23 вересня 2009 р.
№ 6/250
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Муравйова О. В. -головуючого
Полянського А. Г.
Фролової Г.М.
розглянувши матеріали касаційної скарги
Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода"
на постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 27.05.2009 року
у справі
6/250 господарського суду Донецької області
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера"
до
Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода"
про
стягнення 63110,85 грн.
Касаційна скарга Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода" не відповідає вимогам розділу ХП1 Господарського процесуального кодексу України з таких підстав.
Предметом даного спору є вимога про стягнення 63110,85 грн. (майновий спір).
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.05.2009 року у справі № 6/250 господарського суду Донецької області рішення господарського суду Донецької області від 11.03.2009 року у справі №6/250 скасовано частково в частині нарахування відсотків по товарному кредиту, індексації та державного мита.
Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" пеню у сумі 1401,99грн., відсотки по товарному кредиту у сумі 24125,12 грн., індексацію у сумі 17825,95 грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 631,11грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн.
Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" витрати по сплаті держмита за подання апеляційної скарги в сумі 103,05 грн.
Заявник касаційної скарги просить скасувати вказану вище постанову про стягнення з підприємства відсотків по товарному кредиту в сумі 24125,12 грн. та індексації в сумі 17825,95 грн.
Відповідно до частини 4 статті 111 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються, зокрема, докази сплати державного мита.
Згідно частини 1 статті 46 Господарського процесуального кодексу України державне мито сплачується в доход державного бюджету в порядку і розмірі, встановлених законодавством України. Порядок і розмір сплати державного мита в Україні встановлено Декретом Кабінету Міністрів України “Про державне мито”.
У відповідності до пункту 2 статті 3 зазначеного Декрету державне мито із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про перегляд їх за нововиявленими обставинами сплачується у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а із спорів майнового характеру -50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми. Із позовних заяв майнового характеру державне мито справляється у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; із позовних заяв немайнового характеру -5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як вбачається з доданого до касаційної скарги платіжного доручення №366 від 25.06.2009 року, зазначені вище вимоги заявником не дотримані, оскільки скаржник сплатив 103,05 грн.
У зв'язку з цим вказане платіжне доручення не може вважатися належним доказом, що підтверджує сплату державного мита у встановленому розмірі.
Відповідно до приписів пункту 4 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.
Керуючись статтею 86, пунктом 4 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.05.2009 року у справі № 6/250 господарського суду Донецької області повернути скаржнику без розгляду.
Головуючий О.Муравйов
Судді А.Полянський
Г. Фролова