"08" вересня 2009 р.
Справа № 16/121/09
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
головуючого судді Разюк Г.П.
суддів: Петрова М.С.
Колоколова С.І.
(склад суду змінювався згідно розпоряджень голови суду №103 від 28.07.2009р. та №128 від 17.08.2009р.)
при секретарі судового засідання Ніколовій Г.П.
за участю представника від відповідача 1 Свідерко С.В. за довіреністю №2815/9-1 від 08.05.09р.;
/інші учасники процесу про час та місце проведення судового засідання повідомлені 11,12.08.09р. належним чином (див. повідомлення про вручення поштових відправлень №№ 573120, 573121 від 05.08.09р.)/
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Орель», м.Первомайськ Миколаївської області
на рішення господарського суду Миколаївської області від 21.05.2009р.
по справі № 16/121/09
за позовом скаржника
до відповідачів:
1. Первомайської міської ради
2. Управління культури Первомайської міської ради
про повернення безпідставно набутого майна
В березні 2009 року ТОВ “Орель” звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Первомайської міської ради та Управління культури Первомайської міської ради з позовом про відшкодування витрат на поліпшення орендованого майна та повернення безпідставно набутого майна. В остаточній редакції позову позивач просив виключити з відповідачів Управління культури Первомайської міської ради та залучити його до участі в справі у якості третьої особи на боці відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, а також стягнути з Первомайської міської ради за ст.ст. 1212,1214 ЦК України безпідставно набуте майно - грошову суму у розмірі 148 608,32 грн., що складається з:
- 49 860 грн. - вартості поліпшень, сплачених попередньому орендарю за договором оренди нежилих приміщень від 14.07.1995р., укладеним між ТОВ “Орель” та Первомайським міським будинком культури;
- 77 914,84 грн. - вартості робіт з капітального ремонту бару “Красний”, здійсненого позивачем протягом 2003-2006р.р. на підставі приписів контролюючих органів /СЕС, РЕС, пожінспекції тощо/;
- 20 833,48 грн. - плати за оренду нежилих приміщень за 2003-2006 роки.
Крім того, позивач вимагає стягнення з Первомайської міської ради на підставі ст.625 ЦК України 113 098,08 грн. інфляційних та 22 774,01 грн. - 3% річних за період з 2.07.03р. по 1.03.09р., а також 24 000 грн. вартості юридичних послуг, 3 084,8 грн. держмита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що оскільки міський будинок культури не є юридичною особою, а власником орендованого приміщення є саме Первомайська міська рада, то у зв'язку з припиненням договору оренди, остання і повинна відшкодувати орендарю вартість всіх невідокремлюваних поліпшень вказаного об'єкту - приміщення бару “Красний”.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 21.05.2009р. (суддя Фролов В.Д.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ТОВ “Орель” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду 1 інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.
В своїй скарзі позивач зазначає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду є незаконним, необґрунтованим та таким, що неповно відображає обставини справи, а також неправильно встановлює характер спірних правовідносин. Скаржник вважає, що:
- визнавши дійсність договорів оренди приміщення, укладених між позивачем та Первомайським міським Будинком культури, суд порушив норми чинного законодавства, оскільки будинок культури ніколи не мав статусу юридичної особи;
- висновок суду про відсутність господарських відносин між позивачем та Первомайською міською радою суперечить обставинам справи, оскільки орендоване приміщення бару “Красний” є власністю міської ради, яка утримувала вказане приміщення за рахунок позивача;
- місцевим господарським судом помилково встановлено, що безпідставно набуте відповідачем майно, а саме витрати, проведені ТОВ “Орель” на ремонт і реконструкцію приміщень бару “Красний”, були зроблені з метою здійснення підприємницької комерційної діяльності скаржника;
- суд не врахував, що орендні платежі, які ТОВ “Орель” сплачувало на протязі 2003-2006 років, є безпідставно набутим майном, оскільки з 20.05.2003р. скаржник фактично не мав змоги користуватись приміщенням бару “Червоний” відповідно до цільового призначення;
- висновок суду 1 інстанції про недоведеність обставин щодо оплати попередньому орендарю вартості поліпшень, спростовується наявними в матеріалах справи копіями приходних касових ордерів;
- висновок суду щодо належності Первомайського міського будинку культури до об'єктів культурної спадщини є помилковим, оскільки він не ґрунтується на положеннях Закону України “Про охорону культурної спадщини”.
Відповідачі відзиву на апеляційну скаргу не надали, проте в судовому засіданні представник відповідача 1 просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, вважаючи його прийнятим з дотриманням вимог чинного законодавства, а апеляційну скаргу ТОВ “Орель” - без задоволення.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги та вислухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, 14.07.1995р. між позивачем (ВКФ “Орель”, нині - ТОВ “Орель”) та Первомайським міським будинком культури укладено договір оренди нежилих приміщень, відповідно до якого Будинок культури передає позивачу в оренду нежитлове приміщення, розташоване в будівлі Первомайського міського будинку культури за адресою пл. Леніна, 1, загальною площею 175,3 кв.м. (з 31.12.199р. - 181,4 кв.м.).
