24 вересня 2009 р.
№ 23/15-09-612
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя:
Першиков Є.В.
судді
Данилова Т.Б., Муравйов О.В.
розглянувши матеріали касаційної скарги
державного підприємства "Придніпровська залізниця"
на рішення
господарського суду Одеської області від 22.05.2009р.
у справі
господарського суду
№23/15-09-612
Одеської області
за позовом
державного підприємства "Придніпровська залізниця"
до
відкритого акціонерного товариства "Чорноморполіграфметал"
про
за участю
представників сторін:
позивача -
відповідача -
стягнення 31 805,00грн.
не з'явився
дир. Шендеровський Ю.Ю. виписка з протоколу від 07.04.09р.
пр. Грабовський М.Д. -дов. б/н від 12.01.09р.
У вересні 2008 року державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відкритого акціонерного товариства "Чорноморполіграфметал" про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу в сумі 31 805,00грн. за неправильне зазначення маси вантажу у залізничній накладній №41612010.
Позовні вимоги були вмотивовані комерційним актом №БН755540/222 від 23.03.2008р., яким зафіксовано не відповідність фактичної маси вантажу, виявленої при контрольному переважуванні, вказаній масі вантажу в залізничній накладній №41612010 та ст.ст.24, 118, 122 Статуту залізниць України.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.09.2008р. позовну заяву разом з доданим до неї документами повернуто позивачу без розгляду.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просило скасувати ухвалу по справі та направити справу на розгляд до господарського суду Одеської області.
Постановою Вищого господарського суду України від 23.12.2008р. оскаржувану ухвалу скасовано, а справу передано до суду першої інстанції для розгляду по суті.
Під час розгляду справи по суту господарським судом Одеської області було прийнято рішення від 22.05.2009р. (суддя Степанова Л.В.), яким позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача штрафу за неправильне зазначення маси вантажу у залізничній накладній №41612010. в сумі 6 361,00грн., державне мито в сумі 63,61грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 23,60грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення господарського суду вмотивоване тим, що факт неправильного зазначення відправником маси вантажу доведено позивачем та підтверджено належними доказами, а відповідно до ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену масу вантажу з вантажовідправника стягується штраф у п'ятикратному розмірі провізної плати. Однак, судом першої інстанції враховано, що порушення відповідачем порядку перевезення не призвело до збитків позивача, інших негативних наслідків, відповідачем сплачена провізна плата за вантаж, тому на підставі ст.ст.83, 233 Господарського кодексу України суд дійшов висновку про можливість зменшення штрафних санкцій до розміру 6 361,00грн.
В апеляційному порядку справа не переглядалась.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального, просить скасувати рішення по справі та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що 19.03.2008р. зі станції відправлення Одеса-Застава 1 відкритим акціонерним товариством "Чорноморполіграфметал" на адресу відкритого акціонерного товариства "Запоріжсталь" був направлений вантаж -лом чорних металів не поіменний в алфавіті пакет №3 вид №18 /клас 8/ у кількості 67 010кг навалом у піввагоні №67173252, що підтверджується накладною №41612010.
Відповідні відмітки у вказаній накладній свідчать, що вантаж завантажений у піввагон засобами вантажовідправника. Вантаж розміщено і закріплено згідно технічних умов правильно.
Заповнення саме вантажовідправником визначених граф комплекту перевізних документів, в тому числі і накладної передбачено як п.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. №863/5048, так і ст.23 Статуту залізниць України.
На станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці при видачі вантажу було здійснено перевірку маси вантажу у вагоні №67173252, внаслідок чого виявлено що маса брутто 88 900кг, тара 23 390кг, нетто 65 510кг, що менше документів - 1 500кг, про що складено комерційний акт серії №БН755540/222 від 23.03.2008р.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачем посилаючись на ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України, за невірно зазначену масу вантажу нараховано Відповідачу штраф у п'ятикратному розмірі провізної плати за всю відстань перевезення, а саме 31 805,00грн.
Відповідно до ч.5 ст.307 Господарського кодексу України, яка кореспондуються з ч.4 ст.909, ч.1 ст.920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначається транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 2 Статуту залізниць України передбачено, що обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначає Статут залізниць України.
Згідно із ст.6 Статуту залізниць України накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Статтею 122 вказаного Статуту передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Відповідно до ст.118 Статуту за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
В силу вимог ч.1 ст.129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Судом першої інстанції встановлено, що вантажовідправник, а саме: відкрите акціонерне товариство "Чорноморполіграфметал", неправильно зазначив масу вантажу в залізничній накладній №41612010, про що на станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці був складений комерційний акт №БН755540/222 від 23.03.2008р.
За таких пістав суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги державного підприємства "Придніпровська залізниця" про стягнення штрафу є правомірними, оскільки штраф підлягає стягненню за сам факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.
Однак, ст.233 Господарського кодексу України та ст.83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, у разі, якщо штрафні санкції надмірно великі, тому враховуючи те, що неправильне оформлення перевізних документів відповідачем по-перше не завдало істотних збитків або інших негативних наслідків позивачу, по-друге те, що маса вантажу вказана більше ніж було завантажено у вагон і не було перевантаження вагону, таким чином суд дійшов висновку, що розмір штрафу є надмірно великим,а тому приймаючи до уваги викладене, судом зменшено розмір стягуваного штрафу до 6 361,00грн.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду першої інстанції щодо права суду на зменшення розміру штрафних санкцій, але не погоджується з оскаржуваним рішенням в частині розподілу судових витрат, оскільки вважає, що при зменшення розміру штрафних санкцій за ініціативою суду, а не за помилки розрахунку позивача, судові витрати повинні стягуватись у повному обсязі, тому вбачає за необхідне змінити оскаржуване судове рішення в частині розподілу судових витрат.
Пунктом 6.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 04.03.1998р. №02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" із змінами, внесеними згідно з рекомендаціями президії Вищого господарського суду України від 10.02.2004р. №04-5/212, передбачено, що у разі, коли господарський суд на підставі п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір неустойки, витрати позивача, пов'язані із сплатою державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем.
Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу державного підприємства "Придніпровська залізниця" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Одеської області від 22.05.2009р. у справі №23/15-09-612 змінити в частині розподілу судових витрат.
Достягнути з ВАТ "Чорноморполіграфметал" 254,44грн. держмита та 94,40грн. витрат на інформаційно-технічне обслуговування за розгляд позову.
Зобов'язати господарський суд Одеської області видати наказ.
В решті рішення господарського суду Одеської області від 22.05.2009р. у справі №23/15-09-612 залишити без змін.
Головуючий Є. Першиков
Судді Т. Данилова
О. Муравйов