29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"18" серпня 2015 р.Справа № 924/1096/15
Господарський суд Хмельницької області у складі:
суддя Яроцький А.М., розглянувши матеріали справи
за позовом Публічного акціонерного товариства енергопостачальна компанія "Хмельницькобленерго" в особі Теофіпольського району електричних мереж смт. Теофіполь Хмельницької області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Святець" с. Святець Теофіпольського району Хмельницької області
про стягнення 28 862,38 грн., з яких 11298,96 грн. пеня, 15999,04 грн. інфляційні нарахування, 1564,38 грн. 3% річних
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю №3844 від 18.12.2014р.
від відповідача: не з'явився
В судовому засіданні 18.08.2015р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення
Суть спору:
Публічне акціонерне товариство енергопостачальна компанія "Хмельницькобленерго" в особі Теофіпольського району електричних мереж смт. Теофіполь Хмельницької області звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Святець" с. Святець Теофіпольського району Хмельницької області 28 862,38 грн., з яких 11298,96 грн. пеня, 15999,04 грн. інфляційні нарахування, 1564,38 грн. 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про постачання електричної енергії юридичним та фізичним особам-суб'єктам підприємницької діяльності №128 від 25 червня 2008 року.
Ухвалою суду від 07.07.2015р. порушено провадження у справі №924/1096/15, справу призначено до розгляду в судовому засіданні.
У зв'язку з неявкою представника відповідача розгляд справи відкладався.
Відповідач в судове засідання 18.08.2015р. не з'явився, письмовий відзив на позовну заяву не подав, своїми процесуальними правами не скористався, вимог ухвали суду від 07.07.2015р. не виконав, хоча належним чином повідомлений про дату, місце та час судового розгляду справи, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали суду від 16.07.2015р.
Представник позивача в судовому засіданні 18.08.2015р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та повідомив, що станом на 18.08.2015р. спірна заборгованість відповідачем не погашена, про що подав відповідну письмову заяву.
З огляду на викладене, оскільки неподання відзиву на позовну заяву та неявка представника відповідача в судові засідання не перешкоджає вирішенню спору по суті, суд вважає за можливе згідно ст. 75 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Суд оцінивши подані позивачем по справі документи рахує їх достатніми для прийняття рішення по суті.
Розглядом матеріалів справи судом встановлено наступне:
25.06.2008р. між Відкритим акціонерним товариством ЕК "Хмельницькобленерго" в особі Теофіпольського РЕМ (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Святець" (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії юридичним та фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності №128, за умовами якого постачальник продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 1207,2 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.
Постачальник зобов'язується постачати споживачу електроенергію, як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (п. 2.2.2. договору).
Відповідно до п. 2.3.3. договору, споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків 10, 3 "Порядок розрахунків" та "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".
За внесення платежів, передбачених п.п. 2.3.3.-2.3.4. цього договору, з порушенням термінів визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5% за кожний день простроченого платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком. Споживач на вимогу постачальника відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України зобов'язується сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми (п. 4.2.1. договору).
За умовами договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2008р. Договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 9.4 договору).
Договір підписаний та скріплений печатками сторін.
У підписаному сторонами додатку №10 від 25.06.2008р. до договору №128 від 25.06.2008р. "Порядок розрахунків" передбачено, що споживач самостійно здійснює повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії, згідно додатку №1 з врахуванням очікуваного споживання електроенергії за розрахунковий період у відповідності: до 2 числа розрахункового періоду 30% від договірної величини споживання електроенергії розрахункового періоду; до 10 числа розрахункового періоду 60% від договірної величини споживання електроенергії розрахункового періоду; до 20 числа розрахункового періоду 100% від договірної величини споживання електроенергії розрахункового періоду.
На виконання умов договору №128 від 25.06.2008р. позивач здійснив постачання електричної енергії відповідачу за період з жовтня 2012 - по травень 2015 року на загальну суму 3 160 517,97грн., що підтверджується рапортами про відпуск електроенергії, рахунками-фактури за вищевказаний період.
Відповідач свої зобов'язання за вказаним договором щодо оплати за поставлену електричну енергію виконав, однак з порушенням строків внесення плати визначених додатком №10 від 25.06.2008р.
За прострочення термінів оплати за поставлену електричну енергію згідно рахунків - фактур №128, на підставі п. 4.2.1 договору позивачем нараховано до стягнення з відповідача 11 298,96 грн. пені за період з 01.06.2013р. по 31.05.2015р., 1564,38 грн. - 3% річних за період з 01.10.2012р. по 31.05.2015р. та 15 999,04 грн. інфляційних втрат за період з 01.12.2012р. по 31.05.2015р.
Позивачем на адресу відповідача направлено претензії №174 від 11.03.2015 року та №277 від 28.04.2015 року з вимогою погасити заборгованість за прострочення платежів, однак відповіді на зазначені претензії не поступило.
У зв'язку з непогашенням відповідачем заборгованості за поставлену електричну енергію позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 28862,38 грн., з яких 11298,96 грн. пеня, 1 564,38 9грн. 3% річних та 15 999,04 грн. інфляційні нарахування.
Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом враховується наступне:
Відповідно до ст.11, ст.509 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто, сплати коштів.
Пунктом 3 ст.3, ст.627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст. ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.
Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договору про постачання електричної енергії.
Згідно ст. 714 ЦК України, ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Відповідно до ст.1 Закону України „Про електроенергетику” постачанням електричної енергії є надання електричної енергії споживачу за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної енергії на підставі договору. Споживачами енергії є суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю.
Згідно ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, 25.06.2008р. між Відкритим акціонерним товариством ЕК "Хмельницькобленерго" в особі Теофіпольського РЕМ (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Святець" (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії юридичним та фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності №128, за умовами якого постачальник продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 1207,2 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.
Позивач на виконання своїх зобов'язань за вищевказаним договором поставив відповідачу електричну енергію за період з жовтня 2012 - по травень 2015 року на загальну суму 3 160 517,97 грн., що підтверджується рапортами про відпуск електроенергії та рахунками-фактури за вищевказаний період, копії яких наявні в матеріалах справи.
Судом враховано, що відповідач свої зобов'язання за вказаним договором щодо оплати за поставлену електричну енергію виконав, однак з порушенням строків внесення плати визначених додатком №10 від 25.06.2008р., що відображено у наданих позивачем розрахунках до позову.
Позивачем заявлено до стягнення на підставі п. 4.2.1 договору 11 298,96 грн. пені нарахованої загалом за період з 01.06.2013р. по 31.05.2015р. з урахуванням шестимісячного строку по кожному рахунку - фактури окремо.
Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Стаття 230 Господарського кодексу України передбачає, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
При цьому, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Сторони в договорі узгодили, що за внесення споживачем платежів, передбачених п.п. 2.3.3.-2.3.4. цього договору, з порушенням термінів визначених відповідним додатком, останній сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5% за кожний день простроченого платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
Проведеним перерахунком заявленої до стягнення пені в сумі 11 298,96 грн. судом встановлено, що зазначена сума нарахована в межах максимально можливого розміру за визначений період, а тому вимога про її стягнення підлягає задоволенню.
Позивач на підставі ст. 625 ЦК України заявив про стягнення з відповідача 1564,38 грн. - 3% річних за період з 01.10.2012р. по 31.05.2015р. та 15 999,04 грн. інфляційних втрат за період з грудня 2012р. по травень 2015р.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зі змісту вказаної статті вбачається, що зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, є втратами, пов'язаними з інфляційними процесами в державі за час прострочення виконання зобов'язання боржником, а три процента річних є за своєю правовою природою платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.
При перерахунку заявлених до стягнення 3% річних судом встановлено, що останні обраховані позивачем правомірно в межах максимально можливого розміру за заявлений період, тому позовні вимоги в частині стягнення 1564,38 грн. 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі.
Стосовно стягнення інфляційних нарахувань судом враховано, що з метою однакового і правильного розгляду господарськими судами справ зі спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань Пленум Вищого господарського суду України надав роз'яснення у постанові №14 від 17.12.2013 р.
Зокрема у п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” роз'яснено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.
З поданого представником позивача розрахунку вбачається, що останнім обраховано інфляційні нарахування з недотриманням вказівок викладених у вищевказаній постанові Пленуму Вищого господарського суду України, та обчислено інфляцію на суму боргу за окремі дні, а не в середньому на місяць, з огляду на що суд вважає за належне у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 15 999,04 грн. інфляційних втрат відмовити.
Згідно зі ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 11298,96 грн. пені, 15999,04 грн. інфляційних нарахувань, 1564,38 грн. 3% річних підлягають задоволенню частково. У стягненні 15999,04 грн. інфляційних нарахувань належить відмовити.
У зв'язку із частковим задоволенням позову відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по оплаті судового збору на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 1, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов Публічного акціонерного товариства енергопостачальна компанія "Хмельницькобленерго" в особі Теофіпольського району електричних мереж смт. Теофіполь Хмельницької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Святець" с. Святець Теофіпольського району Хмельницької області про стягнення 28 862,38 грн., з яких 11298,96 грн. пеня, 15999,04 грн. інфляційні нарахування, 1564,38 грн. 3% річних задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Святець" (с. Святець Теофіпольського району Хмельницької області, вул. Леніна, 1, код 03788454) на користь Публічного акціонерного товариства енергопостачальна компанія "Хмельницькобленерго" в особі Теофіпольського району електричних мереж (смт. Теофіполь Хмельницької області, вул. Небесної Сотні, 80, код 22764838) 11298,96 грн. (одинадцять тис. двісті дев'яносто вісім грн. 96 коп.) пені, 1564,38 грн. (одна тис. п'ятсот шістдесят чотири грн. 38 коп.) 3% річних, 814,25 грн. (вісімсот чотирнадцять грн. 25 коп.) судового збору.
Видати наказ.
У стягненні 15999,04 грн. інфляційних нарахувань відмовити.
Повний текст рішення складено 21.08.2015р.
Суддя А.М. Яроцький
Віддрук. 2 прим. :
1 - до справи,
2 - відповідачу - с. Святець Теофіпольський район, вул. Леніна, 1