01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
09.09.2009 № 15/178
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Терешко О.І., довір. від 09.07.20009р.
від відповідача - Олійник І.М., довір. від 02.09.09р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфокс"
на рішення Господарського суду м.Києва від 03.06.2009
у справі № 15/178 (суддя
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфокс"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 106191,4о грн.
У березні 2009 р. позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» , звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача , Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс», про стягнення 74 950, 68 грн. заборгованості в оплаті лізингових платежів , 3545,37 грн. пені, 3% річних у розмірі 443,16 грн., 3552,19 грн. інфляційних та 23 700 грн. штрафу, посилаючись на невиконання відповідачем грошових та інших зобов'язань за договором фінансового лізингу .
Рішенням господарського суду міста Києва від 03.06.2009 р. позов задоволено частково і стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» 3% річних у розмірі 443,16 грн., 3552,19 грн. інфляційних , 1000 грн. пені , 10 000 грн. штрафу та 1061, 91 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У решті вимог відмовлено.
Мотивуючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у процесі розгляду справи відповідач добровільно сплатив заявлений до стягнення борг , відтак, на підставі п. 3 ст. 83 ГПК України та ч. 1 ст. 233 ГПК України суд вважав можливим зменшити нараховані до стягнення з відповідача суми пені та штрафу.
Не погоджуючись із рішенням суду у частині стягнення з нього штрафу у розмірі 10 000 грн., відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою , у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції з мотивів відсутності у рішенні суду посилання на підставу для стягнення штрафу, що ,на думку скаржника, свідчить про неповноту з'ясування судом усіх обставин справи.
Ухвалою від 10.08.2009 р. колегія суддів Київського апеляційного господарського суду у складі Кропивної Л.В. (доповідач), суддів Пашкіної С.А. та Синиці О.В. прийнято апеляційну скаргу до провадження, а її розгляд призначено на 02.09.2009 р. .
Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 02 .09.2009 р. № 01-23/1/10 до складу колегії суддів внесені зміни і доручено розгляд апеляційної скарги у наступному складі суддів: Коротун О.М.(головуючий ) , Кропивна Л.В. (доповідач) , Поляк О.І.
У судовому засіданні 02.09.2009 р., у якому взяли участь представники обох сторін, за клопотанням представника відповідача, у розгляді апеляційної скарги оголошувалася перерва до 9-45 год 09.09.2009 р.
У судовому засіданні 09.09.2009 р. представник позивача висловився проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити, як законне, рішення Господарського суду міста Києва від 03.06. 2009 року у справі № 15/178 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідач підтримав доводи своєї скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
29.01.2008 р. між позивачем , як лізингодавцем , та відповідачем, як лізингоодержувачем, був укладений договір № 080129-33/ФЛ-Ю-С фінансового лізингу, предметом якого є надання позивачем у платне володіння та користування універсального екскаватора-навантажувача NEW HOLLAND, модель В115, 2008 р. випуску, номер шасі N7GH12849, вартістю 595 500 грн. для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності відповідача на строк 37 місяців за умови сплати періодичних лізингових платежів відповідно до графіку оплати, погодженого сторонами.
Лізингові платежі , окрім платежів по відшкодуванню вартості предмету лізингу , включали суму винагороди лізингодавця ( п. 3.1.1. договору) .
До того ж , відповідно до п. 8.2.1. договору, відповідач зобов'язувався щоквартально інформувати лізингодавця про стан і місцезнаходження майна шляхом направлення останньому звіту за формою, встановленою сторонами у додатку № 3 до договору.
Належне виконання відповідачем зобов'язань забезпечувалося : встановленням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення у виконанні зобов'язань по сплаті лізингових та інших платежів та штрафом у розмірі 1% від вартості майна на момент укладення договору за невиконання зобов'язань щоквартального інформування лізингодавця про стан і місцезнаходження майна .
Статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 зазначеного Кодексу.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ст. 193 Господарського кодексу України).
За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Утім, як випливає з матеріалів справи, підтверджується розрахунком позивача і не спростовується відповідачем, зобов'язання щодо своєчасної оплати лізингових та інших платежів , відповідач не виконав , адже не сплачував лізингові платежі у повному обсязі , починаючи від 15 вересня 2008 р. ,внаслідок чого утворилася заборгованість , яка на 18.02.2009 р. становила 74 950, 68 грн.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
При таких обставинах справи, позивач правомірно нарахував пеню за період з 15.08.2008 р. по 16.02.2009 р. (день подання позову) на суму 3545,37 грн. та відповідно до ст.. 625 ЦК України три відсотки річних від простроченої суми та інфляційні втрати у розмірі , відповідно, 443,16 грн. та 3552,19 грн.
Факт невиконання відповідачем умов договору стосовно щоквартального направлення позивачу звіту про стан і місцезнаходження майна за період з 1 по 4 квартал 2008 р. відповідачем не спростований, як у суді першої інстанції, так і в апеляційному суді , тому покладення на відповідача відповідальності у вигляді нарахування до стягнення з нього штрафу за кожен такий факт порушення , на загальну суму 23 700 грн., є таким, що відповідає умовам договору .
Разом з тим, до прийняття рішення по суті спору, відповідач сплатив основний борг у розмірі 74 950,68 грн.
Беручи до уваги , що позивач не відмовився від позову у частині стягнення з відповідача суми боргу, не зменшив розміру позовних вимог на 74 950,68 грн., висновок суду першої інстанції про відмову позивачу у задоволенні його вимог на вказану суму є правомірним .
Колегія суддів також погоджується з місцевим господарським судом у можливості на підставі ст. 83 ГПК України та ч.1 ст. 233 ГК України зменшити розмір нарахованих до стягнення пені до 1 000 грн та штрафу до 10 000 грн , виходячи з надмірності цих санкцій, порівняно із збитками ,завданих позивачу інфляцією і які становлять 3552,19 грн .
Доводи апелянта , який вважав, що суд необґрунтовано стягнув з нього штрафні санкції, і у цій частині рішення суду першої інстанції постановлене при неповно з'ясованих обставинах справи, колегія суддів Київського апеляційного суду вважає неспроможними і такими, що не відповідають дійсності, адже місцевим господарським судом у рішенні наведені мотиви ,з яких він виходив при аналізі та оцінці вимог позову та підстав виникнення між сторонами спору.
За таких обставин справи колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні в матеріалах справи докази, дав їм належну оцінку, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Судові витрати, понесені апелянтом за розгляд його апеляційної скарги, покласти на апелянта.
З огляду на наведене та керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 101, 103, 104 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2009 р. у справі № 15/178 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» - без задоволення.
Матеріали справи № 15/178 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця.
Головуючий суддя
Судді
14.09.09 (відправлено)