01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
17.09.2009 № 33/101
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Вербицької О.В.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Лебедюк Ю.А. ( дов. № 194/10 від 26.12.2008 р.)
від відповідача - Бантюкова С.В. ( дов. № 120-ГО/09 від 19.05.2009 р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Український промисловий банк"
на рішення Господарського суду м.Києва від 01.06.2009
у справі № 33/101 (суддя
за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до ТОВ "Український промисловий банк"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 20556513,30 грн.
Рішенням Господарського суду м.Києва від 01.06.2009 року у справі №33/101 припинено провадження в частині основної суми заборгованості; в іншій частині позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” на користь Дочірньої компанії „Газ України „Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” пеню в розмірі 402 725, 61 грн.; в частині стягнення пені в розмірі 92 120 грн. та трьох процентів річних в розмірі 61 667,69 грн. відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення в частинні стягнення пені у розмірі 402 725,61 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні вимог ДК „Газ України „Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” про стягнення з ТОВ „Український промисловий банк” пені у розмірі 402 725, 61 грн. відмовити, в іншій частині рішення залишити без змін. Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що не погоджується з вказаним рішенням, оскільки в частині стягнення пені рішення суду прийнято без всебічного та повного з'ясування всіх обставин справи, в порушення норм матеріального права. Відповідачем було зазначено, що правлінням НБУ призначено тимчасового адміністратора ТОВ „Український промисловий банк” строком на один рік з 21.01.2009 р. по 21.01.2010 р. та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців з 21.01.2009 р. по 21.07.2009 р. Дані обставини є загальновідомими у зв'язку з їх офіційним оприлюдненням шляхом оповіщення на каналах телебачення та радіомовлення. На твердження відповідача банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках. По зобов'язаннях, що виникли як до введення мораторію, так і після введення мораторію, пеня та інші фінансові санкції за їх невиконання та неналежне виконання не нараховуються.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою. Протягом дії мораторію забороняється стягнення коштів на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється їх стягнення відповідно до законодавства України, не нараховується неустойка, інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів. Як вбачається з матеріалів справи, пеня нарахована за період з 31.12.2008 р. по 05.03.2009 р., тобто за період, що передував моменту введення в дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, так і після його введення. Розмір пені, яка підлягає до стягнення, перераховано судом, а саме за період з моменту початку прострочення зобов'язання до моменту введення мораторію. Посилання відповідача на безпідставність позовних вимог та безпідставність оскаржуваного рішення є необґрунтованими.
Оцінивши в сукупності обставини справи, дослідивши всі докази по справі, заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний господарський суд встановив наступне.
Позивач звернувся до господарського суду першої інстанції з позовом до відповідача про стягнення коштів, які не були вчасно перераховані, пені та трьох процентів річних в загальній сумі 20 556 513,30 грн.
Судом першої інстанції було відмовлено в прийнятті до розгляду заяви про збільшення позовних вимог, оскільки позивач збільшив суму позову за рахунок пені, трьох процентів річних та додатково нарахованого індексу інфляції за вимогами, що не були заявлені в основному позові. Сторонами ця відмова не оскаржувалась, позивач погодився з мотивами відмови та не наполягав на збільшенні своїх позовних вимог.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 01.06.2009 року у справі № 33/101 припинено провадження в частині основної суми заборгованості; в іншій частині позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” на користь Дочірньої компанії „Газ України „Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” пеню в розмірі 402 725, 61 грн.; в частині стягнення пені в розмірі 92 120 грн. та трьох процентів річних в розмірі 61 667,69 грн. відмовлено.
Дослідивши всі матеріали справи, з'ясувавши всі обставини, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування вказаного рішення господарського суду першої інстанції виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2008 р. між сторонами по справі було укладено договір № 300458-08 банківського рахунку.
Відповідно до п. 1.1 даного договору банк відкриває клієнту поточний рахунок у національній або іноземній валюті, у тому числі рахунки зі спеціальним режимом використання і здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунку клієнтів у відповідності до вимог чинного законодавства України в тому числі, до нормативно-правових актів НБУ та умов цього договору.
