до неї.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Донецький апеляційний господарський суд, -
Між сторонами по справі був укладений договір поставки № 16133дс від 19.05.2008р. (далі по тексту Договор), згідно п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується передати, а Покупець -прийняти та оплатити згідно умов договору продукцію (згідно додатків до договору -бетонна суміш та розчин цементний будівельний відповідних марок). Найменування, кількість, ціна, строки оплати, строки та умови поставки продукції вказані в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.
За п. 2.1 договору поставка товару здійснюється відповідно до заявки Покупця в автотранспорт Постачальника на умовах FCA склад Постачальника в редакції Інкотермс 2000 Донецька область, сел. Удачноє, промплощадка філії «Збагачувальна фабрика»(пункт поставки визначається в заявці Покупця).
Пунктом 4.3 договору сторони передбачили, що оплата товару здійснюється на умовах 100% передплати на підставі рахунку на передплату.
За умовами розрахунку за поставлену продукцію, а саме згідно п. 4.4 договору вартість доставки продукції на умовах FCA склад Постачальника в редакції Інкотермс 2000, визначається виходячи з цін на поставку, які є невід'ємною частиною договору (Додаток № 2 до договору).
За змістом п. 4.9.4 договору у разі передання товару без його попередньої передоплати відповідач зобов'язань у перебігу п'яти днів оплатити поставлений товар.
Відповідно до п. 5.1 договору товар вважається прийнятий по кількості відповідно до первісних документів, а саме товарно-транспортних накладних, які передаються одночасно з поставкою товару відповідно до п. 3.4 договору.
Згідно приписів п. 6.2 договору Покупець, який прострочив виконання грошового зобов'язання проти строків, про які йдеться в п. 4.8.4 договору на вимогу Постачальника повинен сплатити останньому: суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення; пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, за кожний день прострочення (нарахування пені проводиться від суми простроченого платежу без обмеження строків, встановлених ч. 6 ст. 232 ГК України); 3% річних від простроченої суми за умови прострочення до 20 днів та в разі прострочення більш ніж на 30 днів Покупець поверх пені, річних, вказаних в даному пункті, повинен відшкодувати Постачальнику збитки в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
На виконання умов договору, позивач поставив відповідний товар відповідачу, що підтверджується підписанням останнім товарно-транспортних накладних.
Зміст п. 3.4 договору вказує, що видаткова накладна передається відповідачу на наступний день після відвантаження товару нарочно або поштою за дорученням.
Однак, відповідач не підписав видаткові накладні на загальну суму 83403 грн. при наявності підписаних товарно-транспортних накладних.
Крім того, у період з 22.05.2008р. відповідач не виконує взяти на себе, відповідно до п. 4.9.4 договору, зобов'язання по оплаті поставленого товару у п'ятиденний строк після поставки товару.
Оскільки поставлений товар та надані послуги по доставці продукції відповідач не оплатив, у зв'язку з чим за останнім утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 1025097,64 грн., останній звернувся до господарського суду Донецької області з вимогою стягнути з відповідача на користь позивача основний борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення оплати поставленого товару в розмірі 1181264,68 грн., а також 3% річних від простроченої суми в розмірі 17122,04 грн. та відповідно до п. 6.2 договору відшкодувати збитки у розмірі 0,5% від простроченої суми за кожний день простроченого платежу за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, якщо прострочка в оплаті перевищує 30 днів в сумі 951132,28 грн., що разом становить 2149519 грн., яка рішенням від 14.07.2009р. по справі № 40/93 задоволена у повному обсязі.
Відповідно до ст. 101 господарського процесуального кодексу України апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє оскаржуване рішення у повному обсязі.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, з урахуванням пояснень представників сторін, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення господарського суду підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до абз. 1 п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Абзац 2 п. 1 ст. 193 ГК України передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором поставки № 16133дс від 19.05.2008р. та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення пені, 3% річних, інфляційних витрат та збитків.
Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору поставки № 16133дс від 19.05.2008р.
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Розглянувши договір поставки № 16133дс від 19.05.2008р., апеляційний суд вважає його укладеним відповідно до ст. 638 ЦК України, а також глави 54 цього кодексу.
Позивач посилається на порушення відповідачем умов договору шляхом несвоєчасного виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Представник відповідача у судовому засіданні підтвердив, що дійсно отримав від позивача відповідно до видаткових накладних продукцію на загальну вартість 1025097,64 грн. та не заперечує проти існування заборгованості перед позивачем.
