01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
05.10.2009 № 33/105
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гольцової Л.А.
суддів:
за участю секретаря
судового засідання
за участю представників сторін:
від позивача: Ткаченко Р.Ю., представник, довіреність № 28/10 від 01.06.2009;
від відповідача: Бантюкова С.В., представник, довіреність № 120-ГО/09 від 19.05.2009;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк”
на рішення Господарського суду м.Києва від 01.06.2009
у справі № 33/105 (суддя
за позовом Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк”
про стягнення суми
постанова прийнята 05.10.2009, оскільки відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України засідання суду відкладалось слуханням з 02.09.2009 до 05.10.2009
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.06.2009 у справі № 33/105 позов Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” про стягнення 36 138 786,00 грн. задоволено частково. Суд стягнув з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 808 616,20 грн., в частині стягнення пені в сумі 203 980,00 грн. та 3% річних в розмірі 126 189,80 грн. відмовлено; в частині стягнення основної суми заборгованості провадження у справі припинено.
Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 01.06.2009 Товариство з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” (далі - ТОВ „Український промисловий банк”) подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 808 616,20 грн., в іншій частині рішення залишити без змін.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального права.
Зокрема, скаржник послався, що позивач необґрунтовано звернувся до суду з даним позовом під час дії мораторію, оскільки відповідно до на норм ст. 58 Закону України „Про банки і банківську діяльність” банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію, а тому суд безпідставно стягнув з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 808 616,20 грн.
Представник Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (далі - ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України”) у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ „Український промисловий банк” та в засіданні суду проти її доводів заперечував, просив рішення Господарського суду від 01.06.2009 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ „Український промисловий банк” - без задоволення.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2009 № 01-23/1/1 у справі № 33/105 внесено зміни до складу судової колегії і замість судді Григоровича О.М. введено до складу колегії суддю Ропій Л.М.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Між ТОВ „Український промисловий банк” в особі керуючого Донецькою філією ТОВ “Укпромбанк” (Банк) та Донецькою філією ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” (Клієнт) 15.04.2008 укладено договір № 982 банківського рахунку, за умовами якого, Банк відкрив Клієнту поточний (поточні) рахунок (рахунки) у національній та/або іноземній валюті, у тому числі рахунки зі спеціальним режимом використання і здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунку (ів) Клієнта у відповідності до вимог чинного законодавства України в т.ч. до нормативно - правових актів Національного Банку України та умов цього договору (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 2.1.1 договору Банк прийняв на себе зобов'язання здійснювати всі види розрахунково-касових операцій за рахунком (ами) Клієнта відповідно до умов договору та законодавства України.
Пунктом 2.1.3 договору передбачено, що Банк прийняв на себе зобов'язання своєчасно виконувати розпорядження на списання коштів з рахунку. У разі відсутності або недостатності коштів на рахунку Клієнта на момент подання розрахункових документів до Банку, здійснювати списання коштів з рахунку в межах суми встановленого овердрафту, якщо це не обумовлено окремим договором, укладеним між Клієнтом та Банком, в іншому випадку повертати розрахункові документи без виконання не пізніше наступного робочого дня з відміткою про причини повернення документа без виконання та зазначенням дати його повернення.
Згідно з п.4.2.5 договору розрахункові документи, що надійшли до Банку протягом операційного часу, виконуються в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, виконуються наступного робочого дня або за бажанням Клієнта в день надходження з оплатою цієї послуги згідно з тарифами.
Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Позивачем 30.12.2008 надано відповідачу доручення перерахувати грошові кошти в сумі 73 100 000,00 грн., для чого останньому передано відповідні платіжні доручення від 30.12.2008 №134 на суму 35 000 000,00 грн., від 30.12.2008 № 157 на суму 3 000 000,00 грн., №158 від 30.12.2008 року на суму 3 100 000,00 грн., від 30.12.2008 №159 на суму 10 000 000,00 грн., від 30.12.2008 №160 на суму 10 000 000,00 грн., від 30.12.2008 №161 на суму 10 000 000,00 грн., від 30.12.2008 №163 на суму 200 000,00 грн., від 30.12.2008 №164 на суму 800 000,00 грн., від 30.12.2008 № 165 на суму 1 000 000,00 грн.
Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом (ч. 3 ст. 1068 ЦК України).
Згідно зі ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст. 8.1 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.
Міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів (ст. 8.4 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”).
Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі (ст. 30.1 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”).
Статтею 32.3 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” встановлено, що банки зобов'язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 статті 22 цього Закону.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Відповідач не надав доказів належного та своєчасного виконання зобов'язань за договором № 982 та приписів чинного законодавства щодо проведення розрахунків в національній валюті України по рахунку позивача згідно наданих власником рахунку розрахункових документів.
