Справа № 461/4375/15-к Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/783/692/15 Доповідач: ОСОБА_2
21 серпня 2015 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
з участю прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові
справу за апеляційними скаргами прокурора ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Галицького районного суду м. Львова від 08 червня 2015 року відносно ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , -
встановила:
цим вироком
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 ,
засуджено за ч.2 ст. 185 КК України на п'ять місяців арешту.
Запобіжний захід ОСОБА_8 до вступу вироку в законну силу залишено попередній - тримання під вартою і постановлено рахувати строк відбування покарання з 02 березня 2015року.
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця Російської Федерації, Бурятської республіки, м. Улан-Уде, з середньою освітою, непрацюючого, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого, останній раз: вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 20 квітня 2015 року за ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 186, ст. 70 КК України на чотири роки позбавлення волі,
засуджено за ч.2 ст. 185 КК України на два роки позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, призначеного даним вироком та вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 20 квітня 2015 pоку, остаточно визначено ОСОБА_10 покарання - чотири роки два місяці позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_10 до вступу вироку в законну силу залишено попередній - тримання під вартою і постановлено рахувати строк відбування покарання з 24 лютого 2015року.
Вирішено питання з речовими доказами.
Постановлено стягнути процесуальні витрати за проведення експертизи.
Згідно вироку суду, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 08 лютого 2015 року об 11 год., маючи умисел на заволодіння чужим майном, з метою протиправного збагачення, під виглядом оренди житла для тимчасового проживання, зняли квартиру АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_11 , звідки викрали телевізор марки "Самсунг" вартістю 5300 грн., спричинивши потерпілій матеріальну шкоду на вказану суму.
В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_9 покликається на те, що будучи допитаним під час судового розгляду, обвинувачений ОСОБА_10 повідомив, що, умисел на вчинення крадіжки у нього та обвинуваченого ОСОБА_8 виник за два дні до приїзду до м. Львова. Будучи допитаним під час судового розгляду, обвинувачений ОСОБА_8 повідомив, що винаймаючи житло, пред'явив потерпілій підроблене посвідчення із зміненими анкетними даним, що засвідчувало його особу.
А тому вважає, що вказане беззаперечно доводить умисел ОСОБА_8 та ОСОБА_10 на викрадення чужого майна саме шляхом проникнення в житло.
Наголошує, що про неправильність кваліфікації дій засуджених судом свідчить і той факт, що ОСОБА_8 та ОСОБА_10 обвинувачуються у вчиненні аналогічно злочину на території м. Рівного, що свідчить про систематичне вчинення засудженими крадіжок, поєднаних з проникненням у житло під виглядом оренди.
Звертає увагу, що висновки суду першої інстанції щодо відсутності в діях ОСОБА_8 та ОСОБА_10 такої кваліфікуючої ознаки, як проникнення у житло, не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.
Просить вирок суду скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 звертає увагу, що ОСОБА_8 як під час досудового розслідування, так і безпосередньо на судовому розгляді щиро розкаявся у вчиненій крадіжці телевізора та активно сприяв розкриттю даного злочину.
Вважає, що ОСОБА_8 повністю усвідомив всю протиправність своїх дій, перебуваючи під вартою і даного часу було достатньо, щоб прийти до висновку про не вчинення у майбутньому будь-яких кримінальних правопорушень.
Зазначає, що суд першої інстанції не взяв до ваги те, що ОСОБА_8 , починаючи з 2004 року, неодноразово знаходився на лікуванні ТМО "Психіатрія" з діагнозом "змішаний розлад особистості на резидуально-органічному фоні", що підтверджується відповідною довідкою, копія якої має місце в матеріалах справи. Засуджений є з народження сиротою.
Акцентує, що у ОСОБА_8 , перебуваючи під вартою у ЛУВП № 19, неодноразово ставались епілептичні напади, що є наслідком черепно-мозкової травми. Згідно листа ЛУВП № 19 від 02 квітня 2015 року №10/19-15/2005, останньому встановлено діагноз: дисциркуляторна енцефалопатія (внаслідок перенесеної ЧМТ) з епілептичними нападами, у зв'язку з чим ОСОБА_8 перебуває на диспансерному обліку у психіатра медичної частини. Копія вказаного листа була долучена до матеріалів кримінальної справи, однак також дана обставина не була взята судом першої інстанції під час обрання міри покарання за вчинене кримінальне правопорушення.
Беручи до уваги описане вище та те, що під час призначення покарання обтяжуючих обставин не встановлено, викрадений телевізор повернутий потерпілій, жодних інших вимог щодо стягнення матеріальної або моральної шкоди не заявлено, ОСОБА_8 раніше не судимий, повністю визнав свою вину, щиро розкаявся та активно сприяв у розкритті кримінального правопорушення, вважає, що призначене покарання у вигляді арешту строком на п'ять місяців є занадто суворим, оскільки вказані обставини дають можливість призначити мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.2 ст. 185 КК України.
Просить вирок змінити, призначивши ОСОБА_8 мінімальний вид покарання, передбачений санкцією ч.2 ст. 185 КК України, а саме три місяці арешту.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_8 та виступ захисника ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу захисника та заперечили апеляційну скаргу прокурора, думку прокурора про заперечення апеляційної скарги прокурора у справі та заперечення апеляційної скарги захисника, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що такі задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається зі змісту апеляційних скарг, прокурор та захисник не оспорюють доведеність вини обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , а прокурор не згідний з кваліфікацією дій обвинувачених за ч.2 ст. 185 КК України, а захисник ОСОБА_7 не згідний з мірою призначеного ОСОБА_8 покарання.
Як вбачається з протоколу допиту потерпілого (а.с.14-15 к/п), потерпіла ОСОБА_11 добровільно надала ключі від квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_8 , попередньо отримавши плату за її оренду.
Відтак, на думку колегії суддів, враховуючи те, що ключі від квартири, з якої було здійснено викрадення майна, були передані ОСОБА_8 добровільно, тобто ОСОБА_8 та ОСОБА_10 перебували в такій на законних підставах з дозволу власника, а тому доводи прокурора ОСОБА_9 в апеляційній скарзі є безпідставні і не знайшли свого підтвердження, а злочинні дії ОСОБА_8 та ОСОБА_10 вірно кваліфіковані за ч.2 ст. 185 КК України.
Що стосується призначеного ОСОБА_8 покарання, то місцевий суд врахував ступінь тяжкості вчиненого останнім злочину, особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання..
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що призначене судом першої інстанції ОСОБА_8 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни вироку суду першої інстанції.
Разом з тим, враховуючи, що на час розгляду апеляційних скарг обвинувачений ОСОБА_8 , який утримується під вартою в ЛУВП №19 з 02 березня 2015 року, відбув призначене місцевим судом покарання повністю, то його необхідно звільнити з-під варти в залі суду.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
апеляційні скарги прокурора ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Галицького районного суду м. Львова від 08 червня 2015 року відносно ОСОБА_8 , ОСОБА_10 - без зміни.
Запобіжний захід - тримання під вартою, застосований до ОСОБА_8 скасувати, звільнивши останнього з-під варти негайно в залі судових засідань апеляційного суду Львівської області.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4