Ухвала від 05.04.2011 по справі 2-222/11

2-222/11

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2011 року Суддя Підволочиського районного суду Тернопільської області Могачевська В.Й.., розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк”про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИЛА:

04 квітня 2011 року ПАТ КБ “ПриватБанк” звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави, а саме автомобіль AUDI, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № TECNA80000101123 від 26.06.2008 року в сумі 6868,20 доларів США, що за курсом 7,94 відповідно до службового розпорядження НБУ №417/95 від 14.03.2011 р. складає 54533, 54 грн..

Одночасно позивачем заявлена вимога про забезпечення позову, в якій заявник просить суд вжити заходів для забезпечення позову, а саме: вилучення предмету застави та передачі його у заклад (володіння) позивачу; обмежити відповідача у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов'язань; заборонити відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб МВС України в Тернопільській області видачу відповідачу паспорта/проїзного документа; Адміністрації Державної прикордонної служби України вжити заходів щодо тимчасового затримання та вилучення наявних у відповідача паспортів/проїзних документів, обмежити особу (боржника) у праві виїзду за межі України до виконання своїх зобов'язань; вжити заходів для термінового виконання ухвали про забезпечення позову. Заяву позивач мотивує тим, що відповідач зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, від контактів з працівниками банку систематично ухилявся.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд приходить до висновку, що слід відмовити у її задоволенні з наступних підстав.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. У заяві про забезпечення позову повинні бути зазначені причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов та обґрунтування обраного виду забезпечення позову.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного суду України, викладеними у п.4 постанови “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог пересвідчитись, зокрема, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою позовним вимогам.

В якості підстави для забезпечення позову банком вказані лише припущення щодо можливості вчинення боржниками всіх можливих заходів для позбавлення банку можливості задовольнити свої вимоги за рахунок предмета застави. Однак, при цьому не наведені докази здійснення таких дій відповідачем .

Згідно ч.4 ст.60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вимоги банку забезпечені заставою майна (відповідний договір доданий до позовної заяви) і банк має законне право одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Згідно ст.17 Закону України “Про заставу”заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.

Таким чином, права банку у цій справі захищені, будь-які докази здійснення відповідачем дій, спрямованих на порушення цих прав - відсутні, внаслідок чого заява про забезпечення позову в частині вилучення предмета застави та передачі його у заклад є необґрунтованою та безпідставною.

Також не підлягає задоволенню вимога щодо обмеження відповідачів у праві виїзду за межі України, заборона видачі відповідачу паспорта/проїзного документа; вжиття заходів щодо тимчасового затримання та вилучення наявних у відповідача паспортів/проїзних документів, та обмеження особи боржника у праві виїзду за межі України до виконання нею своїх зобов'язань.

Так, визначивши зазначений вид забезпечення позову, заявник не обґрунтував його необхідність не зазначив обставин, які свідчать про реальну загрозу виїзду відповідача за межі України .

Закон України “Про порядок виїзду з України та в'їзд в Україну” від 21.01.1994 року, на який посилається позивач, регулює порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження прав громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

Враховуючи наведене, норми Закону України “Про порядок виїзду з України та в'їзд в Україну”не можуть бути застосовані при вирішенні у цивільній справі питання забезпечення позову шляхом тимчасового обмеження фізичних осіб у праві виїзду за межі України.

Крім того в заяві відсутнє обґрунтування застосування цього виду забезпечення позову, відсутні дані, які б підтверджували наявність у відповідача закордонного паспорту та намагання його виїхати за межі України.

Питання щодо заборони видачі відповідачу паспорта/проїзного документа, вжиття адміністрацію Державної прикордонної служби України заходів щодо тимчасового затримання та вилучення наявних у відповідача паспортів/проїзних документів -по суті не є способом забезпечення позову. Ці питання повинні вирішуватись в порядку іншого (адміністративного) судочинства між суб'єктами владних повноважень та відповідачем .

З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 151-153 ЦПК України, -

УХВАЛИЛА:

У забезпечені позову Публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк”до ОСОБА_1 про звернення стягнення відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до апеляційного суду Тернопільської області через Підволочиський районний суд протягом п'яти днів з дня отримання її копії.

Суддя Підволочиського

районного суду ОСОБА_2