Однак, заперечує проти стягнення з нього збитків в сумі 951132,28 грн. та інфляційних в розмірі 950772,28 грн. посилаючись на те, що згідно п. 6.2 договору передбачено, що Покупець, прострочивший виконання грошового зобов'язання проти строків, обумовлених п. 4.8.4 цього договору, за вимогою Постачальника зобов'язаний відшкодувати останньому, якщо про строчка в оплаті перевищить 30 днів, збитки у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки. При цьому у другому абзаці вищезгаданого пункту, виходячи з невизначеності сторонами моменту, з якого повинен відрахуватись цей строк, треба брати до уваги строк, визначений у першому абзаці цього пункту, тобто строк обумовлений сторонами у п. 4.8.4 договору, на який і є безпосереднє посилання у п. 6.2. Проте договір поставки № 16133дс від 19.05.08р. у своєї редакції не містить п. 4.8.4, що у свою чергу не надає правових підстав, виходячи з приписів п. 5 ст. 225 ГК України, для стягнення з відповідача збитків.
Судова колегія, проаналізувавши доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, прийшла до висновку не приймати їх до уваги, оскільки вважає, що при укладанні договору поставки № 16133дс від 19.05.2008р. між сторонами по справі у п. 6.2 була зроблена технічна описка та слід вважати, що у даному пункті йде відсилка на п. 4.9.4 цього договору, який передбачає строк оплати товару.
Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Таким чином, відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку по оплаті поставленого товару відповідно до умов п. 4.9.4 договору.
Відповідно до ст. 202 ГК України та ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Факт наявності боргу за відповідачем в сумі 1025097,64 грн. за поставлений товар на його адресу доведений позивачем відповідними доказами та підтверджено матеріалами справи, що також підтверджує відповідач.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.
Особливості регулювання відповідальності за порушення грошових зобов'язань у відносинах суб'єктів господарювання після 1 січня 2004 року визначаються приписами статей 534, 549-552 та статті 625 ЦК, статей 229-234 ГК України та статей Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.
З огляду на зміст статей 534, 549 та ч. 2 ст. 625 ЦК правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто прострочення у виконанні зобов'язання сплатити гроші, є не лише обов'язок боржника повернути суму основного боргу, а й сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту другого ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
ТОВ Бетон»у позові заявило про стягнення основного боргу з урахуванням інфляційних витрат в сумі 1181264,68 грн. та 3% річних в сумі 17122,04 грн. В судовому засіданні 10.09.09р. представник позивача надав пояснення № 170 від 09.09.09р. щодо розрахунку індексу інфляції, згідно якого відповідач повинен сплатити на користь позивача суму заборгованості станом на 01.03.2009р. у розмірі 1025097,64 грн. та інфляційні витрати в сумі 114211,97 грн. Представник відповідача у судовому засіданні не заперечує проти наданого позивачем розрахунку.
Оскільки господарський суд Донецької області в описово-мотивувальній та резолютивній частині рішення від 14.07.2009р. по справі № 40/93 припустився арифметичної помилки, яка не впливає на правомірність винесеного рішення, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду приходить до висновку про скасування рішення в цій частині і вважає, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму основного боргу в розмірі 1025097,64 грн. та інфляційні в сумі 11421,97 грн., а також 3% річних в розмірі 17122,04 грн., оскільки вищевказані суми доведені відповідними доказами.
Щодо заперечень заявника апеляційної скарги стосовно стягнення з нього збитків в сумі 951132,28 грн., то апеляційний суд не приймає їх до уваги з наступного.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків п.п.4 п.1 ст. 611 ЦК України.
Частиною 1 та 2 ст. 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Разом з цим, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Збитки, у свою чергу, - це витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитки визначаються, як втрата, якої особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Пунктом 1 ст. 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія погоджується з висновком господарського суду Донецької області, що договором № 16133дс від 19.05.2008р. передбачений обов'язок відповідача оплатити поставлений товар на умовах договору, при цьому у разі неналежного виконання своїх обов'язків для відповідача настають негативні наслідки, зокрема відшкодування завданих збитків, оскільки саме він є зобов'язаною стороною за вказаним договором.
Що стосується інших доводів заявника апеляційної скарги, то вони апеляційним судом до уваги не приймаються, оскільки спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.
З урахуванням зазначеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Донецької області по даній справі підлягає частковому скасуванню в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу та інфляційних витрат. В решті рішення підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги відносяться на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Донецьксталь»- металургійний завод»м. Донецьк задовольнити частково.
Рішення господарського суду Донецької області від 14.07.09р. по справі № 40/93 частково скасувати.
Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Донецьксталь»- металургійний завод»(83062 м. Донецьк, вул. Ткаченка, 122, ін. код 30939178) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Бетон»(83052 м. Донецьк, Владичанського, 32, ін. код. 34798371) основний борг в сумі 1025097,64 грн., інфляційні витрати в розмірі 114211,97 грн., 3% річних в сумі 17122,04 грн., збитки в розмірі 951132,28 грн., витрати по сплаті державного мита при поданні позову в сумі 21075,64 грн., витрати по сплаті державного мита при поданні апеляційної скарги в сумі 10537,82 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 115,70 грн.
Господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.
Головуючий
Судді:
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС
5.ГСДО