Згідно з ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Як визначено в п. 2.1.3 укладеного договору банк приймає на себе зобов'язання своєчасно виконувати розпорядження на списання коштів з рахунку. У випадку відсутності або недостатності коштів на рахунку клієнта на момент подання розрахункових документів до банку, здійснювати списання коштів з рахунку в межах суми встановленого овердрафту, якщо це не обумовлено окремим договором, укладеним між клієнтом та банком, в іншому випадку повернути розрахункові документи без виконання не пізніше наступного робочого дня з відміткою про причини повернення документа без виконання.
Відповідно до п. 2.1.1 даного договору банк приймає на себе зобов'язання здійснювати всі види розрахунково-касових операцій за рахунком клієнта відповідно до умов договору та законодавства України.
Згідно з п. 4.2.5 зазначеного договору розрахункові документи, які надійшли до банку протягом операційного часу, виконуються в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, виконуються наступного робочого дня або за бажанням клієнта в день надходження з оплатою цієї послуги згідно з тарифами.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав відповідачу платіжні доручення № 1 від 29.12.2008 р. на суму 20 000 000 грн., № 5 від 29.12.2008 р. на суму 10 000 000 грн., № 377 від 30.12.2008 р. на суму 4 273 000 грн., № 378 від 30.12.2008 р. на суму 598 000 грн. Відповідач зобов'язання виконав з порушенням умов зазначеного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За змістом ч. 1 ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, які знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
Грошові кошти згідно вказаних платіжних доручень надійшли на рахунок позивача, крім платіжного доручення № 1 від 29.12.2008 р. на суму 20 000 000 грн., дана сума була 09.02.09 р. повернута на розрахунковий рахунок позивача, але платіжне доручення було замінено на інші платіжні доручення № 19 від 05.03.2009 р. на суму 5 000 000 грн., № 21 від 05.03.2009 р. на суму 5 000 000 грн., № 22 від 05.03.2009 р. на суму 5 000 000 грн., № 23 від 05.03.2009 р. на суму 5 000 000 грн.
Встановлено, що 05.03.2009 р. банком були перераховані кошти в розмірі 20 000 000 грн.
Заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 20 000 000 грн. відсутня, даний факт підтверджується тим, що відповідач виконав зобов'язання спірного договору та перерахував кошти відповідно до платіжного доручення № 1 від 29.12.2008 р., тому суд першої інстанції правомірно припинив провадження в частині стягнення основної заборгованості відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Згідно з п. 5.1 зазначеного договору банк сплачує клієнту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, якщо інший розмір не передбачений чинним законодавством, за кожний день прострочення починаючи від дня порушення до дня виконання зобов'язань, та відшкодовує збитки у разі порушення банком строків виконання доручення клієнта на переказ коштів.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Правління НБУ ввело у відповідача мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців, з 21.01.2009 р. до 21.07.2009 р.
Як визначено в п. 2 ч. 3 ст. 85 Закону України „Про банки і банківську діяльність”, протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.
Позивач просив суд стягнути пеню в розмірі 494 845,61 грн., яка перерахована до введення мораторію. Апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимог відносно стягнення пені у розмірі 402 725,61 грн., оскільки пеня нарахована за період з 31.12.2008 р. до 05.03.2009 р., тобто за період, який передував введенню мораторію.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач в заяві просив стягнути з відповідача три проценти річних в розмірі 61 667,69 грн. Між тим, за умовами укладеного договору вбачається відсутність між сторонами грошового зобов'язання, оскільки на відповідача було покладено обов'язок здійснювати обслуговування поточних рахунків позивача.
При таких обставинах вимога про стягнення трьох процентів річних є необґрунтованою, та не підлягає задоволенню.
Доводи про звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань у разі оголошення мораторію апеляційний господарський суд вважає необґрунтованими, оскільки положення про мораторій не звільняють банки від обов'язку виконувати зобов'язання за угодами, а лише надають можливість банкам відстрочити виконання своїх прострочених зобов'язань.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає, що при прийнятті рішення господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку відповідно до ст. 43 ГПК України та прийняв законне й обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав для задоволення апеляційної скарги немає.
Керуючись ст. ст. п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -
Рішення Господарського суду м.Києва від01.06.2009р. у справі №33/101 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Справу № 33/101 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді Вербицька О.В.
23.09.09 (відправлено)