03 вересня 2009 р.
№ 04/61-92
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кочерової Н.О., - головуючого,
Стратієнко Л.В.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги
Малого підприємства "Дует"
на постанову
та
на рішення
Львівського апеляційного господарського суду від 12.05.2009 року
господарського суду Волинської області від 20.01.2009 року
у справі господарського суду
Волинської області
за позовом
ВАТ "Волиньобленерго"
до
про
Малого підприємства "Дует",
Кооперативу "Ласка"
визнання недійсним договору на користування електричною енергією,
за участю представників:
позивача:
Папенко Т.А., Денисовець К.В.,
відповідача:
Рязанцев О.Є.,
У вересні 2008 року ВАТ "Волиньобленерго" подало до господарського суду позовну заяву до Малого підприємства "Дует" та Кооперативу "Ласка" про визнання договору на користування електричною енергією, укладеного 17.09.2002 року між Малим підприємством "Дует" та Кооперативом "Ласка" недійсним.
Рішенням господарського суду Волинської області від 20.01.2009 року позов задоволено. Визнано недійсним договір на користування електричною енергією від 17.09.2002 р., укладений між МП "Дует" та Кооперативом "Ласка".
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.05.2009 року рішення господарського суду від 20.01.2009 року залишено без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, МП "Дует" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.05.2009 року та рішення господарського суду Волинської області від 20.01.2009 року скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 29.12.1976 р. "Про судове рішення" рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Судові рішення зазначеним вимогам не відповідають, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 16.09.2002 року між ВАТ "Волиньобленерго" (енергопостачальна організація) та МП "Дует" (споживач) було укладено договір № 395 на користування електричною енергією, відповідно до умов якого енергопостачальна компанія зобов"язується поставляти електричну енергію до межі розподілу електричних мереж в кількості на умовах цього договору, а споживач зобов"язується проводити своєчасну оплату використаної електроенергії та інших нарахувань.
Розділом 1 укладеного договору, сторони передбачили, що електрична енергія, яка поставляється енергопостачальною компанією не може бути перепродана третім особам без письмової згоди енергопостачальної компанії та дотримання встановленого порядку. В разі наявності в основного споживача субспоживачів їх взаємовідносини регулюються договором на користування електроенергії, укладеного між ними.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.09.2002 року між МП "Дует" (споживач) та Кооперативом "Ласка" (субспоживач) було укладено договір на користування електричною енергією, відповідно до п. 1.1 якого, споживач зобов'язується надавати субспоживачу електричну енергію, яка поставляється споживачеві ВАТ "Волиньобленерго" відповідно до договору № 395 від 16.09.2002 року, а субспоживач зобов"язується сплачувати споживачу Ѕ вартості фактично спожитої електроенергії.
Відносини в сфері електроенергетики регулюються Законом України "Про електроенергетику" та Правилами користування електричною енергією, постановами НКРЕ.
Відповідно до ст.26 Закону "Про електроенергетику", споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.
Згідно з Правилами користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ України від 31.07.1996 р. № 28, основний споживач -це споживач електричної енергії або власник електричних мереж, який передає частину електроенергії своїми технологічними електричними мережами субспоживачам та/або електропередавальній організації.
Основні споживачі, які передають та постачають електричну енергію субспоживачам, укладають з енергопостачальною організацією договір на загальний (сумарний) обсяг електроенергії. Взаємини споживачів та субспоживачів, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договорами про постачання електроенергії та про надання послуг з передачі електричної енергії, що укладаються між ними.
Субспоживач, який уклав договір про постачання електроенергії із електропостачальною організацією, повинен укласти із основним споживачем договір про послуги з передачі електричної енергії.
Згідно з ч. 1 ст. 48 ЦК Української РСР, який діяв на момент укладення спірного договору, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.
Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги ВАТ "Волиньобленерго" про визнання недійсним договору на користування електричною енергією від 17.09.2002 року, укладеного між МП "Дует" та Кооперативом "Ласка" не врахували, що позивач не є стороною у даному договорі, а відповідно, розглядаючи даний спір, суди не встановили, яким чином було порушено суб"єктивне право позивача, укладеним договором.
Крім того, суди попередніх інстанцій під час вирішення даного спору не звернули увагу на предмет договору від 17.09.2002 року, порядок розрахунків між сторонами за цим договором, а також на те, що відповідачі є співвласниками приміщення за адресою: м. Луцьк, пр-кт Соборності, 30 і дане приміщення між ними не поділене.
Не дослідження та не врахування зазначених вище обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення даного спору, призвело до прийняття судами попередніх інстанцій незаконних судових рішень.
Відповідно до приписів частини 2 статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є виключна прерогатива першої та апеляційної інстанції.
За таких обставин, судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд.
При новому розгляді суду необхідно врахувати вищевикладене, витребувати докази у відповідності з вимогами статті 36 та статті 38 ГПК України, повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи, перевірити доводи сторін, оцінити правовий зміст заявлених позовних вимог і в залежності від встановленого прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.05.2009 року та рішення господарського суду Волинської області від 20.01.2009 року у справі № 04/61-92 залишити скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду Волинської області.
Головуючий, суддя Н.О.Кочерова
Судді: Л.В.Стратієнко
М.М.Черкащенко