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що свої зобов'язання за зазначеними вище платіжними дорученнями, відповідач виконав з порушенням строків, визначених п.4.2.5 договору № 982 та ч. 3 ст. 1068 ЦК України, а саме: згідно платіжного доручення № 157 у розмірі 3 000 000,00 грн. кошти надійшли на рахунок позивача 16.01.2009, згідно платіжного доручення № 158 у розмірі 3 100 000,00 грн., - 19.01.2009; згідно платіжного доручення № 160 в розмірі 10 000 000,00 грн. - 06.01.2009, згідно платіжного доручення №161 у розмірі 10 000 000,00 грн. - 14.01.2009, згідно платіжного доручення № 163 у розмірі 200 000,00 грн. - 06.01.2009, згідно платіжного доручення № 164 у розмірі 800 000,00 грн. - 06.01.2009, згідно платіжного доручення № 165 у розмірі 1 000 000,00 грн. - 16.01.2009, згідно платіжного доручення № 159 у розмірі 10 000 000,00 грн. - 23.01.2009 .
Що стосується платіжного доручення від 30.12.2008 № 134 на суму 35 000 000,00 грн., то зазначені кошти 09.02.2009 відповідачем повернуто на розрахунковий рахунок позивача та дане платіжне доручення було замінено на інші платіжні доручення, а саме: від 05.03.2009 № 311 на суму 12 343 096,81 грн., від 05.03.2009 № 310 на суму 22 777 466,32 грн. і 05.03.2009 грошові кошти в розмірі 35 000 000,00 грн. були перераховані відповідачем на поточний рахунок позивача. Даний факт підтверджено матеріалами справи (довідка ТОВ „Український промисловий банк” від 20.03.2009 №17941, зазначені платіжні доручення) та не заперечується сторонами.
Враховуючи погашення відповідачем заборгованості перед позивачем в частині основного боргу (35 000 000,00 грн.) під час розгляду справи, суд першої інстанції обґрунтовано припинив в цій частині провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зважаючи на умови та зміст укладеного між сторонами договору банківського рахунку від 15.04.2008 № 982, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правомірно відмовив позивачу в стягненні з відповідача суми 3% річних, оскільки в силу укладеного між сторонами договору № 982, між ними відсутні саме грошові зобов'язання, а вбачається обов'язок відповідача здійснювати обслуговування (розрахунково-касові операції) поточних рахунків позивача.
При цьому, відповідно до п.5.1 договору № 982 Банк сплачує Клієнту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу (помилкового платежу або платежу без законних підстав), якщо інший розмір не передбачений чинним законодавством, за кожний день прострочення починаючи від дня порушення до дня виконання зобов'язань (виправлення помилки), та відшкодовує збитки у разі порушення Банком строків виконання доручення Клієнта на переказ коштів.
Місцевим господарським судом правильно визначено, що за прострочення платежу на підставі п. 5.1 договору № 982 з відповідача підлягає стягненню на користь позивача пеня.
Визначаючи суму пені (808 616,20 грн.), суд першої інстанції виходив з наступного.
Відповідно до положень ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Стаття 230 ГК України передбачає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Постановою Правління Національного банку України від 20.01.2009 НБУ № 19/БТ „Про призначення тимчасової адміністрації в ТОВ „Український промисловий банк” призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік з 21.01.2009 до 21.01.2010.
Також, з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 21.01.2009 до 21.07.2009.
Відповідно до п. 2 ч.3 ст. 85 Закону України „Про банки і банківську діяльність” протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Враховуючи, що п. 2 ч.3 ст. 85 Законом України „Про банки і банківську діяльність” чітко визначено, що неустойка (штраф, пеня) не нараховується виключно протягом дії мораторію, то місцевим господарським судом вірно здійснено перерахунок суми стягуваної з відповідача пені та визначено, що вона підлягає нарахуванню до моменту введення мораторію, а саме до 21.01.2009.
Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, то судова колегія відзначає, що судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено в прийнятті до розгляду заяви позивача про збільшення позовних вимог, оскільки своєю заявою позивач збільшував суму позову та рахунок пені, 3% процентів річних і додатково нарахованого індексу інфляції за вимогами, які не були заявлені в позовній заяві, тобто, позивач цією заявою змінював підставу і предмет позову.
За змістом ч. 4 ст. 22 ГПК України, зміна позивачем підстав і предмету позову може мати місце лише альтернативно, тому одночасна їх зміна неможлива. Отже, у разі подання позивачем клопотання (заяви), направленого на одночасну зміну предмета і підстави позову, господарський суд з урахуванням конкретних обставин повинен відмовити в задоволенні такого клопотання (заяви), оскільки приписи ст. 22 ГПК України не передбачають права позивача на одночасну зміну предмета та підстав позову.
Посилання скаржника на положення ст. 58 Закону України „Про банки і банківську діяльність” є необґрунтованими, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 58 Закону України „Про банки і банківську діяльність” банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.
Як вже зазначалось вище, відповідно до п. 2 ч.3 ст. 85 Закону України „Про банки і банківську діяльність” протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Отже, законодавець заборонив застосовувати фінансові санкції у вигляді пені та штрафів до банків на період дії запровадженого Нацбанком України мораторію на задоволення вимог кредиторів, передбачені цим Законом, а тому посилання в апеляційній скарзі відповідачем як на підставу для скасування рішення місцевого господарського суду, що пеня та іншій фінансові санкції за неналежне виконання зобов'язань не нараховуються, є помилковими.
За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2009 у справі №33/105.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2009 у справі № 33/105 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” - без задоволення.
2. Матеріали справи № 33/105 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Копію постанови надіслати сторонам.
Головуючий суддя
Судді
06.10.09 (відправлено)