В подальшому орендні відносини між сторонами договору регламентувались відповідними договорами від 01.01.1997р., 01.01.1999р., 31.12.1999р., 01.01.2000р. та 20.05.2002р.; строк дії останнього сплив 20.05.2003р.
Оскільки Первомайський міський будинок культури, не є юридичною особою і відповідно не має цивільної право та дієздатностей, позивач без достатніх підстав вважає, що Первомайська міська рада є отримувачем всього виконаного ним за цими договорами. Як вбачається з матеріалів справи, позивач з травня 2005р., як і раніше, до його виселення у судовому порядку за постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.10.2008р. у справі № 11/264/08 за позовом Первомайської міської ради до ТОВ “Орель” про виселення з нежитлового приміщення /листопада 2008р./ продовжував користуватися орендованими за вищенаведеними договорами приміщеннями без правових підстав.
Твердження позивача про відшкодування ним попередньому орендарю вартості реконструкції торгівельного залу, кухні, каналізації, вентиляції, водопроводу на суму 49860 грн. на виконання п.п.7, 13 договору оренди від 14.07.1995р., про здійснення ним капітального ремонту на 77914,84грн., а також про оплату орендної плати на 20833,48 грн. документально в порушення ст.ст.33,34 ГПК України належними доказами не підтверджені.
Доводи скаржника щодо обов'язку Первомайської міської ради відшкодувати кошти на поліпшення орендованого майна, з огляду на те, що їй належить право власності на нежитлову будівлю, розташовану за адресою: м.Первомайськ, вул. Грушевського, 1, судовою колегією не приймаються, оскільки Первомайська міська рада не перебувала в договірних відносинах з позивачем і ніколи не надавала згоди на здійснення позивачем означених ним витрат. Позивач, якщо і здійснював їх, то виключно для власних потреб з метою забезпечення прибутків від використання чужого майна.
Відповідно до ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Вказані положення застосовуються також і до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.
В даному випадку особою, яка набула майно /будинок культури/ та зберігала його у себе є саме позивач, який підставно судом був зобов'язаний повернути майно власнику.
Підставами виникнення зобов'язання, згідно положень ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини, створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
В матеріалах справи відсутні будь-які договори між позивачем та Первомайською міською радою, або докази інших юридичних фактів, з яких виникли б зобов'язання відповідача перед позивачем.
Статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки відповідач не має перед позивачем грошових зобов'язань, задоволення вимог про стягнення інфляційних та річних відсотків є неможливим.
Відповідно до ст.42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Колегія вважає, що уклавши договори оренди приміщення з особою, яка не має юридичного статусу, і не є власником майна, яке позивач отримав за договорами, ТОВ”Орель” повинне самостійно відповідати за свої дій та нести їх негативні наслідки.
Розглядаючи спір місцевий господарський суд припустився порушень норм процесуального права /не розглянув клопотання про зміну процесуального статусу другого відповідача, вказав в рішенні третю особу без самостійних вимог на предмет спору, яку не залучено до розгляду справи/, але вони не спричинили прийняття невірного рішення, тому відповідно до ч.2 ст.104 ГПК України не можуть бути підставою для його скасування.
Твердження скаржника, що господарським судом надано невірну оцінку договорам оренди, колегія до уваги не приймає оскільки їх дійсність чи не дійсність не була предметом розгляду та в цілому не впливає на обсяг зобов'язань відповідача, а отже не має суттєвого значення для розгляду спору по суті.
Висновок суду щодо належності Первомайського міського будинку культури до об'єктів культурної спадщини є вірним, оскільки він ґрунтується на положеннях Закону України “Про охорону культурної спадщини” і відповідних доказах /а.с.110,111/, а протилежне твердження скаржника є помилковим.
За таких обставин судова колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні вимог позивача в повному обсязі.
Щодо відшкодування заявлених позивачем 24 000 грн. вартості юридичних послуг, то, відповідно до ст.44 ГПК України, до складу судових витрат у тому числі входять держмито, витрати на оплату послуг адвоката та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Положеннями ст.49 ГПК України передбачено, що державне мито та суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, при відмові в позові покладаються на позивача.
З огляду на вищенаведене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ТОВ “Орель” не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Миколаївської області підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Орель” залишити без задоволення, рішення господарського суду Миколаївської області від 21.05.2009р. -без змін.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.
Головуючий суддя Разюк Г.П.
Суддя Петров М.С.
Суддя Колоколов С.І.